Постанова № 62091215, 10.10.2016, Ленінський районний суд м. Дніпропетровська

10.10.2016 Єдиний унікальний номер 205/5884/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року м. Дніпропетровськ

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючої судді Басової Н.В.,

при секретарі Сахончик Я.О.,

розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Правобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії, суд

ВСТАНОВИВ:

Позивач 01 серпня 2016 року звернувся до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська з адміністративним позовом до Правобережного обєднаного УПФУ м. Дніпропетровська, третя особа ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії. В позові вказав, що він вийшов на пенсію з 28.03.2015 року та перебуває на обліку у відповідача та на теперішній час працює на посаді посадової особи місцевого самоврядування. 19.07.2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про поновлення виплати пенсії з 01.04.2015 року, поверненні йому недоотриманої пенсії та виплати пенсії в подальшому. Однак позивачу було відмовлено у вчиненні зазначених дій. Позивач просив суд визнати дії відповідача протиправними стосовно відмови ОСОБА_1 у виплаті пенсії; зобовязати відповідача поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату пенсії, починаючи з 01.04.2015 року та виплачувати пенсію в подальшому.

У позові представник позивача просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримує.

Представник відповідача направив письмові заперечення, згідно яких позовну заяву не визнав в повному обсязі та просив відмовити в її задоволенні, та слухати справу у їх відсутність. Згідно письмових заперечень посилався на те, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Правобережному обєднанні УПФУ м. Дніпропетровська та до 01.04.2015 року отримував пенсію за віком, призначену з 28.03.2015 року відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування». Відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VІІІ, пенсії, призначені відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року у період роботи особи (крім інвалідів І та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», не виплачуються. Зважаючи на те, що позивачу призначено пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», то норми Прикінцевих положень «Про внесення змін до деяких законодавчих актів стосовно пенсійного забезпечення» до призначеної позивачу пенсії застосовуватись не можуть. Таким чином, підстави для поновлення та виплати пенсії ОСОБА_1 відсутні.

Представник третьої особи Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області в судове засідання не зявився, про дату, час та місце слухання справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд не повідомив. Письмових заяв не надходило.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 1 ст. 2 КАС України, передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Як вбачається з вимог ч. 1 ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Згідно з вимогами ч. 2 ст. 71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 з 28.03.2015 року перебуває на обліку в Правобережному обєднаному Управлінні Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська та отримував пенсію на підставі Закону України «Про загальнообовязкове пенсійне страхування».

Позивач працює на посаді заступника голови Новокодацької районної у місті Дніпропетровську ради, тобто на посаді державного службовця.

З матеріалів справи вбачається, що з 01.04.2015 року позивачу було зупинено виплату пенсії.

Не погоджуючись з діями відповідача щодо не поновлення виплати йому пенсії з 01.04.2015 року, позивач звернувся до УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська з заявою про поновлення його права на отримання пенсії з 01.04.2015 року, та продовження її виплати в подальшому.

На звернення позивача УПФУ в Ленінському районі м. Дніпропетровська надало відповідь від 20.07.2016 року, в якій, з посиланням на Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», повідомив, що оскільки позивач працює саме на посаді, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Державну службу», то виплата пенсії, була припинена з 01.04.2015 року.

Вищенаведені обставини не є спірними.

Вирішуючи питання правомірності припинення виплати пенсії позивачу, суд виходить з наступного.

Як встановлено абзацом 2 частини 1 статті 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058) в редакції, яка чинна з 01.04.2015 року, тимчасово, у період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року: у період роботи особи (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") на посадах, які дають право на призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання у порядку та на умовах, передбачених Законами України «Про статус народного депутата України», «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», пенсії, призначені відповідно до цього Закону, не виплачуються; у період роботи на інших посадах/роботах пенсія, призначена особі відповідно до цієї статті (крім інвалідів I та II груп, інвалідів війни III групи та учасників бойових дій, осіб, на яких поширюється дія пункту 1 статті 10 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"), розмір якої перевищує 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, виплачується в розмірі 85 відсотків призначеного розміру, але не менше 150 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність.

Після звільнення з роботи виплата пенсії відповідно до цього Закону поновлюється.

Відповідач вважає, що оскільки позивач у зазначений в позові період працював на посаді державного службовця, яка дає право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених, зокрема, Законом України «Про державну службу», то в період з 01.04.2015 року по 31.12.2015 року жодна з видів пенсій, виплачуватись не повинна.

Суд зазначає, що станом на 01.04.2015 року посада, на якій працює позивач, дійсно, давала право на призначення пенсії у порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим відповідачем правомірно виплату пенсії позивачу було припинено.

Разом з тим, відповідно до пункту 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213-VIII (далі - Закон № 213) у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Вказаний в п. 5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону № 213 закон щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах до 01.06.2015 року не був прийнятий, у зв'язку з чим з вказаної дати втратили чинність, зокрема, норми Закону України «Про державну службу» щодо пенсійного забезпечення і відповідно пенсії за цим Законом у період з 01.06.2015 р. по 31.12.2015 р. не призначались.

Таким чином, з 01.06.2015 року посада, на якій працював позивач, не давала права на призначення пенсії в порядку та на умовах, передбачених Законом України «Про державну службу», у зв'язку з чим передбачені ч. 1 ст. 47 Закону № 1058 підстави для невиплати позивачу пенсії, призначеної відповідно до цього Закону, відпали, і з 01.06.2015 року перешкоди для виплати позивачу вказаної пенсії були відсутні.

В зв'язку з викладеним, дії відповідача щодо невиплати позивачеві пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 01.06.2015 року є незаконними.

При цьому, суд також зважає на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Частина 2 цієї статті передбачає, що позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Як вбачається з адміністративного позову, нарахування та виплату призначеної позивачу ОСОБА_2 пенсії припинено з 01.04.2015 року, дії відповідача неправомірними є з 01.06.2015 року.

Оскільки пенсійні виплати є щомісячними, тому про порушення свого права (якщо позивач вважає його порушеним) позивач міг дізнатися, при черговому отриманні (неотриманні) пенсії кожного місяця.

З вказаним адміністративним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 01.08.2016 року, пропустивши шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ст. 99 КАС України, щодо позовних вимог за період з 01.04.2015 року по 31.01.2016 року.

Позивач не просить поновити пропущений строк, тому відсутні підстави для визнання причин пропуску шестимісячного строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи відсутність поважних причин пропуску строку звернення до суду, вимоги щодо визнання дій відповідача неправомірними та зобов'язання поновити виплату пенсії за період з 01.04.2015 року по 31.01.2016 року підлягають залишенню без розгляду.

Позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача та про відновлення виплати пенсії за період з 01.02.2016 року є такими, що підлягають задоволенню у зв'язку з відсутністю у зазначений період підстав для її невиплати, передбачених ч. 1 ст. 47 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується ст. 94 КАС України та Законом України «Про судовий збір», відповідно до яких судові витрати у вигляді судового збору 1102,40 грн. необхідно стягнути з державного бюджету України на користь позивача.

Керуючись ст. ст. 8, 22, 55, 95, 64, 124, 152 Конституції України, Законом України «Про державну службу», Законом України «Про загальнообов'язкове пенсійне страхування», Законом України «Про пенсійне забезпечення», ст. ст. 6-14, 17, 21, 69-71, 74, 86, 158-163, 167 КАС України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Правобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Правобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська щодо припинення виплати ОСОБА_1 пенсії, передбаченої Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати Правобережне обєднане Управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська відновити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за період з 01.02.2016 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Правобережного обєднаного Управління Пенсійного фонду України м. Дніпропетровська, третя особа Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, про визнання дій протиправними, зобовязання вчинити певні дії за період з 01.04.2015 року по 31.01.2016 року залишити без розгляду.

Стягнути із державного бюджету України на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1102,40 грн.

Постанова може бути оскаржена до Дніпропетровського адміністративного апеляційного суду через Ленінський районний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.В. Басова