Вирок № 62087595, 25.05.2016, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/13423/15-к

Провадження № 1-кп/520/151/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2016 року Київський районний суд м. Одеси

у колегіальному складі суддів:

головуючого судді Коротаєвої Н.О.,

суддів Іванчука В.М., Губи Є.І.,

з участю секретарів Четвертак О.І., Карпухіної Л.В., Кирикової О.О.,

прокурорів Толпиго Д.М., Майорова П.А.,

захисника ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

представника потерпілого ОСОБА_3,

розглянувши в приміщенні суду у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Одесі кримінальне провадження № 12015160480003955 відносно ОСОБА_4,.ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Одеси, громадянина України, українця, з середньою освітою, не одруженого, маючого на утриманні малолітню доньку, ІНФОРМАЦІЯ_4, працюючого охоронцем в авто кооперативі «Приморський», зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, проживаючого за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України,

ВСТАНОВИЛА:

Обвинувачений ОСОБА_4 скоїв злочин проти здоров'я людини при наступних обставинах.

Так, 05.08.2015 року приблизно о 20:00 годині, обвинувачений ОСОБА_4 йшов на свою роботу. На перехресті вулиць Палубної та Адміральського проспекту в м. Одесі, до нього підбіг потерпілий ОСОБА_2, який перебував в стані алкогольного сп'яніння, з газовим ключем в руках, та раптово вдарив обвинуваченого по голові, біля лівої вушної області, спричинивши тим самим йому легкі тілесні ушкодження .

Обвинувачений ОСОБА_4, захищаючись від активного нападу зі сторони ОСОБА_2, який повторно намагався спричинити обвинуваченому тілесні ушкодження газовим ключем по голові, реально сприймаючи при цьому загрозу для свого життя і здоров'я, перевищуючи заходи необхідної оборони, усвідомлюючи явну невідповідність заподіяної потерпілому шкоди, небезпечності посягання, наявним у нього розкладним ножем, обороняючись, навмисно наніс потерпілому ОСОБА_2 численні удари у шию, грудну клітину, живіт, та заподіяв йому тілесні ушкодження у вигляді колото - різаних, сліпих поранень голови і шиї, області правого плечового суглоба, правого плеча, правої половини грудної клітки, колото-різане проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберної артерії, що супроводжується крововиливом в ліву плевральну порожнину; колото - різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, що супроводжується внутрішньочеревною кровотечею; різане поранення лівої кисті з пошкодженням гілок променевої артерії, сухожиль 1V та V пальців кисті.

Колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням міжреберної артерії, що супроводжується крововиливом в ліву плевральну порожнину; колото - різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, що супроводжується внутрішньочеревною кровотечею кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечною для життя та інші ушкодження , які відносяться до категорії легких та середньої тяжкості .

Вказані тілесні ушкодження ОСОБА_4 спричинив потерпілому ОСОБА_2 в ході здійснення необхідної оборони, перевищивши, при цьому її межі, однак спричинена ним шкода потерпілому явно не відповідає характеру протиправного посягання, обстановці захисту та є надмірною.

Вказаними діями, які виразились в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у випадку перевищення меж необхідної оборони, обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ст. 124 КК України.

Обставини вчинення ОСОБА_4 зазначеного правопорушення підтверджується наступними доказами:

- показами обвинуваченого ОСОБА_4 про те, що він себе винним в

навмисному заподіянні тілесних ушкоджень потерпілому не визнає, бо знаходився в стані оборони від його неправомірних дій, а саме: нападу на нього потерпілим із застосуванням газового ключа. Він, обвинувачений, мешкав з колишньою дружиною потерпілого ОСОБА_5 та у нього з потерпілим склались неприязні стосунки, які доходили до бійки. 05.08.2015 року він йшов на роботу, і на вулиці Палубна біля нього зупинилась машина, в ній сидів потерпілий ОСОБА_2, який вистрибнув з машини та почав бити його по голові газовим ключем, а потім були нанесені йому ще додаткові удари газовим ключем. Він, обвинувачений, через поранення, перебував у ступорі, обличчя було залито кров'ю і він нічого не бачив. Тоді він, обвинувачений ОСОБА_4, дістав ніж, що був при ньому, і почав ним відмахуватись для відповідного захисту від нападу потерпілого. Потерпілий захватив його за мотузку на шиї і почав душити. Після сварки він, обвинувачений, побачив, як ОСОБА_2 пішов зі слідами крові на руці. Потім приїхала «швидка допомога» і забрала його у лікарню. Він, обвинувачений, передав газовий ключ, з яким на нього напав потерпілий, працівникам міліції. Під час бійки перший удар прийшовся йому по голові. Він не знав, що наніс порізи потерпілому, та не провокував його ножем. Через два дні проявилися синці на обличчі, руках і плечі, експерт це не зафіксував. Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2, він не визнає. Факт нанесення тілесних пошкоджень потерпілому визнає, але вважає, що спричинив їх в стані оборони від потерпілого;

-показами потерпілого ОСОБА_2, про те, що 05.08.2015 року в вечірній час йому зателефонувала його колишня дружина ОСОБА_6 та розповіла, що обвинувачений, з яким вона мешкала, її побив та просила приїхати та підтримати її, що вона ховається від обвинуваченого та знаходиться біля магазину «Адмірал», куди він вирішив поїхати на своїй машині. По дорозі він побачив ОСОБА_4, який йшов по вулиці в протилежну сторону від нього та тримав у руці ніж. Тоді він взяв газовий ключ червоного кольору, довжиною 30 см та пішов з'ясовувати де його колишня дружина. Раніше в них також були конфлікти та бійки. ОСОБА_4, коли побачив його, потерпілого, зробив три кроки назад та сховав ніж у кишеню. Однак, коли він, потерпілий, підійшов ближче, обвинувачений перший його ударив ножем, а потім вже він, потерпілий, його вдарив газовим ключем два рази. Просить задовольнити його цивільний позов, бо багато коштів затрачено на його лікування;

-показами свідка ОСОБА_7 про те, що 05.08.2015 року в районі 19 годин вона гуляла зі своїм собакою по Адміральскому проспекту біля будинку №7, та бачила, як ОСОБА_4 перетинав дорогу. Потерпілий, який їхав на червоному автомобілі, вистрибнув з нього, добіг до ОСОБА_4, який вже пройшов дорогу, та став зі спини останнього наносити йому удари металевим предметом, мабуть газовим ключем, який був у нього у руках. Ударів було декілька. ОСОБА_4 озирнувся не одразу, потім пригнувся. Удари прийшлись по голові та плечам, у ОСОБА_4 в руках нічого не було. Потім ОСОБА_4 дістав з кишені металевий предмет, та став ним оборонятись від нападника. У ОСОБА_4 голова була в крові, а у нападника рука у крові. Потім нападник викинув свій ключ та сів у автомобіль. Вона викликала «швидку допомогу» та міліцію;

- показами свідка ОСОБА_9 про те, що 5 серпня 2015 року їй подзвонила з телефону ОСОБА_2 дівчина і повідомила, що трапилася аварія. Вона прийшла на місце близько двадцяти годин і побачила, що її колишній чоловік і ОСОБА_4 у крові. Її колишній чоловік ОСОБА_2 сидів в автомобілі, а ОСОБА_4 стояв поряд. Потім стали викликати «швидку допомогу». До цього вона з ОСОБА_4 посварилася, і він пішов на роботу. Вона дзвонила ОСОБА_2 щоб він до неї приїхав, бо вона посварилася з ОСОБА_4 Вони домовилися зустрітися біля магазину «Адмірал». Вона не просила допомоги у колишнього чоловіка, просила щоб ОСОБА_2 приїхав до неї, коли ОСОБА_4 був на роботі. Вона знала, що ОСОБА_4 на роботі і обвинувачений та потерпілий неповинні були зустрітися, однак зустрілись. «Швидка допомога» повезла ОСОБА_2 у лікарню та вона поїхала з ним, а ОСОБА_4 повезла інша «швидка допомога». Вона не бачила в руках ОСОБА_4 ніяких предметів, раніше він не носив з собою ніж. В той день вони посварилися, він забрав усі свої речі, в тому числі складний ніж та пішов з дому. Між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 були погані відносини, бо колишній чоловік вважав, що ОСОБА_4 її не вартий. ОСОБА_2 не одноразово кидався раніше на ОСОБА_4, різав його речі, та забирав телефони. У коридорі висіли речи ОСОБА_4 і ОСОБА_2 їх різав. На наступній день вона бачилася з ОСОБА_2 і попросила, щоб він підписав заяву, що не має ніяких претензій до ОСОБА_4, тому що не хотіла, щоб його посадили у в'язницю, і ОСОБА_10 підписав відповідну заяву. Раніше ОСОБА_2 також бив ОСОБА_4 Коли вона 05.08.2015 року підійшла до автомобіля, то ОСОБА_2 просив її забрати газовий ключ, яким він бив ОСОБА_4 В той день вона сказала ОСОБА_2, що посварилася з ОСОБА_4, але її він не бив, і вона від нього не ховалась. Вона все життя лякалась ОСОБА_2, бо в нього був агресивний настрій;

- показами свідка ОСОБА_12, про те, що вона є матір'ю обвинуваченого ОСОБА_4 5 серпня 2015 року їй подзвонив лікар «швидкої допомоги» і вона приїхала у лікарню, де побачила свого сина усього у крові. Вона запитала сина, що трапилося і він відповів, що на нього напав ОСОБА_2, побив його газовим ключем по спині та голові, а він як міг від нього оборонявся. Він знайшов у своєму кармані ніж, який залишився після пікніка, і почав відбиватися від ОСОБА_2, бо боявся за своє життя. Потім, приїхала «швидка допомога», яку викликала дівчина. Раніше, між сином, та ОСОБА_2 були конфлікти, ОСОБА_2 різав одяг її сина бритвою. Вона бачила, як її син від дівчини, приходив додому побитим, у порваному одязі. У лютому місяці ОСОБА_2 розсік брову її сину. ОСОБА_2 не хотів, щоб його колишня дружина, зустрічалася з її сином. Її син ніколи не носив з собою зброю, ніж залишився у кармані після пікніка. Син її спокійний, турботливий, допомагає своєї донці, працював охоронцем на стоянці, а раніше займався ремонтами. Їй відомо, зі слів сина, що він спочатку не зрозумів, хто його бив, так як удари наносилися зі спини. Її син, оборонявся, і наніс ОСОБА_2 тілесні пошкодження. У лікарні її син був тверезим, а потім, коли вони пішли з лікарні, вони зайшли до магазину і купили пляшку пива;

- показами свідка ОСОБА_13, про те, що вона не може нічого пояснити з приводу конфлікту, але вона знає ОСОБА_4 останні 15 років, він її колишній зять. ОСОБА_4 спокійна, урівноважена, дуже добра людина, турботливий, допомагає їй, донці та своєї колишньої дружині. Він ніколи ні з ким не конфліктував, ніж з собою не носив;

- показами свідка ОСОБА_14, про те,що потерпілий ОСОБА_2 її батько. 05.08.2015 року їй подзвонила мати, і сказала, що батька не буде вдома, так як вона його запросила до себе. У них були не дуже хороші відносити, тому що ОСОБА_4 погано впливав на її матір, вони сумісно вживали алкогольні напої. Про конфлікти вони чула від матері. З ОСОБА_4 її познайомила мати, ще коли мати з батьком були одружені;

- показами свідка ОСОБА_15, про те що вона мати потерпілого ОСОБА_2 З обвинуваченим ОСОБА_4 вона не знайома. Їй подзвонила ОСОБА_9, яка повідомила, що її син знаходиться у лікарні і що його необхідно рятувати. Син з ОСОБА_9 був розлучений, але вона часто дзвонила і запрошувала його у гості. Вона не була присутньої при конфлікті. Її син законослухняна людина. Сергій допомагав ОСОБА_9, вони разом виховують дітей. 5.08.2015 року лікарі розповіли, що її сина порізали. Про те, що ОСОБА_4 бив ОСОБА_9, вона дізналась від ОСОБА_9.

- показами експерта ОСОБА_16, про те, що він 06.08.2015 року проводив огляд ОСОБА_4, який був доставлений робітниками міліції, у якого на момент огляду були садини лівої біля вушної області, був рубець лобної частини зліва, була садина і забій, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, які утворились в результаті впливу металевого тупого предмета. На спині і на задній частині голови пошкоджень не було. ОСОБА_4 говорив, що його вдарили газовим розвідним ключем. Причину, за що його били, він не знає. Догляд був впродовж 30 хвилин;

-Крім зазначених показів, винуватість обвинуваченого ОСОБА_4 доведена письмовими доказами, які містяться у кримінальному провадженні, а саме:

-протоколом огляду предмета від 08.08.2015 року з фото таблицею, з якої вбачається, що предметом огляду є: ніж розкладний з чорною рукояткою. Вказаний ніж складний, в ньому клинок у складеному положенні схований у рукоятці.Довжина ножа у складеному положенні складає 11,5 см., ширина 2 см, товщина 1 см. Загальна довжина ножа у відкритому стані 200 мм, який був оглянутий в судовому засіданні, та в якому обвинувачений впізнав свій ніж, яким він відмахувався від потерпілого при нападі на нього з боку останнього 05.08.2015 року ;

-постановою про визнання та залучення до кримінального провадження речових доказів від 23.09.2015 року;

-повідомленням операторів «102», «103» про тілесні ушкодження у обвинуваченого та потерпілого;

-довідкою ООМЦ про поранення потерпілого;

-протоколом огляду місця події від 05.08.2015 року;

-протоколом медичного огляду ОСОБА_4 від 06.08.2015 року;

-проколом від 10.08.2015 року про прийняття заяви від ОСОБА_2 про вчинення кримінального правопорушення;

-протоколом огляду місця події від 06.08.2015 року з фотобалицею до нього;

- протоколом огляду предмета від 08.08.2015 року з фото таблицею до нього, з якого вбачається, що предметом огляду є розвідний газовий ключ, пофарбований в фарбу помаранчевого кольору. Вказаний ключ складається з двох рукояток (ричагів), які з'єднані між собою за допомогою механізму. Довжина нижньої рукоятки складає 320 мм. Вказаний предмет був оглянутий в судовому засіданні, в якому потерпілий впізнав в ньому знаряддя, з яким напав на обвинуваченого 05.08.2015 року;

-протоколом огляду предмета від 08.08.2015 року з фото таблицею до нього, з якого вбачається, що була оглянута чоловіча футболка, шорти чоловічі, чоловічі босоніжки «ACG», на яких є плями речовини бурого кольору;

-висновком № 507 від 28.08.2015 року з фото таблицею до нього, з якого вбачається, що був оглянутий одяг обвинуваченого ОСОБА_4;

-висновком №920 від 21.09.2015 року, з якого вбачається, що на одязі ОСОБА_4 знайдена кров людини, яка не виключається від ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

-висновком №910 від 21.09.2015 року, з якого вбачається, що на складному ножі, вилученому у ОСОБА_4 виявлена кров людини, яка не виключається від ОСОБА_2;

-висновком № 906 від 14.09.2015 року, з якого вбачається, що на металевій поверхні автомобіля « Таврія» д/н НОМЕР_1 та на асфальтному покриттю з місця події знайдена кров людини, як обвинуваченого так і потерпілого;

-висновком №576 від 14.09.2015 року, з фото таблицею до нього, з якого вбачається, що на газовому ключі, що був вилучений у ОСОБА_2 було виявлено кров людини, яка не виключається від ОСОБА_4 та ОСОБА_2;

-висновком №448 від 01.09.2015 року, з якого вбачається, що ОСОБА_4 на момент скоєння інкримінованого йому діяння перебував у стресовому стані, що виник у зв'язку з непередбаченими агресивними діями потерпілого у відношенні до нього. У момент стресу здатність до рефлексії, прогнозуванню наслідків виконаних дій суттєво знижується та могли ускладнювати пошук конструктивного рішення, адекватного ситуації;

- висновком експерта №1947 від 09.09.2015 року, з якого вбачається, що потерпілому нанесені тілесні ушкодження у вигляді одного колото - різаного, сліпого поранення голови і шиї, області правого плечового суглоба, правого плеча, правої половини грудної клітки, колото-різане проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберної артерії, що супроводжується крововиливом в ліву плевральну порожнину; колото - різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, що супроводжується внутрішньочеревною кровотечею; різане поранення лівої кисті з пошкодженням гілок променевої артерії, сухожиль 1V та V пальців кисті.

Колото-різане поранення грудної клітини з пошкодженням міжреберної артерії, що супроводжується крововиливом в ліву плевральну порожнину; колото - різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, що супроводжується внутрішньочеревною кровотечею кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження за ознакою небезпечною для життя, інші пошкодження кваліфікуються, як легкі та середньої тяжкості пошкодження;

-висновком №153 від 22.09.2015 року з якого вбачається, що складний ніж не є холодною зброєю, а є складним туристичним ножем господарсько - побутового призначення;

-висновком експерта №1853/73Д від 10.09.2015 року, з якого вбачається, що обвинуваченому ОСОБА_4 нанесені тілесні ушкодження біля лівої вушної області та відносяться до легких тілесних ушкоджень;

-протоколом слідчого експерименту від 08.09.2015 року з участю ОСОБА_4, з якого вбачається, що обвинувачений на місці показав події 05.08.2015 року;

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту від 08.09.2015 року;

-протоколом слідчого експерименту від 19.08.2015 року за участю ОСОБА_2, з якого вбачається, що потерпілий на місці показав події 05.08.2015 року;

-оглянутим в судовому засіданні відеозаписом слідчого експерименту від 19.08.2015 року;

-заявою від потерпілого ОСОБА_2 про примирення з ОСОБА_4;

-звіт телефонного оператора по дзвінкам ОСОБА_2;

-довідкою Одеського обласного наркологічного диспансеру, згідно якої в крові потерпілого ОСОБА_2 в день вищезазначених подій, а саме: 05.08.2015 року, виявлено 1,42% етилового спирту.

На досудовому слідстві вищезазначені дії обвинуваченого ОСОБА_4 спочатку були кваліфіковані за ч.2 ст.15,ч.1 ст.115 КК України - замах на вбивство, тобто замах на умисне протиправне заподіяння смерті іншої людини. Однак після дослідження матеріалів справи, прокурор відповідно до вимог ст.338 КПУ України змінив обвинувачення та прийшов до висновку, що відповідні дії ОСОБА_4 слід кваліфікувати за ч.1 ст. 121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження,тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Потерпілий ОСОБА_2 відмовився підтримувати обвинувачення у раніше пред'явленому обсязі та підтримав прокурора, погодившись з кваліфікацією дій обвинуваченого за ст.121 ч.1 КК України.

Проте суд вважає, що кваліфікація дій обвинуваченого по ст. 121 ч.1 КК України свого підтвердження в судовому засіданні не знайшла.

Суд приходить до обґрунтованого висновку, що дослідивши та оцінивши отримані судом докази у їх сукупності, встановлено, що досудовим слідством дії ОСОБА_4 невірно кваліфіковані за ч.1ст.121 КК України, оскільки обвинувачений, перебуваючи у створеній потерпілим ОСОБА_2 обстановці, з метою захисту від посягання, змушений був вдатися до необхідної оборони, в ході якої перевищив її межі.

Так, відповідно до затвердженого прокурором обвинувального акту, ОСОБА_4 обвинувачується у тому, що він 05.08.2015 року приблизно о 20.00 годині знаходячись на перехресті вулиці Палубної та Адміральського проспекту в м. Одесі, на ґрунті неприязних відносин, що виникли на підставі ревнощів відносно його співмешканки ОСОБА_17, в ході раптового виниклого конфлікту, керуючись мотивом помсти за неправомірні дії потерпілого, маючи намір на заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_2, наявним у нього розкладним ножем умисно наніс останньому численні удари у життєво важливі органи - шию, грудну клітину, живіт ОСОБА_2, чим заподіяв останньому тілесні ушкодження у вигляді одного колото - різаного, сліпого поранення голови і шиї, області правого плечового суглоба, правого плеча, правої половини грудної клітки, колото-різане проникаюче поранення лівої половини грудної клітки з пошкодженням міжреберної артерії, що супроводжується крововиливом в ліву плевральну порожнину; колото - різане поранення живота, проникаюче в черевну порожнину, що супроводжується внутрішньочеревною кровотечею; різане поранення лівої кисті з пошкодженням гілок променевої артерії, сухожиль 1V та V пальців кисті.

Органом досудового розслідування дії обвинуваченого ОСОБА_4 кваліфіковані за ч.1 ст.121 КК України - умисне тяжке тілесне ушкодження,тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

В той же час, відповідно до ч.3 ст.27 Конституції України та ч.2 ст.36 КК України кожна особа має право на необхідну оборону, незалежно від можливості уникнути суспільно небезпечного посягання, або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

При цьому, необхідною обороною є правомірний захист право охоронюваних інтересів особи від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.

Пленум Верховного Суду України в п.1 Постанови від 26 квітня 2002 року №1"Про судову практику у справах про необхідну оборону" вказав, що при розгляді справ даної категорії судам необхідно беззастережно додержуватись вимог ч.3 ст.27 Конституції України та ст.36 КК України, враховуючи те, що відповідно до закону кожна особа має право на необхідну оборону від суспільно небезпечного посягання незалежно від можливості уникнути його, або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади.

При цьому, стан необхідної оборони виникає не лише в момент вчинення суспільно небезпечного посягання, а й у разі створення реальної загрози заподіяння шкоди. При з'ясуванні наявності такої загрози необхідно враховувати поведінку нападника, зокрема спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дають особі, яка захищається, підстави сприймати загрозу як реальну.

При розгляді справ даної категорії необхідно з'ясовувати, чи мала особа, яка захищалася, реальну можливість ефективно відбити суспільно небезпечне посягання іншими засобами із заподіянням нападникові шкоди, необхідної і достатньої в конкретній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання (п.2 постанови ПВСУ №1 від 26 квітня 2002 року).

Право на необхідну оборону виникає за наявності для цього таких підстав: 1)вчинення особою (нападником) суспільно небезпечного посягання та 2)необхідністю його відвернення чи припинення.

Судом достовірно встановлено, і це не спростовано стороною обвинувачення та потерпілим, що причиною заподіяння ОСОБА_4 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_2, була неправомірна поведінка останнього. Так, з визнаних судом достовірними свідчень ОСОБА_4 та свідків ОСОБА_7, ОСОБА_17, вбачається, що потерпілий ОСОБА_2, знаходячись у стані алкогольного сп'яніння, що підтверджується довідкою медичного закладу, з надуманих мотивів, взяв газовий ключ зі свого автомобілю, і підійшов до ОСОБА_4, який в той момент йшов на роботу в протилежну від потерпілого сторону, і знаходився до нього спиною, навмисно з застосуванням металевого предмету наніс ОСОБА_4 декілька ударів по спині та голові останнього газовим ключем.

Таким чином, перебування потерпілого у стані алкогольного сп'яніння; раптовість нападу та неготовність обвинуваченого до захисту, боязнь розправи з боку потерпілого, сприймалось обвинуваченим ОСОБА_4 в якості реальної загрози своєму здоров'ю, в зв'язку з чим він вдався до самооборони.

Отже, мало місце вчинення потерпілим ОСОБА_2 суспільно небезпечного посягання щодо обвинуваченого ОСОБА_4 (як перша обов'язкова умова необхідної оборони), яке у створеній потерпілим обстановці загрожувало обвинуваченому.

Окрім цього, небезпечність цього посягання, обставини вчиненого кримінального порушення та поведінка потерпілого, викликали об'єктивну необхідність припинення цього посягання, позаяк його продовження за таких обставин створювало реальну загрозу здоров'ю обвинуваченого ОСОБА_4

Отже, мала місце необхідність припинення посягання потерпілого ОСОБА_2 відносно обвинуваченого ОСОБА_4, як друга обов'язкова умова необхідної оборони.

Відтак, обвинувачений ОСОБА_4 скористався своїм правом на захист шляхом заподіяння фізичної шкоди потерпілому, та вдався до заходів захисту, які він вважав законними та необхідними в обстановці, що склалася.

В той же час, здійснюючи зазначену необхідну оборону, обвинувачений ОСОБА_4 перевищив її межі.

Так, відповідно до ч.3 ст. 36 КК України перевищенням меж необхідної оборони є умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання, або обстановці захисту, що у свою чергу тягне кримінальну відповідальність за 124 КК України.

Згідно з роз'ясненням, які є в п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 №1, для встановлення наявності чи відсутності ознак перевищення меж необхідної оборони, суди повинні враховувати не лише відповідність чи невідповідність знарядь захисту і нападу, а й характер небезпеки, що загрожувала особі, яка захищалася, та обставини, що могли вплинути на реальне співвідношення сил, зокрема: місце і час нападу, його раптовість, неготовність до його відбиття, кількість нападників і тих, хто захищався, їхні фізичні дані та інші обставини.

Отже, наносячи значну кількість ударів металевим предметом (ножем) в місце розташування життєво важливих органів потерпілого, обвинувачений ОСОБА_4 заподіяв явно більшу шкоду, ніж це було необхідно для негайного припинення посягання з боку ОСОБА_2, яке (посягання) могло бути припинене іншими заходами з менш тяжкими для потерпілого наслідками.

З врахуванням наведеного, приймаючи до уваги поведінку потерпілого ОСОБА_2 під час вказаної події, з огляду на характер його дій, спрямованих на спричинення обвинуваченому ОСОБА_4 шкоди здоров'ю, поведінку обвинуваченого під час нападу, колегія судів приходить до висновку, що обвинувачений ОСОБА_4 використав своє право та діяв у стані необхідної оборони, при цьому перевищив її межі, а тому вважає необхідним вчинені ним дії перекваліфікувати з ч.1 ст. 121 КК України на ст.124 КК України як умисне спричинення потерпілому ОСОБА_2 тяжкого тілесного ушкодження при перевищенні меж необхідної оборони.

При цьому, суд визнає, що сформульоване органом досудового розслідування обвинувачення ґрунтується на припущеннях та об'єктивно не підтверджується відповідними фактичними даними.

Таким чином, керуючись ч.3 ст.337 КК України, відповідно до якої суд, з метою ухвалення справедливого рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод, має право вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Водночас, підстав для застосування положень ч.5 ст. 36 КК України судом не встановлено і тому суд не погоджується з доводами захисника та обвинуваченого, про те,що в діях останнього відсутній склад злочину, передбаченого ст. 124 КК України.

З огляду на наведене, суд вважає, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК України доведена в повному обрізі, бо він своїми діями умисно заподіяв потерпілому тяжких тілесних ушкоджень, вчинених у разі перевищення меж необхідної оборони.

Визначаючи вид та розмір покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд враховує суспільну небезпеку вчиненого ним злочину, його тяжкість, визначену відповідно до ст. 12 КК України, суспільно-небезпечні наслідки вчиненого злочину, відношення обвинуваченого до вчиненого та його наслідків, його поведінку під час вчинення злочину та після його вчинення, визнання обвинуваченим своєї провини, щире каяття у вчиненому, перебування на його утриманні матері ОСОБА_12, яка пенсіонерка та непрацездатна за віком та станом здоров'я, потребує стороннього догляду, та донька ОСОБА_19 ІНФОРМАЦІЯ_4.

Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_4, суд визнає щире каяття у вчиненому та активне сприяння розкриттю вчиненого злочину, шляхом надання послідовних свідчень.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_4, судом не встановлен .

Відповідно до ч.2 ст. 65 КК України особі, яка скоїла злочин, повинне бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів.

Таким чином, приймаючи до уваги сукупність викладених вище обставин, враховуючи відомості про особу обвинуваченого, який за місцем свого проживання та роботи характеризується позитивно, злочин вчинив вперше, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_4 кримінальне покарання у вигляді обмеження волі в межах санкції ст. 124 КК України. Суд, вважає таке покарання є необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого.

Окрім цього, відповідно до ч.2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави України підлягають стягненню процесуальні витрати, зокрема - вартість проведеної у справі судової експертизи.

Цивільний позов прокурора про стягнення з обвинуваченого в інтересах державі 2920 грн.35 коп. за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в КУ «Одеський обласний клінічний медичний цент», підлягає задоволенню в повному обсязі, бо знайшов своє підтвердження в судовому засіданні.

При розгляді цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з ОСОБА_4 на його користь майнову шкоду у розмірі 6519 грн. та моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., суд виходить з таких засад.

Так, згідно з ч.5 та 7 ст. 128, ст.ст. 16,28 КПК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими КПК України. Якщо процесуальні відносини, що виникли у в'язку з цивільним позовом, в КПК не врегульовані, до них застосовуються норми ЦПК України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

З огляду на діюче законодавство України, вирішуючи питання по суті, суд бере до уваги наступне.

Згідно зі ст.22 ЦК України особа, якій завдано збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Також згідно зі ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Згідно зі ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

З урахуванням наданих судом доказів, суд визнає, що сума матеріальної шкоди, яку заподіяв обвинувачений потерпілому в результаті правопорушення на суму 6 519 грн. підлягає задоволенню, бо позовні заяви в цій частині знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Що стосується позовної вимоги потерпілого до обвинуваченого про стягнення моральної шкоди у розмірі 80 000 грн., суд приходить до висновку, що вона задоволенню не підлягає з наступних причин.

Так, в обґрунтування своїх вимог у частині моральної шкоди, потерпілий зазначив, що ушкодження, які спричинив обвинувачений, були дуже болісними, поранення довго не загоювались, він в зв'язку з зазначеним страждав, у нього був стрес, та він боїться за своє життя та безпеку.

Однак, з огляду на досліджені судом обставини справи, судом встановлено, що ініціатором конфлікту між потерпілим та обвинуваченим був сам потерпілий, який безпідставно з газовим ключем напав на обвинуваченого та спровокував протиправну ситуацію, а його, потерпілого, страждання певною мірою стали наслідком його же протиправних дій. Він, потерпілий, перший, зазначеним знаряддям, став наносити обвинуваченому тілесні ушкодження, а останній, вимушений був, перебуваючи у створеній потерпілим обстановці, з метою захисту від посягання з боку потерпілого, вдатися до необхідної оборони, в ході якої перевищив її межи. За це перевищення він, обвинувачений, сам постраждав.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги потерпілого про відшкодування моральної шкоди з обвинуваченого безпідставні и задоволенню не підлягають.

Доля речових доказів суд вирішує згідно ст. 100 КПК України.

Процесуальні витрати вирішуються на підставі ст.ст. 122-124 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.366-368, 371, 374, 376, 395 КПК України, колегія суддів,-

З А С У Д И Л А:

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 124 КК України, та призначити йому кримінальне покарання у вигляді обмеження волі строком на один рік.

До набрання вироком законної сили обраний відносно засудженого ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту залишити без змін.

В строк відбування призначеного покарання обвинуваченому ОСОБА_4 зарахувати строк попереднього ув'язнення відповідно до ч.1 ст.72 КК України, тримання його під вартою з 07.08.2015 року по 22.03.2016 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні обмеження волі, та вважати ОСОБА_4 таким, що відбув покарання за цим вироком.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 6519 грн. ( шість тисяч п'ятсот дев'ятнадцять ) грн. майнової шкоди. В іншій частині позову відмовити на підставі викладеного у мотивувальній частині вироку.

Стягнути з ОСОБА_4 витрати за перебування потерпілого ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні у розмірі 2920,35 грн. ( дві тисячі дев'ятсот двадцять грн.) 35 коп. на користь КУ «Одеський клінічний медичний центр» (65049, м. Одеса, вул. Суднобудівна,1, р/р 35421201021367, код ЄДРПУ-21008313,МФО 828011, Банк - ГУДКСУ в Одеській області.

Речові докази згідно квитанції № 000389 5 конвертів, розкладний ніж, зрізи нігтів, змиви крові та поту, шорти, футболку та босоніжки - знищити, газовий ключ № 61011 віддати потерпілому ОСОБА_2

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області шляхом подання апеляційної скарги через Київський районний суд м. Одеси протягом 30 діб з дня його проголошення. Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головуючий Коротаєва Н. О.

Судді Губа Є.І.

Іванчука В.М.