Рішення № 62085237, 11.10.2016, Приморський районний суд м. Одеси

Справа №522/5500/16-ц

Провадження № 2/522/4720/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року

Приморський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого судді Домусчі Л.В.,

за участю секретаря Шевчик В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання вимоги такою, що не підлягає задоволенню та стягнення судових витрат,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.03.2016 року звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль», за яким просив визнати вимогу банку за №5-2/5150 від 17.11.2009 року про повне дострокове повернення заборгованості за кредитним договором № 014/0075/74/48007 від 20.03.2006 року такою, що не підлягає виконанню.

В обґрунтування позовних вимог відзначив, що 20.03.2006 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» (в подальшому назву було змінено на ПАТ «ОСОБА_2 Аваль») та ним був укладений кредитний договір № 014/0075/74/48007, відповідно до умов якого банк надав йому кредит в розмірі 70000 дол. СІНА, зі сплатою 11,5% річних, строком користування до 20.03.2026 року. також, 20.03.2006 року між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки, згідно умов якого остання зобов'язалась солідарно та з повному обсязі відповідати за належне виконання умов вказаного вище кредитного договору. У забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором, 20.03.2006 року між ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» та позивачем був укладений договір іпотеки № 1024, згідно умов якого позивач передав в іпотеку квартиру АДРЕСА_1.

Посилається, що ч.2 ст 1050 ЦК України та умовами кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокового повернення кредиту.

На підставі п.5.5, 6.5 Кредитного договору, положень ч.2 ст. 1050 ЦК України та ч.10 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» реалізував своє право дострокового повернення кредиту шляхом предявлення відповідної вимоги позичальнику. Відповідно до вимоги банку №5-2/5150 від 17.11.2009 року, банк вимагав повного дострокового повернення кредиту. При цьому, у вимозі вказано про суму простроченої заборгованості у розмірі 4445, 69 дол. США, з яких 547, 45 дол. США несплачена заборгованість по сумі кредиту; 2952, 91 дол. США несплачені відсотки; 945,33 дол. США нарахована пеня. Також вказано про здійсненні до 17.12.2009 року дострокового погашення кредиту у повному обсязі зі платою процентів, пені у розмірі 161619, 99 дол. США, з яких: 66430, 31 дол. США - заборгованість по сумі кредиту; 2952, 91 дол. США несплачені відсотки; 945,33 дол. США нарахована пеня. Проте позивач з загальною сумою заборгованості, предявленою банком, не погоджується, оскільки вона розрахована безпідставно. Згідно вищевказаного кредитного договору надана банком сума кредиту становила 70 000 дол. США, виникла прострочена заборгованість позивача склала 4445, 69 дол. США, проте сума, яку банку вимагає до сплати у вказаній вимозі, більш ніж в два рази перебільшує розмір наданого кредиту. Відтак, вважає, що банк у незаконний спосіб вимагає сплатити грошові кошти, сума яких нічим необґрунтована та не підлягає сплаті за кредитним договором, а відтак вимога є такою, що не підлягає виконанню.

Представник позивача ОСОБА_4 (діє на підставі довіреності від 08.04.2016 року) у судовому засіданні позовні вимоги та обставини, якими вони обґрунтовані, підтримав та просив їх задовольнити. У минулих судових засіданнях додатково пояснив, що вимога банку це документ, який змінив термін зобовязання та в ній зазначено розмір заборгованості, який в декілька разів перевищує суму основного зобовязання. Проте, такого зобовязання (суми боргу) не може бути, оскільки кредит брався в значно менших розмірах і по умовам договору пеня та відсотки за користування ним також менші, тобто заявлена банком сума у розмірі 161619, 99 дол. США не відповідає дійсності. При цьому, у рішенні суду від 10.06.2011 року, зміненому ухвалою апеляційного суду Одеської області від 14.03.2016 року, зазначена інша сума боргу. На погляд представника позивача, ця вимога банку змінює термін виконання основного зобовязання, правовими наслідками чого є те, що у разі її невиконання у кредитора виникає право про стягнення вказаних ним сум. Крім того, вказана вимога була предявлена неналежним чином, оскільки згідно п.6.5 кредитного договору все листування повинне здійснюватись у письмовій формі шляхом направлення рекомендованих листів, проте дана вимога не надавались, а позивача лише ознайомили з нею. Визнав, що з вимогою банку позивач був ознайомлений 17.11.2009 року. відзначив, що рішення суду 1-інстанції та апеляційної інстанції оскаржені банком до ВССУ, та ними також надані відповідні заперечення, згідно яких просять скасувати усі рішення судів.

Представник відповідача ОСОБА_5 (діє на підставі довіреності від 04.07.2016 року) у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 не визнав та просив відмовити у їх задоволенні. У минулих судових засіданнях відзначив, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси перебувала справа №2-707/11 за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ ОСОБА_2 Аваль про розірвання кредитного договорута за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ ОСОБА_2 Аваль- про стягнення боргу за кредитом, за розглядом якої рішенням суду від 10.06.2011 року у задоволенні позову ОСОБА_1 було відмовлено; позов банку - задоволено. Апеляційним судом Одеської області 14.03.2016 року рішення суду 1-ї інстанції в частині зустрічного позову банку було скасоване та в цій частині ухвалене нове рішенням, яким заборгованість на користь банку стягнуто з ОСОБА_1, в частині позову банку до поручителя ОСОБА_3 відмовлено. При цьому, під час розгляду даної справи ОСОБА_1 жодних претензій стосовно оскаржуваної вимоги не висувалось. Підтримав подану до суду 31.08.2016 року заяву про застосування до даних правовідносин строків позовної давності (а.с.52-53). Просив відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки відповідну вимогу про дострокове повернення кредиту позивач отримав 17.11.2009 року, а з відповідним позовом звернувся до суду лише 22.03.2016 року.

Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи, заслухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, приходить до наступних висновків.

Матеріалами справи встановлено, сторонами не спростовується, що відповідно до кредитного договору №014/0075/74/48007 від 20.03.2006 року ООФ АППБ "Аваль" ( правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "ОСОБА_2 Аваль" , надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 70 000( сімдесят тисяч) доларів США на строк до 20.03.2026 року під 11.5% річних.

Строк дії договору між сторонами був визначений до 20.03.2026 року. ОСОБА_1, отримавши кредит, прийняв на себе зобовязання повернути кредит, сплатити проценти за його користування в розмірі 11,5% річних.

Згідно п.9.1. кредитного договору, за порушення строків повернення суми кредиту, процентів за користування кредитом та комісій, передбачених цим Договором, позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу за кожний день прострочки.

Відповідно до умов кредитного договору, у випадку порушення позичальником своїх зобовязань за кредитним договором, кредитор має право достроково стягувати заборгованість за кредитом, нараховані проценти та неустойку.

Зокрема, п.5.5 кредитного договору було встановлено, що позичальник зобовязується достроково здійснити повернення кредиту, відсотків та інших платежів, що визначені цим кредитним договором у разі:

- невиконання або неналежного виконання позичальником умов цього договору та/або договорів застави, інших договорів, які забезпечують погашення кредиту;

- відмови від зміни умов даного договору у порядку, передбаченому п.п.6.2, 6.4 цього Договору.

Право кредитора щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитом, нарахованих відсотків за користування кредитом та штрафних санкцій та витрат, у випадку не виконання позичальником умов цього Договору та/або договорів застави, інших договорів, які забезпечують погашення кредиту було передбачено також п.6.5 Кредитного договору.

У звязку з неналежним виконанням позивачем кредитних зобовязань, у нього виникла заборгованість, про дострокове стягнення якої банк заявив, предявивши позивачу вимогу № 5-2/5150 від 17.11.2009 року.

Зі змісту даної вимоги вбачається, що прострочена заборгованість позивача перед банком на дату цієї вимоги склала 4445, 69 дол. США, з яких 547, 45 дол. США несплачена заборгованість по сумі кредиту; 2952, 91 дол. США несплачені відсотки; 945,33 дол. США нарахована пеня.

Керуючись положенням п.5.5 Кредитного договору, ОСОБА_2 вимагав протягом не більше ніж 30 календарних днів з дати цієї вимоги, а саме до 17.12.2009 року, здійснити дострокове погашення Кредиту у повному обсязі разом зі сплатою процентів та пені відповідно до умов Кредитного договору у розмірі 161619, 99 долю США, з яких:

66430, 31 дол. США - заборгованість по сумі кредиту;

2952, 91 дол. США несплачені відсотки;

945,33 дол. США нарахована пеня.

Не погоджуючись з сумою, заявленою у вимозі банку, та самою процедурою предявлення такої вимоги ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним позовом.

Також судом встановлено, що на розгляді у Приморському районному суді м. Одеси перебувала справа №2-707/11 за позовом ОСОБА_6 до публічного акціонерного товариства „ ОСОБА_2 Аваль в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ ОСОБА_2 Аваль про розірвання кредитного договорута за зустрічним позовом публічного акціонерного товариства „ОСОБА_2 Аваль в особі Одеської обласної дирекції ВАТ „ ОСОБА_2 Аваль- про стягнення боргу за кредитом.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2011 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_6, третя особа ОСОБА_3 було відмовлено в повному обсязі. Зустрічну позовну заяву ПАТ „ОСОБА_2 Аваль в особі Одеської обласної дирекції ПАТ „ ОСОБА_2 Аваль до ОСОБА_6, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості було задоволено у повному обсязі та стягнуто з ОСОБА_6, ОСОБА_3 на користь банку заборгованості за кредитним договором в розмірі 92 160,24 доларів США , що за курсом НБУ ( 1 дол. США -7,9514 гривень) складає 732 802 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 94 копійки , який складається з: заборгованість за кредитом 65 930,31 доларів США, що складає 524 238,27 гривень; заборгованість за відсотками 8 720,22 доларів США, що складає 69 337,96 гривень; пеня за прострочення тілу кредиту 2 412,43 доларів США, що складає 19 182,20 гривень; пеня за прострочення відсотків по кредиту 15 097,28 доларів США , що складає 120 044,51 гривень; стягнуто з відповідачів судові витрати.

Апеляційним судом Одеської області рішенням від 14.03.2016 року апеляційну скаргу задовольнив частково: рішення Приморського районного суду м. Одеси від 10.06.2011року скасував в частині задоволення зустрічного позову та в цій частині ухвалив нове рішення. Зустрічний позов ПАТ «ОСОБА_2 Аваль» в особі Одеської обласної дирекції ВАТ «ОСОБА_2 Аваль» до ОСОБА_6, ОСОБА_3про дострокове стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково: стягнув з ОСОБА_1 на користь ПАТ „ ОСОБА_2 Аваль" заборгованість за кредитним договором в розмірі 92160,24 доларів США, що за курсом НБУ ( 1 дол. США -7,9514 гривень) складає 732 802 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 94 копійки та складається з:- заборгованість за кредитом - 65 930,31 доларів США, що складає 524 238,27 гривень;- заборгованість за відсотками - 8 720,22 доларів США, що складає 69 337.96 гривень; - пеня за прострочення тілу кредиту 2 412,43 доларів США, що складає 19 182,20 гривень; - пеня за прострочення відсотків по кредиту - 15 097,28 доларів США , що складає 120 044,51 гривень. У позові банку до ОСОБА_3 про дострокове стягнення кредитної заборгованості відмовив. У решті рішення залишено без змін.

Банком було надано розрахунок заборгованості, з яким погодились суди за розглядом вказаної справи №2-707/11, станом на 10.12.2010 р.та згідно якого кредитна заборгованість склала 92 160,24 доларів США, що за курсом НБУ ( 1 дол. США -7,9514 гривень) складає 732 802 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 94 копійки , який складається з:

- заборгованість за кредитом - 65 930,31 доларів США, що складає 524 238,27 гривень;

- заборгованість за відсотками - 8 720,22 доларів США, що складає 69 337,96 гривень;

- пеня за прострочення тілу кредиту 2 412.43 доларів США, що складає 19 182,20 гривень;

- пеня за прострочення відсотків по кредиту - 15 097,28 доларів США , що складає 120 044,51 гривень.

Суд апеляційної інстанції витребуваввимогу про дострокове виконання грошового зобовязання за кредитним договором від 17.11.2009 року № 5-2/5150, з якої вбачається, що банк вимагав здійснити дострокове повернення кредиту до 17 грудня 2009 троку. Ця вимога отримана самим ОСОБА_1 17.11.2009 року, що не заперечувалось представником позивача.

Згідно з вимогамист. 526 ЦК Українизобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Статтею 610 ЦК Українипередбачене, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання /неналежне виконання/.

Крім того, відповідно дост. 629 ЦК Українидоговір є обов'язковим для виконання сторонами. Всі умови договору з моменту його укладення стають однаково обов'язковими для виконання сторонами.

Відповідно дост. 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 1ст. 1049 ЦК Українипозичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. За положеннями ст. 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Законодавець у ч. 1 ст. 16 ЦК установив, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а в ч. 2 цієї статті визначив способи здійснення захисту цивільних справ та інтересів судом.

Матеріально-правовий аспект захисту цивільних прав та інтересів насамперед полягає в зясуванні, чи має особа таке право або інтерес та чи були вони порушені або було необхідним їх правове визначення.

Процесуально-правовий аспект захисту права полягає в тому, що згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України (далі ЦПК) загальні суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства (ч. 1). Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства (ч.2).

Ст. 3 ЦПК передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1).

При здійсненні правосуддя у цивільних справах суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом (ст. 4 ЦПК).

Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ для захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (ст. 1 ЦПК).

Частиною 2 ст. 16 ЦК встановлено способи захисту цивільних прав та інтересів судом.

Згідно до розяснень, наданих ВСУ у своєму аналізі практики застосування судами ст. 16 Цивільного кодексу України, застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту субєктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. З цією метою суд повинен зясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підставу позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб. Особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом.

За ст. 6 Конвенції визнається право людини на доступ до правосуддя, а за її ст. 13 на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право предявити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення.

Згідност. 11 ЦПК Українисуд розглядає цивільну справу в межах заявлених вимог і на підставі представлених сторонами доказів.

Посилання представника позивача на той факт, що відповідач зазначив у вимозі про дострокове виконання грошових зобовязань за кредитним договором № 5-2/5150 від 17.11.2009 року суму заборгованості, яка не відповідає дійсній та є необґрунтованою, не порушило прав позивача, як користувача кредитними коштами і не позбавило його обовязку виконання умов кредитного договору.

При цьому, суд вбачає, що стягнута за рішеннями судів з ОСОБА_1 на користь банку сума заборгованості відрізняється від заявленої в оскаржуваній вимозі та становить 92 160,24 доларів США, що за курсом НБУ (1 дол. США -7,9514 гривень) складає 732 802 (сімсот тридцять дві тисячі вісімсот дві) гривні 94 копійки , який складається з:

- заборгованість за кредитом - 65 930,31 доларів США, що складає 524 238,27 гривень;

- заборгованість за відсотками - 8 720,22 доларів США, що складає 69 337,96 гривень;

- пеня за прострочення тілу кредиту 2 412.43 доларів США, що складає 19 182,20 гривень;

- пеня за прострочення відсотків по кредиту - 15 097,28 доларів США , що складає 120 044,51 гривень.

Сума заборгованості позивача неодноразово досліджувалась судами 1-ї та 2-ї інстанції за розглядом справи №2-707/11 та розрахунок боргу, наданий банком, був визнаний судами обґрунтованим.

Таким чином, суд вважає, що зазначена у вимозі сума заборгованості не вливає на порушення прав позивача, оскільки сума заборгованості яка підлягає виплаті, була встановлена рішенням суду.

З урахуванням вищевикладеного суд не вбачає дійсних порушень прав позивача з боку банку, при цьому як встановлено судом, обраний у даному випадку позивачем спосіб захисту прав та законних інтересів не призводить до поновлення порушеного права та реального захисту його прав у випадку їх задоволення, а тому не може розглядатися як спосіб захисту цивільного права з огляду на нормист. 16 ЦК України.

При цьому, суд вбачає, що зі змістом оскаржуваної вимог позивач був ознайомлений 17.11.2009 року про, що свідчить його підпис на копії вимоги, наданої до суду. Проте з відповідним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду лише 30.03.2016 року, тобто приблизно 6 років 4 місяці з моменту ознайомлення.

Відповідно до ст.1 Цивільного процесуального кодексу України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтереси юридичних осіб, інтересів держави.

За нормою статті 4 Цивільного процесуального кодексу України визначено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до частини третьої ст.212 Цивільного процесуального кодексу України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

На основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1.

На підставі викладеного та керуючись с ст.ст.. 1, 3, 10, 11, 15, 57, 60, 169, 208-209, 212-215, 218, 383 ЦПК України; ст.. 15, 16, 526, 1050 ,1054 ЦК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволені позову ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «ОСОБА_2 Аваль» про визнання вимоги такою, що не підлягає задоволенню, стягнення судових витрат - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення., згідно ч.1 ст. 294 ЦПК України.

Суддя: Домусчі Л. В.

11.10.2016