Постанова № 62085029, 12.09.2016, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 1-165/2011

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.09.2016м.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області у складі :

Головуючого судді Воробель М.М.,

з участю секретаря Бундз М.Р.,

прокурора Кіященко О.М.,

захисника ОСОБА_1,

підсудного ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальну справу про обвинувачення:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_4, одруженого, раніше не судимого,

у вчиненні злочинів передбачених ч.3 ст. 365, ч.2 ст. 366 КК України, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно обвинувального висновку від 05.05.2011 року, досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_2 у липні місяці 1991 року був призначений на посаду директора військового радгоспу «Львівський» (надалі радгосп «Львівський»), який є субєктом підприємницької діяльності, включений в ЄДРПУО за № 24306494. Майно радгоспу є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Орган управління майном Управління сільського господарства Міністерство оборони України.

29 серпня 2003 року між Управлінням сільського господарства Міністерства оборони України та ОСОБА_2 укладено контракт за № 9 про призначення останнього на посаду директора вказаного радгоспу.

Тобто, будучи службовою особою та виконуючи організаційно-розпорядчі обовязки, ОСОБА_2, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, зобовязаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п.п 1.1, 2.6 умов вищевказаного контракту ОСОБА_2 зобовязувався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна і мав право діяти від імені підприємства, представляти його у всіх підприємствах, установах та організаціях, укладати господарські та інші угоди, користуватись правом розпорядження коштами підприємства, вирішувати інші питання, віднесені законодавством, статутом та органом управління майном, до компетенції директора підприємства.

Згідно п.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на ОСОБА_2 як на керівника підприємства, покладалася відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Статтею 75 Господарського кодексу України передбачено, що відчужувати

-2-

майнові обєкти, що належать до основних фондів, державне комерційне підприємство має право лише за попередньою згодою органу до сфери управління якого воно входить.

Проте, у 2003-2005 роках ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, зловживав службовим становищем в інтересах третіх осіб, всупереч інтересам служби, що спричинило тяжкі наслідки, вчиняв службове підроблення, перевищував службові повноваження, тобто умисно вчиняв дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки.

Так, на підставі Директиви начальника Генерального штабу ЗС України № 11 від 21 березня 1995 року військове містечко № 42, що в с. Поріччя Яворівського району Львівської області загальною площею 20,6 га з будівлями казарми, КПП, складу, лазні, сховища для техніки, котельні, 5 житлових будинків було передано від в/ч.04144 радгоспу "Львівський" по акту прийому-передачі від 27 червня 1995 року. За технічним станом зазначені будівлі, крім одного житлового будинку, перебували у незадовільному технічному стані.

Про прийом вищевказаних будівель та земельної ділянки ОСОБА_2 головного бухгалтера радгоспу не повідомив, акт прийому (передачі) будівель, споруд та території військового містечка № 42 у бухгалтерію підприємства не надав, і тим самим, у порушення вимог п.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не забезпечив належної організації бухгалтерського обліку основних засобів.

У 2003 році до директора радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 звернувся директор ТОВ "Любо" ОСОБА_3 з пропозицією придбати у радгоспа будівлі казарми і котельні, які знаходилися у с.Поріччя по вул.Шевченка 6А та 7А, для переобладння їх під будівлі заводу по виробництву штучної шкіри. При цьому між ними було досягнуто домовленість, що будівлі будуть реалізовані по вартості будівельних матеріалів.

У березні та червні 2003 року ОСОБА_2, діючи в інтересах третіх осіб - ТОВ "Любо", власноручно склав акти списання будівель казарми та котельні, які, відповідно, 14 березня 2003 та 20 червня 2003 року були затверджені в Управлінні сільського господарства Міністерства оборони України. Згідно даних актів будівлі підлягали розбиранню з оприбуткуванням матеріалів на складі радгоспу. Проте ніяких дій, спрямованих на розбирання будівель та оприбуткування на складі радгоспу будівельних матеріалів, ОСОБА_2 не вживав.

У липні 2003 року за договором, укладеним ОСОБА_2 з ТОВ Бюро Львів, останнє провело оцінку майна: казарми та котельні в с. Поріччя по вул. Шевченка, 6А, 7А. На підставі поставленого завдання дане підприємство визначило ринкову вартість обєкту оцінки для відчуження по вартості будівельних матеріалів після розбирання будівель. Згідно Звіту про оцінку майна ринкова вартість будівель (казарми та котельні) для відчуження по вартості будівельних матеріалів після розбирання будівель становила 15 118,40 грн. з ПДВ.

8 вересня 2003 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, будучи службовою особою, умисно зловживаючи своїм службовим становищем в інтересах третіх осіб ТОВ Любо", всупереч інтересам служби, знаючи про те, що зазначеному підприємству потрібні саме будівлі, а не будівельні матеріали, отримані від їх розбирання, уклав з товариством "Любо" договір купівлі продажу будівлі на розбирання. Відповідно до п.1.1 договору Продавець (військовий радгосп "Львівський") зобовязувався передати у власність Покупцю (ТОВ "Любо") будівельні матеріали, отримані від розбирання будівель за адресою Яворівський район, с.Поріччя, вул. Шевченка 6А та 7А. Вартість матеріалів від розбирання будівель дорівнювала вартості, визначеній експертною оцінкою, а саме 15 118,80 грн. Поряд з цим, п.1.3 договору передбачалося, що покупцю переходить право власності, як на будівельні матеріали, так і на будівлю.

30 вересня 2003 року ТОВ Любо на виконання умов договору перерахувало на

-3-

розрахунковий рахунок радгоспу кошти в сумі 15 118,80 грн., які були використані радгоспом для оплати податків і погашення заборгованості по зарплаті.

Проте, ні станом на 30 вересня 2003 року, ні у подальшому, радгосп "Львівський", як і ТОВ "Любо", розбирання будівель казарми та котельні на будівельні матеріали не проводило. Більш того, протягом 2003-2006 років товариство "Любо" провело реконструкцію колишніх будівель казарми та котельні, відповідно, під виробниче та побутове приміщення заводу.

Згідно акту ревізії окремих питань фінансово-господарської діяльності радгоспу "Львівський" від 30 серпня 2006 року реалізація списаних будівель казарми та котельні проведена по заниженій вартості, чим державі в особі військового радгоспу "Львівський" завдано збитків на суму 18411 грн., а з врахуванням ПДВ - 22093 грн.

Крім того, 03 жовтня 2003 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, використовуючи службове становище керівника підприємства всупереч інтересам служби, з метою приховати вчинене ним раніше зловживання службовим становищем та з метою внесення неправдивих відомостей у бухгалтерський облік радгоспу, в адміністративному будинку підприємства у с. Висіч Яворівського району Львівської області, дав розпорядження головному бухгалтеру радгоспу ОСОБА_4 скласти завідомо неправдивий документ - накладну на видачу ТОВ "Любо" будівельних матеріалів на суму 15118,80 грн. На виконання вказівки директора радгоспу ОСОБА_2 головний бухгалтер радгоспу ОСОБА_4 склала накладну № 121 від 3 жовтня 2003 року, де вказала, завідомо неправдиві відомості, що радгосп "Львівський" відпустив товариству "Любо" матеріали від розбирання на суму разом з ПДВ 15118,80 грн.

Крім того, у жовтні 2003 року ТОВ "Любо" надало ОСОБА_2 акт прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року з завідомо неправдивими відомостями, що військовий радгосп "Львівський" передає у власність ТОВ "Любо" будівельні матеріали, отримані від розбирання будівель за адресою: с. Поріччя, вул. Шевченка 6А, 7А, Яворівського району Львівської області.

Завідомо неправдиві документи - накладну № 121 від 3 жовтня 2003 року і акт прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року ОСОБА_2 підписав як керівник підприємства, засвідчив їх відтисками гербової печатки, тобто вчинив інше підроблення документів та видав у бухгалтерію радгоспу.

Крім того, продовжуючи свою протиправну діяльність, ОСОБА_2, будучи службовою особою, директором радгоспу «Львівський» перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, які спричинили тяжкі наслідки при відчуженні будівель та земельної ділянки військового містечка № 397.

Так, згідно виданого у 1989 році виконавчим комітетом Пустомитівської районної Ради народних депутатів державного акту № 040210 на право користування землею, земельна ділянка площею 9,5 га, яка знаходиться в с. Березівка (нині с. Скнилів) по вул. Чорновола, 2 була закріплена за Львівським вищим військово-політичним училищем (правонаступником якого є Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка") в безтермінове і безоплатне користування та відноситься до земель оборони.

Відповідно до наказу командуючого військами Прикарпатського військового округу № 39 від 06 квітня 1992 року підсобне господарство Львівського вищого військово-політичного училища (військове містечко № 397), яке розташовувалось в с.Березівка Пустомитівського району Львівської області по вул. Чорновола, 2, разом з земельною ділянкою площею 9,5 га було передано на баланс радгоспу «Львівський». При проведенні у 1993 році інвентаризації земельних ділянок встановлено, що за вказаною адресою фактично використовується земельна ділянка площею 11,7 га.

До 2003 року тваринницький комплекс у складі: свинарника, корівника, вартового приміщення, вагової, насосної, трансформаторної підстанції, водонапірної башти, автодороги, лінії електропередач використовувався за призначенням, а надалі у звязку з

-4-

важким фінансовим станом радгоспу і припиненням виробництва, основні засоби тваринницького комплексу були законсервовані. Будівлі і споруди не використовувалися, радгосп утримував сторожів для їх охорони.

21 серпня 2004 року за заявою ВАТ "Львівобленерго" господарський суд Львівської області порушив провадження у справі про банкрутство військового радгоспу "Львівський", а 21 вересня 2004 року ввів процедуру розпорядження майном боржника. Директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 вирішив здійснити погашення заборгованості перед кредиторами шляхом реалізації основних засобів радгоспу, зокрема, вищевказаного тваринницького комплексу.

У жовтні 2004 року на підставі листа директора радгоспу "Львівський" в Міністерство оборони України звернувся заступник голови Львівської обласної державної адміністрації з клопотанням про надання згоди військовому радгоспу "Львівський" на продаж тваринницького комплексу через регіональну товарну біржу.

Дане звернення було опрацьовано в Міністерстві оборони України і 29 грудня 2004 року за вих. № 220/2868 першим заступником Міністра оборони України - керівником апарату Міністерства оборони України генерал-полковником ОСОБА_5 надано дозвіл військовому радгоспу "Львівський" на відчуження вищевказаного тваринницького комплексу, у складі будівель: свинарника - 2 шт., трансформаторної підстанції - 1 шт., водонапірної башти - 1 шт., насосної сквери - 1 шт., загальною балансовою вартістю - 85318 грн.

Зважаючи те, що відчуження вказаних будівель не дозволяло повністю погасити заборгованість перед кредиторами, на початку 2004 року ОСОБА_2 перевищив службові повноваження, тобто явно вийшов за межі наданих йому прав та повноважень, і крім вказаних у дозволі від 29.12.2004 року № 220/2868 будівель, у порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, вирішив реалізувати без дозволу органу управління майном ще низку обєктів тваринницького комплексу, а саме: корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник.

З цією метою ним від виконавчого комітету Скнилівської сільської ради було отримано свідоцтво на право власності серії ЯЯЯ № 020692 від 18 березня 2005 року на будівлі тваринницького комплексу, у яке включено також корівник, вагову, вартове приміщення, санпропускник. Крім того, ТОВ "Периметр" на замовлення ОСОБА_2 провело оцінку нежитлових будівель тваринницького комплексу, у тому числі: корівника, вагової, вартового приміщення, санпропускника.

Згідно звіту про вартість майна ринкова вартість нежитлових будівель тваринницького комплексу станом на 1 березня 2005 року становила: свинарника - 230150,40 грн., насосної -1992 грн., трансформаторної підстанції - 9009,60 грн., корівника - 90439,20 грн., вагової - 7236 грн., вартового приміщення - 21075,60 грн., санпропускника -5769,60 грн., а загальна ринкова вартість обєктів оцінки разом з ПДВ - 365672,40 грн.

01 березня 2005 року директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 уклав з товарною біржею "Наша" договір № 5-Б про реалізацію на публічних торгах майна військового радгоспу "Львівський". Перевищуючи службові повноваження, він, будучи службовою особою, у порушення вимог ст. 75 Господарського кодексу України, крім свинарника, насосної та трансформаторної підстанції, заявив на реалізацію будівлі: корівника, вагової, вартового приміщення, санпропускника, на які не було згоди органу управління майном на відчуження.

21 березня 2005 року на підставі біржової угоди, укладеної між радгоспом "Львівський", в особі директора радгоспу ОСОБА_2, та ПП "Паритет КС" було реалізовано майно радгоспу: свинарник, трансформаторна підстанція, насосна, на які був дозвіл МО України на відчуження, та корівник, вартове приміщення, вагова, санпропускник - на які дозволу не було. Сума коштів, отриманих від реалізації вищевказаних обєктів, становила 380 000 грн., тобто ціна реалізації була збільшена від суми оцінки на 14327,6 грн. або на 3,92 %.

-5-

Таким чином, корівник був реалізований по ціні 93984,42 грн., вартове приміщення - 21901,76 грн., вагова -7519,65 грн., санпропускник - 5995,77 грн., а всього вказані будівлі - за 129401,60 грн.

Згідно висновку № 49 від 20.03.2007 року судової будівельно-технічної експертизи ринкова вартість нежитлових приміщень тваринницького комплексу, що знаходиться за адресою: вул. Чорновола, 2, с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області станом на 10.03.2005 року становила, зокрема: корівника - 143000 грн., вагової - 11000 грн., вартового приміщення - 33000 грн., санпропускника - 9000 грн., а загальна ринкова вартість вказаних будівель - 196000 грн., а з урахуванням ПДВ 235200 грн.

Внаслідок перевищення директором радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 службових повноважень, а саме відчуження без згоди органу управління майном будівель тваринницького комплексу - корівника, вартового приміщення, вагової, санпропускника, та неузгодження з органом управління майном вартості цих будівель державі в особі радгоспу "Львівський" було заподіяно шкоду на суму 105798,4 грн.

Крім того, 14 квітня 2005 року ПП "Паритет КС" уклало договір з Пустомитівським районним відділом Центру ДЗК на виготовлення технічної документації по передачі в оренду даному підприємству земельної ділянки, де розміщені будівлі, викуплені у радгоспу "Львівський".

Згідно висновку державної землевпорядної експертизи технічної документації на земельну ділянку ПП "Паритет КС" в с. Скнилів по вул. Чорновола, 2, від 7 липня 2005 року № 1727, технічна документація відповідає вимогам чинного законодавства, встановленим нормам і правилам та оцінюється позитивно при умові отримання згоди попереднього землекористувача на вилучення земельної ділянки.

Поряд з цим, у звязку із прийняттям Кабінетом Міністрів України постанови від 26 травня 2005 року № 381 "Про заходи щодо оптимізації мережі вищих військових закладів і навчальних підрозділів вищих навчальних закладів" Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" потребував та на даний час потребує розширення земельних ділянок, наданих йому в користування для розміщення відповідної навчально-матеріальної бази.

Планом створення видового навчального закладу, затвердженого 30 травня 2005 року начальником Генерального штабу - Головнокомандуючим Збройних Сил України, передбачалося використати земельну ділянку військового містечка № 397 для обладнання польової бази фахівців механізованих, аеромобільних, артилерійських та танкових підрозділів.

Згідно ст. 149 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані у постійне користування із земель державної та комунальної власності, можуть вилучатися для суспільних та інших потреб за рішенням органів державної влади та органів місцевого самоврядування. Вилучення земельних ділянок провадиться за згодою землекористувачів.

Відповідно до вимог ст. 1 Декрету Кабінету Міністрів України № 8-92 від 15.12.1992 року "Про управління майном, що є у загальнодержавній власності" на міністерства покладені функції здійснення управління майном, що є у загальнодержавній власності.

Статтею 3 Указу Президента України № 888/97 від 21.08.1997 року "Про затвердження положень про Міністерство оборони України та Генеральний штаб Збройних Сил України" визначено, що Міністерство оборони, як центральний орган виконавчої влади і військового управління здійснює управління військовим майном і майном підприємств, що належать до сфери його управління.

Пунктом 44 «Тимчасового положення про порядок отримання в користування земель (земельних ділянок) для потреб Збройних Сил України та основні правила користування ними», затвердженого наказом Міністра оборони України № 483 від 22.12.97 р., із змінами внесеними наказом Міністра оборони України № 51 від 28.02.2003

-6-

року, передбачено, що згідно із ст. 149 Земельного кодексу України згода на вилучення

земельних ділянок наданих для потреб Збройних Сил України, надається Державним Секретарем Міністерства оборони України за погодженням з Міністром оборони України. Передача земельних ділянок у разі їх вилучення, здійснюється начальником розквартирування військ і капітального будівництва Збройних Сил України - начальником Головного управління розквартирування військ і капітального будівництва Міністерства оборони України після отримання згоди від Державного секретаря Міністерства оборони України.

Проте, 14 липня 2005 року, у порушення вищевказаних вимог нормативно-правових актів, директор військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, будучи службовою особою, діючи в інтересах ПП "Паритет КС", вчинив перевищення службових повноваження, тобто умисне вчинення дій, які явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, і листом без номера, адресованого голові Скнилівської сільської ради, надав згоду на передачу земельної ділянки в/містечка № 397 до складу земель сільради і згідно відповідних рішень сільської ради підприємству «Паритет КС».

На підставі вказаного дозволу директора радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 18 сесія Скнилівської сільської ради рішенням № 124 від 26 липня 2005 року надала ПП «Паритет КС» в оренду на 15 років вказану земельну ділянку, а 19 вересня 2005 року між Пустомитівською райдержадміністрацією та ПП «Паритет КС» було укладено договір оренди зазначеної землі.

21 березня 2006 року 27 сесія Скнилівської сільської ради рішенням № 158 надала вказаному приватному підприємству дозвіл на викуп земельної ділянки в с.Скнилів по вул. Чорновола, 2, Пустомитівського району Львівської області.

10 липня 2006 року головою Пустомитівської районної державної адміністрації з директором приватного підприємства „Паритет КС було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 10,1771 га, розташованої за адресою: с. Скнилів, вул. Чорновола,

Внаслідок незаконного надання директором радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 згоди на передачу земельної ділянки військового містечка № 397 приватному підприємству "ПП Паритет КС" та незаконного вибуття цієї земельної ділянки з складу земель оборони, Львівський інститут Сухопутних військ Національного університету "Львівська політехніка" був позбавлений можливості розвитку навчально-матеріальної бази на закріпленій за Інститутом згідно державного акту № 040210 земельній ділянці, можливості використати дану земельну ділянку для обладнання польової бази фахівців механізованих, аеромобільних, артилерійських та танкових підрозділів, і крім того це підірвало дух та цілі Земельного кодексу України і Закону України "Про використання земель оборони".

Під час слухання справи в суді, прокурор Кіященко О.М. надав суду постанову про зміну предявленого обвинувачення від 08 вересня 2016 року, згідно якої прокурор відділу організації участі прокурорів у суді та нагляду за виконанням судових рішень у кримінальному провадженні військової прокуратури Західного регіону України полковник юстиції ОСОБА_6, розглянувши матеріали кримінальної справи відносно ОСОБА_2, обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ст. ст. 365 ч.3, 366 ч.2 КК України, встановив, що 29 квітня 2011 року ОСОБА_2 пред'явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених передбачених ст. ст. 365 ч. , 366 ч.2 КК України ( у редакції ст. 365 КК України від 2012 року).

ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що у березні, червні та вересні 2003 року він, як директор військового радгоспу "Львівський", будучи службовою особою - директором військового радгоспу "Львівський", перевищив службові повноваження, тобто умисно вчинив дії, які явно виходили за межі наданих йому прав і повноважень, та всупереч вимог ст. 75 Господарського кодексу України, списав та реалізував ТОВ "Любо" без згоди органу управління майном - Управління сільського господарства Міністерства оборони України державне нерухоме майно, а саме: казарму та котельню військового

-7-

містечка №42, розташованого за адресою: Яворівський район, с. Поріччя, вул. Шевченка

6А, 7А., що заподіяло державі збитків на суму 313081,2 грн., що перевищує у 250 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян.

Своїми вищеописаними діями директор радгоспу "Львівський" ОСОБА_2 вчинив перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень і заподіяли тяжкі наслідки, тобто вчинив злочин, передбачений ч.3 ст.365 КК України.

Він же, у березні 2005 року без згоди органу управління майном -Управління сільського господарства Міністерства оборони України реалізував приватному підприємству "ПП Паритет КС" державне нерухоме майно, яке розташоване в с. Скнилів Пустомитівського району Львівської області, а саме: корівник, вартове приміщення, вагову, санпропускник, внаслідок чого державі в особі радгоспу "Львівський" було заподіяно шкоду на суму 27227,4 грн., що перевищує у 100 разів неоподатковуваний мінімум доходів громадян, чим вчинив перевищення службових повноважень, тобто умисне вчинення службовою особою дій, які явно виходять за межі наданих їй прав та повноважень і заподіяло істотну шкоду, тобто вчинив злочин, передбачений ч.1 ст.365 КК України.

Крім того, ОСОБА_2 обвинувачується у тому, що 3 жовтня 2003 року він, як директор радгоспу "Львівський", будучи службовою особою, з метою приховати перевищення ним службових повноважень, а також з метою внесення неправдивих відомостей у бухгалтерський облік радгоспу, своїми вищеописаними умисними діями вчинив службове підроблення, тобто інше підроблення документів і видачу завідомо неправдивих документів, а саме: накладної № 121 від 3 жовтня 2003 року і акту прийому-передачі від З жовтня 2003 року з неправдивими відомостями про передачу ТОВ "Любо" будівельних матеріалів, отриманих від розбирання будівель у с. Поріччя Яворівського району по вул. Шевченка 6А та 7А, чим державі в особі військового радгоспу "Львівський" завдано збитків на суму 313081,2 грн., що у 250 разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і тим самим спричинило тяжкі наслідки, тобто вчинив злочин, передбачений ч.2 ст.366 КК України.

Під час судового розгляду даної кримінальної справи набув чинності Закон України "Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України щодо імплементації до національного законодавства положень статті 19 Конвенції ООН проти корупції" від 21.02.2014.

У відповідності до п. З ст. 1 розділу І Закону стаття 365 Кримінального кодексу України викладена у наступній редакції: "Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу".

Згідно ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Отже, зі змісту чинної редакції ст. 365 КК України вбачається, що ОСОБА_2 з 2014 року не є суб'єктом цього злочину, а відтак, скасовується злочинність інкримінованого йому діяння у частині перевищення ним службових повноважень та на останнього поширюється визначена ч. 1 ст. 5 КК України зворотня дія закону про кримінальну відповідальність у часі.

Крім того, у зв'язку з декриміналізацією інкримінованого ОСОБА_2 злочину з матеріальним складом, йому не може вмінятись у вину інше підроблення документів і видачу завідомо неправдивих документів, якщо вони спричинили тяжкі наслідки - злочин, передбачений ч. 2 ст. 366 КК України.

У зв'язку з вищевикладеним, пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення необхідно змінити, виклавши його у наступній редакції.

У липні 1991 року ОСОБА_2 був призначений на посаду директора військового радгоспу «Львівський» (надалі радгосп «Львівський»), який є суб'єктом підприємницької діяльності, включений в ЄДРПУО за № 2430649/"\ Майно радгоспу є державною власністю і закріплюється за ним на правах повного господарського відання. Орган управління

-8-

майном - Управління сільського господарства Міністерства оборони України.

29 серпня 2003 року між Управлінням сільського господарства Міністерства оборони України та ОСОБА_2 укладено контракт за № 9 про призначення останнього на посаду директора вказаного радгоспу, згідно якого ОСОБА_2 перебував у займаній посаді по лютий 2007 року, після чого військовий радгосп «Львівський» був переданий Міністерству аграрної політики України.

ОСОБА_2, будучи службовою особою та виконуючи організаційно-розпорядчі обов'язки, відповідно до вимог ст. 19 Конституції України, зобов'язаний діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. п 1.1, 2.6 умов вищевказаного контракту ОСОБА_2 зобов'язувався здійснювати поточне управління (керівництво) підприємством, забезпечувати ефективне використання та збереження закріпленого за підприємством державного майна і мав право діяти від імені підприємства, представляти його у всіх підприємствах, установах та організаціях, укладати господарські та інші угоди, користуватись правом розпорядження коштами підприємства, вирішувати інші питання, віднесені законодавством, Статутом та органом управління майном, до компетенції директора підприємства.

Згідно п.3 ст. 8 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" на ОСОБА_2, як на керівника підприємства, покладалася відповідальність за організацію бухгалтерського обліку та забезпечення фіксування фактів здійснення всіх господарських операцій у первинних документах.

Проте, у 2003 році ОСОБА_2, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, вчинив інше службове підроблення.

Так, на підставі Директиви начальника Генерального штабу ЗС України № 11 від 21 березня 1995 року військове містечко № 42 (с. Поріччя Яворівського району Львівської області) з будівлями казарми, контрольно-пропускного пункту, складу, лазні, сховища для техніки, котельні, 5 житлових будинків було передано від в/частини 04144 військовому радгоспу "Львівський" по акту прийому-передачі від 27 червня 1995 року.

У 2003 році до ОСОБА_2 звернувся директор ТОВ "Любо" ОСОБА_3 з пропозицією придбати у радгоспа «Львівський» будівлі казарми і котельні, які знаходилися у с.Поріччя по вул.Шевченка 6А та 7 А, для переобладнення їх під будівлі заводу по виробництву штучної шкіри.

У березні та червні 2003 року ОСОБА_2, власноручно склав акти списання будівель казарми та котельні, які, відповідно, 14 березня та 20 червня 2003 року були затверджені в Управлінні сільського господарства Міністерства оборони України. Згідно даних актів, будівлі підлягали розбиранню з оприбуткуванням матеріалів на складі радгоспу <

З жовтня 2003 року директор військового радгоспу "Львівський" ОСОБА_2, з метою внесення неправдивих відомостей в бухгалтерський облік радгоспу, у адміністративному будинку підприємства у с. Висіч Яворівського району Львівської області, дав вказівку бухгалтеру радгоспу скласти накладну №121 від 3 жовтня 2003 року, де вказано завідомо неправдиві відомості, що радгосп "Львівський" відпустив товариству "Любо" матеріали від розбирання будівель на суму разом з ПДВ 15118,80 грн. та акт прийому-передачі від З жовтня 2003 року, де вказані завідомо неправдиві відомості, що військовий радгосп "Львівський" передає у власність ТОВ "Любо" будівельні матеріали, отримані від розбирання будівель за адресою: Яворівський район, с. Поріччя, вул. Шевченка 6А, 7А., тобто склав та видав завідомо неправдиві документи, чим вчинив службове підроблення.

Завідомо неправдиві документи - накладну № 121 від 3 жовтня 2003 року і акт прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року ОСОБА_2 підписав, як керівник підприємства, засвідчив їх відтисками гербової печатки.

Таким чином, ОСОБА_2 03 жовтня 2003 року, як директор радгоспу

-9-

"Львівський", будучи службовою особою, з метою внесення неправдивих відомостей у

бухгалтерський облік радгоспу, своїми вищеописаними умисними діями вчинив службове підроблення, тобто інше підроблення документів і видачу завідомо неправдивих документів, а саме: накладної № 121 від 3 жовтня 2003 року і акту прийому-передачі від 3 жовтня 2003 року з неправдивими відомостями про передачу ТОВ "Любо" будівельних матеріалів, отриманих від розбирання будівель у с. Поріччя Яворівського району по вул. Шевченка 6А та 7А.

В судовому засіданні підсудний ОСОБА_2 заявив клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК України у звязку із закінченням строків давності.

Прокурор Кіященко О.М. в судовому засіданні не заперечив щодо звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, у звязку з закінченням строку давності, оскільки від дня вчинення ним злочину пройшло більше трьох років.

Заслухавши пояснення підсудного та його захисника, думку прокурора, перевіривши матеріали справи, суд вважає, що клопотання слід задовольнити з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 49 КК України, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до набрання вироком законної сили минули такі строки: три роки у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді обмеження або позбавлення волі.

З матеріалів справи вбачається, що інкримінований злочин ОСОБА_2 за який передбачено відповідальність відповідно до ч.1 ст. 366 КК України вчинено 03 жовтня 2003 року. Даний злочин відноситься до злочинів невеликої тяжкості, оскільки згідно ч.1 ст. 366 КК України (в редакції на момент вчинення) передбачене покарання у виді штрафу до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або обмеженням волі на строк до трьох років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

На час подання клопотання про звільнення ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності минуло дванадцять років з дня вчинення інкримінованого злочину. Підстав зупинення перебігу давності немає.

У відповідності до ч. 2 ст. 11-1 КПК України, суд у судовому засіданні, за наявності підстав, передбачених частиною першою ст. 49 КК України, закриває кримінальну справу у звязку із закінченням строків давності у випадках, коли справа надійшла до суду із обвинувальним висновком.

Таким чином, у зв'язку зі встановленням підстав, передбачених ст. 49 КК України ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст. 366 КК України, підлягає звільненню від кримінальної відповідальності у звязку з закінченням строків давності, а кримінальна справа відносно нього - закриттю на підставі ч. 2 ст. 11-1 КПК України.

Речові докази, а саме накладна №212 від 03.10.2003 року та акт прийому-передачі будівлі (матеріалів) під розбирання слід залишити при матеріалах кримінальної справи.

Військовою прокуратурою Західного регіону України заявлено цивільний позов до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину (т.9 а.с.132-138). Даний позов суд залишає без розгляду, оскільки в судовому засіданні в повній мірі не досліджувалися докази по справі, так як підсудний звернувся до суду з клопотанням про закриття справи за закінченням строків давності. Однак суд розяснює, що у відповідності до ст. 28 КПК України (в редакції 1960 року) особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право предявити його в порядку цивільного судочинства.

Також суд доходить висновку, що слід скасувати заходи забезпечення цивільного позову, а саме Постанову слідчого в особливо важких справах СВ військової прокуратури Західного регіону України від 20 березня 2007 року згідно якої накладено арешт на будинок по вул. Яворівській, 22б в смт. Немирів Яворівського району Львівської області, який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2

Судові витрати, які за час досудового слідства становлять 11518,40 грн. потрібно

-10-

стягнути з ОСОБА_2

Запобіжний захід, підписку про невиїзд ОСОБА_2 скасувати.

На підставі наведеного, керуючись ст. 11-1, 317 КПК України (в редакції КПК України 1960 р.), ст. 49 КК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Звільнити ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності за ч.1 ст. 366 КК України на підставі ст. 49 КК України, у зв'язку з закінченням строків давності.

Кримінальну справу про обвинувачення ОСОБА_2 в скоєнні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України провадженням закрити.

Цивільний позов Військової прокуратури Західного регіону України до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок вчинення злочину залишити без розгляду.

Скасувати арешт на будинок по вул. Яворівській, 22б в смт. Немирів Яворівського району Львівської області, який зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_2.

Речові докази, а саме накладна №212 від 03.10.2003 року та акт прийому-передачі будівлі (матеріалів) під розбирання - залишити при матеріалах кримінальної справи.

Стягнути з ОСОБА_2 судові витрати за проведення експертиз в сумі 11518,40 грн.

Запобіжний захід, підписку про невиїзд ОСОБА_2, після набрання постанови законної сили скасувати.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Львівської області протягом 7 діб з дня її оголошення через Яворівський районний суд Львівської області.

Постанова виготовлена в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

СУДДЯ