Ухвала суду № 62084684, 10.10.2016, Трускавецький міський суд Львівської області

Справа № 457/429/16-ц

провадження №2/457/243/16

УХВАЛА

про призначення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи

10 жовтня 2016 року м. Трускавець

Трускавецький міський суд Львівської області

в складі головуючої-судді ОСОБА_1,

секретар судового засідання Шумеляк О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Трускавці цивільну справу за позовом представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Трускавецька державна нотаріальна контора, -

в с т а н о в и в:

У провадженні Трускавецького міського суду перебуває цивільна справа за позовом представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Трускавецька державна нотаріальна контора.

Від представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 на адресу суду надійшло клопотання про призначення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи мотивоване тим, що позивач ОСОБА_2 є онуком ОСОБА_5, який помер 21.06.2014 року. До складу спадщини ввійшов житловий будинок по вул. Лесі Українки, 17 у м. Трускавець та земельна ділянка за цією ж адресою площею 0,0749 га. ОСОБА_5 16 квітня 2002 року було складено заповіт, згідно з яким все належне йому майно він заповідав у рівних частинах ОСОБА_2 та своїй дочці ОСОБА_4 У заповіті була зазначена умова, за якої ОСОБА_2 стане спадкоємцем це догляд ним за хворою матір'ю (іншою дочкою ОСОБА_5 ОСОБА_6І.), яка померла 06 серпня 2006 року. 14 травня 2014 року ОСОБА_5 склав новий заповіт, згідно з яким все своє майно заповів ОСОБА_4 За клопотанням позивача судом було витребувано ряд доказів, які стосуються стану здоров'я ОСОБА_5 Згідно з даними, отриманими з Трускавецької міської лікарні, ОСОБА_5 перебував на амбулаторному обліку з діагнозом «хронічне обструктивне захворювання легень» знаходився на стаціонарному лікуванні з діагнозом «Гіпертонічна хвороба ІІ ступеня, хронічний персистуючий гепатит, цукровий діабет ІІ типу» та інше. Медичний паспорт містить дані про виклики та огляд лікаря, призначене лікування. Зокрема, в медичній книжці наявний запис від 05 травня 2014 року наступного змісту: «стан важкий», а заповіт був складений 14 травня 2014 року, тобто в період, коли стан заповідача був важким. Ці докази викликають у позивача сумніви про те, що ОСОБА_5 усвідомлював повністю значення своїх дій при складанні заповіту, будучи людиною похилого віку, під впливом ліків та хворобливого стану, а також у вірності підпису заповіту саме заповідачем ОСОБА_5, а не сторонньою особою. На думку позивача, волевиявлення ОСОБА_5 не було вільним і не відповідало його внутрішній волі. Тому просить для з'ясування психічного стану ОСОБА_5 призначити посмертну амбулаторну судову медично-психіатричну експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи могли ліки, медичні препарати, які приймав ОСОБА_5 включно до 14 травня 2014 року, впливати на його здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту 14 травня 2014 року? Якщо так, то в якій мірі?

2. У якому емоційному та фізичному стані перебував ОСОБА_5 під час складення заповіту 14 травня 2014 року? Яким чином астенічний та больовий синдроми впливали на його здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту?

3. Чи міг істотно змінитися фізичний стан ОСОБА_5 в сторону покращення до 14 травня 2014 року в порівнянні з фізичним станом, больовими синдромами, призначеними ліками, описаними у медичному паспорті, включно з 08 травня 2014 року та в сукупності з подальшими записами та оглядами лікарів до дня смерті 21 червня 2014 року? Якщо так, то під впливом яких чинників?

4. Чи могли похилий вік, фізичний стан, астенічний та больовий синдром, а також вжиття медичних препаратів в сукупності впливати на здатність ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту 14 травня 2014 року?

Просила проведення експертизи доручити експертам Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз.

У судовому засіданні представник позивача підтримала своє клопотання про призначення судової медично-психіатричної експертизи та просила його задовольнити, оскільки психічний стан ОСОБА_5 суттєво впливав на вчинення ним правочину, а саме: підписання заповіту 14 травня 2014 року. Крім того, зазначила, що з огляду на пояснення свідка ОСОБА_7, яка була дільничим лікарем-терапевтом ОСОБА_5 та пояснила, що ОСОБА_5 дійсно хворів та приймав ліки, постійно перебував у лежачому положенні, стан здоров'я зовсім не покращувався у травні 2014 року, ситуація ускладнювалася хронічними захворюваннями, є ґрунтовні підстави сумніватися у тому, чи міг ОСОБА_5 усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними під час підписання заповіту 14 травня 2014 року.

Представник відповідача ОСОБА_4 ОСОБА_8 у судовому засіданні не заперечив проти призначення експертизи, надав суду заяву, у якій зазначив, що на вирішення експерту слід поставити ще наступні питання:

1. Чи може захворювання ОСОБА_5, описане в медичному паспорті, тягнути неможливість останнім усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними в момент складення заповіту 14 травня 2014 року?

2. В якому психічному стані знаходився ОСОБА_5 підчас складення заповіту 14 травня 2014 року?

3. Чи міг ОСОБА_5 за своїм психічним станом 14 травня 2014 року під час складання спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними?

Просив доручити проведення експертизи Українському науково-дослідному інституту соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України.

Представник третьої особи Трускавецької державної нотаріальної контори у судове засідання не зявився, до суду попередньо надіслав заяву, у якій просить слухати цивільну справу у відсутності представника держнотконтори.

Заслухавши сторони, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 подала до суду позов про визнання заповіту недійсним. Сторона позивача у обґрунтуванні своїх позовних вимог посилається на те, що під час підписання заповіту 14 травня 2014 року ОСОБА_5 не міг повноцінно усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Відповідно до вимог ст. 225 ЦК України правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені. Відповідно до п. 16 постанови Верховного суду України № 9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справи про визнання правочинів недійсними» правила ст. 225 ЦК України поширюються на ті випадки, коли фізичну особу не визнано недієздатною, однак у момент вчинення правочину особа перебувала в такому стані, коли вона не могла усвідомлювати значення своїх дій та (або) не могла керувати ними (тимчасовий психічний розлад, нервове потрясіння тощо). У ст. 225 ЦК йдеться про такий тимчасовий стан цілком дієздатної фізичної особи, за якого вона внаслідок функціональних розладів психіки, порушення фізіологічних процесів в організмі або інших хворобливих явищ не може розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними. Воля особи при вчиненні правочину в таких випадках або взагалі відсутня, або настільки спотворена, що абсолютно не відповідає тій волі, яка була би у цієї особи, якщо б вона знаходилася при здоровому розумі і твердій памяті. Таким чином, підставою визнання правочину недійсним може бути фактична недієздатність особи, яка вчинила правочин. На відміну від юридичної недієздатності, яка має постійний характер і повязується законом або з досягненням певного віку (ст.ст.31, 32, 34, 35 ЦК України), або з визнанням особи недієздатною чи обмеженням її дієздатності в судовому порядку (ст.ст. 36, 39, 40 ЦК України) в цьому разі недієздатність має тимчасовий, інколи навіть одномоментний характер. Для визначення наявності такого стану на момент укладення правочину суд відповідно до статті 145 ЦПК зобов'язаний призначити судово-психіатричну експертизу за клопотанням хоча б однієї зі сторін. Справи про визнання правочину недійсним із цих підстав вирішуються з урахуванням як висновку судово-психіатричної експертизи, так і інших доказів відповідно до статті 212 ЦПК. Висновок такої експертизи має стосуватися стану особи саме на момент вчинення правочину. Крім того, вирішуючи питання про задоволення клопотання про призначення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи суд бере до уваги покази свідка ОСОБА_7, яка є професійним лікарем та яка була дільничим лікарем-терапевтом ОСОБА_5, оскільки з її пояснень вбачається можливість порушення психо-емоційного стану ОСОБА_5

Що стосується переліку питань, які сторони хочуть поставити на вирішення експертною установою, то суд приходить до висновку, що на вирішення експертизи слід поставити як питання, які визначено стороною позивача, так і питання, визначені стороною відповідача.

Згідно із ст. 145 ЦПК України призначення експертизи є обовязковим за клопотанням хоча б однієї із сторін, якщо у справі необхідно встановити психічний стан особи.

Що стосується установи, якій доручити проведення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи, то суд вважає, що її проведення необхідно доручити Комунальному закладу «Львівська обласнадержавна клінічнапсихіатрична лікарня». Відповідно до ст. 7 Закону України «Про судову експертизу» судово-експертну діяльність здійснюють державні спеціалізовані установи, а також у випадках і на умовах, визначених цим Законом, судові експерти, які не є працівниками зазначених установ. До державних спеціалізованих установ належать науково-дослідні установи судових експертиз, судово-медичні та судово-психіатричні установи Міністерства охорони здоров'я України. Згідно з п. 2 Порядку проведення судово-психіатричної експертизи, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров'я України 08 жовтня 2001 року, експертиза (психіатрична) проводиться в Українському науково-дослідному інституті соціальної і судової психіатрії та наркології МОЗ України, центрах судово-психіатричних експертиз, відділеннях (амбулаторних, стаціонарних експертиз), які є структурними підрозділами психоневрологічних (психіатричних) лікарень, психоневрологічних диспансерів. Зазначені заклади охорони здоров'я виконують функції судово-експертних установ або підрозділів (далі - експертна установа (підрозділ)). З метою повного, обєктивного проведення вказаної судової медично-психіатричної експертизи суд вважає за доцільне доручити її проведення саме цій установі.

Оскільки для проведення зазначеної експертизи потрібний значний проміжок часу, на час проведення експертизи провадження у справі слід зупинити.

На підстві наведеного та керуючись ст. 145, п. 5 ч. 1 ст. 202, п.2 ч.1 ст.203, 209-210 ЦПК України, с у д

у х в а л и в:

Клопотання представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 про призначення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи задовольнити частково.

Призначити у справі за позовом представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про визнання заповіту недійсним, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Трускавецька державна нотаріальна контора, судову медично-психіатричну (посмертну) експертизу, на вирішення якої поставити наступні питання:

1. Чи могли ліки, медичні препарати, які приймав ОСОБА_5 включно до 14 травня 2014 року, впливати на його здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту 14 травня 2014 року? Якщо так, то в якій мірі?

2. У якому емоційному та фізичному стані перебував ОСОБА_5 під час складення заповіту 14 травня 2014 року? Яким чином астенічний та больовий синдроми впливали на його здатність розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту?

3. Чи міг істотно змінитися фізичний стан ОСОБА_5 в сторону покращення до 14 травня 2014 року в порівнянні з фізичним станом, больовими синдромами, призначеними ліками, описаними у медичному паспорті, включно з 08 травня 2014 року та в сукупності з подальшими записами та оглядами лікарів до дня смерті 21 червня 2014 року? Якщо так, то під впливом яких чинників?

4. Чи могли похилий вік, фізичний стан, астенічний та больовий синдром, а також вжиття медичних препаратів в сукупності впливати на здатність ОСОБА_5 розуміти значення своїх дій, керувати ними та на вільне його волевиявлення під час складення заповіту 14 травня 2014 року?

5. Чи може захворювання ОСОБА_5, описане в медичному паспорті, тягнути неможливість останнім усвідомлювати значення своїх дій та/або керувати ними в момент складення заповіту 14 травня 2014 року?

6. В якому психічному стані знаходився ОСОБА_5 під час складення заповіту 14 травня 2014 року?

7. Чи міг ОСОБА_5 за своїм психічним станом 14 травня 2014 року під час складання спірного заповіту усвідомлювати значення своїх дій, надавати їм належну оцінку та керувати ними?

Проведення судової медично-психіатричної (посмертної) експертизи доручити експертам комунального закладу «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня» (79021, вул. Кульпарківська, 95, м. Львів), попередити експертів про кримінальну відповідальність за ст.ст. 384, 385 КК України.

Надати для проведення експертизи матеріали цивільної справи № 457/429/16-ц провадження № 2/457/243/16, медичний паспорт ОСОБА_5, який помер 21 червня 2014 року.

Оплату за проведення експертизи покласти на позивача ОСОБА_2.

Розяснити сторонам положення ст. 146 ЦПК України щодо наслідків ухилення від участі в експертизі.

Провадження в справі зупинити на час проведення експертизи.

Ухвала в частині зупинення провадження у справі може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Трускавецький міський суд протягом п?яти днів з дня її проголошення.

Головуюча Т.В. Василюк