Ухвала суду № 62082147, 10.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

10 жовтня 2016 року Житомир Справа № 806/1034/16

Категорія 3.7

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Капинос О.В.,

секретар судового засідання Недашківська Н.В.,

за участю: представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - Ткаченка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії,

в с т а н о в и в :

17.06.2016 ОСОБА_4 звернувся до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати дії Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області щодо видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 10.09.2015 на ім'я ОСОБА_4 із зазначенням в графі "кількість сидячих місць 2" неправомірними та зобов'язати Територіальний сервісний центр №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області здійснити дії щодо реєстрації автомобіля VOLKSWAGEN Transporter з номером кузова НОМЕР_2 із зазначенням у реєстраційних документах кількості сидячих місць з місцем водія як 5 (п'ять) (4 пасажирських+1 водія).

В обґрунтування зазначеного позову вказав, що 10.09.2015 ним у Територіальному сервісному центрі №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області здійснено реєстрацію зазначеного вище автомобіля, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1. У відповідній графі свідоцтва "кількість сидячих місць з місцем водія" було зазначено число 2 (два). Під час придбання та перереєстрації ним даного автомобіля в останньому було фактично встановлено 4 (чотири) пасажирських місця і у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу на ім'я попереднього власника - відчужувача автомобіля, кількість місць також зазначено 4 (чотири). При цьому відповідачем не було зазначено про переобладнання позивачем автомобіля та про подання ним документів про переобладнання. наведене підтверджується листом відповідача № 1726 від 26.03.2016. Отже, відповідачем було порушено п.7.5 Інструкції про порядок здійснення підрозділами Державтоінспекції МВС державної реєстрації, перереєстрації та обліку транспортних засобів, оформлення і видачі реєстраційних документів, номерних знаків на них, затвердженої Наказом МВС України від 11.08.2010 № 379.

Крім того, позивач зазначає, що при отриманні вищезазначеного свідоцтва не звернув уваги на вказану невідповідність кількості сидячих місць. Натомість в результаті неправомірних дій відповідача його позбавлено права володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому автомобілем.

В судовому засіданні представник відповідача заявив клопотання про залишення позовної заяви без розгляду у зв"язку з пропуском строку звернення до суду на підставі ст.100 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки вважає, що позивачем пропущено шестимісячний строк на звернення до суду щодо оскарження зазначених дій. В обґрунтування клопотання зазначив, що відповідно до заяви про реєстрацію транспортного засобу VOLKSWAGEN Transporter було зазначено кількість місць - 2 (два), позивач перевірив зміст заяви № 71935278 від 10.09.2015 та засвідчив це своїм підписом. Крім того, вказав, що позивач 10.09.2016 отримав свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, користувався ним, тобто повинен був дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Представники позивача проти даного клопотання заперечили та просили визнати причини пропуску строку звернення до суду поважними. Вказали, що інформацію про існування невідповідності кількості місць у свідоцтві про реєстрацію ТЗ позивач дізнався на початку березня 2016, коли був зупинений працівниками ДАІ. Після цього відразу негайно звернувся до відповідача з проханням виправити у техпаспорті наведену невідповідність, про що відповідачем за вих. № 1726 від 26.03.2016 йому надана письмова відповідь, де рекомендовано для перереєстрації сплатити податок чи звернутися до суду. Також зазначили, що враховуючи проживання позивача в сільській місцевості та факт постійної роботи у сільськогосподарському виробництві, він не мав можливості у робочі дні та напротязі квітня-травня місяця 2016 року (активні польові с/г роботи) відвідати районний центр та знайти адвоката або іншого фахівця в галузі права для надання правової допомоги по складанню позовної заяви і отримав таку допомогу лише на початку червня 2016 року, тому негайно звернувся до суду. Просили відмовити в клопотанні.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що клопотання підлягає задоволенню з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_4 10.09.2015 у Територіальному сервісному центрі №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області здійснено реєстрацію придбаного автомобіля VOLKSWAGEN Transporter з номером кузова НОМЕР_2, про що видано свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 від 10.09.2015.

При реєстрації вказаного автомобіля у свідоцтві було зазначено, що тип ТЗ - вантажний, тип кузова - фургон малотонажний з кількістю місць 2 (два).

В судовому засіданні представники позивача пояснили, що під час придбання та перереєстрації вказаного транспортного засобу в ньому було фактично встановлено 4 (чотири) пасажирських місця і у свідоцтві про реєстрацію попереднього власника було також зазначено кількість місць - 4 (чотири).

Встановивши таку невідповідність кількості місць, зазначену у свідоцтві, позивач в березні 2016 звернувся до Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області із заявою про приведення даних свідоцтва фактичним даним автомобіля.

Відповідач листом від 26.10.2016 № 1726 повідомив реєстраційні дані на автомобіль його попередніх власників і реєстраційні дані після його реєстрації на ім'я позивача та запропонував перереєструвати автомобіль у зв'язку із переобладнанням.

Вважаючи неправомірними дії відповідача щодо видачі 10.09.2016 свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_1 на ім'я ОСОБА_4 із зазначенням в графі "кількість сидячих місць 2", позивач звернувся до суду.

Вирішуючи питання про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд не приймає до уваги доводи позивача, з огляду на наступне.

Частиною 1 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Відповідно до ч. 2 ст. 99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Наведена норма Кодексу, дає підстави для висновку, що законодавцем чітко встановлено строк звернення до суду шість місяців, а також передбачено, що такий строк починає свій перебіг із моменту, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Тобто, чинним процесуальним Законом обмежено право особи на звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів певним строком. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, що розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно правових відносинах.

Відповідно до ч.1 ст. 100 КАС України адміністративний позов поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

В той же час, поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій, в тому числі звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

Разом з тим, матеріали справи таких доказів не містять.

В судовому засіданні представники позивача вказали, що позивач вперше дізнався про порушення своїх прав, коли його автомобіль був зупинений працівниками ДАІ, які повідомили, що із зазначеними даними в технічному паспорті про 2 місця автомобіль не може експлуатуватися. Після чого він негайно звернувся до відповідача для усунення вказаної невідповідності.

Однак суд вважає, що позивач міг та повинен був дізнатись про порушення своїх прав як учасник правовідносин з часу отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, тобто з 10.09.2015. Водночас, на думку суду, неуважність позивача, проживання в сільській місцевості та зайнятість в сільськогосподарському виробництві, про які він вказує у своїй заяві, не можуть вважатись поважними причинами пропущення позивачем строку звернення до суду. Інших доводів поважності причин пропущення позивачем строку звернення до суду не наведено.

Зокрема, порушення прав, свобод чи інтересів особи - це фактичний наслідок протиправного рішення, дії чи бездіяльності конкретної особи щодо неї. Порушення має місце як тоді, коли негативні наслідки вже настали, так і тоді, коли вони лише можуть настати з певною вірогідністю.

На користь висновку про обізнаність позивача про внесення до свідоцтва інформації про кількість місць свідчить ще і та обставина, що ним підписано та перевірено зміст заяви про реєстрацію транспортного засобу № 71935278 від 09.09.2015, в якій зазначено кількість місць -2 (два), а тому позивач знав або повинен був дізнатися про існування даної інформації (а.с.61).

Таким чином, доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є її дії, спрямовані на захист порушених прав, а також докази, які свідчать про те, що були створені умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Фактичні обставини справи свідчать, що позивач подав позовну заяву до Житомирського окружного адміністративного суду 17.06.2016, тобто через 9 місяців, що підтверджується відміткою суду на позовній заяві.

Отже, незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися про їх порушення, на думку суду, не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Крім того, представник позивача посилається на відмову Територіального сервісного центру №1842 у внесенні змін до свідоцтва, яка оформлена листом від 26.03.2016 № 1726.

Разом з тим, суд вважає, що факт звернення позивача з листом до відповідача не може бути визнаний як поважна причина пропуску строку звернення до суду, оскільки правовідносини, що виникли між сторонами, не передбачають досудового врегулювання. Також позивач не був позбавлений можливості звернутися до суду у встановлений строк за захистом своїх прав.

Суд вважає, що у даному випадку має місце не усвідомлення позивачем про порушення його права, а встановлення наявності правової підстави для звернення до суду з позовом, що не є тотожними поняттями.

В той же час предметом оскарження в позовній заяві позивачем визначено дії відповідача по видачі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, які були вчинені 10.09.2015, а не його відмова від 26.03.2016.

З огляду на викладене, суд вважає такі доводи позивача безпідставними та до уваги їх не приймає.

Таким чином, в судовому засідання встановлено, що про кількість місць, яка була зазначена відповідачем у свідоцтві про реєстрацію транспортного засобу, позивач знав фактично з моменту його отримання.

Додатково суд звертає увагу при вирішенні процесуального питання щодо дотримання строків звернення до суду і на практику Європейського суду з прав людини.

Так, у справах "Стаббігс та інші проти Великобританії", "Девеер проти Бельгії" Суд дійшов висновку, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав.

У Справі "Пономарьов проти України" Європейський суд зазначив, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Однак, обґрунтування позивача про те, що йому лише в березні 2016 стало відомо (зрозуміло) про існування порушення його прав, як вже зазначалося не може вважатися поважною причиною пропуску строків звернення до суду.

Відтак доводи представників позивача про поважність причин пропуску строку звернення до Житомирського окружного адміністративного суду оцінюються критично.

Також прецедентна практика Європейського суду з прав людини у справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Круз проти Польщі" виходить з того, що реалізуючи п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух.

Суд також звертає увагу на те, що інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Як вже зазначалося ч.3 ст.99 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод та інтересів.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивачем інших доказів про причини пропуску строку звернення до суду не надано, суд не знаходить підстав для висновку про наявність поважних причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, оскільки об'єктивно у позивача були відсутні перешкоди вчасно звернутись до суду цим позовом.

Беручи до уваги наведені обставини, суд приходить до висновку, що позивачем строк звернення до суду пропущений без поважних причин, а тому позовну заяву залишає без розгляду.

Керуючись ст.ст.99 100, 160, 165, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України ,

у х в а л и в :

Клопотання представника відповідача задовольнити.

Позовну заяву ОСОБА_4 до Територіального сервісного центру №1842 Регіонального сервісного центру Міністерства внутрішніх справ України в Житомирській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання здійснити дії залишити без розгляду.

Ухвала набирає законної сили у порядку встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції за правилами встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя О.В. Капинос

Повний текст ухвали складено 17 жовтня 2016 року