Рішення № 62081746, 13.10.2016, Оржицький районний суд Полтавської області

543/604/16-ц

2/543/323/16

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.10.2016 селище Оржиця

Оржицький районний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді Гришко О.Я.

при секретарі Федорині А.А.

з участю позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в селищі Оржиця Полтавської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів,-

в с т а н о в и в:

ПозивачОСОБА_1 звернувся 19.08.2016 року до Оржицького районного суду Полтавської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів.

З позову вбачається, що 09.09.2015 року позивач ОСОБА_1 уклав письмовий договір фінансового лізингу №000996 з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто". На виконання умов договору він того ж дня на рахунок відповідача перерахував 49000 гривень.

Позивач вважає, що під час укладення вказаного договору були порушені вимоги чинного законодавства та його права як споживача.

Позивач вказує, що його як споживача, було введено в оману щодо обставин, які мають істотне значення. Також відповідач при укладенні вказаного правочину застосовував нечесну підприємницьку діяльність, оскільки позбавив його достатнього часу для ознайомлення з умовами договору й прийняття свідомого рішення.

Як зазначає позивач, предметом договору є отримання позивачем на умовах лізингу у власність трактора марки МТЗ-82.1, вартість якого визначена в доларах США - 20851,06 доларів, що вказано в додатку №2 до договору. Розмір платежів в додатку №1 також зазначено в доларах США, хоча й з прив'язкою до офіційного курсу долара США до гривні.

Приймаючи до уваги обставини укладення спірного договору, позивач вважає, що зміст договору фінансового лізингу, укладений між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ним, не відповідає загальним засадам цивільного законодавства, а саме вимогам справедливості та добросовісності, оскільки відповідачем підготовлено таку редакцію договору, яка є явно несправедливою та захищає виключно права та інтереси самого відповідача.

Посилаючись на вищевикладені обставини позивач просив визнати недійсним договір №000996, укладений 09 вересня 2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1. Стягнути з відповідача ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на його користь кошти в сумі 49000 гривень. Судові витрати просив покласти на відповідача.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник позов підтримали в повному обсязі, в своїх поясненнях посилалися на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача на розгляд справи 13.10.2016 року повторно не зявився, з матеріалів справи вбачається, що він належним чином був повідомлений про день, час та місце розгляду справи.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази і давши їм належну оцінку, приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом встановлено, що між ОСОБА_1 та товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» 09.09.2015 року було укладено договір фінансового лізингу № 000996 від 09.09.2015 року, відповідно до умов якого лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу ( трактор марки МТЗ 82.1) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на строк та на умовах, передбачених договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства (а.с. 8-13).

Відповідно до додатку № 1 до договору фінансового лізингу № 000996 від 09.09.2015, вартість предмету лізингу становить 20851,06 доларів США; авансовий платіж 101425,53 доларів США, щомісячний авансовий платіж 868,79 доларів США; адміністративний платіж (10%) 2085,11 доларів США.; комісія за передачу (3%) 625,53 доларів США. Вартість предмета лізингу на дату підписання договору становить 490000,00 (а.с. 14).

На виконання вищевказаного договору, 09.09.2015 року ОСОБА_1 сплатив ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто» суму в розмірі 49000,00 гривень а також комісію за переказ готівки в розмірі 588,00 гривень (а.с. 16).

Спеціальним законом, що регулює лізингові відносини в Україні є Закон України «Про фінансовий лізинг», який визначає загальні правові та економічні засади фінансового лізингу, як виду цивільно-правових відносин.

Відповідно до ст.ст. 1, 2 цього Закону, фінансовий лізинг - це вид цивільно-правових відносин, що виникають із договору фінансового лізингу. За договором фінансового лізингу (далі - договір лізингу) лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі). Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями Цивільного кодексу України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, поставку з урахуванням особливостей, що встановлюються цим Законом.

За статтею 6 цього Закону, договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Строк лізингу визначається сторонами договору лізингу відповідно до вимог цього Закону.

Поняття договору лізингу регулюється і нормами Цивільного Кодексу, а саме ст..806 ЦК України, в якій вказується, що за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі). До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Отже, факт укладення такого правочину договору фінансового лізингу між сторонами є наявним.

Відповідно до п.1.1 договору фінансового лізингу, предметом фінансового лізингу по даному договору є транспортний засіб, зазначений у даній статті та у Специфікації (Додаток №2 договору), а саме: трактор марки МТЗ 82.1.

Згідно п. 1.3 договору, лізингодавець бере на себе зобовязання придбати предмет лізингу у власність (отримати право власності на предмет лізингу) та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строки та на умовах, передбачених цим договором. Лізингоодержувач користується предметом лізингу на умовах даного договору фінансового лізингу та згідно з положеннями чинного законодавства.

Відповідно до п. 1.7 договору, предмет лізингу передається лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 120 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу, авансового платежу, комісії за передачу предмета лізингу.

Відповідно до п.10.1 договору, лізинговий платіж - це платіж, що сплачується кожного місяця лізингоодержувачем на користь лізингодавця відповідно до графіку покриття витрат та виплати лізингових платежів (додаток №3 до договору). Кожний лізинговий платіж включає- відсотки (проценти) за користування обсягом фінансування в розмірі 21 відсотків річних на залишок частини від обсягу фінансування; - частина від обсягу фінансування (сума, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу); - комісія за супроводження договору в розмірі 7 відсотків.

Згідно п. 10.15 договору, у разі неузгодженої у даному договорі зміни розмірів лізингових платежів лізингодавець та лізингоодержувач складають додаткову угоду до даного договору, а також на вимогу лізингодавця підписують акт коригування вартості предмета лізингу. У разі відмови лізингоодержувача від підписання такої додаткової угоди та/або акту коригування вартості предмета лізингу, лізингодавець має право розірвати даний договір, після чого лізингоодержувач зобовязаний повернути лізингодавцю предмет лізингу протягом 5 (пяти) календарних днів з моменту отримання від лізингодавця письмової пропозиції про зміну розмірів лізингових платежів, при цьому раніше сплачені лізингові платежі поверненню не підлягають.

Пунктом 12.1 договору фінансового лізингу передбачено, що лізингоодержувач, який сплатив адміністративний платіж, частково або повністю сплатив авансовий внесок та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням, про що повідомити лізингодавця у письмовій формі з чітким волевиявленням щодо розірвання договору, шляхом направлення відповідного листа рекомендованою кореспонденцією на адресу лізингодавця та надати реквізити особистого банківського рахунку для здійснення такого повернення. У строк, встановлений чинним законодавством, лізингодавець розглядає заяву лізингоодержувача та надає письмову відповідь, в якій повідомляє про розірвання договору та про наслідки його розірвання. В такому випадку поверненню підлягає 60% від сплаченого авансового платежу та / або частини авансових платежів, 40% лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору. Адміністративний платіж в такому випадку поверненню не підлягає.

Пунктом 12.4 договору передбачено, що за несвоєчасне внесення лізингових платежів, лізингоодержувач зобовязаний сплачувати лізингодавцю пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період, за який сплачується пеня, а також зобовязаний сплачувати проценти за користування чужими коштами в розмірі 3% річних за кожний день прострочення сплати лізингових платежів.

Відповідно до п. 12.5 договору, за використання предмета лізингу не за призначенням, невиконання обовязку з утримання його у відповідності до технічних умов, правил технічної експлуатації, інструкції виробника предмета лізингу, неподання інформації про стан та місцезнаходження предмета лізингу, порушення умов п.п. 3.3.6 п.3.3 договору, лізингоодержувач зобовязаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 3% від загальної вартості предмету лізингу, за кожен випадок такого порушення.

Пунктом 12.6 договору передбачено, що за створення перешкод представника лізингодавця в інспектуванні предмета лізингу, лізингоодержувач зобовязаний сплатити лізингодавцю штраф у розмірі 5% від загальної вартості предмета лізингу, за кожен випадок такого порушення.

Згідно п. 16.5 договору, лізингодавець може передати свої права і обовязки за даним договором третім особам в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингоодержувача. Згідно п. 16.7 договору, у разі передачі лізингодавцем прав та обовязків за даним договором третім особам та при переході права власності на предмет лізингу до третьої особи, умови даногть договору може бути змінено на розсуд третьої особи, про що лізингоодержувач та третя особа зобовязані укласти відповідний договір про зміну умов договору. У разі відмови лізингодавця від підписання відповідного договору про зміну умов договору, лізингоодержувач, протягом 10 календарних днів, зобовязаний повернути предмет лізингу третій особі, а договір вважається розірваним, при цьому сплачені лізингоодержувачем кошти поверненню не підлягають.

Згідно з п. 2. ст. 11 Закону України «Про захист прав споживачів», перед укладенням договору кредитодавець зобов'язаний повідомити споживача у письмовій формі про кредитні умови, зокрема: форми його забезпечення; наявні форми кредитування з коротким описом відмінностей між ними, в тому числі між зобов'язаннями споживача; тип відсоткової ставки; орієнтовну сукупну вартість кредиту та вартість послуги з оформлення договору про надання кредиту (перелік усіх витрат, пов'язаних з одержанням кредиту, його обслуговуванням та поверненням, зокрема таких, як адміністративні витрати, витрати за страхування, юридичне оформлення тощо); строк, на який кредит може бути одержаний; варіанти повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частоту та обсяги; можливість дострокового повернення кредиту та його умови; необхідність здійснення оцінки майна та, якщо така оцінка є необхідною, ким вона здійснюється; податковий режим сплати відсотків та про державні субсидії, на які споживач має право, або відомості про те, від кого споживач може одержати докладнішу інформацію; переваги та недоліки пропонованих схем кредитування.

Згідно п.6 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» споживач має право протягом чотирнадцяти календарних днів відкликати свою згоду на укладення договору про надання споживчого кредиту без пояснення причин. Перебіг цього строку розпочинається з моменту передачі споживачеві примірника укладеного договору. Тобто лізингоодержувачу в даному випадку повинно бути надано право на розірвання договору впродовж 14 днів з моменту його укладення.

Визначення поняття "несправедливі умови договору" закріплено в частині другій статті 18 цього Закону умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (пункти 2,3 частини третьої статті 18 Закону «Про захист прав споживачів); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (пункт 4 частини третьої статті 18 Закону).

Судом встановлено, що аналіз змісту спірного договору фінансового лізингу від 09.09.2015р., укладеного між сторонами дає підстави прийти до висновку, що в договорі виключені та обмежені права лізингоодержувача як споживача стосовно лізингодавця у разі неналежного виконання ним обовязків, передбачених договором та законом (пункт 12.4, 12.7 ст.12 договору), звужені обовязки лізингодавця, які передбачені в Законі України «Про фінансовий лізинг», положеннях ЦК України, повністю виключена відповідальність лізингодавця за невиконання або неналежне виконання обовязків щодо передачі предмета лізингу та передачі цієї речі належної якості, одночасно значно розширені права лізингодавця, які суперечать вимогам чинного законодавства.

Крім того, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, так як в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має завертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то пункт 1.4 договору, щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності та ін. суперечить положенням статті 808 ЦК України, у відповідності до якої якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобовязання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо.

Що стосується нотаріального посвідчення договору фінансового лізингу, то у відповідності до ч.2 ст.806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, відповідно до норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України. Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню. Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом встановлено, що договір фінансового лізингу від 09.09.2015 року, укладений між позивачем та ТОВ «Лізингова компанія «Ваш Авто», нотаріально посвідчено не було.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 та ст. 627 ЦК України, при укладенні договору, виборі контрагентів, визначенні умов договору сторони не можуть діяти всупереч положенням цього Кодексу та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до статей 203, 204 ЦК підстави і наслідки недійсності правочину можуть бути передбачені винятково законами. Виходячи із вимог статей 4 та 203 ЦК, зміст правочину має відповідати: ЦК; іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК; актам Президента України у випадках, встановлених Конституцією; постановам Кабінету Міністрів України; актам органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим, що видаються у випадках і в межах, встановлених Конституцією та законом. Таким чином, враховуючи загальні принципи цивільного права, правочини не повинні суперечити положенням законів, прийнятих відповідно до Конституції.

Відповідно до ч.2 ст. 215 ЦК нікчемний правочин є недійсним через його невідповідність вимогам законодавства. Такий правочин недійсний з моменту його вчинення незалежно від того, чи визнав його таким суд. Що ж стосується оспорюваного правочину, то він може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду.

Відповідно до ч.1 ст. 360-7 ЦПК України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обовязковим для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Дослідивши фактичні обставини справи, суд приходить до висновку про недійсність договору фінансового лізингу, у зв'язку з його несправедливими умовами, наслідком яких є дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду позивачу, відсутністю нотаріального посвідчення договору фінанасового лізингу. Вказане відповідає правовим позиціям Верховного Суду України, викладеним у Постанові ВСУ від 16.12.2015р. по справі № 6-2766цс15.

Відповідно до ч.3 ст.10, ч.1 ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом та ст.61 цього Кодексу.

Відповідно до ст..212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів в їх сукупності.

Тому, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення 49 000 грн. адміністративного платежу за оформлення договору підлягають до задоволення.

Приймаючи до уваги, що позивач при пред'явленні позову сплатив судовий збір в сумі 551,20 грн., на виконання вимог ч. 1ст. 88 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений ним на користь держави судовий збір.

Керуючись ст. ст. 10, 11,60,88, 212-215 ЦПК України,ст. ст. 18, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», п. 20Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», суд,-

в и р і ш и в:

1.Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Ваш Авто» про захист прав споживача шляхом визнання недійсним договору та стягнення коштів задовольнити.

2.Визнати недійсним договір №000996, укладений 09 вересня 2015 року між ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" та ОСОБА_1.

3.Стягнути з відповідача - ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 кошти в сумі 49000 гривень.

4.Стягнути з ТОВ "Лізингова компанія "Ваш Авто" на користь ОСОБА_1 сплачений ним судовий збір в сумі 551 гривня 20 копійок.

Апеляційна скарга до апеляційного суду Полтавської області подається протягом десяти днів після проголошення рішення. Особи, які брали участь в справі, але не були присутні у судовому засіданні під час розгляду справи, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повне рішення складене 13.10.2016 року.

Суддя