Ухвала суду № 62080632, 12.10.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 335/248/16-ц Головуючий у 1 інстанції: Гашук К.В.

Провадження № 22-ц/778/3123/16 Суддя-доповідач: Пільщик Л.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«12» жовтня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого: Пільщик Л.В.

суддів: Маловічко С.В.

Кочеткової І.В.

за участю секретаря: Евальд Д.Д.

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4

на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року по справі

за позовом Запорізької обласної кредитної спілки «Довіра» до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2015 року ЗОКС «Довіра» звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування вимог зазначила, що 26.07.2013 року ОСОБА_3, як член ЗОКС «Довіра», отримала кредит в розмірі 20 000 грн. відповідно до кредитного договору № 11731 від 26.07.2013 року.

У п. 1.1. кредитного договору зазначено, що кредитодавець зобов'язується надати позичальнику кредит у сумі 20 000 грн. на засадах строковості, зворотності, цільового характеру використання, платності та забезпеченості, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, визначених цим договором. Пунктом 2.1. зазначеного кредитного договору було передбачено, що кредит надається строком на 24 місяці від дати отримання позичальником кредиту, тобто до 26.07.2015 року. Відповідно до п. 3.1. кредитного договору, плата за користування кредитом (проценти) становить 48% річних від суми залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Проценти нараховуються на фактичне число календарних днів користування кредитом за виключенням дня отримання кредиту.

З метою забезпечення повернення кредиту 26.07.2013 року між ЗОКС «Довіра» та ОСОБА_5 та ОСОБА_6 був укладений договір поруки № 11731, згідно п. 1.1. якого поручителі поручаються перед спілкою за виконання позичальником умов кредитного договору № 11731 від 26.07.2013 року, а також всіх майбутніх додаткових угод до нього, по своєчасному і повному поверненню суми кредиту, сплати процентів за користування кредитом та можливих збитків у розмірі та на умовах, встановлених вказаним кредитним договором та зобов'язуються в порядку, передбаченому цим договором погасити борг позичальника перед спілкою в повному обсязі. Відповідно до п. 3.1. договору поруки сторони встановили строк дії поруки за даним договором 8 років з дня підписання сторонами договору, тобто договір поруки діє до 26.07.2021 року.

Пунктом 3.7. кредитного договору передбачено, що за будь-яких умов, у разі несвоєчасного надходження (прострочення) планового платежу повністю або частково, з наступного дня прострочення цей кредит визнається кредитом з підвищеним ризиком. Протягом строку визнання кредиту кредитом з підвищеним ризиком позичальник сплачує додаткову плату за користування кредитом у розмірі 0,15 процента від залишку суми заборгованості кредиту за кожен день прострочки кредиту.

На час подання позову ОСОБА_3 лише частково повернула суму кредиту в розмірі 1 112 грн. та відсотки за користування кредитом в сумі 3 458 грн.

Станом на 12.01.2016 року в ОСОБА_3 має заборгованість за кредитним договором в сумі 60 725 грн. 13 коп., яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 18 888 грн. та заборгованості по процентам в сумі 41 837 грн. 13 коп.

На підставі зазначеного кредитна спілка просила стягнути з відповідачів в солідарному порядку заборгованість за кредитним договором №11731 від 26 липня 2013 року в розмірі 60725,13 грн., а також судовий збір в розмірі 1378 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЗОКС «Довіра» заборгованість за кредитним договором в розмірі 60 725 грн. 13 коп.

Стягнути з ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на користь ЗОКС «Довіра» витрати по сплаті судового збору в сумі 1 378 грн. в рівних частках.

Апеляційне провадження відкрито за апеляційною скаргою ОСОБА_3

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на відсутність в ЗОКС «Довіра» ліцензії на видачу кредиту, відсутність дозволу кредитного комітету спілки на видачу кредиту, невірний розрахунок заборгованості, пропуск строку пред'явлення вимог до поручителів, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення суду про відмову в задоволенні позову.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 1050, 1054, 509, 554, 543, 525, 526 ЦК України, умов кредитного договору, укладеного сторонами, та прийшов до правильного висновку про стягнення з відповідачів суми заборгованості як з солідарних боржників.

Судова колегія погоджується з такими висновками суду першої інстанції, виходячи із наступного.

Суд дійшов правильного висновку, що підстави для застосування до спірних правовідносин Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» відсутні.

Так, відповідно до ч.1 ст. 1 Закону України «Про кредитні спілки» кредитна спілка - це неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах з метою задоволення потреб їх членів у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Абзацом третім ч.1 ст.21 цього Закону передбачено, що кредитна спілка відповідно до свого статуту надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.1, п.4 ч.1 ст. 34, ч.2 ст.34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» та ч.4 ст.8 Закону України «Про кредитні спілки» фінансовий кредит - кошти, які надаються у позику юридичній або фізичній особі на визначений строк і під процент, діяльність з надання фінансових кредитів підлягає обов'язковому ліцензуванню. Здійснення діяльності з надання фінансових кредитів дозволяється тільки після отримання відповідної ліцензії.

Частиною 4 ст.8 Закону «Про кредитні спілки» передбачено, що ліцензуванню в кредитній спілці підлягає діяльність по залученню внесків(вкладів) членів кредитної спілки на депозитні рахунки, а також інші види діяльності відповідно до закону.

Згідно із ч.3 ст.5, п.3 ч.1 ст. 34 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» таким видом діяльності є надання фінансових кредитів за рахунок залучених коштів, до яких не відносяться внески членів кредитної спілки, що спрямовуються на формування капіталу кредитної спілки.

Відповідно до Ліцензійних умов проведення діяльності кредитних спілок з надання фінансових послуг, затверджених розпорядженням комісії з регулювання фінансових послуг України від 02.12.2003 року №14, діяльність кредитної спілки з надання фінансових кредитів за рахунок капіталу кредитної спілки, а також коштів кредитних спілок, що є їх членами, та коштів спільних фінансових фондів асоціації кредитних спілок, утворених їх членами, не потребує отримання ліцензії.

У відповідності до п.5.1 Статуту кредитна спілка «Довіра» надає кредити своїм членам на умовах їх платності, строковості та забезпеченості в готівковій та безготівковій формі.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_3 є членом кредитної спілки «Довіра» з 2011 року, 26 липня 2013 року кредитна спілка надала ОСОБА_3 кредит як члену кредитної спілки на умовах, передбачених в договорі № 11731 (а.с. 33,34).

Оскільки позика під проценти надавалася відповідачу за рахунок пайових внесків членів спілки, висновок суду першої інстанції про те, що надання такого фінансового кредиту не потребує ліцензії, є правильним.

За умовами п.п.1.1, 2.1, 3.1, 3.6. кредитного договору № 11731 кредитна спілка надала кредит у розмірі 20000 грн. зі сплатою за користування кредитом 48% річних від залишку суми кредиту за кожен день користування кредитом, строком на 24 місяців, тобто до 26 липня 2015 року, при несвоєчасному повернення суми кредиту в строк, передбачений кредитним договором, позичальник сплачує додаткову плату за користування кредитом у розмірі 0,15% від залишку суми неповернутого кредиту за кожен день (а.с.6,7).

Отримання кредиту не оспорюється. Доводи про те, що 5000 грн. із коштів, отриманих за договором, використані для поповнення пайового рахунку, не свідчать про відсутність між сторонами кредитних зобов'язань за договором № 11731 та не звільняють ОСОБА_3 від обов'язку повернути кредит в отриманому нею розмірі 20000 грн. ( а.с.35).

Згідно зі ст. ст. 526, 530, 610, ч. 1 ст. 612 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до змісту ст.ст. 599, 600, 601, 604-609 ЦК України за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як встановив суд, ОСОБА_3 не виконала належним чином взятих на себе за кредитним договором зобов'язань, що призвело до утворення заборгованості.

Згідно наданого Запорізькою обласною кредитною спілкою «Довіра» розрахунку сума заборгованості складає 60725,13 грн. 80 коп., з яких: 18888 грн. - основна сума заборгованості, 19588,66 грн. - не сплачені проценти за користування кредитом (п.3.1 договору), 22248,47 грн. - підвищені проценти за користування кредитом (п.3.7 кредитного договору).

Позов про визнання умов договору щодо нарахування процентів недійсними ОСОБА_3 не заявлявся.

Відповідно до ст.204 ЦПК України діє презумпція правомірності правочину.

Розрахунок основної суми боргу та процентів за користування кредитом здійснений у відповідності до умов кредитного договору.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Сторони в договорі визначили несвоєчасне погашення кредиту як кредитний ризик і передбачили сплату процентів у підвищеному розмірі (п. 3.7. кредитного договору).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги про те, що в п. 3.7 договору передбачено сплату неустойки та її розмір, та необхідно застосовувати спеціальну позовну давність в один рік,є неприйнятними.

Не вбачається і підстав для зменшення вказаної суми.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України та ч.1 ст. 1056-1 ЦК України у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до роз'яснень, викладених у п. 27 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають з кредитних правовідносин», проценти, які підлягають сплаті згідно з положеннями статей 1054, 1056-1 ЦК України, не підлягають зменшенню через не співмірність із розміром основного боргу, оскільки вони є платою за користування грошима і підлягають сплаті боржником за правилами основного грошового боргу.

Доводи апеляційної скарги про те, що проценти мають бути нараховані по 26 липня 2015 року, не ґрунтуються на вимогах закону та умовах договору.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на банківський рахунок позикодавця або реального повернення коштів позикодавцеві (ч.3 ст.1049 ЦК України).

У п.5.1.7 договору передбачено, що у випадку прострочення сплати частини або всієї суми кредиту проценти нараховуються, виходячи з фактичного строку користування кредитом.

Кредитні кошти не повернуті і відповідно до п.5.1.7 договору закінчення строку надання позики не впливає на нарахування процентів за цим договором.

В порядку забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором між спілкою та відповідачами ОСОБА_5, ОСОБА_6 26 липня 2013 року був укладений договір поруки № 11731.

Доводи щодо припинення поруки є неприйнятними .

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки.

В договорі поруки встановлено строк 8 років з моменту підписання договору.

Оскаржуване судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального права, а доводи скарги про неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права безпідставні.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення рішення без змін.

Згідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 307,308 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 16 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді: