Постанова № 62080288, 13.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 720/1110/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Павлінчук С.С.

Суддя-доповідач: Сторчак В. Ю.

13 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Сторчака В. Ю.

суддів: Ватаманюка Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м.Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України на постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівцях Борлодяна Вадима Володимировича, третя особа на стороні відповідача, управління патрульної поліції в м. Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та визнання протиправними дій,

В С Т А Н О В И В :

В червні 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до інспектора роти №3 батальйону управління патрульної поліції в м. Чернівцях Борлодяна В.В., третя особа на стороні відповідача, управління патрульної поліції в м. Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та визнання протиправними дій.

Постановою Новосельцького районного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року позов задоволено.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, третя особа подала до суду апеляційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначену постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Сторони та третя особа в судове засідання не з'явилися, хоча належним чином повідомлялися про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ст. 196 КАС України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.

За приписами п.2 ч.1 ст.197 КАС України розгляд справи колегією суддів здійснюється в письмовому провадженні за наявними у справі матеріалами.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне.

05 червня 2016 року інспектором роти №3 батальйону УПП в м.Чернівці рядовим поліції Борлодяном В.В. винесено постанову у справі про адміністративне правопорушення Серія ПС №644187, якою до ОСОБА_2 застосовано адміністративне стягнення у вигляді шрафу в розмірі 510 грн. штрафу.

Не погоджуючись з вказаною постановою, позивач оскаржив її в судовому порядку.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідач як суб'єкт владних повноважень, не довів суду правомірності своїх дій та рішень, в той час, як позивач свої доводи належним чином довів і обґрунтував, тому оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Приписами статті 14 Закону України «Про дорожній рух» встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.

Відповідно до п. 1.3. Правил дорожнього руху учасники дорожнього руху зобов`язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил.

Отже, наведеними нормами визначено, що позивач, як водій транспортного засобу, повинен виконувати встановлені діючим законодавством правила дорожнього руху. Відступати від виконання своїх обов'язків водій може лише в умовах дії непереборної сили або коли іншими засобами неможливо запобігти власній загибелі чи каліцтву громадян.

Згідно п.8.4 г Правил дорожнього руху наказові знаки показують обов'язкові напрямки руху або дозволяють деяким категоріям учасників рух по проїзній частині чи окремих її ділянках, а також запроваджують або скасовують деякі обмеження.

Відповідно до ч.1 ст.122 КУпАП перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Згідно з ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Як встановлено з оскаржуваної постанови, ОСОБА_2 05 червня 2016 року о 01 год. 16 хв. в м.Чернівці на вул.Героїв Майдану,184 а, керуючи т/з MERCEDES-BENZ 213 CDI, номерний знак НОМЕР_1, виїхавши з заправки WOG не виконав вимогу наказового знака "рух праворуч", чим порушив п.8.4 г ПДР України, що є порушенням ч.1 ст.122 КУпАП.

Як вбачається з пояснень ОСОБА_2 наданих під час розгляду справи судом першої інстанції в відкритому судовому засіданні, він фактично не заперечував того факту, що в районі дії дорожнього знака "рух праворуч", ним здійснено рух транспортним засобом ліворуч. При цьому вказав на те, що при виїзді з АЗС він здійснив рух в напрямку патрульного автомобіля, яким на його думку, інспекторами поліції було порушено ПДР, оскільки хотів надати пояснення з приводу вчиненого порушення. Також, як стверджує позивач причиною, винесеної відносно нього постанови було не вчинення зазначеного в ній правопорушення, а те, що він вказав відповідачу на порушення ним ПДР. Разом з цим, позивачем не надано жодного доказу на підтвердження наведених доводів, а тільки зазначено, що при складанні постанови, інспектором УПП Борлодяном В.В., порушено його права закріплені у статті 268 КУпАП.

Слід також звернути увагу на те, що під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивач пояснив, що відповідач під час складання постанови про адміністративне правопорушення, повідомив його, що факт вчиненого ним правопорушення зафіксовано на відеокамерах, що встановлені на АЗС, а також можна це підтвердити показаннями працівників АЗС, однак суд першої інстанції вищевказаних обставин не досліджував, натомість допитав в якості свідка ОСОБА_4, який очевидцем вчиненого не був, оскільки як встановлено з його пояснень, під'їхав до патрульного автомобіля під час розгляду справи про вчинення адміністративного провопорушення. За таких обставин, показання ОСОБА_4 відносно того, що відповідачем не було роз'яснено позивачу його права, судом апеляційної інстанції не беруться до уваги.

Що стосується доводів позивача відносно того, що відповідачем порушено його права, оскільки останнім не складався протокол про адміністративне правопорушення та не задоволено його клопотання про перенесення розгляду справи, колегія суддів вказує на наступне.

Згідно з п.11 ч.1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію» поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.

Відповідно до ст.222 КУпАП органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).

Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.

Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України №1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.

Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.

Аналізуючи вищенаведені правові норми, колегія суддів вважає, що відповідачем правомірно було складено постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання протоколу.

Відносно відмови інспектора УПП Борлодяна В.В. в задоволенні клопотання ОСОБА_2 про перенесення розгляду адміністративної справи, апеляційний суд звертає увагу на те, що згідно з п. 2 розділу ІІІ Інструкції, постанова у справі про адміністративні правопорушення, передбачене ст. 122 КУпАП, виноситься на місці вчинення адміністративного правопорушення, а відтак в даному випадку відповідачем прав позивача не порушено.

З огляду на зазначене, судова колегія вважає, що приймаючи рішення по суті, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про протиправними дій відповідача в частині винесенення постанови про адміністративне правопорушенняч Серії ПС"№ 644187 від 05.06.2016 року та наявність підстав для її скасування.

В силу п. 3 ч. 1 ст. 198 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.

Згідно ст. 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга - підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції--скасуванню, з прийняттям нової постанови.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу управління патрульної поліції у м.Чернівцях департаменту патрульної поліції Національної поліції України задовольнити повністю.

Постанову Новоселицького районного суду Чернівецької області від 27 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до інспектора роти №3 батальйону управління партульної поліції в м. Чернівцях Борлодян Вадима Володимировича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення та визнання протиправними дій скасувати.

Прийняти нову постанову.

В задоволенні позову ОСОБА_2, відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Головуючий Сторчак В. Ю. Судді Ватаманюк Р.В. Мельник-Томенко Ж. М.