Вирок № 62079308, 18.10.2016, Житомирський районний суд Житомирської області

КП№ 278/2004/16-к

УКРАЇНА

Житомирський районний суд Житомирської області

В И Р О К

Іменем України

18 жовтня 2016 року Житомирський районний суд Житомирської області в складі

головуючого судді Баренко С.Г.,

за участю секретаря судового засідання Лабенської Л.І.,

учасників кримінального провадження:

прокурора Мельника А.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисників ОСОБА_2, ОСОБА_3,

потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, за яким обвинувачується:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець с. Карпівці, Чуднівського району Житомирської області, громадянин України, із середньою освітою, пенсіонер, дитина війни, мешканець АДРЕСА_1 , -

за частиною 1 статті 286 Кримінального кодексу України (далі - КК), -

в с т а н о в и в :

28.05.2015 об 19 год. 00 хв., ОСОБА_1, керуючи технічно-справним автомобілем Geely MK Cross, номерний знак НОМЕР_1, на 8-ому км. + 990 м. автомобільної дороги сполученням «Житомир-Чернівці» в с. Тетерівка, Житомирського району, порушив вимоги пункту 13.1 Правил дорожнього руху України, не дотримався безпечної дистанції та інтервалу під час руху, і зіткнувся з автомобілем «ВАЗ 21093», номерний знак, НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4, який стояв у лівій смузі руху для здійснення маневру повороту ліворуч.

Внаслідок цієї ДТП пасажир обвинуваченого потерпіла ОСОБА_5 отримала середньої тяжкості тілесні ушкодження у вигляді закритого уламкового перелому дистального відділу лівої стегнової кістки зі зміщенням. Водію ОСОБА_4 через дану пригоди була спричинена закрита тупа травма грудної клітки: поперечний перелом тіла 9-го грудного хребця, забій обох легень, ускладнених правобічним і лівобічним гемотораксом, що також відноситься до середнього ступені тяжкості тілесних ушкоджень.

Із цивільними позовами до обвинуваченого звернулися: прокурор - про стягнення з останнього на користь держави в особі Управління охорони здоров'я Житомирської ОДА витрати за лікування ОСОБА_5 та ОСОБА_4 відповідно 6292 грн. 42 коп. і 4560 грн.15 коп.; ОСОБА_5 - про стягнення 18017 грн. 18 коп. матеріальних витрат на лікування та 50000 грн. моральної шкоди; ОСОБА_4 - про відшкодування моральної шкоди на суму 20000 грн.

ОСОБА_1 свою винуватість у скоєнні інкримінованого йому злочині визнав повністю, не оспорював фактичні обставини справи відповідно до пред'явленого

обвинувального акту. Вимоги потерпілих обвинувачений не визнав, посилаючись на добровільне відшкодування ним ОСОБА_5 витрат на лікування та заподіяну моральну шкоду у загальній сумі 14000 грн. (отриманих ним від продажу гаражу); позов ОСОБА_4 вважає надмірно завищеним та не мотивованим.

Захисник обвинуваченого обставини ДТП вважає доведеними, а цивільні позови потерпілих та прокурора безпідставними. На його думку, потерпілі, не надавши належних доказів про матеріальні витрати, пов'язані саме із ДТП, намагаються підмінити їх не співрозмірною моральною шкодою за відсутністю законних обґрунтувань. Вказав на наявність страхового випадку, а тому усі витрати відшкодовуються за рахунок страховика, у тому числі і позов прокурора.

ОСОБА_5 просила справу розглядати без її участі, суворо ОСОБА_1 не карати, цивільний позов задовольнити повністю.

ОСОБА_4 та його захисник обставини вчиненого злочину за обвинувальним актом визнали, на суворості покарання для обвинуваченого не наполягали, але вважали за необхідне позбавити ОСОБА_1 права керування ТЗ. Просили позов задовольнити, оскільки потерпілий тривалий час лікувався, зазнав фізичних страждань, негативних змін у житті, мав відірваність від активного соціального життя тощо, а тому моральну шкоду у грошовому виразі він оцінює в 20000 грн. Вказували, що у подальшому ними буде пред'явлено позов і до страхової компанії.

Прокурор вважав за можливе дослідження доказів у частині обставин ДТП провести за спрощеним порядком, оскільки усі учасники кримінального провадження їх не оспорюють.

Відповідно до частини 3 статті 349 КПК суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин злочину, які визнані учасниками судового провадження. Судом з'ясовано, що останні правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позицій не має. Наслідки наведеної частини статті 349 та частини 1 статті 394 КПК учасникам роз'яснено. На підставі частини 3 статті 349 КПК, з урахуванням заперечень сторони захисту стосовно цивільних позовів потерпілих, дослідження доказів щодо них суд проводить у повному обсязі.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 (донька потерпілої) визнала добровільне відшкодування обвинуваченим 14 000 грн., які були витрачені на лікування потерпілої. Але вказувала, що цих коштів недостатньо.

З досліджених доказів вбачається, що за рецептами лікарів на лікування потерпілої ОСОБА_5 було витрачено 2701 грн.18 коп. Решта ліків та препаратів були придбані за відсутністю призначень лікарів. Надані потерпілим ОСОБА_4 докази стосуються матеріальних витрат.

Суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення доведена. Дії останнього суд кваліфікує за частиною 1 статті 286 КК, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

При призначенні покарання суд, у відповідності до статті 65 КК, ураховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. ОСОБА_1 вчинив злочин невеликої тяжкості (стаття 12 КК), характеризується позитивно, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався. Обставинами, що в силу статті 66 КК пом'якшують покарання є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, добровільне відшкодування потерпілій ОСОБА_5 заподіяної шкоди. Обставин, що згідно зі статтею 67 КК обтяжують покарання судом не встановлено.

Відповідно до статті 50 КК покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання,необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Таке покарання має бути відповідним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу. Ці вимоги кореспондуються із роз'ясненнями, викладеними в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» про те, що загальні засади призначення покарання реалізуються через принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Суд бере до уваги критичне ставлення ОСОБА_1 до скоєного, відсутність попередніх кримінальних переслідувань, похилий вік, стан здоров'я обвинуваченого, необережний характер правопорушення, наявність декількох пом'якшуючих та відсутність обтяжуючих обставин, а також міркування прокурора про можливість виправлення ОСОБА_1 без ізоляції його від суспільства, але з обов'язковим позбавленням права керування транспортними засобами. Наведене в сукупності та взаємозв'язку з іншими обставинами справи, на думку суду, істотно знижує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

При вирішенні позовів потерпілих та прокурора суд виходить з наступного. Сторони кримінального провадження не заперечували навність договорів страхування ТЗ із відповідними страховими компаніями. Позови пред'явлені за наслідками ДТП, тобто пов'язані із деліктними правовідносинами. Деліктні зобов'язання допускають можливість відшкодування завданої потерпілому шкоди не безпосередньо особою, яка завдала шкоди, а іншою особою, якщо законом передбачено такий обов'язок. Відповідно до статті 999 ЦК України законом може бути встановлений обов'язок фізичної або юридичної особи бути страхувальником життя, здоров'я, майна або відповідальності перед іншими особами за свій рахунок чи за рахунок заінтересованої особи (обов'язкове страхування). До відносин, що випливають із обов'язкового страхування, застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено актами цивільного законодавства.

До сфери обов'язкового страхування відповідальності належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»( далі - Закон). Стаття 3 Закону визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної зокрема здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Згідно зі статтею 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну здоров'ю та/або майну потерпілого.

Змістовний аналіз статтей 9, 22-31, 35, 36 Закону доводить, що скоєння ДТП є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок дорожньо-транспортної пригоди здоров'ю, майну третьої особи; витрати, пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням, протезуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, медичним піклуванням, лікуванням у домашніх умовах та придбанням лікарських засобів, а також моральна шкода потерпілому.

У разі недостатності страхової виплати для повного відшкодування шкоди, завданої особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, ця особа зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою

(стаття 1194 ЦК України). Аналогічна позиція міститься у правовом висновку Верховного Суду України (Постанова ВСУ від 20.01.2016 у справі 6-2808цс15) та в ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ (від 02.10.2014 №5-3091км14, від 24.03.2016 №5-2129км16).

Таким чином прокурор та потерпілі мають право на відшкодування шкоди від страхової компанії, а недостатня сума - стягується з обвинуваченого.

З огляду на викладене, беручи до уваги те, що усіма сторонами у справі визнано наявність обов'язквого страхування цивільно-правова відповідальності (частина 1 статті 61 ЦПК), суд залишає позов потерпілих та прокурора без розгляду.

Керуючись статтями 349, 373-376, 394, 532 КПК, статтями 999, 1194, 1206 ЦК, статтею 61 ЦПК, статтями 5, 6, 9, 22-31, 35, 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною 1 статті 286 КК, та призначити йому покарання у виді штрафу в розмірі 200 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що складає 3400 грн. із позбавленням права керувати транспортними засобами терміном на 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_1 в дохід держави витрати на залучення експертів у розмірі 3342 грн. 48 коп.

Цивільні позови прокурора, ОСОБА_5, ОСОБА_4 залишити без розгляду. Роз'яснити прокурору та потерпілим про їх право звернутись із наведеними позовами у порядку цивільного судочинства.

Речові докази: автомобіль марки Geely MK Cross, номерний знак НОМЕР_1, повернути ОСОБА_1; автомобіль марки ВАЗ 21093 номерний знак, НОМЕР_2 повернути ОСОБА_4

Запобіжний захід не обирався.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Житомирської області через Житомирський районний суд Житомирського області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: С.Г. Баренко