Постанова № 62078737, 18.10.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016року м. Мукачево Справа 303/5560/16-а 2а/303/283/16

Номер рядка стат. звіту -37

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

в особі: головуючого судді Кость В.В.

при секретарі Немеш Г.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мукачево адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до відповідача виконавчого комітету Мукачівської міської ради

про скасування постанови від 09.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача про скасування постанови адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради від 09.09.2016 року про накладання адміністративного стягнення у вигляді штрафу в сумі 51 грн. за порушення ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Позовні вимоги обґрунтовуються доводами про незаконність оспорюваного за предметом позову акту, оскільки зазначені у ньому обставини щодо самовільного переобладнання позивачем навісу під сарай не відповідають дійсності.

Позивач та його представник у судове засідання не зявилися, натомість від представника позивача до суду надійшла заява про розгляд справи без їх участі (а.с. 26).

Належним чином повідомлений про час та місце розгляду (а.с. 24) відповідач свого уповноваженого представника у судове засідання не направив.

З урахуванням положень частини четвертої ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України судовий розгляд справи проведено на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд констатує наступне.

09 вересня 2016 року адміністративною комісією при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради було винесено постанову в справі про адміністративне правопорушення про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 3 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51 грн. за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення (а.с. 3).

В постанові зазначено, що 25 серпня 2016 року о 08 год. 50 хв. в м. Мукачево по вул. Грушевського, 20, в дворі загального користування виявлено переобладнання навісу під сарай, а саме встановлення стін дверей, вікон та піддашку гр. ОСОБА_1

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини по справі суд, передусім, виходить з наступного.

Згідно з частиною третьою ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:

1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;

2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);

4) безсторонньо (неупереджено);

5) добросовісно;

6) розсудливо;

7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації;

8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);

9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;

10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною другою ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з положеннями ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Кодексом України про адміністративні правопорушення (ст. 268) закріплено низку гарантій забезпечення прав суб'єктів, які притягаються до адміністративної відповідальності. В сукупності з наведеними конституційними нормами ці гарантії створюють систему процесуальних механізмів захисту вказаних осіб.

Орган (посадова особа) при розгляді справи, зокрема, зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні,чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність; повинен своєчасно, всебічно, повно і об'єктивно з'ясувати обставини справи, вирішити її в точній відповідності до закону тощо (статті 245, 280 Кодексу); справа про адміністративне правопорушення розглядається відкрито, крім випадків, коли це суперечить інтересам охорони державної таємниці (частина перша статті 249); оцінка доказів ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності (стаття 252) тощо.

У відповідності до ст. 256 Кодексу України про адміністративні правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються, дата і місце його складання, посада, прізвище, ім'я, по-батькові особи, яка складала протокол; відомості про особу порушника, місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвище, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення порушника, інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Приймаючи до уваги вищевказані фактичні обставини справи на предмет їх відповідності зазначеним судом положенням Основного Закону України, Кодексу України про адміністративні правопорушення та Кодексу адміністративного судочинства України суд приходить до наступного висновку.

Диспозиція статті 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення місить нормативне правило відносно відповідальності, порушення правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій, порушення правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарне їх утримання, а також самовільне переобладнання та перепланування жилих будинків і жилих приміщень, використання їх не за призначенням, псування жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою.

При цьому слід зазначити, що об'єктом цього правопорушення є суспільні відносини в сфері реалізації прав громадян на житло.

Об'єктивна сторона правопорушення полягає у вчиненні таких діянь:

а) порушенні правил користування жилими приміщеннями, санітарного утримання місць загального користування, сходових кліток, ліфтів, під'їздів, придомових територій;

б) порушенні правил експлуатації жилих будинків, жилих приміщень та інженерного обладнання, безгосподарному їх утриманні;

в) самовільному переобладнанні та переплануванні жилих будинків і жилих приміщень, використанні їх не за призначенням;

г) псуванні жилих будинків, жилих приміщень, їх обладнання та об'єктів благоустрою.

Приймаючи вищенаведені позивачем обставини, слід констатувати те, що оспорювана постанова не відповідає вимогам ст. 256 Кодексу про адміністративні правопорушення України, оскільки не містить посилань на відповідний нормативний акт, який встановлює певні правила користування житловими будинками чи обкатами загального користування, а також який встановлює певні обмеження при здійсненні користування ними, за що і передбачена відповідальність за ст. 150 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Тобто, субєктом владних повноважень не зазначено, які саме регламентовані тим чи іншим органом нормативні правила порушив позивач.

В оспорюваній за предметом позову постанові, а також протоколі до неї вказано лише зафіксовані комісією обставини щодо встановленого переобладнання, однак не вказано нормативний акт, який забороняє здійснення такого переобладнання.

Також за результатами судового розгляду залишився недоведеним також сам факт проведеного позивачем переобладнання, оскільки відсутніми є вихідні дані, які б характеризували стан спірного обєкта до його переобладнання позивачем, а також те, що такі конструктивні зміни навісу під сарай здійснив семе ОСОБА_1 та відносно того, що цей обєкт нерухомості йому не належить.

Крім того, у постанові не зазначено часу вчинення адміністративного правопорушення.

В свою чергу, зворотного відповідачем не доведено.

За таких обставин справи, оспорювана за предметом позову постанова підлягає скасуванню.

Поряд з цим, вимога позивача про закриття провадження по справі про адміністративне правопорушення задоволенню не підлягає, оскільки вирішення вказаного питання відноситься до компетенції органу, яким справа про адміністративне правопорушення вирішується по суті.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 8, 19, 61, 124, 129 Конституції України, ст.ст. 2, 6, 11, 17, 69 71, 158 - 163, 167, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 251, 252, 268, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задоволити частково.

2. Скасувати постанову адміністративної комісії при виконавчому комітеті Мукачівської міської ради від 09.09.2016 року про накладення адміністративного стягнення.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя В.В. Кость