Рішення № 62077908, 18.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №273/783/16-ц Головуючий у 1-й інст. Михалюк О. П.

Категорія 27 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Товянської О.В.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на заочне рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 29 липня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з відповідачів у солідарному порядку заборгованість в сумі 11421 грн. 90 коп., що утворилась за період з 16.12.2009 року по травень 2016 року. В обґрунтування позову посилалося на те, що 29.05.2008 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 54_21-05/08-МФ, відповідно до якого позичальник отримала у кредит 7000 грн. на строк 18 місяців, зі сплатою 26% річних. Крім того, в цей же день між Банком і ОСОБА_2 укладено договір поруки.

У зв'язку із невиконанням позичальником умов договору, станом на 15.12.2009 року утворилась заборгованість в сумі 6921 грн. 18 коп., яка складається із боргу:

- по кредиту в сумі 4453 грн. 35 коп.;

- за відсотками - 916 грн. 91 коп.;

- пені - 1550 грн. 96 коп.

Рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 14.05.2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь Банку борг у сумі 6370 грн. 26 коп. Дане рішення виконано у січні 2016 року. Останній платіж щодо повернення заборгованості по тілу кредиту був здійснений 04.06.2014 року. У зв'язку з цим, Банк просить стягнути з відповідачів:

-донараховані відсотки за період з 16.12.2009 року по серпень 2015 року в сумі 5710 грн. 95 коп.;

-пеню в сумі 5710 грн. 95 коп. станом на 15.05.2016 року (пеня розрахована Банком за рік з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року та самостійно зменшена з 21248 грн. 59 коп. до 5710 грн. 95 коп., тобто до розміру відсотків).

Заочним рішенням Баранівського районного суду Житомирської області від 29 липня 2016 року позов задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість в сумі 11421 грн. 90 коп., та судові витрати у розмірі 689 грн. з кожного.

Ухвалою цього ж суду від 09.09.2016 року відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просила рішення скасувати у повному обсязі, ухвалити нове про відмову у задоволенні позову. Зазначила, що суд не надіслав їй ухвалу про відкриття провадження у справі та судову повістку, чим фактично відмовив у доступі до правосуддя, порушивши конституційне право на справедливий судовий розгляд. Крім того, задовольняючи вимоги Банку, суд першої інстанції не взяв до уваги те, що порука припинилася, оскільки позивачем пропущено шестимісячний строк звернення до поручителя. Відтак, суд безпідставно стягнув з неї заборгованість. Також, поза увагою суду залишилось те, що наданий Банком розрахунок заборгованості є незрозумілим та суперечливим. Рішення суду не містить обґрунтування нарахування Банком відсотків і пені поза межами строку дії кредитного договору. На думку апелянта, судом не застосовано до даних правовідносин положення ч. 3 ст. 551 ЦК України, ч. 2 ст. 616 ЦК України та не враховано пропуск Банком строку позовної давності.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Статтею 553 ЦК України передбачено, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки (ст. 554 ЦК України).

Встановлено, що 29.05.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (на даний час ПАТ «Банк «Фінанси та кредит» а.с. 25-26) і ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 54_21-05/08 МФ (гривна), відповідно до якого позичальник отримала у кредит 7000 грн. строком на 18 місяців (до 28.11.2009 року), зі сплатою 26% річних (а.с. 10-11). В цей же день між сторонами договору погоджено і підписано Графік внесення платежів (а.с. 12). Розмір щомісячного платежу становив 474 грн., в останній місяць сплати - 276 грн. 44 коп.

Відповідно до п. 4.2 кредитного договору нарахування процентів проводиться з моменту видачі Кредитних ресурсів до моменту їх повернення Банку. Кредитні ресурси, у свою чергу, це грошові кошти Банку, які підлягають видачі позичальнику у розмірі, передбаченому п. 2.1. даного договору, тобто 7000 грн. (п. 1 Договору)

Пунктом 6.1. кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від про строченої суми за кожний день прострочення.

Крім того, 29.05.2008 року між ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» (на даний час ПАТ «Банк «Фінанси та кредит») і ОСОБА_2 був укладений договір поруки № 54_21-05/08 МФ-ПІ, за яким відповідачка зобов'язувалася перед кредитором відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання боржником зобов'язань за кредитним договором № 54_21-05/08-МФ від 29.05.2008 року.

Відповідно до п. 5.1. вказаного договору порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом 6 місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

Договір поруки набуває чинності з моменту його підписання сторонами та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п. 6.2. Договору).

Відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

З роз'яснень, викладених у п. 24 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 30.03.2012 року (з наступними змінами) «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» вбачається, що при вирішенні спорів про припинення поруки суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих у кредит коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому, в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання. Сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам статті 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

У зв'язку із тим, що позичальник несвоєчасно та не в повному обсязі здійснювала сплату коштів за кредитним договором, Банк 09.03.2010 року звернувся до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 і ОСОБА_2 заборгованості в розмірі 6921 грн. 21 коп. (а.с. 15), яка виникла станом на 15.12.2009 року та складалася із:

- боргу по кредиту в сумі 4453 грн. 35 коп.;

- відсотків в розмірі 916 грн. 91 коп.;

- пені в сумі 1550 грн. 96 коп.

Рішенням Баранівського районного суду від 14.05.2010 року позов задоволено частково, стягнуто з відповідачів на користь Банку борг в сумі 6370 грн. 26 коп. (зменшено розмір пені з врахуванням вимог ст. 551 ЦК України), та судові витрати.

24.06.2010 року було відкрито виконавче провадження по даному рішенню (а.с. 16), яке закінчено 22.01.2016 року (а.с. 17). З постанови про закінчення виконавчого провадження вбачається, що заборгованість погашена 10.11.2015 року, згідно платіжного доручення №852.

29.04.2016 року Банк направив відповідачам вимогу про усунення порушень (а.с. 18-19), в якій зазначив, що станом на 15.05.2016 року утворилась заборгованість за кредитним договором в сумі 26959 грн. 54 коп.

Отже, після винесення вищевказаного рішення про стягнення з боржника та поручителя заборгованості, Банк пред'явив вимогу до ОСОБА_2 про стягнення відсотків і пені тільки 29.04.2016 року, з позовом до суду звернувся 27.06.2016 року, а отже пропустив строк, передбачений ч. 4 ст. 559 ЦК України.

При цьому, слід зазначити, що примусове виконання відповідачами рішення суду від 14.05.2010 року не перериває вказаний строк, оскільки не свідчить про визнання ними обов'язку по сплаті інших платежів, які є предметом даного розгляду (відсотків та пені).

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про можливість стягнення заборгованості зі ОСОБА_2 (поручителя), оскільки порука є припиненою. У зв'язку з цим, рішення суду в цій частині підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Що стосується визначення розміру заборгованості, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1 та правомірність її нарахування після винесення судом рішення про стягнення заборгованості, колегія суддів приходить до наступного.

У відповідності до ч.ч. 1, 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Виходячи із системного аналізу ст.ст. 525, 526, 599, 611 ЦК України, змісту кредитного договору слід дійти висновку про те, що наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносини сторін кредитного договору, не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання й не позбавляє права на отримання штрафних санкцій, передбачених умовами договору та ЦК України.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду справи № 6-1206цс15.

У позовній заяві Банк просив стягнути з відповідачів:

-донараховані відсотки за період з 16.12.2009 року по 12.08.2015 року в сумі 5710 грн. 95 коп. Період визначено з врахуванням попереднього рішення суду та дати остаточного зарахування Банком коштів по тілу кредиту в порядку примусового виконання рішення суду;

-пеню в сумі 5710 грн. 95 коп. станом на 15.05.2016 року (пеня розрахована позивачем з 15.05.2015 року по 15.05.2016 року, з врахуванням часу повного виконання рішення суду).

Отже, з врахуванням сплачених відповідачами та зарахованих Банком коштів на погашення заборгованості по тілу кредиту, колегія суддів погоджується з розрахунком позивача щодо нарахування відсотків в розмірі 5710 грн. 95 коп. (а.с. 20-22). Даний розрахунок є належним та жодним чином не спростований відповідачами. Слід зазначити, що ні ОСОБА_2, ні ОСОБА_1 не зверталися до суду із заявами про застосування строку позовної давності, а відтак суд був позбавлений можливості зменшити розмір нарахованих відсотків в межах строку позовної давності.

Разом з тим, колегія суддів не погоджується з розміром пені в сумі 5710 грн. 95 коп., зважаючи на таке.

З розрахунку пені вбачається, що вона була нарахована Банком на тіло кредиту та на відсотки (а.с. 23).

Так, за період з 15.05.2015 року по 12.08.2015 року позивачем нарахована пеня у зв'язку із несвоєчасною сплатою тіла кредиту в сумі 299 грн. 26 коп. Дана сума розрахована з врахуванням коштів, сплачених відповідачами на погашення тіла кредиту:

-за період з 15.05.2015 року по 08.06.2015 року в сумі 646 грн. 12 коп., тому пеня становить 161 грн. 53 коп.;

-за період з 09.06.2015 року по 14.07.2015 року в сумі 357 грн. 45 коп., пеня становить - 128 грн. 68 коп.;

-за період з 15.07.2015 року по 12.08.2015 року в сумі 31 грн. 19 коп., пеня становить - 9 грн. 05 коп.

Даний розрахунок є правильним.

Проте, нарахування пені на відсотки, здійснено позивачем за накопичувальним принципом, а не на розмір відсотків, що підлягав сплаті боржником щомісяця. З розрахунку вбачається (а.с. 22), що ОСОБА_1 повинна була сплатити відсотки:

- з 15.05.2015 року по 31.05.2015 року - 7 грн. 82 коп.:

- з 01.06.2015 року по 08.06.2015 року - 3 грн. 68 коп.;

- з 09.06.2015 року по 30.06.2015 року - 5 грн. 60 коп.;

- з 01.07.2015 року по 14.07.2015 року - 3 грн. 56 коп.;

- з 15.07.2015 року по 31.07.2015 року - 0,38 грн.;

- з 01.08.2015 року по 12.08.2015 року - 0,27 грн.

У зв'язку із цим, пеня на відсотки за вищевказаний період становить 74 грн. 06 коп., а не 20949 грн. 33 коп., як зазначається Банком.

За таких обставин, загальний розмір пені, нарахованої на тіло та відсотки складає 373 грн. 32 коп. (299,26 + 74,06).

Загальний розмір заборгованості по відсоткам та пені, що підлягає стягненню з ОСОБА_1 становить 6084 грн. 27 коп. (5710,95 + 373,32).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішення суду першої інстанції, з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Крім того, з врахуванням вимог ст. 88 ЦПК України та роз'яснень, що містяться у п. 36 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», з ОСОБА_1 підлягає стягненню на користь позивача 734 грн. 04 коп. судового збору за подання позовної заяви, та з Банку на користь ОСОБА_2 1163 грн. 69 коп. судового збору за подання апеляційної скарги (а.с. 1, 99).

Керуючись ст. ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Баранівського районного суду Житомирської області від 29 липня 2016 року скасувати, ухвалити нове рішення про часткове задоволення позову.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість за кредитним договором № 54_21-05/08 МФ від 29.05.2008 року в сумі 6084 грн. 27 коп. та 734 грн. 04 коп. судового збору.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_2 1163 грн. 69 коп. судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді: