Рішення № 62077885, 18.10.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/991/16-ц Головуючий у 1-й інст. Грубіян Є. О.

Категорія 27 Доповідач Косигіна Л. М.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області

в складі: головуючої судді Косигіної Л.М.

суддів: Худякова А.М., Микитюк О.Ю.

при секретарі Гайдамащук Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кредитні ініціативи» до ОСОБА_1, третя особа - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3

на заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2016 року

в с т а н о в и л а :

У квітні 2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» звернулося до суду з позовом, в якому просило в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № 0501/0906/88-099 від 08.09.2006 року, звернути стягнення на предмет іпотеки - житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 4000 кв.м., що належать ОСОБА_1 на праві власності, шляхом проведення прилюдних торгів, згідно Закону України «Про виконавче провадження», з початковою ціною встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

В обґрунтування позову товариство посилається на те, що 08.09.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк», правонаступником якого є ПАТ «Сведбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0501/0906/88-099, відповідно до якого позичальник отримала у кредит 30000 доларів США на строк до 07.09.2011 року зі сплатою 12% річних. 12.09.2006 року між Банком та ОСОБА_1 укладено договір іпотеки, предметом якого є вищевказане майно, яке оцінене на суму 613654 грн. 39 коп.

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» та Факторинговою компанією «Вектор Плюс» укладено Договір факторингу, за яким Банк відступив Фактору свої Права Вимоги Заборгованості за даним кредитним договором та пов'язані з ним права. Також, в цей же день між ТОВ «ФК «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» укладено Договір факторингу і договір відступлення прав за іпотечним зобов'язанням. Отже, внаслідок укладення даних договорів відбулася заміна кредитора, у зв'язку з чим ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло статусу кредитора/стягувача за кредитним договором № 0501/0906/88-099 від 08.09.2006 року.

Внаслідок неналежного виконанням боржником своїх зобов'язань, станом на 22.03.2016 року утворилася заборгованість в сумі 819468 грн. 71 коп., яка складається з боргу:

- за кредитом в сумі 452211 грн. 66 коп. (еквівалент 17000 дол. США);

- за відсотками - 327886 грн. 44 коп. (еквівалент 12326,24 дол. США);

- за комісією - 39370 грн. 61 коп. (еквівалент 1480,06 дол. США).

Оскільки вказана заборгованість позичальником не сплачена, товариство просило звернути стягнення на іпотечне майно.

Заочним рішенням Житомирського районного суду Житомирської області від 08.07.2016 року позов задоволено. Звернуто стягнення на предмет іпотеки: житловий будинок АДРЕСА_1 та земельну ділянку площею 4000 кв.м., що знаходиться в с. Перлявка, Житомирського району і області, які належать ОСОБА_1, шляхом проведення прилюдних торгів згідно Закону України «Про виконавче провадження» за початковою ціною предмету іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій. Вирішено питання про відшкодування судових витрат.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11.08.2016 року відмовлено у задоволенні заяви представника ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення.

18.08.2016 року Житомирським районним судом Житомирської області ухвалено додаткове рішення, яким визначено суму заборгованості, в рахунок погашення якої звернуто стягнення на іпотечне майно - 819468 грн. 71 коп., з якої: 452211 грн. 66 коп. - заборгованість за кредитом, 327886 грн. 44 коп. - заборгованість за відсотками, 39370 грн. 61 коп. - комісія.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову за безпідставністю та необґрунтованістю. Апелянт зазначив, що він, як представник відповідача, завчасно подав суду першої інстанції заяву про відкладення слухання справи, оскільки був зайнятий у розгляді іншої справи за межами м. Житомира. Проте, суд, незважаючи на те, що дана справа була вперше призначена до судового розгляду, проігнорував його заяву та ухвалив заочне рішення. Крім того, вважає, що вимога за договором іпотеки про звернення стягнення на іпотечне майно не може бути предметом відступлення за договором факторингу, а відтак у позивача відсутнє право на звернення стягнення на іпотечне майно. Також, договір факторингу суперечить положенням ст. 1078 ЦК України та відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок.

Розглянувши справу в межах, визначених ст. 303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Встановлено, що 08.09.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_2 був укладений кредитний договір № 0501/0906/88-099 (а.с. 7-11), відповідно до якого позичальник отримала у кредит 30000 доларів США на строк до 07.09.2011 року зі сплатою 12% річних. Також, даним договором передбачено, що позичальник щомісячно сплачує комісію у розмірі 0,08% від першочергової суми кредиту (без урахування розміру процентів, які позичальник повинен сплатити Банку), протягом усього терміну користування кредитними коштами (п. 1.3. договору).

Відповідно до п. 2.1. кредитного договору, забезпеченням виконання зобов'язання по погашенню заборгованості за кредитом, сплаті процентів, пені, відшкодування збитків у зв'язку з порушенням умов даного договору та інших витрат Банку, виступає іпотека земельної ділянки площею 4000 кв.м. та розташований на ній житловий будинок загальною площею 510,3 кв.м. з господарськими капітальними спорудами, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 та належать на праві власності ОСОБА_1

У разі непогашення заборгованості перед Банком у строки, передбачені даним договором, Банк має право звернути стягнення на предмет іпотеки, та/або звернутися до суду (п. 2.2. кредитного договору).

Відповідно до ст.1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Згідно із ч. 1 ст. 7 цього Закону за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених ст. 12 цього Закону.

За змістом цієї статті звернення стягнення на предмет іпотеки повинне задовольнити вимоги кредитора за основним зобов'язанням, і тільки ця обставина може бути підставою для припинення зобов'язання, що вважається виконаним згідно зі ст. 599 ЦК України.

12.09.2006 року між Акціонерним комерційним банком «ТАС-Комерцбанк» та ОСОБА_1 укладено іпотечний договір (а.с. 12-14, 17-18, 28-30), відповідно до якого на забезпечення виконання основного зобов'язання іпотекодавець передав в іпотеку належне йому на праві власності майно:

- житловий будинок АДРЕСА_1, загальною площею 510,3 кв.м. (а.с. 19-22);

- земельну ділянку площею 4000 кв.м., що знаходиться в с. Перлявка, Житомирського району і області, цільове призначення ділянки - для будівництва жилого будинку та ведення особистого підсобного господарства (а.с. 23-24).

За згодою сторін предмет іпотеки оцінено на загальну суму 613654 грн. 39 коп. (п. 5 іпотечного договору).

Відповідно до п. 10.3 іпотечного договору, у разі невиконання позичальником умов основного зобов'язання та/або іпотекодавцем умов цього Договору, іпотекодержатель має право звернути стягнення на предмет іпотеки та задовольнити за рахунок його вартості свої вимоги у повному обсязі, включаючи суму кредиту та будь-яке збільшення цієї суми, відповідно до умов основного зобов'язання, проценти, пеню, інші платежі і санкції, що передбачені та/або випливають з основного зобов'язання, а також усі витрати, пов'язані зі зверненням стягнення на предмет іпотеки.

30.10.2006 року до вищевказаного іпотечного договору були внесені зміни у зв'язку із внесенням змін до кредитного договору (а.с. 15-16).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (частина перша статті 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (стаття 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа - підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка піддягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Відповідно до змісту виписки № 1 з протоколу № 19 Спостережної ради АТ «Сведбанк» (публічне), Спостережною радою було прийнято рішення про відступлення ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» права вимоги (в тому числі права вимоги за договорами забезпечення) за кредитними договорами фізичних осіб (станом на 29.10.2012 року), зазначеними у Додатку № 1 та дозвіл на наступний продаж (відступлення) права вимоги заборгованості до боржників (а.с. 60-61).

28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк», яке виступає правонаступником ВАТ «Сведбанк», яке в свою чергу виступає правонаступником Акціонерного комерційного банку «ТАС-Комерцбанк» та ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» укладено договір факторингу № 15 (а.с. 37-50), за умовами якого Банк відступає Фактору свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованостей Боржників, право на вимогу якої належить Банку на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Банку набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Банку за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним Договором (п. 2.1.). При цьому, Сторони погодили, що Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах та Права Вимоги по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками, відступаються Банком Фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав Вимоги Заборгованості до Фактору, останній має право нарахувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до Боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів.

Згідно п. 2.3. вказаного Договору перехід від Банку до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається у Розрахункову Дату після сплати Фактором Ціни Продажу в повному обсязі, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Сторони в день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками Акт прийому-передачі реєстру Заборгованості.

Перехід від Банку до Фактора Прав Вимоги за Договорами Забезпечення відбувається одночасно з переходом Прав Вимоги Заборгованості у момент укладання договору(ів) щодо відступлення Права Вимоги за Договорами Забезпечення у Розрахункову Дату (п. 2.4. даного договору).

Крім цього, 28.11.2012 року між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» у нотаріальній формі був укладений договір про відступлення прав за іпотечними договорами (а.с. 126-127), відповідно до якого Сторони домовилися, що разом з відступленням Прав вимоги Заборгованостей по кредитних договорах від Боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року № 15, укладеного між Сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору іпотекодержатель передає Новому іпотекодержателю права за Іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього Договору.

В цей же день було складено та підписано сторонами Договору Акт прийому-передачі Реєстру Заборгованостей Боржників (а.с. 65), Акт прийому-передачі Персональних Даних в електронному вигляді (а.с. 66), Акт прийому-передачі інформації згідно Реєстру Заборгованості Боржників (а.с. 67).

Також, 28.11.2012 року між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» (Клієнт) і ТОВ «Кредитні ініціативи» (Фактор) було укладено договір факторингу (а.с. 51-59), за умовами якого Клієнт відступає Фактору свої Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, укладених з Боржниками, зазначених у Реєстрі Заборгованості Боржників та у Переліку кредитних договорів та Договорів забезпечення, право на вимогу якої належить Клієнту на підставі Документації, а Фактор шляхом надання фінансової послуги Клієнту набуває Права Вимоги такої Заборгованості від Боржників та передає Клієнту за плату грошові кошти в розпорядження у розмірі, що становить Ціну Продажу та в порядку, передбаченому даним Договором. При цьому, Сторони погодили, що Права Вимоги Заборгованості по кредитних договорах, Права Вимоги по Договорам Забезпечення, укладених з Боржниками, відступаються/передаються Клієнтом Фактору за цим Договором на основі «як є» без надання будь-яких пов'язаних запевнень та гарантій, окрім тих, що вказані у цьому Договорі. Після переходу Прав Вимоги Заборгованості до Фактору, останній має право нараховувати, в якості нового кредитора, проценти, комісії, штрафні санкції та інші обов'язкові платежі по відношенню до Боржників у разі невиконання ними вимог кредитних договорів.

Згідно п. 2.3. вказаного Договору, перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги Заборгованості до Боржників відбувається в Дату Відступлення, якою є дата укладення цього Договору, після чого Фактор стає новим кредитором по відношенню до Боржників стосовно Заборгованостей та набуває відповідні Права Вимоги. Сторони в день укладення цього договору також складають та скріплюють своїми печатками Акт прийому-передачі реєстру Заборгованості.

Перехід від Клієнта до Фактора Прав Вимоги за Договорами Забезпечення відбувається у момент укладання договору(ів) щодо передачі Права Вимоги за Договорами Забезпечення у Дату Відступлення (п. 2.4. даного договору).

В цей же день між ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи» у нотаріальній формі укладений договір про передачу прав за іпотечним договором (а.с. 62-63, 134-135), відповідно до якого Сторони домовилися, що разом з відступленням Прав вимоги Заборгованостей по кредитних договорах від Боржників, що здійснюється на підставі Договору факторингу від 28.11.2012 року, укладеного між Сторонами, одночасно передаються права вимоги за іпотечними договорами, які визначені цим Договором.

Згідно п. 1.2. Договору іпотекодержатель передає Новому іпотекодержателю права за Іпотечними договорами, перелік яких наведено у Додатку № 1 до цього Договору, зокрема і щодо іпотечного договору укладеного із ОСОБА_1 (а.с. 64).

29.05.2013 року до даного договору були внесені зміни, яким Додаток № 1 викладено у новій редакції (а.с. 136-139).

З матеріалів справи вбачається, що за обома договорами факторингу були складені Реєстри заборгованості боржників, до яких входить кредитне зобов'язання, що є предметом даного спору (а.с. 79-81, 124-125, 128-131).

Крім того, з довідки ПАТ «Омега Банк», який є правонаступником ПАТ «Сведбанк», та повідомленнями ТОВ «Факторингова компанія «Вектор плюс», вбачається, що кошти за наведеними вище договорами факторингу були перераховані 28.11.2012 року у повному обсязі (а.с. 68, 69, 123).

Факт укладення вищевказаних договорів факторингу, договорів відступлення за іпотечними зобов'язаннями та зміни кредитора, був відомий іпотекодавцю і боржнику, що підтверджується змістом листа від 20.03.2013 року, надісланого їх представником на адресу ТОВ «Кредитні ініціативи» (а.с. 236).

Крім цього, 11.04.2016 року ТОВ «Кредитні ініціативи» надіслало боржнику та поручителю повідомлення про усунення порушень - необхідність сплатити заборгованість, в якому міститься вимога про добровільне виселення (а.с. 82-83).

Також, 06.06.2016 року позивач надіслав ОСОБА_1 Вимогу про усунення порушень основного зобов'язання, з якої вбачається, що ТОВ «Кредитні ініціативи» повторно повідомило іпотекодавця про зміну кредитора, наявність заборгованості за кредитним договором та необхідність її сплати, а також про можливість звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання даної вимоги (а.с. 235).

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що ТОВ «Кредитні ініціативи» набуло право вимоги за кредитним договором 0501/0906/88-099 від 08.09.2006 року та іпотечним договором від 12.09.2006 року.

Є безпідставними доводи апелянта про те, що договір факторингу суперечить положенням ст. 1078 ЦК України та відповідно до ст. 228 ЦК України є нікчемним, оскільки порушує публічний порядок, зважаючи на наступне.

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Положеннями цієї статті визначено перелік правочинів, які є нікчемними як такі, що порушують публічний порядок: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Згідно з пунктом 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» правочинами, які порушують публічний порядок, є правочини, що посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (ст. 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режим вилучених з обігу або обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок.

При кваліфікації правочину за ст. 228 ЦК має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Договір факторингу є самостійним цивільно-правовим договором, який належить до групи договорів про надання фінансових послуг. Сторонами договору є фактор і клієнт (ст. 1079 ЦК України). Фактором може бути банк або фінансова установа, а також фізична особа ? підприємець, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. Клієнтом може бути фізична або юридична особа, яка є суб'єктом підприємницької діяльності.

Зміст договору факторингу полягає у переході до фактора права вимоги до боржника, тобто останній зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові та у цьому повідомленні визначено грошову вимогу, яка підлягає виконанню, а також вказано фактора, якому має бути здійснено платіж.

Отже, договір факторингу не посягає на суспільні, економічні та соціальні основи держави, не спрямований на порушення публічного порядку, а тому не є таким, що порушує публічний порядок.

Дана правова позиція висловлена Верховним Судом України під час розгляду 06.07.2015 року справи 6-166цс15.

Не заслуговують на увагу і доводи апелянта про те, що позивач не набув прав вимоги за іпотечним зобов'язанням на підставі договору факторингу, оскільки судом встановлено, що разом із договорами факторингу, укладеними між ПАТ «Сведбанк» і ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс», ТОВ «Факторингова компанія «Вектор Плюс» і ТОВ «Кредитні ініціативи», були укладені в нотаріальній формі і договори про передачу прав за іпотечним договором. Згідно відомостей з Державного реєстру іпотек, перехід права вимоги за іпотечним договором від 12.09.2006 року до ТОВ «Кредитні ініціативи» внесено до даного реєстру (а.с. 204-207).

Судом встановлено, що внаслідок неналежного виконанням ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором, станом на 22.03.2016 року утворилася заборгованість в сумі 819468 грн. 71 коп., яка складається з боргу:

- за кредитом в сумі 452211 грн. 66 коп. (еквівалент 17000 дол. США);

- за відсотками - 327886 грн. 44 коп. (еквівалент 12326,24 дол. США);

- за комісією - 39370 грн. 61 коп. (еквівалент 1480,06 дол. США).

Розмір даної заборгованості підтверджується розрахунками наданими позивачем (а.с. 81, 228-233, 241-244), та жодним чином не оспорюється ОСОБА_1, ОСОБА_2 та їх представником. Заяви про застосування строку позовної давності суду не подавалися.

Також, з матеріалів справи вбачається, що 20.12.2011 року заочним рішенням Богунського районного суду м. Житомира частково задоволено позовні вимоги Житомирського відділення АТ «Сведбанк». Зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_1, ОСОБА_8 в солідарному порядку повернути ПАТ «Сведбанк» заборгованість за кредитним договором 0501/0906/88-099 від 08.09.2006 року в сумі 19523,01 дол. США, а у разі відсутності зазначеного майна, сплатити заборгованість в сумі 154727 грн. 66 коп. (а.с. 239-240).

Дане рішення є чинним, звернуто до виконання і до цього часу не виконано, що підтверджується листом Житомирського районного відділу ДВС від 20.07.2016 року (а.с. 237-238). Зокрема, з даного листа вбачається, що на сплату заборгованості було перераховано на депозитний рахунок ВДВС 9641 грн. 50 коп., з яких 8765 грн. перераховані стягувачу у рахунок погашення боргу. Під час апеляційного розгляду представник позивача пояснив, що всі сплачені кошти зараховані товариством на погашення заборгованості.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції правильно визначив розмір заборгованості, її складові частини, в рахунок погашення якої звернув стягнення на іпотечне майно.

Разом з тим, задовольняючи позов суд першої інстанції не взяв до уваги наступне.

Положеннями ч. 1 ст. 39 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст. 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, прийняв рішення, зокрема, про звернення стягнення на предмети іпотеки шляхом його продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, визначеною суб'єктом оціночної діяльності під час виконавчого провадження.

При цьому, суд не зазначив початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, визначеної відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку». Посилання суду першої інстанції у резолютивній частині рішення на визначення початкової ціни предмету іпотеки під час здійснення виконавчого провадження суперечить вимогам ст.ст. 39, 43 Закону України «Про іпотеку».

Виходячи зі змісту поняття «ціна», як форми грошового вираження вартості товару, послуг тощо, аналізу норм ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», колегія суддів приходять до висновку, що у розумінні норми ст. 39 Закону України «Про іпотеку», встановлення початкової ціни предмету іпотеки у грошовому вираженні визначається за процедурою, передбаченою ч. 6 ст. 38 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що під час укладення іпотечного договору, тобто станом на 12.09.2006 року вартість іпотечного майна була визначена в сумі 613654 грн. 39 коп.

При апеляційному розгляді представником позивача надано висновок про вартість іпотечного майна - житлового будинку і земельної ділянки, згідно якого, станом на 12.10.2016 року загальна вартість вказаного майна складає 2191774 грн. (а.с. 245). Представник відповідача висловив свою незгоду з даною вартістю, проте не надав суду жодного доказу на підтвердження того, що вартість предмета іпотеки є більшою, та не заявив клопотання про призначення відповідної судової експертизи. За таких обставин, колегія суддів приймає до уваги вартість іпотечного майна в сумі 2191774 грн., яка визначена станом на 12.10.2016 року.

У зв"язку із наведеним, рішення суду підлягає зміні в частині зазначення розміру початкової ціни предмета іпотеки. У решті рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст.ст. 209, 218, 303, 304, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 задовольнити частково.

Заочне рішення Житомирського районного суду Житомирської області від 08 липня 2016 року змінити. Виключити з абзацу другого резолютивної частини рішення вказівку суду: «за початковою ціною предмету іпотеки, встановленою на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, визначеною на підставі оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності (незалежним експертом) на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій», доповнивши цей абзац словами та цифрами: «за початковою ціною предмету іпотеки - 2191774 грн.».

У решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча Судді: