Рішення № 62077265, 17.10.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 130/904/16-ц Провадження № 22-ц/772/3148/2016Головуючий в суді першої інстанції Шепель К. А.Категорія 27 Доповідач Стеблюк Л. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючої : Стеблюк Л.П.

суддів: Колоса С.С., Якименко М.М.

при секретарі: Кирилюк Л.М.

за участю представника позивача - адв. Зінченка А.А., представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці справу за апеляційними скаргами ОСОБА_4, Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.09.2016 по цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним, -

в с т а н о в и л а :

ОСОБА_4 звернувся до суду вказаним позовом, мотивуючи його тим, що 13 травня 2008 року між ним та відповідачем було укладено кредитний договір №HMLOGA0000000011, відповідно до якого відповідач надав позивачу кредит в сумі 25000 доларів США на строк з 13 травня 2008 року по 13 травня 2028 року зі сплатою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом. Внаслідок порушення ОСОБА_4 своїх зобов'язань за цим договором виникла заборгованість і відповідач подав відповідний позов до суду. Саме з розрахунку, який був доданий до позовної заяви ПАТ КБ «Приватбанк», позивач дізнався, що крім відсотків за користування кредитом, відповідач на підставі п. 8.1 кредитного договору утримував з ОСОБА_4 винагороду за надання фінансового інструменту в розмірі 3% річних від суми наданого кредиту у момент надання кредиту та винагороду за резервування ресурсів в розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів, винагороди за проведення фінансового моніторингу. Крім цього, згідно з п.5.1 кредитного договору ОСОБА_4 у випадку несвоєчасного погашення заборгованості по кредиту, зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі, який визначений у п.8.4 договору (0,15% від суми простроченого платежу) за кожен день прострочки. Одночасно відповідно до п.5.3 кредитного договору у випадку порушення ОСОБА_4 будь-якого грошового зобов'язання за договором понад 30 календарних днів, відповідач має право нарахувати штраф в розмірі 250 грн. плюс 5% від суми позову. Позивач вважає вищезазначені пункти кредитного договору такими, що суперечать вимогам законодавства. Відповідно до ч.1 і ч.2 ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Відтак позивач вважає, що умови п.8.1 кредитного договору є несправедливими. А враховуючи, що штраф і пеня є різновидами неустойки, в порушення вимог ст.. 61 Конституції України п. 5.1 та п.5.3 договору на позивача покладається подвійна цивільно-правова відповідальність одного і того ж виду за одне й те саме порушення договірного зобов'язання.

У зв'язку з тим, що визнання недійсним зазначених пунктів договору зумовлює зміну інших положень договору, позивач просив визнати недійсним кредитний договір в цілому.

Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.09.2016 позов ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним задоволено частково.

Визнано кредитний договір № HML0GA0000000011 від 13 травня 2008 року, укладений між Публічним акціонерним товариством комерційний банк "Приватбанк" та ОСОБА_4, недійсним в частині:

- п.5.3 в частині сплати позичальником штрафу в розмірі 250 грн.+5% від суми позову за порушення ним строків платежів більш, ніж на 30 днів, при погашенні саме заборгованості по кредиту;

- п.8.1 в частині сплати позичальником винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 3% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, та в частині сплати позичальником винагороди за резервування ресурсів у розмірі 4,08% річних від суми зарезервованих ресурсів.

Стягнуто з Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" на користь ОСОБА_4 судові витрати за сплату судового збору в розмірі 551 грн. 20 коп.

В решті позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового, яким відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 ставиться питання про скасування рішення суду, та про постановлення нового, яким задовольнити позов у повному обсязі, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає до задоволення частково, а апеляційну скаргу відповідача слід задовольнити повністю з наступних підстав.

Згідно ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Статтею 214 ЦПК України передбачено, що під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Зазначеним вимогам судове рішення не відповідає.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до кредитного договору №HMLOGA0000000011, відповідач надав позивачу кредит в сумі 25000 доларів США на строк з 13 травня 2008 року по 13 травня 2028 року зі сплатою 1,25% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.5-7). Додатком №2 до кредитного договору було встановлено графік погашення кредиту, який був підписаний позивачем (а.с.18-21). Позивач також був ознайомлений з загальною вартістю кредиту (а.с.22). Згідно з копією заяви на видачу готівки №1 відповідач видав позивачу кредит в сумі 25000 доларів США.

Факт укладання даного договору сторонами не заперечується.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).

Згідно з ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.3 ст. 203 ЦК України волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Укладаючи Кредитний договір Позивач не мав сумнівів щодо його справедливості та розумності. Підпис позичальника на кредитному договорі, а також та обставина, що позивальником виконувалися всі умови кредитного договору свідчить про те, що Банк та позичальник досягли згоди щодо всіх істотних умов договору. В кредитному договорі види винагород, які позичальник сплачує банку, були у ньому визначені. Крім цього, перед укладенням договору банк у письмовій формі надав позивачу у повному обсязі всю необхідну інформацію, передбачену ч.2, 4 ст. 11 Закону раїни «Про захист прав споживачів».

Позивачем не доведено, що умови кредитного договору є несправедливими, посилання позивача на ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є безпідставними.

Доводи апеляційної скарги позивача відносно задоволення його позову у повному обсязі спростовуються вищенаведеним.

Доводи представника відповідача про застосування строку позовної давності колегія суддів не бере до уваги, оскільки трок позовної давності застосовується за умови, коли право або інтерес особи підлягає захисту, тобто порушено.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду підлягає скасуванню з постановленням нового, у задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження, та доведення перед судом їх переконливості, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином на користь відповідача підлягає стягненню з позивача судові витрати в розмірі 606 грн. 32 коп.

Керуючись ст. ст. 88, 308, 309, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити частково.

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" задовольнити.

Рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 07.09.2016 скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позову ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" про визнання кредитного договору недійсним - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" 606 грн. 32 коп. судових витрат.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом 20 днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуюча: Л.П. Стеблюк

Судді: С.С. Колос

М.М. Якименко

/підписи/

з оригіналом вірно: