Ухвала суду № 62077116, 13.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м. ОдесаСправа № 815/2107/16

Категорія: 12.3Головуючий в 1 інстанції: Катаєва Е.В. Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Домусчі С.Д.,

- Димерлія О.О.,

за участю: секретар судового засідання - Курманова І.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційні скарги ОСОБА_2, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Прокуратури Одеської області, третя особа на стороні відповідача ОСОБА_2, в якому позивач просив: визнати протиправним та скасувати наказ прокурора Одеської області № 583к від 05.04.2016 року із змінами внесеними наказом від 08.04.2016 року № 631к, яким його старшого радника юстиції ОСОБА_3 звільнено з адміністративної посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб прокуратури Одеської області; поновити його на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Прокуратури Одеської області.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року вказаний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ прокурора Одеської області № 583к від 05.04.2016 року із змінами внесеними наказом від 08.04.2016 року № 631к, яким старшого радника юстиції ОСОБА_3 звільнено з адміністративної посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Прокуратури Одеської області з 05.04.2016 року. Поновлено старшого радника юстиції ОСОБА_3 на посаді начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Прокуратури Одеської області.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідач та третя особа подали апеляційні скарги, в яких просять їх задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції з прийняттям по справі нового рішення про відмову у задоволенні заявлених вимог, наголошуючи на порушенні судом першої інстанції, зокрема, норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційних скарг, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційних скарг, судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач працює в органах прокуратури, з червня 2012 року обіймав посаду начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Прокуратури Одеської області.

Наказом Прокуратури Одеської області № 152 від 04.04.2016 року, з метою перевірки обставин виникнення заборгованості перед ПАТ «Одесагаз» за постачання природного газу для опалення адміністративних приміщень Прокуратури Одеської області у місті Одесі, Приморський бульвар, 1, вирішено провести службову перевірку, за наслідками якої 05.04.2016 року складено відповідний висновок, який затверджений прокурором Одеської області М. Стояновим 05.04.2016 року.

У наведеному висновку зазначено, що комісія вважає доведеним факт порушення позивачем ст. 48 Бюджетного кодексу України внаслідок підписання начальником відділу ОСОБА_3 актів приймання-передачі природного газу за період з 2000 по 2015 роки, а також у зв'язку з ініціюванням ним укладення Прокуратурою Одеської області незаконної мирової угоди з ПАТ «Одесагаз». За неналежне виконання службових обов'язків, порушення ст. 48 Бюджетного кодексу України, начальник відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб ОСОБА_3 підлягає притягненню до дисциплінарної відповідальності - звільненню з посади та з органів прокуратури.

Наказом прокурора Одеської області № 583к від 05.04.2016 року з посиланням на п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру», ч. 1 ст. 8, п. 5 ст. 9, ст.ст. 10-11, 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України, за неналежне виконання службових обов'язків, порушення ст. 48 Бюджетного кодексу України, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб ОСОБА_3 звільнено із займаної посади та з органів прокуратури.

Наказом прокурора Одеської області від 08.04.2016 року № 631к внесено зміни у наказ № 583к від 05.04.2016 року - за неналежне виконання службових обов'язків, порушення ст. 48 Бюджетного кодексу України, начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб ОСОБА_3 звільнено з адміністративної посади начальника відділу матеріально-технічного забезпечення та соціально-побутових потреб Прокуратури Одеської області з 05.04.2016 року.

Про видання вказаного наказу від 08.04.2016 року № 631к позивач повідомлений листом від 11.05.2016 року Генеральної прокуратури України на його звернення щодо скасування наказу № 583к від 05.04.2016 року.

Наказом № 602к від 06.04.2016 року на посаду начальника відділу МТЗ призначена ОСОБА_2

Позивач, не погоджуючись із наказом про його звільнення із займаної посади, звернувся до суду з даним позовом.

Вирішуючи спірне питання, суд першої інстанції дійшов висновку, що наказ прокурора Одеської області № 583к від 05.04.2016 року, із змінами внесеними наказом від 08.04.2016 року № 631к, є неправомірним та підлягає скасуванню, а вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на викладене.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 43 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року № 1697-VII прокурора може бути притягнуто до дисциплінарної відповідальності у порядку дисциплінарного провадження, зокрема, з підстав невиконання чи неналежне виконання службових обов'язків.

Аналогічні вимоги містить і ст. 8 Дисциплінарного статуту прокуратури України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 06.11.1991 року № 1795-XII.

В свою чергу, статтею 9 Дисциплінарного статуту прокуратури України встановлені дисциплінарні стягнення, якими є: догана; пониження в класному чині; пониження в посаді; позбавлення нагрудного знаку «Почесний працівник прокуратури України»; звільнення; звільнення з позбавленням класного чину.

Згідно ст. 11 Дисциплінарного статуту прокуратури України дисциплінарне стягнення має відповідати ступеню вини та тяжкості проступку. Прокурор, який вирішує питання про накладення стягнення, повинен особисто з'ясувати обставини проступку та одержати письмове пояснення від особи, яка його вчинила. В разі необхідності може бути призначено службову перевірку.

Відповідно до ст. 12 цього ж Статуту дисциплінарне стягнення застосовується протягом одного місяця з дня виявлення проступку, не враховуючи часу службової перевірки, тимчасової непрацездатності працівника та перебування його у відпустці, але не пізніше одного року з дня вчинення проступку. Строк проведення службової перевірки не може перевищувати двох місяців.

Статтею 13 Дисциплінарного статуту прокуратури України визначено, що про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ прокурора, який оголошується працівнику під розписку. Копія наказу додається до особової справи. З наказом можуть бути ознайомлені працівники відповідної прокуратури.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного наказу, підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення став встановлений під час проведення службової перевірки факт допущення позивачем неналежного виконання службових обов'язків щодо забезпечення підготовки відділом договорів та інших угод відповідно до вимог чинного законодавства та у порушення приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України, при відсутності бюджетних зобов'язань, надання пропозиції щодо укладення незаконної мирової угоди.

Водночас, ані у висновку службового розслідування, ані у оскаржуваному наказі про звільнення позивача, не визначено, які саме допущенні позивачем порушення службових обов'язків, не визначено, які саме пункти Положення про відділ матеріально-технічного забезпечення та соціально побутових потреб Прокуратури Одеської області та безпосередньо посадової інструкції позивача порушені останнім.

Як зі змісту висновку службової перевірки, так і зі змісту оскаржуваного наказу про звільнення позивача, не можливо встановити, які саме договори та інші угоди не підготував позивач, що свідчить про неналежне виконання ним своїх службових обов'язків та порушення приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України.

В оскаржуваному наказі, як на обставини, що призвели до неналежного виконання позивачем своїх посадових обов'язків та порушення ст. 48 Бюджетного кодексу України, відповідач послався на те, що ОСОБА_3 підписано акти приймання-передачі природного газу від постачальника ПАТ «Одесагаз» за період з 2000 по 2015 роки, де вказані показники лічильника більш ніж за 15 років, що стало підставою для звернення ПАТ «Одесагаз» з позовом до Прокуратури Одеської області про стягнення суми 287,3 тис. грн. У наведеному наказі зазначено, що незважаючи на відсутність правових підстав для стягнення заборгованості з прокуратури області з 2000 року (відповідний договір не укладався, щомісячні звірки не проводились, заборгованість не підтверджена та строк позовної давності сплинув) ОСОБА_3 наполягав на необхідності сплати всієї суми заборгованості. З цією метою надав у березні 2016 року проект мирової угоди, за умовами якої ПАТ «Одесагаз» відмовляється від своїх претензій в частині штрафних санкцій та пені, а прокуратура області визнає борг в сумі 215,7 тис. грн., який сплачує упродовж поточного року, тобто ним запропоновано укладення незаконної мирової угоди. Водночас, рішенням Господарського суду Одеської області підтверджено заборгованість прокуратури області за спожитий газ лише у сумі 5963,32 грн.

В той же час, під час проведення службової перевірки не встановлювались обставини щодо підписання позивачем актів приймання - передачі природного газу, а саме не встановлювалось при яких обставинах відбувалось підписання цих актів, коли саме це відбувалось, які дані використовувались для їх складання, чи відповідають дійсності наведені у таких актах дані, не встановлювалось, що саме засвідчують ці акти. У висновку службової перевірки не зазначено, що під час її проведення досліджувались будь-які акти приймання передачі природного газу.

Фактично висновок службової перевірки, який і став підставою для звільнення позивача із займаної посади, ґрунтується на досліджених матеріалах щодо справи № 916/108/16, що перебувала на розгляді Господарського суду Одеської області, та взагалі не містить жодних посилань на встановлення обставин підписання позивачем актів приймання - передачі природного газу.

Більш того, як вже зазначалось колегією суддів, як у висновку службової перевірки, так і в оскаржуваному наказі, не визначено, які службові обов'язки порушені позивачем внаслідок підписання наведених актів.

З дослідженого оскаржуваного наказу вбачається, що фактично викладені у ньому обставини відповідач кваліфікував, як допущенні позивачем порушення вимог ст. 48 Бюджетного кодексу України.

Однак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно визнав безпідставними посилання відповідача, як на підставу для звільнення позивача із займаної посади, на допущенні ним порушення приписів ст. 48 Бюджетного кодексу України (взяття бюджетного зобов'язання), оскільки положеннями вказаної статті визначаються правила взяття бюджетних зобов'язань саме розпорядниками бюджетних коштів.

Так, як вірно зазначено судом першої інстанції, згідно частини 1 вказаної статті, у редакції на момент виникнення спірних правовідносин, розпорядники бюджетних коштів беруть бюджетні зобов'язання та здійснюють платежі тільки в межах бюджетних асигнувань, встановлених кошторисами, враховуючи необхідність виконання бюджетних зобов'язань минулих років, довгострокових зобов'язань за енергосервісом, узятих на облік органами Казначейства України.

В свою чергу, відповідно до п. 47 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України розпорядник бюджетних коштів - бюджетна установа в особі її керівника, уповноважена на отримання бюджетних асигнувань, взяття бюджетних зобов'язань, довгострокових зобов'язань за енергосервісом та здійснення витрат бюджету.

Згідно з п. 7 ч. 1 ст. 2 Бюджетного кодексу України бюджетне зобов'язання - будь-яке здійснене відповідно до бюджетного асигнування розміщення замовлення, укладення договору, придбання товару, послуги чи здійснення інших аналогічних операцій протягом бюджетного періоду, згідно з якими необхідно здійснити платежі протягом цього ж періоду або у майбутньому.

Разом з цим, ОСОБА_3 не є керівником бюджетної організації, не є розпорядником бюджетних коштів та не може порушувати приписи ст. 48 Бюджетного кодексу України і відповідно не може бути звільнений із займаної посади внаслідок порушення вказаних положень Бюджетного кодексу України.

Більш того, доводи позивача про ініціювання позивачем укладення мирової угоди у справі № 916/108/16, що, на думку відповідача, і призвело до порушення позивачем положень ст. 48 Бюджетного кодексу України, спростовані матеріалами справи.

Так, службовою перевіркою було встановлено, що представництво інтересів прокуратури області в господарській справі № 916/108/16 за позовом ПАТ «Одесагаз» до Прокуратури Одеської області про стягнення санкцій за договором від 25.03.2015 року № 006828 у сумі 287356,94 грн. на підставі посвідчення здійснювала прокурор відділу представництва інтересів громадян та держави у судах ОСОБА_2

Згідно матеріалів службової перевірки ОСОБА_2 29.01.2016 року звернулась до першого заступника прокурора області Жученко О.Д. з листом, у якому зазначила, що ухвалою суду від 16.01.2015 року зобов'язано прокуратуру надати відзив на позовну заяву, документи, розрахунок, а також зобов'язано сторони здійснити звірку взаємних розрахунків по заборгованості.

Рапортом від 11.02.2016 року було залучено для виконання ухвали суду відділ фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області та установлено, що данні наявності у прокуратури заборгованості за договором № 006828 у вказаному відділі відсутні, акти звірки не підписувались. Акти по показанням лічильників підписувались представником споживача ОСОБА_3

Для виконання ухвали суду та підготовки правової позиції по справі № 916/108/16 ОСОБА_2 просила залучити відділ МТЗ та відділ фінансування та бухгалтерського обліку, яким доручити до 10.03.2016 року надати до відділу представництва інтересів громадян та держави у судах інформацію на спростування доводів позову та документи на виконання ухвали суду (в тому числі акт звірки).

Лист підписаний ОСОБА_2 за погодженням з начальником відділу представництва інтересів громадян та держави у судах К. Клюкіним, начальником управління представництва інтересів громадян та держави у судах І. Верченко.

Тобто, представник по справі просив долучити два відділи для наданні їй інформації на спростування доводів позову, документів (в тому числі акт звірки).

Між тим, на листі Перший заступник прокурора області ставить резолюції «ОСОБА_3 До організації виконання», «ОСОБА_4. до відому».

Проте, підготовка акту звірки взаєморозрахунків не відноситься до компетенції начальника МТЗ.

Більш того, у самому листі зазначено, що згідно інформації відділу фінансування та бухгалтерського обліку прокуратури області такі акти звірки не підписувались, тобто вони відсутні.

18.03.2016 року ОСОБА_2 знов звернулась до першого заступника прокурора області Жученко О.Д. з листом, у якому зазначила, що в судовому засіданні, що відбулось 15.03.2016 року задоволено клопотання представника ПАТ «Одесагаз» про продовження строку розгляду справи для вирішення питання щодо укладення мирової угоди.

Для вирішення питання щодо підписання мирової угоди у справі № 916/108/16 та надання її до суду у визначений строк, ОСОБА_2 знов просила залучити два відділи.

Цей лист, також, підписаний ОСОБА_2 за погодженням з начальником відділу представництва інтересів громадян та держави у судах К. Клюкіним, начальником управління представництва інтересів громадян та держави у судах І. Верченко.

На листі Перший заступник прокурора області ставить резолюції «ОСОБА_3 До організації виконання», «ОСОБА_4. До відому».

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що зміст вказаного листа підтверджує доводи позивача та спростовує висновки службового розслідування про ініціювання питання щодо укладення мирової угоди у вказаній справі позивачем.

У наведеному листі від 18.03.2016 року представник прокуратури по справі № 916/108/16 ОСОБА_2 сама зазначила, що клопотання про укладення мирової угоди заявив представник ПАТ «Одесагаз» в судовому засіданні 15.03.2016 року, у зв'язку з чим була оголошена перерва.

Тобто, ОСОБА_2 сама зазначила, що укладення мирової угоди було ініційовано ПАТ «Одесагаз».

Разом з цим, як вірно встановлено судом першої інстанції, навіть вказані обставини щодо ініціювання укладення мирової угоди ПАТ «Одесагаз» спростовуються наданою до суду копією господарської справи № 916/108/16, з якої вбачається, що 15.03.2016 року представник ПАТ «Одесагаз» надав до суду клопотання про продовження розгляду справи на 15 днів у зв'язку з необхідністю надання додаткових документів та саме з цієї причини продовжений строк розгляду справи ухвалою суду від 15.03.2016 року.

В матеріалах господарської справи № 916/108/16 відсутні взагалі клопотання та процесуальні документи щодо укладення мирової угоди між сторонами.

Більш того, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції вірно наголошено, що позивач як начальник відділу МТЗ згідно функціональних обов'язків не має повноважень на участь в розгляді справ у судах, прийняття будь-яких рішень по ним, а також підписання мирових угод у таких справах, що виключає покладення на нього відповідальності за складення наведених документів.

Крім того, колегія суддів враховує, що за матеріалами господарської справи № 916/108/16 ПАТ «Одесагаз» самостійно відмовилось від заявлених до відповідача вимог про стягнення 4235,33 грн. 3 % річних, 8182,43 грн. сума інфляційного збільшення боргу, 59276,49 грн. пені та основного боргу у розмірі 209739,38 грн. внаслідок подання заяви про відмову від позову та зменшення позовних вимог. Господарським судом не визнавались наведені вимоги ПАТ «Одесагаз» необґрунтованими, їм взагалі не надавалось оцінка та судом не встановлювались обставини щодо наявності чи відсутності у відповідача наведеної заборгованості, як зазначає відповідач.

Згідно з ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Таким чином, за встановлених у їх сукупності обставин, а саме з огляду на не визначення відповідачем конкретних службових обов'язків, які були порушені позивачем, та відповідно за відсутності встановлених обставин, що призвели до таких порушень, враховуючи спростування доводів відповідача про ініціювання укладення позивачем мирової угоди у справі № 916/108/16 та безпідставність висновків відповідача про порушення позивачем вимог ст. 48 Бюджетного кодексу України, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваного наказу про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності у вигляді звільнення.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржуваний наказ про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності прийнятий без встановлення вчиненого позивачем дисциплінарного проступку (без визначення в чому проявилось неналежне виконання позивачем своїх службових обов'язків та яких) та відповідно без проведення кваліфікації такого проступку відповідно до покладених на позивача службових обов'язків, що є безумовною підставою для його скасування.

Також, враховуючи висновок про протиправність оскаржуваного наказу про звільнення позивача із займаної посади, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивач підлягає поновленню на раніше займаній посаді.

Що стосується посилань апелянтів на те, що в порядку ст. 41 Закону України «Про прокуратуру» після оскаржуваного звільнення позивача було призначено на вакантну посаду відділу забезпечення представництва в суді управління представництва інтересів громадян або держави в суді прокуратури області, колегія суддів зазначає, що призначення працівника після звільнення на будь-яку посаду, у разі визнання судом такого звільнення незаконним, не виключає поновлення судом такого працівника на раніше займаній посаді.

Також, колегія суддів вважає безпідставними посилання апелянта - Прокуратури Одеської області на неможливість поновлення позивача на раніше займаній посаді у зв'язку з її ліквідацією та створенням іншого відділу і відповідно нової посади начальника цього відділу, оскільки відповідно до ст. 235 КЗпП України в разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір.

Колегія суддів зазначає, що за змістом п. 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» звільнений без законних підстав або з порушенням установленого порядку працівник не поновлюється на попередній роботі лише у випадку, коли поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації.

В свою чергу, ліквідація ж структурного підрозділу юридичної особи зі створенням чи без створення іншого структурного підрозділу не є ліквідацією або реорганізацією юридичної особи, а свідчить лише про зміну внутрішньої (організаційної) структури юридичної особи.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верхового Суду України від 11.07.2012 року у справі № 6-65-1цс12.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апеляційних скарг встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Подані апеляційні скарзі за своїм змістом є ідентичними та містять обставини та доводи, що викладені у висновку службової перевірки та в оскаржуваному наказі, проте, як наведено вище, такі обставини та доводи спростовуються матеріалами справи, та їм судом першої інстанції надано належну правову оцінку.

Згідно вимог ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції обґрунтовані та відповідають чинному законодавству, а доводи апеляційних скарг їх не спростовують, колегія суддів, на підставі ст. 200 КАС України, приходить до висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду - без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, Прокуратури Одеської області на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року - залишити без задоволення.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до Прокуратури Одеської області, за участю третьої особи на стороні відповідача - ОСОБА_2, про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання законної сили безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: М.П. Коваль

Суддя: С.Д. Домусчі

Суддя: О.О. Димерлій

13 жовтня 2016 р.