Постанова № 62077040, 13.10.2016, Вінницький апеляційний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 802/389/16-а

Головуючий у 1-й інстанції: Альчук М.П.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

13 жовтня 2016 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Загороднюка А.Г.

за участю:

секретаря судового засідання: Нечаюк Т.В.,

Представника позивача: Опанасюка П.П.

Представника відповідача: Гуменюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, Державної фіскальної служби України про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві, Державної фіскальної служби України, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року позов задоволено частково.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на прийняття оскарженого рішення з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції оскаржену постанову скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні суду апеляційної інстанції доводи скарги підтримала у повному обсязі з підстав і мотивів, викладених в ній.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив та просив рішення суду першої інстанції залишити без змін.

У відповідності до частини 1 статті 195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши постанову суду першої інстанції, дослідивши доводи апеляційної скарги, колегія суддів Вінницького апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось в судовому засіданні, звертаючись до суду та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що ТОВ "Рада-Інвест" зареєстроване як юридична особа в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 13.11.2009 року, з 08.02.2010 року ТОВ "Рада-Інвест" зареєстровано платником ПДВ. З 16.11.2009 року по 28.12.2015 року перебувало на податковому обліку Вінницької ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області.

У зв'язку зі зміною податкової адреси платника податків, з 28.12.2015 року по 11.02.2016 року ТОВ "Рада-Інвест" перебувало на податковому обліку ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві.

Між Вінницькою ОДПІ ГУ ДФС у Вінницькій області та ТОВ "Рада-Інвест" укладено договір № 1 від 18.09.2015 року про визнання електронних документів. Предметом вказаного договору є визнання податкових документів, поданих платником податків в електронному вигляді із застосуванням електронного цифрового підпису до органу ДФС засобами телекомунікаційного зв'язку або на електронних носіях, як оригіналу.

На підставі вказаного договору в лютому 2016 року позивачем надіслано засобами телекомунікаційного зв'язку податкові накладні від 03.02.2016 року № 3 та від 05.02.2016 року № 2 в електронній формі для їх реєстрації.

Однак вказана податкова звітність контролюючим органом не прийнята, що підтверджується квитанціями про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних. Підставою для відмови в реєстрації вказаних податкових накладних є розірвання договору про визнання електронної звітності (а.с. 12-13).

Згідно листа ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 року № 1561/0/26-58-08-01-21 представника позивача повідомлено, що договір про визнання електронних документів, укладений з ТОВ "Рада-Інвест" розірвано в односторонньому порядку. Основною причиною розірвання договору є порушення ТОВ "Рада-Інвест" п. 7 договору про визнання електронних документів, а саме місцезнаходження платника податків (а.с. 21-22).

З метою укладення нового договору про визнання електронних документів та реєстрації податкових накладних, позивачем 14.03.2016 року було направлено засобами телекомунікаційного зв'язку на електронну адресу ДФС України договір про визнання електронних документів.

Згідно квитанції від 14.03.2016 року № 1, договір від 14.03.2016 року відповідачем не прийнято, у зв'язку із дією договору про визнання електронних документів від 18.09.2015 року № 1, а відтак, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Частково задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що Державна фіскальна служба України, як центральний орган виконавчої влади, який уповноважений вести Єдиний реєстр податкових накладних, діяла не в спосіб та не в межах наданих йому повноважень, у зв'язку з чим дії щодо відмови у прийнятті у лютому 2016 року податкових накладних ТОВ "Рада-Інвест" № 3 від 03.02.2016 року та № 2 від 05.02.2016 року є протиправними, крім того, відповідальність у разі порушення ведення реєстру податкових накладних та прийняття їх для реєстрації покладається саме на ДФС України, а не на її територіальні підрозділи.

Судова колегія апеляційної інстанції не погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно - правовому спору в межах апеляційної скарги, зазначає наступне.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 ПК України платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця). У разі постачання/придбання філією (структурним підрозділом) товарів/послуг, яка фактично є від імені головного підприємства - платника податку стороною договору, у податковій накладній, крім податкового номера платника податку додатково зазначається числовий номер такої філії (структурного підрозділу); д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно пункту 201.4 статті 201 ПК України, податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Приписами пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю/покупцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Платник податку має право зареєструвати податкову накладну та/або розрахунок коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, в якій загальна сума податку не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу.

Якщо сума, визначена відповідно до пункту 200 1.3 статті 200 1 цього Кодексу, є меншою, ніж сума податку в податковій накладній та/або розрахунок коригування, які платник повинен зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних, то платник зобов'язаний перерахувати потрібну суму коштів із свого поточного рахунку на свій рахунок в системі електронного адміністрування податку на додану вартість.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відповідно до пункту 9 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 грудня 2010 року №1246, причиною відмови у прийнятті податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації є:

1) наявність помилок під час заповнення податкової накладної;

2) відсутність в Реєстрі відомостей, що містяться у податковій накладній, яка коригується;

3) факт реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування з такими ж реквізитами;

4) порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 Податкового кодексу України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.);

5) порушення вимог, установлених пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 Податкового кодексу України.

Отже, податковим законодавством визначено обов'язок контролюючого органу щодо прийняття для реєстрації податкових накладних та визначений вичерпний перелік підстав для відмови у реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, зокрема до якої відноситься порушення вимог щодо наявності суми податку, обчисленої відповідно до пункту 2001.3 статті 2001 ПК України (для податкових накладних, що реєструються після 1 липня 2015 р.).

Принципи організації інформаційного обміну під час подання платниками податків податкової звітності до органів державної податкової служби України в електронній формі із використанням електронного цифрового підпису, визначені в Інструкції з підготовки і подання податкових документів в електронному вигляді засобами телекомунікаційного зв'язку, яка затверджена наказом Державної податкової адміністрації України від 10.04.2008р. № 233, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16.04.2008 року № 320/15011 (далі по тексту - Інструкція № 233).

Пунктом 1 розділу 2 названої Інструкції, закріплено, що платник податків здійснює формування та подання податкових документів в електронному вигляді відповідно до законодавства із застосуванням спеціалізованого програмного забезпечення формування податкових документів, засобу КЗІ, керуючись цією Інструкцією та договором.

Для подання податкових документів в електронному вигляді платник податків, серед іншого, має заповнити та подати до органу ДПС за місцем реєстрації підписані та скріплені печаткою два примірники договору про визнання електронних документів, а орган ДПС де зареєстрований платник податків, на його запит, приймає від платника податків підписані та скріплені печаткою (для фізичної особи суб'єкта підприємницької діяльності за наявності печатки) два примірники договору та електронний носій з посиленими сертифікатами відкритих ключів; звіряє реквізити, вказані у договорі, з реєстраційними даними платника податків в органах ДПС; після підписання договору вносить відповідний запис до журналу обліку договорів про визнання електронних документів з платниками податків та видає платнику податків один примірник договору.

Як вбачається з матеріалів справи, згідно листа ДПІ у Солом'янському районі ГУ ДФС у м. Києві від 01.03.2016 року № 1561/0/26-58-08-01-21 представника позивача повідомлено, що договір про визнання електронних документів, укладений з ТОВ "Рада-Інвест" розірвано в односторонньому порядку.

Основною причиною розірвання договору є порушення ТОВ "Рада-Інвест" п. 7 договору про визнання електронних документів, а саме місцезнаходження платника податків .

Суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідач має право розірвати договір в односторонньому порядку виключно у двох випадках: не надання позивачем нового посиленого сертифіката (сертифікатів) відкритого ключа замість скасованих або зміна позивачем місця реєстрації.

Як досліджено з матеріалів справи, відповідно до витягу з ЄДР ТОВ "Рада- Інвест" здійснено державну реєстрацію змін до установчих документів юридичної особи, тобто змінено місцезнаходження 28.12.2015 року та 11.02.2016 року.

У період з 28.12.2015 року 11.02.2016 року податковою адресою ТОВ "Рада - Інвест" значилась : м.Київ, вул. Авіаконструкторів Антонова,5а., а відтак, судова колегія зазначає, що починаючи з 28.12.2-15 року при переході на податковий облік до відповідача, позивачем необхідно було укласти договір про визнання електронних документів із контролюючим органом за місцем обліку.

Згідно пункту 45.2 статті 45 ПК України податковою адресою юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) є місцезнаходження такої юридичної особи, відомості про що містяться у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

В силу частини другої статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Отже, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для прийняття документів ТОВ "Рада- Інвест" в електронному вигляді без наявності діючого договору про визнання електронних документів.

Крім того, судова колегія апеляційної інстанції зазначає, що ТОВ "Рада - Інвест" не було позбавлено можливості скористатись іншими способами подачі податкової звітності, відповідно до положень ст.49 ПК України.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з пунктами 1, 3, 4 частини 1 статті 202 КАС України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що відповідачем надано суду достатньо належних доказів, які свідчать про неправомірність заявлених позовних вимог, а доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України задовольнити повністю.

Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 17 червня 2016 року у справі за адміністративним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю "Рада-Інвест" до Державна податкова інспекція у Солом'янському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії скасувати.

Ухвалити нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Постанова суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно зі ст. 212 КАС України.

Постанова суду складена в повному обсязі протягом п'яти днів.

Головуючий Полотнянко Ю.П. Судді Драчук Т. О. Загороднюк А.Г.