Постанова № 62076936, 12.10.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" жовтня 2016 р.Справа № 914/585/16

Львівський апеляційний господарський суд, в складі колегії:

Головуючого-судді:Данко Л.С.,

Суддів:Галушко Н.А.,

ОСОБА_1,

При секретарі судового засідання:Кіт М.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», вих. № 09/06-1 від 09.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3037/16 від 23.06.2016 р.),

на рішення Господарського суду Львівської області від 26 травня 2016 року

у справі № 914/585/16 (суддя Березяк Н.Є.),

порушеній за позовом

позивача: Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради, м. Дрогобич, Львівської області,

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», м. Львів,

Про: стягнення заборгованості в сумі 260345,62 грн., в т.ч. 254718,78 грн. основного боргу, 3511,84 грн. - інфляційних втрат, 2115,00 грн. 3% річних, та стягнення судових витрат.

За участю представників сторін:

від апелянта/відповідача: ОСОБА_2 п/к за довіреністю б/н від 26.09.2016 р.;

від позивача: ОСОБА_3 п/к за довіреністю б/н від 13.09.2016 р.;

вільні слухачі: ОСОБА_4, ОСОБА_5

Права та обовязки сторін визначені ст. ст. 20, 22, 28 ГПК України представникам розяснені та зрозумілі. Заяв та клопотань про відвід суддів не надходило.

За усним клопотанням представника скаржника, в судовому засіданні здійснюється технічна фіксація судового процесу.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23.06.2016 року, справу № 914/585/16 Господарського суду Львівської області розподілено головуючому судді Данко Л.С. та суддям: Галушко Н.А. та Кузь В.Л.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 29.06.2016 року прийнято апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», вих. № 09/06-1 від 09.06.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/3037/16 від 23.06.2016 р.) до провадження та розгляд скарги призначено на 13.07.2016 року, про що сторони були належним чином повідомлені рекомендованою поштою (докази оригінали повідомлень про вручення знаходяться в матеріалах справи (а.с. 105, 132).

З підстав зазначених в ухвалі Львівського апеляційного господарського суду від 13.07.2016 р., за клопотанням представника апелянта (а. с. 127) продовжено строк розгляду спору відповідно до ст. 69 ГПК України та розгляд справи відкладено на 31.08.2016 р., про що сторони були належним чином повідомлені, згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 130-131/зворот).

30.08.2016 р. розпорядженням керівника апарату Львівського апеляційного господарського суду за № 557 призначено повторний автоматичний розподіл справи № 914/585/16 (а.с. 139) та відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів вищезазначену справу розподілено колегії суддів у складі: головуючого судді Данко Л.С., суддів: Галушко Н.А. та Орищин Г.В.(а.с. 140).

Враховуючи принцип незмінності судді встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (зміна складу колегії суддів) розгляд даної справи починається заново. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених ст. 69 ГПК України строків вирішення спору (п. 3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012р. № 6 «Про судове рішення»).

З підстав зазначених в ухвалах Львівського апеляційного господарського суду від 31.08.2016 р. та від 14.09.2016 р. розгляд справи було відкладено, про що сторони були належним чином повідомлені згідно Інструкції з діловодства в господарських судах України (а.с. 148-149/зворот, 150, 154/зворот).

В судове засідання, 12.10.2016 р. представник апелянта/відповідача прибув, через канцелярію суду, подав Заяву вих. № 07/10-1 від 07.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4788/16 від 10.10.2016 р.) про призначення судової експертизи з метою проведення розрахунку потреби тепла по фактичному теплоспоживанню відповідно до діючих стандартів для здійснення ремонтних робіт у частині приміщення добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71 м. Дрогобича у період листопад-грудень 2015 р., зважаючи на зовнішній температурний режим, також скаржником у вищезазначеній заяві наведено перелік питань, які на його думку слід запропонувати судовому експерту, а саме: 1. Чи відповідають розрахунки Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради щодо спожитої теплоенергії наведені у рахунках №168 за листопад; №179 за грудень; №4 за січень 2016 року та даних архіву зняття показників теплового лічильника Х-12 № 04198 погребам тепла по фактичному теплоспоживанню відповідно до діючих стандартів для здійснення ремонтних робіт у частині приміщення добудови ЗОШ №5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича, у спірний період листопад-грудень 2015 року, з урахуванням температури навколишнього середовища?; 2. Провести розрахунок фактично спожитого тепла відповідно до діючих стандартів для здійснення ремонтних робіт у частині приміщення добудови ЗОШ №5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича, у спірний період листопад-грудень 2015 р., урахуванням температури навколишнього середовища, просить її задовольнити.

Крім того, скаржником, через канцелярію Львівського апеляційного господарського суду 13.07.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/5162/16 подано Заяву про долучення письмових доказів до матеріалів справи копій: акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р.; акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р.; акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р., просить зазначені документи долучити до матеріалів справи. 30.08.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/6305/16 скаржником подано Додаткові письмові пояснення, а 12.10.2016 р. за вх. № ЛАГС 01-04/7406/16 - Доповнення до додаткових письмових пояснень вих. № 12/10-1 від 12.10.2016 р. з долученням копій: договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року та договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 року, представник в судовому засіданні надав пояснення по суті апеляційної скарги, просить з підстав зазначених в апеляційній скарзі, додаткових письмових пояснень, доповнень до додаткових письмових пояснень, з урахуванням поданих апеляційному суду доказів: акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р., договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року та договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 року, рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/585/16 за позовом Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» 224996,02 грн. боргу та 3374,94 грн. судового збору та відмовити Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в задоволенні позовних вимог до ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» у повному обсязі, судові витрати покласти на Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради.

Представник позивача в судове засідання прибув, проти заяви про призначення судової експертизи заперечив, зазначивши, що відповідач мав вільний доступ до лічильника обліку теплової енергії, так, як здійснював ремонтні роботи у добудованому приміщенні в якому знаходиться лічильник теплової енергії, відтак, покази лічильника останньому були відомі, а призначення судової експертизи призведе до затягування розгляду справи, а також пояснив, що апеляційна скарга ґрунтується на додаткових доказах, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, а саме: акті встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акті встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акті встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р. - без належного обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції від незалежних від скаржника обставин, тому, на думку позивача, у їх прийнятті належить відмовити. Щодо не надсилання на адресу відповідача відповідних рахунків - заперечив. В частині, що стосується клопотання заявника про долучення до матеріалів справи: договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року та договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 року, то так як вони досліджувалися судом першої інстанції та подавалися самим позивачем, вважає, що відсутні підстави для їх долучення до справи на стадії апеляційного провадження. Також представником позивача надано усні пояснення по суті спору, проти апеляційної скарги заперечив з підстав зазначених у запереченнях на апеляційну скаргу, просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення місцевого суду без змін.

Враховуючи, що сторін було належним чином повідомлено рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення поштового відправлення, що свідчить про те, що судом апеляційної інстанції не було позбавлено конституційного права на захист охоронюваних законом інтересів, а також, що сторони своєчасно та належним чином були повідомлені про день, час та місце розгляду справи та прибули в судове засідання 12.10.2016 р., судова колегія дійшла до висновку розглянути справу по суті, оскільки в матеріалах справи зібрано достатньо доказів для правильного вирішення справи.

В частині, що стосується клопотань апелянта про долучення доказів до справи на стадії апеляційного провадження, то колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів даної справи, скаржником згідно Заяви про долучення письмових доказів (вх. № ЛАГС 01-04/5162/16 від 13.07.2016 р.)(а.с. 121) додано копії: акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р. (а.с. 122-124); до Доповнення до додаткових письмових пояснень вих. № 12/10-1 від 12.10.2016 р. вх. № ЛАГС 01-04/7406/16 долучено копії: договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року та договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 року.

Колегія суддів, дослідила документи, які скаржник просить долучити до матеріалів справи та з їх урахуванням, призначити судову експертизу та скасувати рішення суду першої інстанції, встановила, що дійсно, акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р. (а.с. 122-124) є додатково поданими доказами, які не були предметом дослідження судом першої інстанції, скаржником суду першої інстанції не подавалися, до Відзиву на позовну заяву (а.с. 36-39) та до Додаткових пояснень на позов (а.с. 71-74) ним не долучалися, заявник/відповідач не покликався у відзиві та додаткових поясненнях на позов на вказані документи під час розгляду даної справи судом першої інстанції. Подаючи зазначені додаткові докази суду апеляційної інстанції апелянт не обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до частини першої статті 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно переглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

Відповідно до п. 9 постанови Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України» додаткові докази приймаються апеляційним судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього.

У вирішенні питань щодо прийняття додаткових доказів суд апеляційної інстанції повинен повно і всебічно зясувати причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи і обєктивно оцінити поважність цих причин. При цьому обґрунтування неможливості подання доказів суду першої інстанції згідно із зазначеною нормою ГПК покладається саме на заявника (скаржника), а апеляційний господарський суд лише перевіряє та оцінює їх поважність і не зобовязаний самостійно зясовувати відповідні причини.

Скаржник у Заяві про долучення письмових доказів до матеріалів справи вих. № 12/07-1 від 12.07.2016 р. (вх. № 01-04/5162/16 від 13.07.2016 р.)(а.с. 121) жодним чином не обґрунтував неможливість подання вищезазначених актів (а.с. 122-124) суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Представник апелянта у судовому засіданні пояснив, що зазначені акти знаходилися у іншої особи «завгоспа», і, «представнику були надані аж тепер», не є належним обґрунтуванням поважності причин та конкретних обставин, що унеможливлювали їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від відповідача. Колегією суддів також встановлено, що відповідачем ні до Відзиву на позовну заяву (а.с. 36-39), ні до Додаткових пояснень на позов (а.с. 71-74), які подавалися ним в обґрунтування своїх заперечень на позов, такі докази - не долучалися, відповідач не покликався у Відзиві та Додаткових поясненнях на позов на вказані документи під час розгляду справи судом першої інстанції. Інших обставин та причин щодо неможливості подання вищезазначених документів суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього, представник скаржника перед судом апеляційної інстанції не навів, в матеріалах справи такі обґрунтування відсутні.

Колегія суддів, під час вирішення питання щодо прийняття додаткових доказів поданих заявником суду апеляційної інстанції, повно і всебічно зясувавши причини їх неподання з урахуванням конкретних обставин справи, приходить до висновку, що заявник без поважних причин не подав вищезазначені додаткові докази суду першої інстанції, тому клопотання про долучення письмових доказів, які є додатковими, а саме: копії акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., копії акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., копії акту встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р. відхилити.

Копії документів, які були подані скаржником до Доповнення до додаткових письмових пояснень вих. № 12/10-1 від 12.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-04/7406/16): копію договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року та копію договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 року долучити до матеріалів даної справи, оскільки такі документи були подані позивачем суду першої інстанції (а.с. 8-9, 52 -54), були предметом дослідження та оцінки місцевим господарським судом.

Колегія суддів, заслухала пояснення сторін та дослідила обставини справи щодо заяви скаржника про призначення судової експертизи (вх. № ЛАГС 01-05/4788/16 від 10.10.2016 р.), на вирішення якої скаржником запропоновано поставити судовому експерту наступні питання: 1. Чи відповідають розрахунки Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради щодо спожитої теплоенергії наведені у рахунках № 168 за листопад; № 179 за грудень; № 4 за січень 2016 року та даних архіву зняття показників теплового лічильника Х-12 № 04198 погребам тепла по фактичному теплоспоживанню відповідно до діючих стандартів для здійснення ремонтних робіт у частині приміщення добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича, у спірний період листопад-грудень 2015 року, з урахуванням температури навколишнього середовища?; 2. Провести розрахунок фактично спожитого тепла відповідно до діючих стандартів для здійснення ремонтних робіт у частині приміщення добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича, у спірний період листопад-грудень 2015 р., урахуванням температури навколишнього середовища, приходить до висновку, що у задоволенні заяви про призначення судової експертизи слід відмовити, з наступних підстав.

Згідно ст. 41 ГПК України, для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу. Учасники судового процесу мають право пропонувати господарському суду питання, які мають бути роз'яснені судовим експертом. Остаточне коло цих питань встановлюється господарським судом в ухвалі.

Відповідно до п. 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 4 Про деякі питання практики призначення судової експертизи , судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Предметом позову у даній справі (а. с. 6-7) є: відшкодування комунальних послуг, які передбачені укладеним між сторонами договором № 1 про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р.

Питання, які апелянт пропонує для дослідження в ході проведення судової експертизи у даній справі, не мають безпосереднього відношення до предмету позову у даній справі, крім того, скаржник у заяві про призначення судової експертизи покликається на докази, які не були предметом дослідження та оцінки судом першої інстанції, ним місцевому суду не подавалися, до відзиву та додаткових пояснень на позов не долучалися, а саме: акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р., скаржником в заяві не наведено жодних доводів, через які така експертиза має бути призначена, оскільки, твердження скаржника, що поданий позивачем розрахунок спожитої теплової енергії здійснений на підставі знятого показника лічильника представниками позивача без участі відповідача, не є такими, які заслуговують на увагу суду, оскільки, відповідачем в підтвердження вищенаведеного не було подано свого розрахунку нарахування коштів за теплову енергію.

Будь-яких інших переконливих доводів для проведення судової експертизи у заяві вих. № 07/10-1 від 07.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4788/16 від 10.10.2016 р.) по даній справі, скаржник не навів, не обґрунтував їх належними та допустимими доказами в розумінні статей 32, 33 ГПК України.

З огляду на вищенаведене колегія суддів не вбачає підстав для призначення судової експертизи з питань заявлених апелянтом у заяві (вих. № 07/10-1 від 07.10.2016 р. (вх. № ЛАГС 01-05/4788/16 від 10.10.2016 р.), а тому приходить до висновку, у задоволенні заяви про призначення судової експертизи у даній справі відмовити.

Крім того, слід зазначити, що скаржником вищезазначене клопотання (заяву) про призначення судової експертизи, суду першої інстанції заявлено не було.

Відповідно до ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не звязаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши та дослідивши матеріали справи та наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування матеріального та процесуального законодавства, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду дійшла висновку, рішення місцевого суду слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26 травня 2016 року по справі № 914/585/16 (суддя Березяк Н.Є.) зменшені позовні вимоги задоволено частково, вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4; код ЄДРПОУ 36416850) на користь Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (82100, Львівська обл., м. Дрогобич, вул. Шевченка,21; код ЄДРПОУ 02144660) 224996,02 грн. боргу та 3374,94 грн. судового збору (п. 1 та 2 резолютивної частини). У пункті третьому резолютивної частини судового рішення відмовлено в стягненні 2390,38 грн. нарахованих за січень 2016 року. В решта частині позовних вимог провадження у справі припинено (п. 4-й резолютивної частини рішення). Повернуто суму зайво сплаченого судового збору в розмірі 494,39 грн. (п. 5 резолютивної частини рішення) (а. с. 91, 92-96).

Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду від 26.05.2016 р. у справі № 914/585/16, апелянт/відповідач (Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг») звернувся до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (а.с. 106-111), просить рішення Господарського суду Львівської області у справі № 914/585/16 за позовом Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» скасувати в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» 224996,02 грн. боргу та 3374,94 грн. судового збору. Відмовити Відділу освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» у повному обсязі, судові витрати покласти на позивача.

Апеляційну скаргу мотивує тим, що місцевим господарським судом при прийнятті рішення не правильно застосовано норми матеріального права при недотриманні процесуального права, з неповним зясуванням судом усіх обставин справи, а тому висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що мають значення для справи, що призвело до незаконного та необґрунтованого рішення, відтак вважає, що дане рішення підлягає скасуванню.

З апеляційної скарги апелянта вбачається, що факт укладення між сторонами договору про відшкодування комунальних послуг не заперечується, однак, апелянт стверджує, що позивачем належним чином не виконувались умови спірного договору, а саме п. 2.1., крім того, позивачем не надавались відповідачу розрахунки та покази лічильника, не складено акту прийому-передачі показників лічильника, відтак останній не міг здійснювати оплату, а долучений до позовної заяви розрахунок заборгованості є невизначеним та не підтверджений належними та допустимими доказами.

Також апелянт стверджує, що крім умов спірного договору позивачем було порушено вимоги Закону України «Про житлово-комунальні послуги», так як, договірні відносини регулюються вищезазначеним законом.

Крім того, на думку апелянта, висновок місцевого господарського суду про те, що відповідач не заперечує факту споживання теплової енергії, а посилається лише на не доведення розміру спожитих послуг є незрозумілим, оскільки в обґрунтування своєї позиції відповідач зазначає, що лічильник обліку теплової енергії було встановлено позивачем без повідомлення, також позивачем самостійно знято первинний показник лічильника без повідомлення відповідача, що також суперечить законодавству України, відтак, на думку апелянта дані обставини відповідачу не були відомі та не було відомо про початок надання послуг позивачем згідно укладеного договору, а тому визнання факту споживання відповідачем теплової енергії є абсурдним.

Скаржник також стверджує, що ним в приміщенні з метою обігріву де проводились ремонтні роботи використовувались електричні обігрівачі, що спростовує факт належного виконання своїх обовязків за договором про відшкодування комунальних послуг № 1 від 22 жовтня 2015 року.

Також на думку апелянта, неправомірним є дії позивача щодо зняття показників лічильника без участі представника апелянта, крім того, позивачем не надано доказів повідомлення відповідача про запуск лічильника, обнуління його показників та зняття місячних показників з даного лічильника, так само, як і не надано доказів направлення розрахунків на оплату наданих послуг.

Щодо тверджень позивача, що ним згідно листа № 119 від 29.01.2016 р. та фіскального чеку від 29.01.2016 р. про сплату рекомендованого поштового відправлення було скеровано на адресу відповідача рахунки за період грудень 2015 року по січень 2016 року не відповідають дійсності, оскільки, даним листом позивач інформував відповідача про наявність заборгованості.

Також на думку апелянта, спірний договір не відповідає умовам типового договору, що суперечить ст. 21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ним не затверджено ні тариф, ні його ціноутворення, ні підставу застосування саме цього тарифу.

Крім того, апелянт покликається на те, що з п. 6 відповіді на запит КП «Управління капітального будівництва Дрогобицької міської ради» № 95 від 14.04.2016 р. вказується, що показники лічильника № Х-1204198 були обнулені в присутності представників КП «Теплоенерго» та уповноважених осіб ЗОШ № 5, про що було складено відповідний акт від 06.11.2015 р., однак, позивачем не надано підтвердження повідомлення відповідача для участі у складені такого акту, що є на думку апелянта також порушенням.

Колегією суддів встановлено, що позивач: Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради є структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради, який утворюється міською радою та підзвітним і підконтрольним раді, Дрогобицької міської ради та міському голові, а також з питань здійснення делегованих йому повноважень (п. 1.1. Положення про відділ освіти виконавчих органів міської ради, яке затверджено рішенням Дрогобицької міської ради ІV сесії VІ скликання від 16 лютого 2011 року № 122 ( а.с. 12-19). Повноваження /основні функції/ відділу освіти визначені у розділі 3 Положення, права відділу освіти, які делеговані йому Дрогобицькою міською радою визначені у розділі 4 Положення, повноваження начальника відділу освіти визначено у розділі 5 Положення. Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради Львівської області є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 02144660, місцезнаходження юридичної особи: 82100, Львівська область, місто Дрогобич, вул. Шевченка, 21, що підтверджується Довідкою АБ № 090036 з ЄДРПОУ (а.с. 136), Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи № 199416 (а.с. 137).

Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст, у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.

Зазначеним Законом визначено, що до відання виконавчих органів міських, районних у містах, районних, селищних та сільських рад відносяться власні (самоврядні) повноваження в сфері вирішення питань щодо використання нежилих приміщень, будинків споруд, що належать до комунальної власності.

Прийняття рішень про передачу іншим органам окремих повноважень щодо управління майном, яке належить до комунальної власності відповідної територіальної громади, визначення меж цих повноважень та умов їх здійснення є виключною компетенцією ради, в нашому випадку: Дрогобицької міської ради, відповідно до ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Із змісту ст. 29 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» вбачається, що до повноважень виконавчих органів міських рад віднесено управління, в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад.

До виконавчих органів міської ради входять утворені нею виконавчий комітет, відділи, управління та інші виконавчі органи (ст.11 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні).

Згідно з п. 20 ч. 1 ст. 43, ч.4 - 5 ст. 60 «Про місцеве самоврядування в Україні» виключно на пленарних засіданнях районної, обласної ради вирішуються питання вирішення в установленому законом порядку питань щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад; призначення і звільнення їх керівників. Районні та обласні ради від імені територіальних громад сіл, селищ, міст здійснюють управління об'єктами їхньої спільної власності, що задовольняють спільні потреби територіальних громад. Органи місцевого самоврядування від імені та в інтересах територіальних громад відповідно до закону здійснюють правомочності щодо володіння, користування та розпорядження об'єктами права комунальної власності, в тому числі виконують усі майнові операції, можуть передавати об'єкти права комунальної власності у постійне або тимчасове користування юридичним та фізичним особам, здавати їх в оренду, продавати і купувати, використовувати як заставу, вирішувати питання їхнього відчуження, визначати в угодах та договорах умови використання та фінансування об'єктів, що приватизуються та передаються у користування і оренду.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» орендодавцями є органи, уповноважені Верховною Радою Автономної Республіки Крим та органами місцевого самоврядування управляти майном, - щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, яке відповідно належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності.

З аналізу вищенаведених норм чинного законодавства України, Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради є належним позивачем у даній справі відповідно до делегованих йому повноважень Дрогобицькою міською радою.

Апелянт/відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 36416850, місцезнаходження юридичної особи: 79026, м. Львів, вул. Козельницька, 4.

З матеріалів справи вбачається та встановлено місцевим господарським судом, що 22 жовтня 2015 року між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради (Виконавець за договором, Позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» (Замовник за договором, Відповідач у справі) було укладено Договір № 1 про відшкодування комунальних послуг (надалі договір) (а. с. 8-9).

Аналогічну копію примірника Договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року було надано скаржником апеляційному суду, який долучено до матеріалів справи, лише без цифри « 1» після номера. Однак за своїм змістом, предметом позову, зобовязанням сторін, відповідальністю сторін, додатковими умовами, терміном дії договору, юридичними адресами сторін вони є ідентичними, сторонами їх ідентичність не заперечувалася в процесі розгляду даної справи господарським судом. Відтак копія примірника Договору № 1 про відшкодування комунальних послуг (а. с. 8-9), який було подано суду першої інстанції позивачем, та копія примірника Договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року, який було подано суду апеляційної інстанції скаржником, є суть одним і тим же договором.

Колегією суддів встановлено, що вищезазначений договір, укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), є правомірним правочином, оскільки не доведено звортнього.

За своїми основними і другорядними /не основними/ ознаками зазначений вище правочин про відшкодування комунальних послуг є договором надання послуг за плату.

За договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобовязується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобовязується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 901 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 902 ЦК України, виконавець повинен надати послугу особисто. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобовязаний сплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст. 903 ЦК України).

Відповідальність виконавця за порушення договору про надання послуг передбачено ст. 906 ЦК України.

Слід зазначити, що Договір № 1 про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року є чинним, дійсним та не скасованим, докази протилежного в матеріалах справи відсутні, зокрема, апелянтом не подані.

Відповідно умов Договору про відшкодування комунальних послуг від 22 жовтня 2015 року, позивач зобовязувався своєчасно надавати комунальні послуги з постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщення добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій,71, у м. Дрогобич, а відповідач зобовязувався відшкодовувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором (п. 1.1. Договору).

Згідно п. 1.2. Договору, кількість використаних натуральних одиниць з надання комунальних послуг за кожен розрахунковий період визначається самостійно виконавцем, шляхом зняття показника теплового лічильника.

Вартість обсягу комунальних послуг визначається також самостійно Виконавцем шляхом зняття показника теплового лічильника за відповідний розрахунковий період на роздрібний тариф на відповідний місяць (п. 1.4. Договору).

З наявної в матеріалах справи претензії № 164 від 05.02.2016 р. (а.с. 22-23) вбачається, що позивачем було повідомлено відповідача про наявну заборгованість за надання теплової енергії згідно показників лічильника, однак останнім жодного разу не було проведено оплату за спожиту теплову енергію. Зазначена претензія з вимогою сплатити кошти в сумі 254718,78 грн. була скерована на адресу відповідача: 05.02.2016 р., та отримана відповідачем, під розписку, 08.02.2016 р., що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення (а. с. 24).

Однак, вищезазначена претензія позивача залишена відповідачем без реагування, у звязку з чим позивач змушений був звернутись до суду з позовними вимогами про стягнення з відповідача суми основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних.

Як вбачається з матеріалів справи, що в процесі розгляду справи в суді першої інстанції, позивачем було подано заяву про зміну предмету позову вих. № 523 від 18.04.2016 р. (а. с. 44-45), згідно якої, позивач просив суд стягнути з відповідача на свою користь 254718,78 грн. основного боргу, 764,16 грн. інфляційних втрат, 2037,75 грн. 3% річних та 3905,18 грн. судового збору та Заяву вх. № 2834/16 від 26.05.2016 р. (а. с. 79), у якій позивач просив суд не враховувати у розмір позовних вимог розрахунок за жовтень 2015 р. у сумі 27332,38 грн. та розрахунок заборгованості (штрафних санкцій), а саме: інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2037,75 грн.

Слід зазначити, що заява позивача про зміну предмету позову вих. № 523 від 18.04.2016 р. (а. с. 44-45), згідно якої, останній просив суд стягнути з відповідача на свою користь 254718,78 грн. основного боргу, 764,16 грн. інфляційних втрат, 2037,75 грн. 3% річних, а також 3905,18 грн. судового збору, по своїй суті є заявою з клопотанням про зменшення позовних вимог, а не зміною предмету позову. Відповідно до ст. 22 ГПК України заяву про зменшення позову позивач вправі подати протягом всього періоду розгляду справи судом першої інстанції до постановлення судового рішення, за умови дотримання ст. 5 ГПК України.

Заява позивача вх. № 2834/16 від 26.05.2016 р. (а. с. 79), у якій позивач просив суд не враховувати у розмір позовних вимог розрахунок за жовтень 2015 р. у сумі 27332,38 грн. та розрахунок заборгованості (штрафних санкцій), а саме: інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2037,75 грн. по своїй є заявою про зменшення позовних вимог та відмовою позивача від позову в частині стягнення 27332,38 грн. основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2037,75 грн.

Суд першої інстанції заяву позивача б/н від 26.05.2016 р. вх. № 2834/16 від 26.05.2016 р. (а. с. 79) з клопотанням про зменшення позовних вимог та відмову позивача від позову в частині стягнення 27332,38 грн. основного боргу, інфляційних втрат та 3% річних у розмірі 2037,75 грн. врахував при винесенні оскаржуваного судового рішення.

Пунктом 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції встановлено, що ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про доповнення або уточнення позовних вимог, або заявлення додаткових позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як подання іншого (ще одного) позову, чи збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи об'єднання позовних вимог, чи зміну предмета або підстав позову. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Під збільшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Згідно ч. 3 ст. 55 ГПК України ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Як встановлено місцевим судом та вбачається із матеріалів справи, позивачем при поданні позовної заяви (а. с. 6-7) до місцевого господарського суду було заявлено вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача 260345,62 грн., в т.ч. 254718,78 грн. - основного боргу, 2115,00 грн. - 3% річних, 3511,84 грн. - інфляційних втрат та судові витрати. В другій заяві б/н від 26.05.2016 р. (а. с. 79), позивач просить не враховувати у розмір позовних вимог розрахунок за жовтень 2015 р. у сумі 27332,38 грн. та розрахунок заборгованості (штрафних санкцій), а саме: інфляційні втрати та 3% річних у розмірі 2037,75 грн.

Відтак, колегія судів вважає, що місцевий господарський суд правомірно оцінив подану позивачем заяву б/н від 26.05.2016 р., як заяву про зменшення позовних вимог за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Враховуючи все вищенаведене, оцінивши подані сторонами докази, колегія суддів приходить до висновку, рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, виходячи з наступного.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Статтею 193 ГК України передбачено, що господарські зобовязання повинні виконуватись належним чином відповідно до закону, інших правових актів і договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобовязання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських зобовязань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства. Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як уже було вище зазначено у цій постанові, 22.10.2015 р. між сторонами у справі було укладено Договір про відшкодування комунальних послуг № 1, за умовами п. 1.1. якого позивач зобовязується своєчасно надавати комунальні послуги з постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщення добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій,71, у м. Дрогобич, а відповідач зобовязувався відшкодовувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених договором.

Зазначений договір є чинним, не визнавався недійсним і не розривався у встановленому законом порядку, такі докази в матеріалах справи відсутні зокрема апелянтом не подано.

Однак, як стверджує позивач, в період з 22 жовтня 2015 року по 31 січня 2016 року відповідач спожив теплову енергії на суму 260345,62 грн., яку не оплатив, у звязку з чим позивачем на адресу відповідача було скеровано відповідну претензію.

З матеріалів справи вбачається, що основним аргументом відповідача, щодо не оплати за спожиту теплову енергію є неповідомлення позивачем відповідача щодо обнуління та зняття показників лічильника, оскільки, представник відповідача на встановленні лічильника споживання теплової енергії і обнуління його показників не був запрошений, як і не брав участі у зніманні кінцевих показників споживання, що на його думку є підставою для відмови в задоволенні позову з огляду на положення ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та ст. ст. 24 та 31 Закону України «Про теплопостачання», однак такі твердження скаржника спростовуються наступним.

Статтею 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» та статтею 24 Закону України «Про теплопостачання» передбачено право Споживача на отримання необхідної інформації щодо наданих послуг.

В матеріалах справи відсутні будь-які заперечення з боку відповідача щодо неналежного виконання позивачем умов спірного Договору, оскільки, доказів звернення до позивача про надання йому інформації стосовно якості, розміру та вартості наданих послуг з теплопостачання у спірному періоді відповідач суду - не надав.

Не долучив таких доказів апелянт і до апеляційної скарги.

Відтак, твердження скаржника, що він не отримував рахунків на оплату послуг з теплопостачання за поточний місяць, жодним чином не перешкоджало останньому звернутися до позивача з вимогою надати такі рахунки для оплати та звірити показники лічильника зазначені в рахунках.

Не заслуговують на увагу суду доводи відповідача, що ненадання йому рахунків для оплати спожитої теплової енергії дає йому право не оплачувати її вартість, оскільки факт надання послуг з теплопостачання відповідач не заперечує, а відтак надані послуги повинні бути оплачені у обсягах споживання та за встановленими тарифами.

Що стосується доводів відповідача про відсутність його представника при встановленні та запуску лічильника теплоспоживання і при знятті показників, то належить зазначити наступне:

Відповідно до умов п.п.1.2, 1.4 Договору № 1 від 22.10.2015 року, укладеного між сторонами, Виконавець (Відділ освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради) самостійно визначає кількість наданих комунальних послуг шляхом зняття показника теплового лічильника та самостійно визначає вартість обсягу комунальних послуг з врахуванням показника теплового лічильника за відповідний розрахунковий період та існуючого роздрібного тарифу у відповідному місяці. Таким чином, присутність представника Споживача при знятті показників теплового лічильника, за умовами зазначеного договору, який сторони укладали вільно (ст. 627 ЦК України), не є обовязковою, проте, це не перешкоджає йому самостійно перевірити ці показники і, у випадку виявлення розбіжностей, відкоригувати вартість комунальних послуг, що підлягають до сплати.

Слід зазначити, що доказів таких розбіжностей відповідачем суду першої інстанції подано не було, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Крім того, в матеріалах справи є наявний акт Комунального підприємства «Дрогобичтеплоенерго» про введення в експлуатацію теплового лічильника Х-12 № 04198 (а. с. 10), що знаходиться в добудові ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій ,71, у м. Дрогобич.

Відповідно до цього Акту, показники лічильника Х-12 № 04198 є обнулені, що підтверджується Актом від 06.11.2015 року, листом-відповіддю КП «Упраління капітального будівництва Дрогобицької міської ради» № 95 від 14.04.2016 року (а.с.65), листом МКНВП «Технологія», яке проводило запуск даного лічильника № 21 від 15.04.2016 року та архіви зняття показників теплового лічильника Х-12 № 04198 (а.с.55-59) з яких вбачається факт обнулення показників лічильника у листопаді 2015 року та розмір спожитої у спірному періоді теплової енергії.

Таким чином, як вбачається із архівних відомостей зняття в авоматичному режимі показників теплового лічильника Х-12 № 4198 за період з 03.11.2015 року по 15.04.2016 року розмір спожитої теплової енергії становить 161,33 Гкал.

Як вбачається із поданого позивачем розрахунку до позовної заяви, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь за період з жовтня 2015 року по січень 2016 року вартість спожитої теплової енергії із розрахунку 151,81 Гкал, що не виходить за межі архівних показників лічильника, однак з урахуванням заяви (про зменшення розміру позовних вимог) останній відмовився від вимог про стягнення з відповідача 27332,38 грн. нарахованих за жовтень 2015 року, оскільки показники лічильника були обнулені в листопаді і доказів, що підтверджують споживання теплової енергії відповідачем на зазначену суму у жовтні 2015 р. у позивача відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про те, що до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає вартість спожитої теплової енергії у листопаді 2015 року на суму 52688,52 грн., у грудні 2015 року на суму 100312,12 грн., у січні 2016 року на суму 71995,38 грн., що в загальному складає 224996,02 грн.

Щодо тверджень скаржника, що йому не були виставлені рахунки за надані послуги теплопостачання, що суперечить п. 2.1. Договору та відповідно у нього був відсутній обовязок оплачувати вартість спожитих послуг, то слід зазначити наступне.

Відповідно до п. 2.1. Договору, Замовник зобовязаний відшкодувати Виконавцю вартість фактично наданих послуг, згідно рахунку та показників лічильників. Оплата проводиться згідно виставлених рахунків.

Як вбачається з матеріалів справи, листом № 119 від 29.01.2016 року позивач повідомив відповідача, що згідно Договору № 1 від 22.10.2015 року заборгованість за теплопостачання станом на 31.01.2016 року становить 254718,78 грн., згідно рахунків №179 за грудень 2015 р.; № 168 за листопад 2015 р.; № 167 за жовтень 2015 р.; № 4 за січень 2016 року. При цьому, в даному листі зазначено про повторне надсилання рахунків з вимогою їх оплати в десятиденний термін, однак, відповіді, відповідачем на даний лист надано не було.

Крім того, відповідач у разі відсутності додатків, які були зазначені у вищезазначеному листі міг звернутись до позивача з вимогою їх надсилання стосовно неотримання ним рахунків, однак, таких доказів відповідач суду не надав, що свідчить лише про голослівність відповідача.

Як зазначено вище у цій постанові, що 05.02.2016 року позивач направляв відповідачу претензію № 164 з вимогою оплати заборгованості за спожиту теплову енергію, яка також залишена скаржником/відповідачем без реагування.

З огляду на все вищевикладене, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення місцевого господарського суду та задоволенню апеляційної скарги.

Не спростовують висновків місцевого суду покликання скаржника у доповненнях до додаткових письмових поясненнях на те, що Договір про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р. було укладено з метою опалення частини приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича на час здійснення в даному приміщенні ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» підрядних робіт з «Реконструкції з прибудовою ЗОШ № 5 на вул. Зварицькій в м. Дрогобич Львівської області. Перша черга», згідно Договору № 12/10/15 від 12.10.2015 р. укладеного з КП «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради, оскільки позивач розрахував відповідачу платежі за надані комунальні послуги з постачання теплової енергії відповідно до предмета договору про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р., де пунктом 1.1. Договору сторони передбачили, що виконавець зобовязується своєчасно надавати комунальні послуги з постачання теплової енергії з метою опалення частини приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича, а також відмовився від позову в частині стягнення за жовтень 2015 р. суми 27332,38 грн. Іншого розрахунку вартості за спожиту теплову енергію частиною приміщень добудови (п. 1.1. Договору) за спірний період, апелянт суду не представив, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Покликання апелянта на непідписання КП «Укправління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради акту виконаних робіт та припинення ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» будь-яких робіт на обєкті «Реконструкції з прибудовою ЗОШ № 5 на вул. Зварицькій в м. Дрогобич Львівської області. Перша черга» відповідно до Договору № 123/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12 жовтня 2015 р. до уваги не приймається, оскільки такі твердження апелянта не підтверджені належними та допустимими доказами в розумінні статей 33, 34 ГПК України. Крім того, у Договорі про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р., укладеного між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради та ТзОВ «Львівський будівельний холдинг» невиконання зобовязань за яким є предметом спору у даній справі (а.с. 8-9), відсутні будь-які посилання на Договір № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти, який укладено між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» 12.10.2015 р. (а.с. 52-54), як і у Договорі № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2015 р. відсутнє посилання на Договір про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р., відтак зобовязання сторін за Договором про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р., не може бути повязаними з невиконанням іншою юридичною особою - Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради, яка не є ні стороною, ні третьою особою без самостійних вимог на предмет спору у справі № 914/585/16, а є однією із сторін Договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2015 р.

Разом з тим, вищенаведені правочини є самостійними договорами, укладеними між різними юридичними особами органу місцевого самоврядування, Договір про відшкодування комунальних послуг від 22.10.2015 р., укладений між Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради та ТзОВ «Львівський будівельний холдинг», а Договір № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2015 р., укладений між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг», апелянт/відповідач по справі з зустрічним позовом у справі № 914/585/16 щодо невиконання та/або неналежного виконання Відділом освіти виконавчих органів Дрогобицької міської ради умов Договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2015 р. не звертався, такі докази у справі відсутні.

Відтак доводи апелянта/відповідача, які стосуються Договору № 12/10/15 про закупівлю робіт за державні кошти від 12.10.2015 р., що укладений між Комунальним підприємством «Управління капітального будівництва» Дрогобицької міської ради та Товариством з обмеженою відповідальністю «Львівський будівельний холдинг» можуть бути предметом іншого самостійного позову.

Разом з тим, є надуманими покликання скаржника в апеляційній скарзі на Закон України «Про житлово-комунальні послуги», Закон України «Про теплопостачання» оскільки вони регулюють зовсім інші правовідносини, ніж виникли у сторін за спірним Договором.

Оскільки сам факт надання позивачем відповідачу послуг апелянт/відповідач не заперечує, покликання скаржника на не зрозуміле походження тарифів за надані позивачем послуги, спростовуються матеріалами справи, наказом КП «Дрогобичтеплоенерго» № 141 від 16.11.2015 р. про тарифи на теплову енергію для бюджетних установ, релігійних організацій та інших споживачів (крім населення) та наказом КП «Дрогобичтеплоенерго» № 68 від 08.05.2015 р. про тарифи на теплову енергію та послуги з центрального опалення (а.с. 86-87, 88), які діяли протягом спірного періоду та були надані суду першої інстанції позивачем по справі.

Посилання скаржника в додаткових письмових поясненнях на: акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 16.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 27.11.2015 р., акт встановлення температурного режиму приміщень добудови ЗОШ № 5 по вул. Зварицькій, 71, м. Дрогобича від 14.12.2015 р., колегією суддів до уваги не приймається, оскільки, як зазначено вище у цій постанові, вказані докази не були надані місцевому господарському суду під час розгляду даної справи, подані вони лише на стадії апеляційного провадження без обґрунтування неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що незалежали від нього.

Інші твердження апелянта, які викладені в апеляційній скарзі, до уваги не приймаються, оскільки вони не доведені належними та допустимими доказами у справі.

Відповідно до ст. 4-3 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу приписів ст. ст. 32, 33 ГПК України, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень. За положеннями статті 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Колегія суддів заслухавши пояснення представників сторін по справі, оглянувши та дослідивши зібрані місцевим судом докази в їх сукупності, приходить до висновку, рішення Господарського суду Львівської області від 26 травня 2016 р. у справі № 914/585/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта/відповідача.

Керуючись ст. ст. 4-3, 22, 32-34, 43, 44, 49, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Львівський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 26 травня 2016 р. у справі № 914/585/16 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

2. Витрати зі сплати судового збору за перегляд рішення місцевого господарського суду в апеляційному порядку покласти на апелянта.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

4. Матеріали справи повернути Господарському суду Львівської області.

Головуючий суддя Данко Л.С.

Суддя Галушко Н.А.

Суддя Орищин Г.В.

12.10.2016 р. проголошено вступну і резолютивну частини постанови. Повний текст оформлено та підписано 18.10.2016 р.