Постанова № 62076661, 17.10.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа№ 910/4760/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Алданової С.О.

суддів: Ткаченка Б.О.

Коршун Н.М.

при секретарі Шмиговській А.М.

за участю представників:

від позивача - Чеботарьова І.Г. (довіреність №14/124 від 13.05.2014 р.)

від відповідача - не з'явився

розглянувши матеріали апеляційної скарги Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

на рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 р.

у справі №910/4760/16 (суддя Цюкало Ю.В.)

за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі»

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» звернулось до господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Джурчі» про стягнення з відповідача 3427718,00 грн. основного боргу, 376671,66 грн. пені, 184713,44 грн. 3% річних та 97682,00 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду міста Києва від 06.07.2016 р. в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане рішення та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Апеляційну скаргу мотивовано тим, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи.

Представник позивача в судовому засіданні повністю підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скаргу задовольнити, рішення скасувати, позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи те, що в матеріалах справи містяться докази належного повідомлення всіх учасників судового процесу про час та місце проведення судового засідання по розгляду апеляційної скарги, а строки розгляду апеляційної скарги обмежені ст. 102 ГПК України, колегія суддів, вважає можливим здійснити перевірку рішення суду першої інстанції у даній справі в апеляційному порядку без участі представника відповідача.

Колегія суддів зазначає, що ухвалами від 15.08.2016 р., 29.08.2016 р., 26.09.2016 р. явка сторін у судове засідання обов'язковою не визнавалась.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, апеляційний господарський суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

04.01.2013 р. між Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джурчі» (покупець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №13-276-Н, відповідно до п. 1.1. якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2013 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ в обсязі та на умовах цього договору.

Продавець передає покупцеві у 2013 році газ в обсязі до 5430000 куб.м, у тому числі по місяцях кварталів: в січні - 950000 куб.м; в лютому - 1050000 куб.м; в березні - 800000 куб.м; в квітні - 444000 куб.м; в травні - 110000 куб.м; в червні - 55000 куб.м; в липні - 55000 куб.м; в серпні - 43000 куб.м; у вересні - 43000 куб.м; у жовтні - 340000 куб.м; в листопаді - 770000 куб.м; в грудні - 770000 куб.м (п. 2.1. договору).

Пунктом 3.3. договору встановлено, що приймання-передача газу у відповідному місяці продажу оформлюється актом приймання-передачі.

Пунктом 3.4. договору сторони погодили, що не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, покупець зобов'язується надати продавцеві підписані та скріплені печаткою покупця два примірники акта приймання-передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, зобов'язується повернути покупцеві один примірник оригіналу акта, підписаного уповноваженим представником та скріпленого печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Підписані акти є підставою остаточних розрахунків між сторонами.

Згідно п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати планових обсягів газу протягом місяця поставки з урахуванням положень п. 6.2. договору. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 20-го числа наступного за місяцем поставки газу на підставі акта приймання-передачі.

Пунктом 7.2. договору встановлено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. договору покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України (далі - НБУ), що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01 січня 2013 року, і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині проведення розрахунків за газ - до їх повного здійснення (ст. 11 договору).

В подальшому між сторонами укладено додаткові угоди, а саме: № 1 від 20.06.2013 р., № 2 від 04.01.2013 р., №3 від 31.12.2013 р., якими сторони змінювали ціну природного газу та уточнювали предмет договору, строк його дії, кількість та якість газу, порядок здійснення оплати за газ, відповідальність сторін договору.

Позивач стверджує, що відповідачем допущено неналежне виконання умов договору на купівлю-продаж природного газу №13-276-Н від 04.01.2013 р. щодо здійснення оплати за поставлений природний газ, у зв'язку з чим просить стягнути з відповідача 3427718,00 грн. основного боргу за період з січня 2013 року по лютий 2016 року, 376671,66 грн. пені, 184713,44 грн. 3% річних, 2532011,88 грн. інфляційних втрат.

Згідно ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язань - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Частиною 1 ст. 655 ЦК України, встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч. 1 ст. 527 ЦК України, боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно ст. 599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач зазначає, що на виконання умов договору №13-276-Н від 04.01.2013 р. ним протягом січня-грудня 2013 року, січня-лютого 2014 року було поставлено, а відповідачем прийнято природний газ на загальну суму 9034142,01 грн., проте оплачено останнім лише 5606424,01 грн. Як на докази своїх тверджень позивач посилається на акти приймання-передачі, реєстри обсягу поставленого газу та податкові накладні.

Однак, з поданих позивачем доказів по справі, а саме підписаних сторонами договору актів прийому-передачі від 28.02.2013 р. на суму 220088,15 грн., від 30.04.2013 р. на суму 98466,59 грн., від 31.05.2013 р. на суму 18835,21 грн., від 30.06.2013 р. на суму 151679,20 грн., від 31.07.2013 р. на суму 185695, 67 грн., від 31.08.2013 р. 171501,23 грн., від 30.09.2013 р. на суму 298602,24 грн., від 31.10.2013 р. на суму 1038108,50 грн., від 31.12.2013 р. на суму 1807995,19 грн., від 28.02.2014 р. на суму 1608465,18 грн., вбачається факт поставки відповідачу природного газу на загальну суму 5599437,16 грн.

Підписання актів, з урахуванням п.3.3. та п.3.4. договору, за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі природного газу з чого виникає обов'язок відповідача оплатити поставлений природний газ.

Відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську діяльність та підтверджує її здійснення.

Згідно ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно п. 2.2 вказаного Положення, первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи.

У п.п. 2.4, 2.5 Положення визначено, що первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: ідентифікаційний код підприємства, установи з Державного реєстру, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Таким чином, як вірно зазначено судом першої інстанції, податкові накладні, як і реєстри обсягу поставленого газу, складаються в односторонньому порядку та не є первинним бухгалтерськими документами в розумінні норм Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», не містять відомості про господарську операцію які підтверджували б її здійснення, а тому дані документи не можуть вважатися належними доказами передачі позивачем відповідачу товару.

Отже, необгрунтованими є твердження позивача про те, що відображення у податковому обліку та реєстрах обсягу поставленого газу даної господарської операції є підтвердженням того, що така господарська операція фактично здійснена.

З наявного в матеріалах справи реєстру прийнятих платежів НАК «Нафтогаз України» від ТОВ «Джурчі» вбачається, та не заперечується позивачем, факт оплати відповідачем поставленого природного газу за договором №13-276-Н від 04.01.2013 р. на суму 5606424,01 грн.

Також в матеріалах справи містяться, підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, акти приймання-передачі природного газу на загальну суму 5599437,16 грн.

Таким чином, з урахуванням підтвердженого матеріалами справи обсягу поставленого природного газу на суму 5599437,16 грн. та обсягів оплаченого природного газу у розмірі 5606424,01 грн., колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність заборгованості відповідача перед позивачем за договором №13-276-Н від 04.01.2013 р. на момент звернення до суду з даним позовом, а відтак відсутні й підстави для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача 3427718,00 грн. основного боргу, 376671,66 грн. пені, 184713,44 грн. 3% річних та 97682,00 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Позивачем, в порушення зазначеної норми, належним чином апеляційну скаргу не обґрунтовано, доказів та підстав для скасування рішення суду першої інстанції апеляційному суду не наведено.

З огляду на викладене, посилання скаржника на те, що рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, без дослідження усіх істотних обставин справи, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні. Крім того, доводи апеляційної скарги не спростовують висновку місцевого господарського суду та не підтверджуються наявними матеріалами справи.

Тому колегія суддів вважає, що рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 р. у даній справі є таким, що відповідає нормам матеріального та процесуального права, фактичним обставинам та матеріалам справи, у зв'язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 102, п. 1 ч. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» залишити без задоволення.

Рішення господарського суду міста Києва від 06.07.2016 р. у справі №910/4760/16 залишити без змін.

Справу №910/4760/16 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий суддя С.О. Алданова

Судді Б.О. Ткаченко

Н.М. Коршун