Постанова № 62075434, 18.10.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" жовтня 2016 р. Справа № 922/4730/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Камишева Л.М., суддя Івакіна В.О. , суддя Хачатрян В.С.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю:

представника позивача ОСОБА_1, за довіреністю №871/22 від 18 грудня 2015 року,

1-го представника відповідача ОСОБА_2, наказ №209К від 06 липня 2016 року, витяг з протоколу №1 від 23 червня 2016 року;

2-го представника відповідача - ОСОБА_3, за довіреністю б/н від 01 жовтня 2016 року,

третьої особи ОСОБА_4, за довіреністю № 26-16-17-17/8973 від 31 серпня 2015 року,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх.№2391 Х/1) на рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі №922/4730/15

за позовом Публічного акціонерного товариства "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС , с. Комсомольське, Харківська область

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - ОСОБА_5 фінансова інспекція України в м. Києві, м. Київ,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт", м. Харків

про стягнення 207362,91 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі №922/4730/15 (суддя Хотенець П.В.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ "Востокэнергоремонт" на користь ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції 207362,91 грн. завданої матеріальної шкоди (збитків) та 4147,26 грн. судового збору.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права та неповне з'ясування обставин справи при його прийнятті, просить скасувати рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі №922/4730/15 та прийняти нове рішення у справі, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги, скаржник посилається, зокрема на те, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення не встановлено факту порушення відповідачем договірних зобовязань, не надано належну оцінку обставинам щодо виконання умов спірного договору сторонами в повному обсязі та без будь-яких зауважень та заперечень.

Також вважає, що виявлені під час проведення ревізії Державної фінансовою інспекцією порушення не впливають на умови спірних договірних відносин.

ОСОБА_5 фінансова інспекція України в м. Києві у відзиві на апеляційну скаргу (вх. № 10548 від 18.10.2016р.) заперечує проти доводів апеляційної скарги, вважає рішення Господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі №922/4730/15 законним та обґрунтованим.

В обґрунтування своїх доводів посилається, зокрема, на те, що відповідачем не надано інспекторам Державної фінансової інспекції в Харківській області до зустрічної звірки первинні документи щодо виконаних робіт на обєктах Зміївської ТЕС, у звязку з чим витрати відповідача в частині виконання ремонтно-будівельних робіт на Зміївській ТЕС не підтверджені.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06 вересня 2016 року у справі №922/4730/15 прийнято апеляційну скаргу відповідача до провадження, розгляд справи призначений на 18 жовтня 2016 року.

У призначене судове засідання представники сторін та третьої особи зявились.

Представники позивача та третьої особи проти доводів апеляційної скарги відповідача заперечували, просили рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі № 922/4730/15 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Представники відповідача підтримали вимоги апеляційної скарги та просили апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду Харківської області від 26 січня 2016 року у справі № 922/4730/15 скасувати та прийняти нове рішення у справі, яким у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, заслухавши у судовому засіданні пояснення учасників процесу, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції обставин справи та доказів на їх підтвердження, а також правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Позивач - Публічне акціонерне товариство "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС, посилаючись на ст.ст. 526, 611, 1166 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з відповідача 207362,91грн. в якості збитків, заподіяних завищенням вартості виконаних робіт за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 від 13.04.2011р.

Як убачається із матеріалів справи, 13.04.2011р. між ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (замовник) та ТОВ "Востокэнергоремонт" (виконавець) укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 (далі - договір), за яким відповідач зобов'язується у 2011 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у Додатку до цього договору, а позивач прийняти та оплатити ці роботи.

Виходячи з положень пунктів 1.2, 3.1, 4.1, 5.1 зазначеного договору строк (термін) виконання робіт, ціна договору та порядок здійснення оплати визначаються згідно з Додатком до цього договору.

Згідно пункту З.2, 3.3 договору зазначено, що безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком № 2 до договору. Кошторис (калькуляція), передбачений додатком №2 до договору, є твердим.

Відповідно до пункту 1 Додатку до Договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 від 13.04.2011р. (далі додаток до договору) відповідач зобов'язався виконати наступні роботи: послуги по ремонту основного та допоміжного обладнання котлів типу ТП-100, ТПП-210 та ТПП-210 А Зміївської теплової електричної станції Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (код класифікатора 28.30.9).

Згідно пункту 2 додатку до договору загальна вартість робіт становить 20149999,18 грн., у т.ч. ПДВ 3358333,19грн.

У пункті 3 додатку до договору зазначено, що розрахунки за договором здійснюються позивачем в наступному порядку: 90% від вартості виконаних робіт (згідно актів приймання виконаних робіт) протягом 30 днів після підписання акту; остаточний платіж в розмірі 10% здійснюється позивачем протягом 30 днів з моменту напрацювання відремонтованим обладнанням 720 годин.

Відповідно до пункту 11 додатку до договору строк дії договору до 31.12.2011р.

У період з 15 січня 2015 року по 06 квітня 2015 року на підприємстві позивача ОСОБА_5 фінансовою інспекцією у м. Києві проводилася планова виїзна ревізія фінансово-господарської діяльності, під час якої було встановлено наступне.

Розрахунок загальновиробничих витрат виконано без застосування знижувальних коефіцієнтів К=0,4123 при розрахунку І блоку та К=0,7821 при розрахунку III блоку відповідно до роз'яснень, наведених в листі Держбуду України №7/7-630 від 09 липня 2002 року.

Незастосування знижувальних коефіцієнтів при визначенні працевтрат, які включаються до складу загально виробничих витрат, в порушення вимог додатку 3 та пункту 3.1.12 ДБН Д 1.1.1-2000 "Правила визначення вартості будівництва", затвердженого Наказом Держбуду України від 27 серпня 2000 року №174, ГКД 34.08.601-2003 "Порядок визначення вартості ремонту основного та допоміжного енергетичного обладнання, передавальних пристроїв і споруд", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики від 30 квітня 2003 року №207, призвело до завищення вартості прийнятих ремонтних робіт на загальну суму 134789,90 грн. (без ПДВ).

Застосування коефіцієнтів до заробітної плати при визначенні прямих витрат підрядної організації призвело, в порушення вимог пункту 2.1 ГКД 34.08.601-2003 "Порядок визначення вартості ремонту основного та допоміжного енергетичного обладнання, передавальних пристроїв і споруд", затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики № 207 від 30 квітня 2003 року, до завищення прямих витрат на оплату праці на суму 27432,00 грн. Крім цього, завищення заробітної плати призвело до понаднормового нарахування Єдиного соціального внеску на суму 10580,52 грн. Отже, вартість прийнятих ремонтних робіт завищено на суму 38012,52 грн. (без урахування ПДВ).

За висновками ревізії роботи за договором № 16/133 від 13 квітня 2011 року, вартість яких завищено на суму 172802,42 грн. (без ПДВ), прийняті Зміївською ТЕС на суму 2860080,00 грн. та сплачені на користь ТОВ "Востокэнергоремонт" у повному обсязі, що призвело до завдання матеріальної шкоди (збитків) позивачу на суму 207362,91 грн.

Про вказану обставину зазначив представник третьої особи у відзиві на апеляційну скаргу відповідача.

Суд першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення про задоволення позовних вимог, керуючись приписами ст.ст. 526, 611, 1166 Цивільного кодексу України та ст.ст. 224, 225 Господарського кодексу України, виходив з того, що завдані позивачеві збитки внаслідок неправильного розрахунку відповідачем вартості виконаних робіт підтверджуються висновками Державної фінансової інспекції України в м. Києві, а тому підлягають задоволенню.

Проте колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Предметом спору у даній справі є вимога позивача до відповідача про стягнення збитків у розмірі 207362,91грн., заподіяних завищенням відповідачем вартості виконаних робіт за договором на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 від 13.04.2011р.

Статтями 626, 627 Цивільного кодексу України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як вже було зазначено, 13.04.2011р. між ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської ТЕС (замовник) та ТОВ "Востокэнергоремонт" (виконавець) укладено договір на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 (далі - договір), за яким відповідач зобов'язується у 2011 році виконати на свій ризик роботи, що зазначені у Додатку до цього договору, а позивач прийняти та оплатити ці роботи.

Таким чином, між сторонами виникли зобовязальні правовідносини на підставі договору, який за своєю правовою природою є договором підряду.

Згідно ч. 1 статті 843 Цивільного кодексу України, у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.

Відповідно до статті 844 Цивільного кодексу України, ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі. Якщо робота виконується відповідно до кошторису, складеного підрядником, кошторис набирає чинності та стає частиною договору підряду з моменту підтвердження його замовником. Кошторис на виконання робіт може бути приблизним або твердим. Кошторис є твердим, якщо інше не встановлено договором. Зміни до твердого кошторису можуть вноситися лише за погодженням сторін.

Згідно пункту З.2, 3.3 договору зазначено, що безпосередній перелік, обсяг і вартість робіт обумовлюється сторонами в кошторисній документації (калькуляції), що є додатком № 2 до договору. Кошторис (калькуляція), передбачена додатком №2 до договору є твердим.

Отже, з матеріалів справи вбачається, що сторони підписали договір, де передбачена вартість робіт, виходячи з твердого кошторису, за відсутності внесення змін до нього сторонами.

При цьому, колегія суддів зазначає, що ціна є істотною умовою господарського договору і її зміна у відповідності до ч. 3 ст. 632 Цивільного кодексу України, після виконання договору не допускається. Про зменшення ціни роботи, в разі встановлення відступів від умов договору, сторонами має бути досягнута згода або спір з цього приводу може бути вирішеним у встановленому законом порядку.

Виконання робіт за вищезазначеним договором в повному обсязі та підписання сторонами відповідних актів прийняття виконаних робіт на загальну суму 2860080,00грн. сторонами не заперечується.

Спірний договір виконаний сторонами. При цьому, матеріали справи не містять доказів домовленості сторін щодо зменшення ціни за виконанні роботи.

До того ж, статтею 853 Цивільного кодексу України врегульовано, що замовник зобов'язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Замовник, який прийняв роботу без перевірки, позбавляється права посилатися на недоліки роботи, які могли бути встановлені при звичайному способі її прийняття (явні недоліки).

Натомість, позивачем не заперечується прийняття виконаних робіт на загальну суму 2860080,00грн. без заперечень та зауважень.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для відшкодування збитків, завданих ПАТ "Центренерго" в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції, за рахунок відповідача.

Так, згідно ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування, відповідно до ч. 2 цієї статті збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначені ст. 1166 Цивільного кодексу України. Відповідно до її положень, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоду завдано не з її вини.

Отже, з огляду на положення статей 22, 1166 Цивільного кодексу України, для застосування такої міри відповідальності як відшкодування збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача шкоди та збитками, вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає.

Разом з цим, колегія суддів зазначає, що на позивача покладається обов'язок довести наявність збитків, протиправність поведінки заподіювача збитків та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяними збитками. В свою чергу, відповідач повинен довести, що в його діях відсутня вина у заподіянні збитків. При цьому важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв'язку між протиправною поведінкою заподіювача та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що протиправна дія чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які завдано особі - наслідком такої протиправної поведінки.

У відповідності до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Разом з тим, в обґрунтування позовних вимог позивач посилається на висновки Державної фінансової інспекції у м. Києві, якою під час проведення ревізії встановлено, що при укладенні та виконанні договору на закупівлю робіт з виготовлення (ремонту) обладнання №16/134 від 13.04.2011р. відповідачем завищено вартість виконаних робіт, чим завдано збитки позивачу у розмірі 207362,91грн.

Проте, колегія суддів зазначає, що висновки ревізії Державної фінансової інспекції України в м. Києві, на які посилається позивач, як на доказ понесених ним збитків, не встановлює в розумінні ст. 35 Господарського процесуального кодексу України обставин завишення ціни у договорі, які не потребують доведення.

Отже, висновки зроблені ОСОБА_5 фінансовою інспекцією України у м. Києві, без врахування первинних документів, не є підставою для стягнення з відповідача грошової суми. При цьому, акт або інші висновки ревізії, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог у матеріалах справи також відсутні.

Крім того, колегія суддів зазначає, що виявлені ОСОБА_5 фінансовою інспекцією України в м. Києві порушення не впливають на умови спірних договірних відносин і не можуть їх змінювати.

Такий висновок зроблений у постанові Верховного Суду України від 22 січня 2013 року у справі № 5006/18/13/2012.

Також колегія суддів зазначає, з огляду на приписи ДБН Д.1.1-1-2000, позивач, як державне підприємство, повинен в обовязковому порядку дотримуватись цих норм при укладенні та виконанні господарських договорів.

Позивач не надав суду доказів щодо наявності обєктивних причин, які завадили йому здійснити належним чином контроль за відповідністю проектно-кошторисної документації вимогам ДБН Д.1.1-1-2000 та дотриматися встановленого чинним законодавством порядку виявлення явних недоліків робіт або у проектно-кошторисній документації на момент укладання договору.

Зазначаючи про понесенні позивачем збитки, останній вказує на порушення, допущені з боку відповідача завищенням вартості робіт за договором та порушенням державно-будівельних норм при виконанні будівельних робіт. Проте, жодним чином не навів, в чому саме полягає вина відповідача при укладенні та виконанні договору.

Отже, відсутність будь-якого із елементів складу цивільного правопорушення виключає настання цивільно-правової відповідальності відповідача у вигляді покладення на нього обов'язку з відшкодування збитків.

Враховуючи наявність обовязку замовника щодо прийняття виконаних підрядником робіт та відсутність в матеріалах справи будь-яких доказів наявності зауважень з боку замовника, колегія судів не вбачає вину відповідача у спірних відносинах.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення у справі № 922/4730/15 підлягає скасуванню

Відповідно до статті 105 Господарського процесуального кодексу України в постанові мають бути зазначені, зокрема, новий розподіл судових витрат у разі скасування чи зміни рішення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України стороні, на користь якої відбулось рішення, господарський суд відшкодовує мито за рахунок другої сторони і втому разі, коли друга сторона звільнена від сплати судового збору.

Враховуючи задоволення апеляційної скарги, з позивача на користь відповідача підлягає стягненню судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3421,49 грн.

Керуючись статтями 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктами 1, 4 частини першої статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити.

Рішення господарського суду Харківської області 26 січня 2016 року у справі №922/4730/15 скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Центренерго" (юридичнка адреса: 03151, м. Київ, вул. Народного Ополчення, 1, поштова адреса: 04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 4, розрахунковий рахунок 26004306872 в АТ "Ощадбанк", м. Київ. МФО 300465, код ЄДРПОУ 22927045) в особі відокремленого підрозділу Зміївської теплової електричної станції (63460, Харківська область, Зміївський район, смт. Комсомольське, Балаклійське шосе, код ЄДРПОУ 05471247) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Востокэнергоремонт" (61128, м. Харків, пр. 50 річчя СРСР, 151, поточний рахунок 26008118646 в "ОСОБА_6 ОСОБА_4", м. Київ, МФО 380805, код ЄДРПОУ 31438136) судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 3421,49 грн.

Доручити господарському суду Харківської області видати відповідний наказ.

Постанова набирає законної сили з дня її проголошення та може бути оскаржена до Вищого господарського суду в двадцятиденний термін.

Повна постанова складена 19.10.2016р.

Головуючий суддя Камишева Л.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Хачатрян В.С.