Постанова № 62074662, 17.10.2016, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 жовтня 2016 року м.Житомир справа № 806/1416/16

категорія 8.3.1

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Токаревої М.С.,

секретар судового засідання Мельниченко О.В.,

за участю: представників позивача та відповідача

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

встановив:

Комунальне підприємство "Житомирводоканал" Житомирської міської ради звернулося до Житомирського окружного адміністративного суду з позовом до Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. В обґрунтування позову позивач зазначив, що Житомирською ОДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати частини чистого прибутку (доходу) до бюджету. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 04.07.2016 №3827/12-04 у якому зафіксовано порушення терміну сплати самостійно визначеного відрахування з частини чистого прибутку (доходу) протягом строків визначених Рішенням Житомирської міської ради від 03.03.2011 №62. На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004651204 від 20.07.2016, яким на підставі ст.126 ПК України зобов’язано позивача сплатити суму штрафу у розмірі 136670,10 грн. Позивач вважає, що спірне податкове повідомлення-рішення не ґрунтується на вимогах чинного законодавства та винесено з їх порушенням, а тому просить визнати його протиправним та скасувати.

У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали з підстав викладених у позовній заяві, позов просили задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні позов не визнав та заперечував щодо його задоволення з підстав викладених у письмових запереченнях.

Суд, заслухавши пояснення сторін судового розгляду, дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи дійшов висновку, що позов слід задовольнити з огляду на наступне.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи Житомирською ОДПІ було проведено перевірку своєчасності сплати Комунальним підприємством "Житомирводоканал" Житомирської міської ради частини чистого прибутку (доходу) до бюджету. За результатами проведеної перевірки було складено акт від 04.07.2016 №3827/12-04 у якому зафіксовано порушення терміну сплати самостійно визначеного відрахування з частини чистого прибутку (доходу) протягом строків визначених Рішенням Житомирської міської ради від 03.03.2011 №62.На підставі вказаного акту відповідачем було винесено податкове повідомлення-рішення №0004651204 від 20.07.2016, згідно з яким зобов’язано позивача сплатити 10 % штрафу за порушення граничних термінів сплати грошового зобов’язання з частини чистого прибутку (доходу) державних підприємств у сумі 136670,10 грн.

Представниками позивача не заперечується факт того, що позивачем було порушено термін сплати частини чистого прибутку, однак представники позивача наголошували на тому, що частина чистого прибутку не відноситься за своєю природою до податків, зборів у розумінні ПК України, а тому у цьому випадку не можливе застосування ст. 126 ПК України для визначення штрафу.

Порядок відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями визначений постановою Кабінету міністрів України від 23.02.2011 №138 (далі - Порядок № 138) на підставі статей 5 і 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності".

Відповідно до пункту 3 Порядку №138 частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Статтею 1 Податкового кодексу України ( у редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до ст. 6 Податкового кодексу України податком є обов'язковий, безумовний платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників податку відповідно до цього Кодексу. Збором (платою, внеском) є обов'язковий платіж до відповідного бюджету, що справляється з платників зборів, з умовою отримання ними спеціальної вигоди, у тому числі внаслідок вчинення на користь таких осіб державними органами, органами місцевого самоврядування, іншими уповноваженими органами та особами юридично значимих дій. Сукупність загальнодержавних та місцевих податків та зборів, що справляються в установленому цим Кодексом порядку, становить податкову систему України.

У відповідності до п. 8.1 ст. 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки і збори.

Згідно ст. 9 Податкового кодексу України до загальнодержавних належать такі податки та збори: податок на прибуток підприємств; податок на доходи фізичних осіб; податок на додану вартість; акцизний податок; збір за першу реєстрацію транспортного засобу; екологічний податок; рентна плата за транспортування нафти і нафтопродуктів магістральними нафтопроводами та нафтопродуктопроводами, транзитне транспортування трубопроводами природного газу та аміаку територією України; плата за користування надрами; плата за землю; збір за користування радіочастотним ресурсом України; збір за спеціальне використання води; збір за спеціальне використання лісових ресурсів; фіксований сільськогосподарський податок; збір на розвиток виноградарства, садівництва і хмелярства; мито; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, крім електроенергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками; збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на природний газ для споживачів усіх форм власності.

Статтею 10 Податкового кодексу України передбачено, що до місцевих податків та зборів належать: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; єдиний податок; збір за провадження деяких видів підприємницької діяльності; збір за місця для паркування транспортних засобів; туристичний збір.

З аналізу вказаних вище норм вбачається, що в переліку загальнодержавних податків (зборів), встановлених у статях 9 та 10 Податкового кодексу України, відсутній такий податок (збір) як "частина чистого прибутку (доходу)".

При цьому, на теперішній час до податкової системи України не включена частина чистого прибутку (доходу), що відраховується державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями до державного бюджету.

Крім того, Податковий кодекс України не мітить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до бюджету за результатами щоквартальної фінансово-господарської діяльності, відтак такий платіж не є податком.

Стаття 126 Податкового кодексу України визначає штраф у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом.

За приписами п.п.14.1.39 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до ст. 36 Податкового кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

З огляду на те, що Податковий кодексу України не містить норм, які б регулювали порядок сплати державними підприємствами частини чистого прибутку державних унітарних підприємств та їх об'єднань, що вилучаються до державного бюджету, суд приходить до висновку, що відповідач не мав законних підстав для накладення штрафу на позивача за порушення правил сплати (перерахування) податків, передбаченого статтею 126 Податкового кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.03.2015.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що згідно з ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На виконання цих вимог відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду жодних доказів, які спростовували б твердження позивача, а відтак, не довів правомірності своїх рішень.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі, а податкове повідомлення-рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області від 20.07.2016 №0004651204 є протиправним та його слід скасувати.

Керуючись статтями 122, 158-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Житомирводоканал" Житомирської міської ради задовольнити.

Визнати податкове повідомлення рішення Житомирської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Житомирській області №0004651204 від 20.07.2016 протиправним та скасувати його.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя М.С. Токарева

Повний текст постанови виготовлено: 19 жовтня 2016 р.