Вирок № 62073701, 18.10.2016, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/8547/14-к

Провадження № 1-кп/204/8/16

КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

49006, м. Дніпропетровськ, проспект Пушкіна 77-б тел. (056) 371 27 02, inbox@kg.dp.court.gov.ua

_____________________________

____________

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 жовтня 2016 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

у складі колегії суддів:

головуючого-судді: Мащук В.Ю.,

судді: Самсонової В.В.,

судді: Токар Н.В.,

за участю секретаря: Гринюк Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12014040680001970, за обвинуваченням:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_6, мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця с. Василівка Белогорського району Амурської області РФ, росіянина, громадянина України, освіта середня-спеціальна, не працюючого, не одруженого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_2, раніше не судимого,

-у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України,

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_9, уродженця м. Дніпропетровська, українця, громадянина України, освіта незакінчена вища, не одруженого, не працюючого, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_3, раніше не судимого,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_11, уродженця с. Новоолександрівка Дніпропетровського району Дніпропетровської області, українця, громадянина України, освіта середня, не працюючого, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_13, який зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_4, раніше судимого:

- 23.01.2001 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 140 ч.3, 43 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі;

- 27.06.2008 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст. 296 ч.2 КК України до 1 року позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України від відбування покарання звільнений з іспитовим строком 1 рік;

- 31.03.2009 року Бабушкінським районним судом м. Дніпропетровська за ст.ст.185 ч.3, 71 КК України до 3 років 1 місяця позбавлення волі, звільнений 29.12.2011 року з Синельниківської ВК № 94 Дніпропетровської області по відбуттю строку покарання,

-у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України,

за участю сторін кримінального провадження:

прокурорів: Глуховері О.В.,

Смирнова А.В.,

потерпілих: ОСОБА_7,

ОСОБА_8,

неповнолітньої потерпілої: ОСОБА_9,

законного представника

неповнолітньої потерпілої: ОСОБА_8,

представника потерпілого: ОСОБА_10,

захисників: ОСОБА_11,

ОСОБА_12,

ОСОБА_13,

ОСОБА_14,

обвинувачених: ОСОБА_1,

ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у липні 2014 року стали на шлях вчинення умисного корисливо-насильницького кримінального правопорушення.

Так вони, достовірно знаючи, з невстановленого джерела, про наявність коштів в приміщенні квартири АДРЕСА_5, за місцем мешкання раніше не знайомих потерпілих ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, перебуваючи у невстановленому місці та невстановлений час, з метою розбійного нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням у житло, вступили в попередню змову між собою, розподіливши при цьому ролі кожного при вчиненні кримінального правопорушення, згідно з якою: ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виконують розбійний напад з проникненням до житла та заволодівають майном, а ОСОБА_4, за відведеною йому роллю, встановлює на час скоєння кримінального правопорушення наявність за місцем мешкання власників квартири та забезпечує мобільність пересування, а саме перевезення до місця кримінального правопорушення та після вчинення розбійного нападу з метою уникнення викриття та затримання співучасників, тобто вчиняє пособництво в розбійному нападі на потерпілих з проникненням до житла та заволодіння їх майном. Викрадене у потерпілих майно співучасники кримінального правопорушення планували розподілити між собою.

У подальшому, 21.07.2014 року в невстановлений час, реалізуючи попередній спільно розроблений між співучасниками план вчинення нападу з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненого за попередньою змовою групою осіб, поєднаного з проникненням до житла, співучасники вчинення кримінального правопорушення: ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який керував автомобілем «Mitsubishi Grandis», держаний номерний знак НОМЕР_1, який належить ОСОБА_15, та перебував у тимчасовому користуванні ОСОБА_4, прибули на вказаному автомобілі до будинку АДРЕСА_5.

Знаходячись у вказаному місці у невстановлений час, на виконання своєї ролі ОСОБА_4 вийшов з автомобіля «Mitsubishi Grandis» та попрямував під надуманим приводом до квартири АДРЕСА_5 з метою встановлення наявності за місцем мешкання власників квартири. Повернувшись до автомобіля, інформацію, що в приміщенні квартири знаходяться дівчина та жінка, ОСОБА_4 повідомив співучасникам кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_3

Після цього, близько 16.00 години 21.07.2014 року, співучасники вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, виконуючи відведену їм роль виконавців розбою, для реалізації спільного умислу, направленого на вчинення розбійного нападу, вийшли з салону автомобіля «Mitsubishi Grandis» та направились до вхідних дверей квартири АДРЕСА_5, а співучасник вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4, згідно відведеної йому ролі, став очікувати їх в салоні автомобіля «Mitsubishi Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1, щоб виконати свою роль та забрати ОСОБА_1 та ОСОБА_3 після вчиненння кримінального правопорушення.

Наблизившись до вхідних дверей квартири за вказаною адресою, ОСОБА_1, згідно відведеної йому ролі, постукав у двері. Після того, як вхідні двері квартири відчинила потерпіла ОСОБА_7, ОСОБА_1 разом зі співучасником вчинення кримінального правопорушення - ОСОБА_3 проникли до приміщення квартири за вказаною адресою.

Далі, ОСОБА_1 застосовуючи погрозу, заздалегідь заготовленим для вчинення кримінального правопорушення невстановленим предметом зовні схожим на пістолет, а ОСОБА_3 заздалегідь заготовленим для вчинення кримінального правопорушення пістолетом, який згідно висновку балістичної експертизи № 66/07-195 від 21.08.2014 року, виготовлений заводським способом та є травматичним пістолетом марки «SCHMEISSER» моделі «АЕ 790G1» НОМЕР_6, калібру 9мм Р.А. виробництва України, призначений для відстрілу патронів зі снарядами "не смертельної дії" відповідного калібру, який за своїми балістичними властивостями відноситься до категорії самозарядної ручної короткоствольної гладкоствольної вогнепальної зброї, та придатний до стрільби шумовими, газовими, травматичними та шротовими патронами калібру 9мм Р.А., а також саморобними патронами калібру 9мм Р.А., спорядженими твердим кінетичним снарядом діаметром до 6,5 мм., перебуваючи у вказаній квартирі, діючи в рамках спільного умислу з ОСОБА_16 з метою подолання волі потерпілих, тобто застосовуючи відносно них погрозу застосування насильства, небезпечного для життя та здоров'я, подавили волю потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до вчинення можливого опору.

Крім того, з метою подавлення волі потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 до вчинення можливого опору, діючи відповідно до спільного єдиного умислу направленого на вчинення розбійного нападу, співучасник вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 зв'язав руки потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_7 за допомогою скотчу. Також ОСОБА_1 з метою подавлення волі потерпілої ОСОБА_7 до вчинення можливого опору, повалив її на підлогу кімнати, застосував відносно неї фізичне насильство, заподіявши, згідно висновку судово-медичної експертизи № 2772е від 25.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правої лопатки, крововиливу на червоній каймі нижньої губи, які могли утворитись від дії тупого твердого предмету (предметів), частина при ударі об такий (такі) та за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, а потерпілій ОСОБА_9 згідно висновку судово-медичної експертизи № 2771е від 25.07.2014 року, тілесні ушкодження у вигляді внутрішньо шкіряного крововиливу по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, яке за своїм характером відноситься до легких тілесних ушкоджень, що має незначні скороминущі наслідки.

Після цього, співучасники вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_3, скориставшись тим, що воля потерпілих ОСОБА_7 та ОСОБА_9 до вчинення можливого опору подавлена, реалізуючи свій спільний умисел на вчинення розбійного нападу відкрито заволоділи майном, що належить потерпілим ОСОБА_7 та ОСОБА_8, а саме: коштами в сумі 30000 гривень, коштами в сумі 6000 доларів США, що згідно офіційного курсу Національного Банку України станом на 14.00 годину 21.07.2014 року еквівалентно, 69933,55 гривням, фотоапаратом марки «Nikon» моделі «Coolpix S2500», вартість якого станом на 21.07.2014 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 341/38 від 12.11.2014 року, могла становити 508,33 гривень; мобільним телефоном марки «Nokia» моделі «206 RM», вартість якого станом на 21.07.2014 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 341/38 від 12.11.2014 року, могла становити 676,17 гривень; планшетом марки «iPad» моделі «A 1460», вартість якого станом на 21.07.2014 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 341/38 від 12.11.2014 року, могла становити 5750 гривень; mp3 плеєром марки «texet» моделі «T-479», вартість якого станом на 21.07.2014 року згідно висновку судово-товарознавчої експертизи № 341/38 від 12.11.2014 року, могла становити 250 гривень. А всього заволоділи майном потерпілих на загальну суму 107118,05 гривень.

Після цього співучасники вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_1 та ОСОБА_3 покинули квартиру за вказаною адресою, та на автомобілі «Mitsubishi Grandis», державний номерний знак НОМЕР_1, під керуванням співучасника вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_4 з місця вчинення кримінального правопорушення з викраденим майном зникли, викрадене майно розподілили між собою та розпорядились ним на власний розсуд, чим заподіяли потерпілим матеріальну шкоду на суму 107118,05 гривень.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що приблизно в середині літа 2014 року він їздив на співбесіду до м. Дніпропетровська, після співбесіди, поїхав до центру міста Дніпропетровська, перед цим зателефонував ОСОБА_1, так як вони розмовляли з ним з приводу допомоги у працевлаштуванні. ОСОБА_3 хотів влаштуватися водієм. У цей же день він у центрі міста зустрів знайомого на ім'я ОСОБА_37, коли той виходив з торгівельного центру, з яким вони познайомились, коли ОСОБА_3 працював у нічному клубі. Так як ОСОБА_3 хотів поговорити з ОСОБА_37 про роботу, вони разом з ОСОБА_37 сіли в маршрутне таксі, і приїхали на «12 квартал», в район 15 лікарні, до ОСОБА_1, він збирався на ринок. ОСОБА_3 попросив поїхати з ОСОБА_1, щоб по дорозі поговорити з приводу роботи. Через 5 хвилин на іномарці сірого кольору приїхав ОСОБА_4 У машині ОСОБА_4 перебував, якийсь чоловік, він назвався ОСОБА_17. Коли вони всі разом (він, ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_17, ОСОБА_37) почали їхати, ОСОБА_37 звернувся до ОСОБА_4 з проханням поїхати за вказаною ним адресою, щоб забрати борг. Вони поїхали за названою адресою, їхали туди приблизно 10 хвилин. ОСОБА_37 запропонував йому піти з ним за компанію, ОСОБА_3 погодився. ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_17 залишалися в машині. Йдучи з ОСОБА_37, він не обіцяв, що буде йому допомагати.

Вони зайшли у двір, піднялися на другий поверх, він подзвонив, двері відкрила потерпіла ОСОБА_7, ОСОБА_37 зайшов, відштовхнув потерпілу, сказав ОСОБА_3 заходити ОСОБА_3 зайшов, закрив двері. ОСОБА_37 ходив по квартирі, постійно кричав, де гроші. ОСОБА_3 весь час знаходився в коридорі, потерпілих не чіпав, не погрожував їм. ОСОБА_37 зв'язував потерпілим руки скотчем. Потім потерпілі знаходилися на кухні, це зліва від входу, однак, у який момент ОСОБА_37 їх туди відвів, ОСОБА_3 не пам'ятає. Приблизно через 7 - 10 хвилин ОСОБА_37 сказав, що вони йдуть, при цьому, він не бачив, щоб, виходячи з квартири ОСОБА_37 щось брав. ОСОБА_3 нічого з квартири не брав. ОСОБА_3 відкрив двері, вийшов. Усього в квартирі потерпілих вони були 5 - 10 хвилин. По дорозі до машини ОСОБА_37 сказав йому, щоб він нічого нікому не говорив. Вони сіли в машину, ОСОБА_37 попросив ОСОБА_4 відвести його додому, при цьому сказав, що заплатить за бензин. По дорозі ОСОБА_3 захотілося в туалет, вони зупинилися, на каналі, сходили в туалет. Коли вони були на каналі ОСОБА_37 дав ОСОБА_4 гроші, скільки, йому не відомо. На житловому масиві Березинка у м. Дніпропетровську ОСОБА_37 дав йому 1000 гривень. Потім вони з ОСОБА_1 пішли на Березинський ринок, так як ОСОБА_1 щось потрібно було купити. Разом з ОСОБА_1 вони ходили по ринку, розмовляли, потім сіли в маршрутне таксі і поїхали додому до ОСОБА_1, де ОСОБА_3 забрав телефон, сумку і поїхав.

Коли вони зОСОБА_37 були в квартирі, він бачив дівчину - потерпілу, зброї у нього не було.

З того моменту ОСОБА_37 він більше не бачив, він обіцяв подзвонити, але не дзвонив.

Частково ОСОБА_3 розумів, що в квартирі відбувається, щось неправильне, погане. Він не знає, чому не спробував перешкодити протиправним діям.

Крім того, ОСОБА_3 пояснив, що йому не відомі обставини, за яких би потерпіла могла його обмовляти.

Перші свідчення, а також свідчення під час слідчого експерименту він давав під моральним і фізичним тиском працівників міліції. Він давав свідчення, так як його примусили обмовити себе і людей.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що в середині літа 2014 року він домовився з ОСОБА_4, щоб поїхати на ринок «Курчатовський», купити кріплення для дитячої гойдалки. У цей день йому подзвонив ОСОБА_3, попросив приїхати до нього. ОСОБА_3 приїхав з хлопцем на ім'я ОСОБА_37, потім приїхав ОСОБА_4 з ОСОБА_17, вони поїхали. По дорозі ОСОБА_37 запитав у ОСОБА_4, чи можуть вони поїхати за названою ним адресою, ОСОБА_4 погодився. ОСОБА_37 сказав, що заплатить за бензин. Вони приїхали, знайомий ОСОБА_3 запропонував ОСОБА_3 піти з ним, сказав, що потрібно забрати борг. ОСОБА_37 і ОСОБА_3 вийшли з машини і пішли. Поки їх не було, вони виходили з машини, ОСОБА_1 разом з ОСОБА_4 ходили до магазину, купували воду та «колу». Коли вони повернулися з магазину, не пройшло 10 хвилин, ОСОБА_3 і ОСОБА_37 також повернулися. Коли хлопці повернулися, вони поїхали, при цьому ніхто з них в машину ніякі речі не клав.

Коли вони їхали, ОСОБА_3 просив, де-небудь зупинитися, так як йому потрібно було до туалету. Вони поїхали до водойми, приїхавши на канал, кожен окремо: він, ОСОБА_37 та ОСОБА_3 пішли до туалету. Усього на каналі вони були приблизно 15 - 20 хвилин, та поїхали.

Після цього вони поїхали до ринку, де їх з ОСОБА_3 висадили з машини. На ринку вже нічого не було. Коли вони з ОСОБА_3 ходили по ринку, ОСОБА_3 йому розказав, що було в квартирі, а саме, що в квартирі були мати і дочка, ОСОБА_37 забрав у них гроші.

З ринку ОСОБА_1 та ОСОБА_3 поїхали до нього додому на маршрутному таксі, ОСОБА_3 забрав свої речі та поїхав додому.

Крім того, ОСОБА_1 пояснив, що з ОСОБА_3 вони знайомі з 2008 - 2009 року, познайомились у клубі, у них були дружні стосунки. З ОСОБА_4 вони знайомі з 2012 - 2013 року, їх познайомили друзі. ОСОБА_17 він бачив раніше.

21.07.2014 року в головному уборі не був.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі і пояснив суду, що вранці 21.07.2014 року йому зателефонував ОСОБА_18, дізнався на машині він, чи ні, запитав, чи зможе він його відвести на ринок «Курчатовський» у м. Дніпропетровську, він погодився. Після обіду ОСОБА_1 знову подзвонив, ОСОБА_4 вийшов з дому, сів у машину, поїхав на парковку супермаркета «Варус», де купив каву. Коли ОСОБА_4 пив каву, зустрів ОСОБА_17, вони стояли, курили. ОСОБА_17 попросив підвести його додому, він погодився, так як ОСОБА_17 живе біля 15 лікарні, недалеко від будинку ОСОБА_1 Коли вони приїхали до ОСОБА_18, з ним був ОСОБА_3, і ще якийсь чоловік - ОСОБА_37 ОСОБА_17 запитав, чи можна поїхати з ними, вони погодилися. Коли вони їхали по вул. Робочій м. Дніпропетровська, хлопці запитали, чи можуть вони по дорозі заїхати на вул. Леваневського м. Дніпропетровська. Приїхавши на вул. Леваневського м. Дніпропетровська, ОСОБА_3 та ОСОБА_37 вийшли з машини. У той час, як їх не було ОСОБА_4 з ОСОБА_1 виходили в магазин, купували воду. Хлопців не було приблизно 15 хвилин, коли хлопці повернулися, вони поїхали. Проїхавши повз ринка «Курчатовський», він був закритий. Вони вирішили поїхати на ринок «Березинський». По дорозі, так як одному з хлопців захотілося в туалет, вони поїхали до каналу, після чого поїхали далі. Біля заправки «ТНК» на вул. Донецьке шосе м. Дніпропетровська він висадив ОСОБА_37, на ж/м Березинка висадив ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_17 залишився з ним в машині та повернувся на «12 квартал».

За те, що вони їздили на його автомобілі, йому або ОСОБА_37, або ОСОБА_3 дали 300 гривень.

Що сталося в квартирі, в яку заходили хлопці, йому не відомо.

Крім того ОСОБА_16 пояснив, що він квартиру купувати не збирався, послуги ріелтора нікому не надавав. За адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леваневського, він не заходив, не питав, чи продається квартира.

Під час досудового слідства до нього застосовували заходи фізичного впливу, неодноразово його били співробітники міліції, змушували давати показання.

Недивлячись на невизнання своєї вини обвинуваченими їх вина у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень підтверджується дослідженими судом у судовому засіданні доказами, у тому числі: показами потерпілої, свідків, письмовими доказами:

Допитана в судовому засіданні неповнолітня потерпіла ОСОБА_9, у присутності законного представника ОСОБА_8, пояснила суду, що 21.07.2014 року вони з мамою були вдома за адресою: АДРЕСА_5. Подзвонили в двері, вона підійшла, запитала, хто, сказали покупець квартири. Вона відкрила двері, там стояв чоловік, це ОСОБА_4 Вони стояли, приблизно 5 хвилин, говорили, вона хотіла запросити його в будинок, він не захотів заходити, сказав, що поспішає. ОСОБА_4 питав, чи продають вони квартиру, чи в хорошому вона стані. Потерпіла (ОСОБА_9) відповіла, що він може подивитися, але він відмовився. Потім вони обмінялися телефонами, він пішов, вона закрила двері.

Приблизно через 2 хвилини прийшли інші чоловіки, вони подзвонили в двері, вона подивилася у вічко, стояли люди, двоє чоловіків в чорному одязі, у чорних кепках. Вона сказала мамі, мама сказала зайти в кімнату, потім відкрила двері. Коли мама відкрила двері, забігли двоє чоловіків, це ОСОБА_3 і ОСОБА_1, вона їх бачила. ОСОБА_1 забіг до квартири першим, повалив маму на підлогу, притиснув коліном груди. ОСОБА_3 завів її в кухню, сказав мовчати, а ОСОБА_1 сказав мамі поводити себе тихо. ОСОБА_3 стояв над нею, ОСОБА_1 зав'язував мамі руки, потім зав'язав руки їй. Далі ОСОБА_1 привів маму на кухню, коли вони з мамою знаходилися на кухні, за ними дивився ОСОБА_3, а ОСОБА_19 пішов по кімнатах, був шум, гуркіт, він питав, де гроші. Потім ОСОБА_3 питав її, де гроші, казав відповідати, інакше буде гірше. У цей час мама лежала на підлозі, а вона сиділа біля неї, вона не сказала, де гроші. Потім прибіг ОСОБА_1, сказав, або віддадуть гроші, або буде гірше, він їх вб'є. Вона дуже злякалася за маму і сказала, де гроші. Вони взяли гроші, речі. Викрадені речі ОСОБА_3 поклав у татову сумку. Після цього ОСОБА_3 відкрив двері і залишив їх відкритими. ОСОБА_3 та ОСОБА_1 вийшли через балкон. Через деякий проміжок часу, вона пішла по квартирі, побачила, що нікого немає, взяла ніж, розв'язала мамі руки, потім собі. Після цього вона побігла до сусідів, вони викликали міліцію.

Мама сказала, що вони забрали гроші на нову квартиру.

Сестра мамі дарувала телефони, техніку.

ОСОБА_20 і ОСОБА_1 були одягнені в чорних спортивних костюмах, окуляри, бейсболки. ОСОБА_18 зайшов в окулярах. коли питав, де гроші, він був без окулярів, ОСОБА_3 стояв близько до неї, тому вона його добре розгледіла. ОСОБА_1 і ОСОБА_3 були у них вдома, приблизно годину. Їй було відомо, де гроші, але, скільки там було, не відомо. Гроші були в сумці, у мами під подушкою, у сумці був мамин паспорт. Крім грошей забрали техніку, телефони, планшет.

Вона дуже боялася, що хтось з них може вистрілити в неї, чи в маму. Пістолет був у ОСОБА_3

Крім того потерпіла пояснила, що її батьки гроші ні у кого не позичали, пістолета у них вдома, не було.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_17 пояснив суду, що число та місяць точно не пам'ятає, у 2014 році, приблизно півтора роки тому, він зустрівся з ОСОБА_4 біля супермаркету "Варус". Біля магазину вони попили кави після чого ОСОБА_4 запропонував підвести його додому, так як ОСОБА_4 мешкає недалеко від нього, за адресою: АДРЕСА_7, ОСОБА_17 погодився. Вони поїхали з ОСОБА_4 на його автомобілі, марку автомобіля, не пам'ятає, це була іномарка сірого кольору. По дорозі ОСОБА_4 сказав, що йому потрібно зустрітися зі знайомими. Вони приїхали в район 15 лікарні, там зустріли ОСОБА_1, та ще двох незнайомих йому чоловіків, один з яких, як він дізнався пізніше - ОСОБА_3 Всі разом вони зустрілися близько 13.00 - 14.00 години. Чоловіки сказали, що потрібно кудись з'їздити, ОСОБА_17 попросив взяти його з собою, чоловіки погодились, та вони поїхали в сторону вокзалу. Вони приїхали, двоє чоловіків вийшли з машини і пішли, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 залишилися в машині. Потім ОСОБА_1 та ОСОБА_4 запитали, чи потрібні сигарети, напої. ОСОБА_17 сказав, так, ОСОБА_1 та ОСОБА_4 пішли в магазин, принесли напої і сигарети. ОСОБА_1 та ОСОБА_4 не було, приблизно 15 - 20 хвилин, у цей час він їх не бачив. Потім повернувся ОСОБА_3 і другий хлопець, сказали, що можна їхати, вони всі питання владнали, та вони всі разом поїхали в бік «Фрунзенського каналу». При цьому, коли повернулись чоловіки (ОСОБА_3 та другий хлопець) у них в руках нічого не було. Знаходячись біля каналу, вони там трохи постояли, хтось дав ОСОБА_4 гроші на бензин, та вони поїхали. Потім ОСОБА_4 привіз його додому.

З приводу причетності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до розбійного нападу, йому нічого не відомо.

Під час досудового розслідування, він давав покази стосовно причетності ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 до розбійного нападу, у зв'язку з тиском на нього з боку працівників міліції, а саме до нього застосовувалися заходи фізичного та морального тиску, він знаходився у районному відділі міліції 5 діб. Під час досудового розслідування йому говорили, які покази давати, він їх давав. Під час впізнання ОСОБА_1 та ОСОБА_4, він їх упізнав, так як йому сказали працівники міліції. Будь - яких заяв, щодо тиску, який на нього чинився, ОСОБА_17 не писав, так як весь час боявся працівників міліції, йому погрожували безпідставними звинуваченнями у вчиненні злочину.

Разом з співробітниками міліції він їздив на те місце, де вони зупинялися, біля каналу, однак на тому місці ОСОБА_17 нічого не показував.

Слідчий показував йому планшет або телефон, однак, як вони з'явилися у слідчого, йому не відомо.

Крім того, вина обвинувачених підтверджується дослідженими судом доказами, у тому числі:

- протоколом огляду місця події від 21.07.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого місцем огляду є квартира по вул. Леваневського,59 у м. Дніпропетровську, яка знаходиться на другому поверсі двоповерхового будинку, у квартирі розкидані речі на підлозі.

Під час обшуку квартири виявлено та вилучено: пістолет «SCHMEISSER» «АЕ 790 G1» з маркуванням S8B 9мм, PA Blank, в магазині пістолету 3 патрони, в патроннику 1 патрон з аналогічним маркуванням, скотч № 1555627, монети різного номіналу, на загальну суму 3 гривні, скотч № 1603034, 5 слідів пальців рук на липких стрічках, слід підошви взуття, фрагмент скотчу, 7 слідів малюнків тканини (т.1, а.п.9-32);

- протоколом огляду місця події від 16.08.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого місцем огляду є ділянка місцевості, яка розташована на березі «Фрунзенського каналу» паралельно вул. Шолохова в м. Дніпропетровську між суходолом на р. Дніпро. В ході пошукових робіт на дні каналу знайдено: mp -3 плеєр «Texed» Т - 479, у корпусі сріблястого кольору, фотоапарат «Nikon Сoolpix» S 2500, в корпусі чорного кольору; iPad, в корпусі сріблястого кольору, модель A 1460 (т.2, а.п.55-64);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 03.09.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фото № 1 з зображенням ОСОБА_4, як на особу, яка вчинила розбійний напад 21.07.2014 року (т.2, а.п.128-130);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 03.09.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фото № 1 з зображенням ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила розбійний напад 21.07.2014 року (т.2, а.п.131-133);

- протоколом пред'явлення особи для впізнання від 17.09.2014 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказала на фото № 2 з зображенням ОСОБА_3, як на особу, яка вчинила розбійний напад 21.07.2014 року. Потерпіла пояснила, що впізнала чоловіка за формою обличчя (т.2, а.п.238-240);

- протоколом слідчого експерименту від 08.10.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого ОСОБА_3 за участю захисника ОСОБА_14, у присутності двох понятих, відповів згодою на те, щоб розповісти про обставини вчинення кримінального правопорушення. Після чого, ОСОБА_3 вказав, що учасникам слідчого експерименту слід проїхати на вул. Леваневського у м. Дніпропетровську. Під час руху автомобіля по вул. Леваневського м. Дніпропетровська, ОСОБА_3 вказав, що необхідно зупинитися біля будинку № 58 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську. Після чого, учасники слідчої дії вийшли з автомобіля. ОСОБА_3 вказав, що це саме той будинок, де було вчинено кримінальне правопорушення.

ОСОБА_3 вказав, що автомобіль знаходився поблизу буд. № 69 по вул. Леваневського у м. Дніпропетровську. Спочатку з автомобіля вийшли ОСОБА_1 та ОСОБА_38 (водій), які попрямували в напрямку буд. № 58 по вул. Леваневського, та через деякий час повернулись, повідомивши, що вдома тільки жінка та дівчина. Далі з машини вийшов ОСОБА_3 та інший учасник вчинення кримінального правопорушення. Вони попрямували до будинку № 58 по вул. Леваневського м. Дніпропетровська , зайшли у двір будинку (з боку вул. Леваневського м. Дніпропетровська), та прослідували до дальнього під'їзду будинку. В під'їзді піднялись на другий поверх, співучасник кримінального правопорушення подзвонив в дзвінок квартири з табличкою 19 на двері, при цьому ОСОБА_3 знаходився під стіною поблизу дверей. Коли двері квартири відчинила дівчина, першим до квартири зайшов співучасник кримінального правопорушення, який одразу притиснув дівчину до стіни в коридорі квартири. За співучасником кримінального правопорушення одразу зайшов ОСОБА_3, та зачинив за собою двері. Коли вони знаходилися в коридорі квартири з кімнати вийшла жінка, яку співучасник кримінального правопорушення збив з ніг в коридорі, та зв'язав руки скотчем. Співучасник кримінального правопорушення також зв'язав дівчину скотчем, в подальшому жінка та дівчина знаходились на кухні. Далі співучасник вчинення кримінального правопорушення почав шукати гроші та інші цінні речі. Через деякий час співучасник кримінального правопорушення та ОСОБА_3 покинули квартиру через балкон. Після чого вони прослідували до вул. Ларіонова м. Дніпропетровська, де на них чекав автомобіль, сівши в який, вони поїхали до Фрунзенського каналу, куди запропонував поїхати всім учасникам слідчого експерименту.

Далі учасники слідчого експерименту прослідували до Фрунзенського каналу. Під час руху ОСОБА_3 вказав місце, де слід звернути з проїжджої частини мосту праворуч перед каналом в арку. Коли автомобіль звернув на ґрунтову дорогу ОСОБА_3 попросив зупинитися. Після цього, ОСОБА_3 вказав, що у вказаному місці він вийшов з машини та пішов в туалет, а коли повернувся, то горіло багаття, в якому палили одяг, інші співучасники ділили гроші. Після того, як ОСОБА_3 отримав свою частину грошей, інші особи виїхали до Березинського ринку, а звідти він та ОСОБА_1 на таксі поїхали на 12 квартал (т.3, а.п.55-65);

- інформацією Національного банку України щодо офіційного курсу валют, відповідно до якої з 14.00 години 21.07.2014 року, офіційний курс гривні до іноземної валюти - доллар США за 100 одиниць, становив 1165,5592 гривень (т.1, а.п.91 -92);

- висновком експерта № 2771е від 25.07.2014 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_9 виявлено тілесне ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині.

Виявлене тілесне ушкодження у вигляді: внутрішньо-шкіряного крововиливу по задній поверхні лівого передпліччя у нижній третині, не відображає на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що воно утворилося від дії тупого твердого предмету.

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння виявленого у потерпілої тілесного ушкодження можливо вказати, що воно могло утворилося в термін 2-4 доби до огляду, тобто в термін, на який вказує потерпіла та слідчий у постанові.

За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі п. 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року (т.1, а.п.115 - 116);

- висновком експерта № 2772е від 25.07.2014 року, відповідно до якого у потерпілої ОСОБА_7 виявлені тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правої лопатки, крововиливу на червоній каймі нижньої губи.

Виявлені у неї тілесні ушкодження у вигляді: синця в проекції правої лопатки, крововиливу на червоній каймі нижньої губи не відображають на собі характерологічні особливості травмуючого предмету, можливо лише вказати, що воно утворилося від дії тупого твердого предмету (предметів), частина при ударі об такий (такі).

Враховуючи характер, локалізацію та ступінь ознак загоєння (синець багряно-синюшного кольору, з чіткими межами, крововилив багряно-синюшного кольору) виявлених тілесних ушкоджень, можливо вказати, що вони могли утворитися в термін 2-4 доби до моменту огляду, тобто в термін, на який вказує потерпіла, слідчий у постанові.

За своїм характером виявлене тілесне ушкодження відноситься до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки, на підставі п. 2.3.5 «Правил судово - медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених наказом МОЗ України від 17.01.1995 року (т.1,а.п.130 - 131);

- висновком експерта № 66/07-195 від 21.08.2014 року, відповідно до якого предмет, схожий на пістолет, виявлений та вилучений при огляді місця події 21.07.2014 року по АДРЕСА_5, виготовлений заводським способом та є травматичним пістолетом марки «SCHMEISSER» моделі «АЕ 790 G1», НОМЕР_6 калібру 9мм, P.A. виробництва України, призначений для відстрілу патронів снарядами «не смертельної дії» відповідного калібру.

Даний пістолет за своїми балістичними властивостями відноситься до категорії самозарядної ручної короткоствольної вогнепальної зброї, та придатний до стрільби шумовими, газовими, травматичними та шротовими патронами калібру 9 мм РА., а також саморобними патронами калібру 9мм. Р.А., спорядженими твердим кінетичним снарядом діаметром до 6,5 мм.

Чотири патрони виявлені та вилучені при огляді місця події 21.07.2014 року по АДРЕСА_5 є патронами калібру 9 мм, PA Blank травматичної дії, та до категорії бойових припасів не відносяться.

Дані патрони придатні для стрільби зі зброї відповідного типу та калібру, у тому числі і з пістолета «SCHMEISSER» моделі «АЕ 790 G1», НОМЕР_6 (т.1, а.п.146-152);

- висновком експерта № 341/38 від 12.11.2014 року, відповідно до якого залишкова вартість фотоапарату «Nikon Сoolpix» S 2500 станом на 21.07.2014 року могла становити 508,33 гривень; залишкова вартість мобільного телефону «Нокіа» моделі 206 станом на 21.07.2014 року могла становити 676, 17 гривень.

Ринкова вартість mp -3 плеєра марки «Texed» моделі «Т-479» станом на 21.07.2014 року могла становити 250 гривень; ринкова вартість планшету iPad моделі «А 1460» станом на 21.07.2014 року могла становити 575 гривень (т.3, а.п.171-193);

- речовими доказами: копія чеку від 15.11.2013 року на купівлю мобільного телефону «Нокіа 206 дуал сім», копія імей коду телефону «Нокіа 206 дуал сім» (т.1,а.п.89- 90); дві стріляні гільзи, два демонтовані патрони, пістолет марки «SCHMEISSER», (т.3,а.п.40-42, квитанція № 1062); монети, фрагмент скотчу, бухта скотчу, які упаковані в спецпакети, mp -3 плеєр «Texed» Т - 479, у корпусі сріблястого кольору, фотоапарат «Nikon Сoolpix» S 2500, в корпусі чорного кольору; iPad, в корпусі сріблястого кольору, які упаковані в паперові конверти, сонцезахисні окуляри в чохлі, два державні номерні знаки НОМЕР_7, які упаковано в поліетиленові пакети (т.3,а.п.43-45, квитанція № 1071), слід низу взуття (т.4,а.п.24, квитанція 25), які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Колегія суддів за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожен доказ з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, знаходить їх достатніми та допустимими, такими що узгоджуються між собою, які об'єктивно доказують вину обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у вчиненні розбійного нападу на потерпілих, у зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку щодо можливості покласти їх в основу ухваленого вироку.

Згідно до роз'яснень, які містяться в Постанові Пленуму Верховного суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» розбій, як злочин проти власності, а значить злочин, вчинений з корисливим умислом, - це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, або з погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психологічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Розбій вважається закінченим з моменту нападу, поєднаного із застосуванням насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, або з погрозою застосування такого насильства, незалежно від того, заволоділа винна особа майном потерпілого чи ні.

Небезпечне для життя чи здоров'я насильство - це не тільки умисне заподіяння потерпілому легкого тілесного ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров'я або незначну втрату працездатності, середньої тяжкості або тяжке тілесне ушкодження, а також і інші насильницькі дії, які не призвели до вказаних наслідків, але були небезпечними для життя чи здоров'я в момент їх вчинення, що дійсно мало місце за обставин, вказаних потерпілою ОСОБА_9 в судовому засіданні, яка була попереджена про кримінальну відповідальність за ст. 384 КК України, та пояснила, що її маму повалили на підлогу, притиснули її коліном на груди, їй та мамі зв'язали руки скотчем, погрожували пістолетами.

Судова колегія також прийшла до висновку про наявність в діях обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такої кваліфікуючої ознаки, як проникнення в житло, виходячи з наступного.

Так, судова колегія вважає доведеним, що, обвинувачений ОСОБА_16 виконуючи, відведену йому роль, першим прийшов до квартири потерпілих, дізнався про обстановку, яка там відбувається з метою доведення до відома співучасникам кримінального правопорушення, після чого, обвинувачені ОСОБА_1 та ОСОБА_3 опинились у житлі потерпілих з метою вчинення нападу з метою заволодіння їх майном. Тобто, обвинувачені заздалегідь, згідно плану, розподілили ролі кожного, підготували для розбійного нападу окуляри та кепки, щоб скрити свою зовнішність, а також пістолет і предмет схожий на нього, щоб залякати потерпілих та подолати їх можливий опір. Цей висновок суду ґрунтується на сукупності доказів, що узгоджуються між собою, зокрема, на показах потерпілої в судовому засіданні, протоколі огляду місця події.

При цьому, суд критично ставиться до показів обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4, які вину у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень не визнали, вважає їх покази такими, що не відповідають дійсності і спростовуються доказами, безпосередньо сприйнятими судом під час судового розгляду кримінального провадження.

Суд робить висновок про те, що невизнання своєї вини обвинуваченими у вчиненні кримінального правопорушення, спростовано в судовому засіданні показаннями потерпілої ОСОБА_9, яка дала суду послідовні, точні, логічні покази, стосовно дати, часу, обставин вчиненого кримінального правопорушення, ролей учасників кримінального правопорушення при його вчиненні, а також вивченими судом доказами, які узгоджуються між собою.

На спростування показань обвинуваченого ОСОБА_1 про те, що він до квартири потерпілих не заходив, кримінальне правопорушення відносно них 21.07.2014 року, не вчиняв, свідчать покази потерпілої ОСОБА_9, яка в судовому засіданні впевнено впізнала ОСОБА_1 та показала на нього, як на одну з осіб, які безпосередньо 21.07.2014 року скоїли відносно її сім'ї розбійний напад, протоколом впізнання, за участю свідка ОСОБА_17, відповідно до якого останній вказав на ОСОБА_1, як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення 21.07.2014 року, при цьому, вказаний протокол колегія суддів визнає допустимим доказом, так як твердження в судовому засіданні свідка ОСОБА_17, про те, що під час досудового розслідування до нього були застосовані недозволені методи фізичного та морального впливу, не знайшли свого підтвердження на підставі висновку про результати розгляду інформації Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 щодо можливих неправомірних дій окремих працівників Красногвардійського ВП ДВП ГУНП у відношенні ОСОБА_17

Покази ОСОБА_3 про те, що він зайшовши до квартири потерпілих, спостерігав за обстановкою, яка відбувалася, був в квартирі потерпілих разом з малознайомим чоловіком на ім'я ОСОБА_3 не відповідають дійсності, є непослідовними. При цьому суд виходить з того, що в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 мінімально описав зовнішність особи на ім'я ОСОБА_37, не зміг повідомити номер телефону, приблизне місце мешкання. Однак не дивлячись на це, відповідно до показів обвинуваченого, він, домовившись з ОСОБА_1 про зустріч з приводу необхідної йому роботи, яку він шукав, у ОСОБА_1 вдома, випадково зустрівши у центрі м. Дніпропетровська малознайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_37, поїхав з останнім, без будь - якої мети до ОСОБА_1 до дому. Звідки, їдучі разом з ОСОБА_1 на ринок, куди збирався останній, з метою розмови про роботу, з невідомих причин, взяв з собою малознайомого чоловіка на ім'я ОСОБА_37, який, випадково, попросив поїхати до будинку, де мешкають потерпілі, де 21.07.2014 року стався розбійний напад.

На переконання колегії суддів детальні покази ОСОБА_3 щодо розбійного нападу на потерпілих, а саме про те, що він не вчиняв розбійний напад спростовані ним самим під час дачі показів, так як вказуючи на те, що він був випадковим спостерігачем нападу на потерпілих та участі у ньому не брав, ОСОБА_3 детально розповів, коли вони подзвонили в двері квартири потерпілих, вказав, хто відкрив двері квартири, вказав, що потерпіла ОСОБА_7 була повалена на підлогу, потерпілим були зв'язані руки скотчем, вказав, що потерпілі знаходилися в кухні, яка знаходилася зліва від входу в квартиру, свідчить про те, що ОСОБА_3 виконав ряд складних за змістом, обдуманих, цілеспрямованих дій, які явно свідчать про повне їх розуміння та участь у них останнім.

Крім того, обвинувачений ОСОБА_3 під час дачі показів пояснив, що коли вони знаходилися на «Фрунзенському каналі», малознайомий чоловік на ім'я ОСОБА_37 дав йому 1000 гривень.

Також, покази ОСОБА_3, про те що він не вчиняв розбійного нападу спростовані показами ОСОБА_3 під час слідчого експерименту, який було проведено з дотриманням вимог КПК України, за участю ОСОБА_3, його захисника ОСОБА_14, за участю понятих, під час проведення вказаної слідчої дії ОСОБА_3 пояснив, що квартиру потерпілих вони покидали через балкон, після чого, сіли в автомобіль та поїхали на «Фрунзенський канал», де хлопці палили одежу, ділили гроші, він (ОСОБА_3.) отримав свою частину грошей. При цьому, особливу увагу колегія суддів звертає, що будь-яких зауважень щодо проведення слідчої дії від учасників її проведення, не надійшло.

Відповідно до протоколу впізнання по фотознімкам за участю потерпілої ОСОБА_9, остання, серед пред'явлених чотирьох фотознімків чоловіків, як особу, яка вчинила розбійний напад, вказала на ОСОБА_3, а під час допиту в судовому засіданні потерпіла ОСОБА_9 ствердно вказала суду, що ОСОБА_3 є однією з осіб, яка безпосередньо 21.07.2014 року скоїла розбійний напад на її сім'ю.

Покази ОСОБА_4 про непричетність до вчинення розбійного нападу, суд вважає неправдивими, при цьому виходить з того, що відповідно до показів потерпілої ОСОБА_9, ОСОБА_4 подзвонив у двері їх квартири, запитав, чи продають вони квартиру, однак на пропозицію зайти та оглянути квартиру, ОСОБА_4 відмовився, сказав, що поспішає та пішов. Поряд з цим ОСОБА_4, даючи покази в судовому засіданні пояснив, що він не збирався купувати квартиру, послуги ріелтора нікому не надавав.

Відповідно до показів обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_3, самого ОСОБА_4, свідка ОСОБА_17, 21.07.2014 року з моменту, коли біля дому ОСОБА_19, ОСОБА_4, ОСОБА_3, ОСОБА_1, сіли в машину до ОСОБА_4, до моменту, коли вони прибули до «Березинського ринку», всі вони знаходилися разом. При цьому, відповідно до протоколу слідчого експерименту за участю ОСОБА_3, останній пояснив, що коли вони всі разом прибули до «Фрунзенського каналу», ділили гроші.

Відповідно до протоколу пред'явлення для впізнання за участю свідка ОСОБА_17, останній вказав на ОСОБА_4, як на особу, яка 21.07.2014 року вчинила розбійний напад, даний доказ колегія суддів вважає належним та допустимим, так як судом була перевірена інформація ОСОБА_17 відносно застосування до нього морального та фізичного впливу, з боку працівників міліції, які змусили його дати такі покази, яка свого підтвердження не знайшла.

Тобто, ОСОБА_4, виконуючи відведену йому роль у вчиненні кримінального правопорушення, яка полягала у повідомленні співучасникам кримінального правопорушення про обстановку в квартирі потерпілих, повідомив про це співучасників кримінального правопорушення: ОСОБА_1 і ОСОБА_3, після чого, чекав недалеко від місця вчинення кримінального правопорушення в автомобілі під його керуванням, на якому співучасники покинули місце кримінального правопорушення.

ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 пояснювали суду, що у той день, 21.07.2014 року вони їздили на «Фрунзенський канал», де 16.08.2014 року, відповідно до протоколу огляду місця події від 16.08.2014 року, при проведенні пошукових робіт було виявлено майно потерпілих: mp -3 плеєр «Texed» Т - 479, у корпусі сріблястого кольору, фотоапарат «Nikon Сoolpix» S 2500, в корпусі чорного кольору; iPad, в корпусі сріблястого кольору.

Поряд з цим, колегія суддів, оцінюючи покази потерпілої ОСОБА_9, приходить до переконання про їх правдивість, оскільки остання повідомила працівникам міліції такі деталі вчиненого кримінального правопорушення, які раніше працівникам міліції не були відомі, і які знайшли своє об'єктивне підтвердження під час проведення оперативних та слідчих дій. Зокрема, потерпіла ОСОБА_9 повідомила прикмети нападників. Потерпіла ОСОБА_9 пояснила, що ОСОБА_3 погрожував пістолетом, у цій частині покази потерпілої підтверджено протоколом огляду місця події від 21.07.2014 року, відповідно до якого у квартирі потерпілих був знайдений пістолет, який відповідно до висновку судово-балістичної експертизи є вогнепальною зброєю. Висновками проведених під час досудового розслідування судових експертиз підтверджено отримання потерпілими ОСОБА_9, До Т.Л. легких тілесних ушкоджень, які виникли у час, на який вказують потерпілі.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що у кримінальному провадженні відносно обвинувачених: ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, зокрема, доказана подія кримінального правопорушення, винуватість обвинувачених у скоєнні інкримінованих кримінальних правопорушень, вид і розмір шкоди, завданої кримінальними правопорушеннями.

Під час судового розгляду провадження були допитані: свідок ОСОБА_21, який пояснив суду, що він працював на розі вул. Гомельської - вул. Леваневського м. Дніпропетровська, вийшов покурити. На вулиці було порожньо, нікого не було. З боку вул. Леваневського м. Дніпропетровська швидко пройшли двоє людей, вони були одягнені в чорне, один вище другий нижче, один був у спортивному костюмі, інший був у бейсболці, від нього вони пройшли, приблизно на відстані до 10 метрів. У чоловіків в руках нічого не було. На час судового засідання, він не може згадати, чи були це обвинувачені, чи ні. Про те, що сталося, він потім дізнався від слідчого, також сусіди говорили про напад; свідок ОСОБА_22, яка пояснила суду, що коли стався цей інцидент, вона працювала в продуктовому магазині. Ввечері близько 19.00 - 19.30 години, у магазин зайшло двоє покупців: літній чоловік в плащовій куртці і спортивних штанях, і хлопець у футболці та спортивних штанах. У хлопця був золотий браслет на руці. Через пів години прийшли співробітники міліції і розповіли, що сталося. У залі судового засідання, тих осіб, яких вона бачила, немає; свідок ОСОБА_23, який пояснив суду, що потерпілі є його сусідами. Він мешкає за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Леваневського, 58/1. Це було близько 1 року 8 місяців тому назад. Два вікна його квартири виходять у двір будинку. У дворі він бачив хлопців, вони бовталися туди - сюди, один заходив, виходив, а потім інший заходив. Він бачив двох хлопців. Потім ОСОБА_23 дізнався, що сусідів обікрали. У судовому засіданні він не може впізнати, чи обвинувачені були тими хлопцями, які в той день були у дворі. Тільки пам'ятає, що один чоловік був у темно-синій куртці з лампасами. Окулярів він на хлопцях не бачив. Автомобіля у дворі не бачив. У той день у дворі були чужі люди, вони ходили, один чоловік, то заходив в під'їзд, то виходив з нього, ніяких протиправних дій з боку тих хлопців, він не бачив; свідок ОСОБА_24, яка пояснила суду, що ОСОБА_5 є її чоловіком, на момент вчинення злочину, він знаходився разом з сім'єю у м. Сімферополь. До м. Сімферополя їхали потягом, проїжджали через кордон.

У Криму вони перебували три місяці, її чоловік - ОСОБА_5 працював на будівниці, а вона з дитиною відпочивала. Чоловік кілька разів виїжджав з Криму, щоб закінчити роботу на об'єктах і повертався назад, він виїжджав десь з 03 по 07 липня 2014 року, повернувся до 10 липня, і до кінця липня він був там. Назад вони поверталися в кінці липня, приблизно 29 липня 2014 року. З 10 до 29 липня її чоловік був в Сімферополі, він йшов на роботу і приходив з роботи ввечері. З м. Сімферополя вони їхали на поїзді, також проходили митницю, свідок ОСОБА_25, яка пояснила суду, що влітку 2014 року вона, її чоловік, її син - ОСОБА_5, дружина сина, та їх маленька дочка, поїхали в м. Сімферополь до її дочки, яка мешкає у вказаному місці.

Її чоловік, зять, син ОСОБА_5.). працювали бетонщиками, повернулись додому в кінці липня, 29.07.2014 року - 30.07.2014 року.

Чи їздив ОСОБА_5 до м. Дніпропетровська, коли перебував у м. Сімферополь, не пам'ятає. Останні три тижні ОСОБА_5 точно нікуди не виїжджав. Сам ОСОБА_5 не казав їй, що їздив до м. Дніпропетровська.

Додому вони поверталися разом, вона, її чоловік, ОСОБА_5 Дружина ОСОБА_5 з дитиною до Дніпропетровська поїхали раніше, свідок ОСОБА_26, який пояснив суду, що він працював у службі таксі «10» на автомобілі Деу Сенс. Точну дату не пам'ятає, приблизно півтора - два роки тому назад, він прийняв замовлення. Під'їхав за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Метростроївська, до «Аквамарина». Коли він під'їхав до автомобіля підійшов ОСОБА_17 з ним були ще 2 молодих чоловіка. Вони утрьох сіли на заднє сидіння, і вони поїхали. Молоді люди сказали їхати в район «12 кварталу» до вул. Метростроївської, попросили заїхати на автостоянку. Приїхавши на автостоянку, хлопці вийшли, потім до нього підійшов чоловік розрахувався і він поїхав.

Однак, з наведених вище показань свідків випливає, що вони не повідомили суду будь - яких відомостей, що мають значення для встановлення обставин, які підлягають доказуванню, передбачених ст. 91 КПК України, тому колегія суддів не може їх покласти в основу обвинувачення.

При оцінці доказів на підтвердження вини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3, суд не приймає в якості доказів вини обвинувачених: Акт про застосування службової собаки від 21.07.2014 року, відповідно до якого службова собака взяла слід від балкону, пішла прямо уздовж трамвайних колій, пройшла 200 метрів, повернула на ліво на вул. Ларіонова, пройшла 100 метрів, повернула на право та пройшла 1,5 км до автомийки (т.1, а.п.33), протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, пояснив, що на даних фотознімках нікого не впізнає (т.3, а.п.141-143); протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, пояснив, що на даних фотознімках нікого не впізнає (т.3, а.п.150-152); протоколи пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до яких свідок ОСОБА_22 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, пояснила, що на даних фотознімках нікого не впізнає (т.3, а.п.153-155, а.п.156-158,159-161); протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_22 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, вказала на фотокартку під № 3 (з зображенням невідомого чоловіка), та пояснила, що даний чоловік сильно схожий на одного з чоловіків, який 21.07.2014 року заходив до приміщення магазину, де вона працювала, але форма носа у чоловіка була інша. Відповідно до довідки до протоколу ОСОБА_1 зображений на фотознімку №2 (т.3, а.п.162-164); протокол огляду від 02.09.2014 року та фототаблицею до нього, відповідно до якого об'єктом огляду є автомобіль «Mithubishi Grandis», державний номер НОМЕР_2, сріблястого кольору, який знаходиться на стоянці Красногвардійського РВ ДМУ за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Філософська, 5. На момент огляду автомобіль має пошкодження: відсутній задній бампер, пошкоджена задня кришка багажника. В ході огляду салону автомобіля виявлено та вилучено: державний номерний знак АЕ 5976 ЄН, футляр з сонцезахисними окулярами (т.2, а.п.102-106); протокол обшуку від 23.11.2014 року, відповідно до якого проведено обшук за адресою: АДРЕСА_7 в якій мешкає ОСОБА_4, в ході обшуку знаряддя вчинення злочину, або речі здобуті злочинним шляхом, не виявлено (т.4, а.п.16-17); висновок експерта № 66/02-251 від 14.11.2014 року, відповідно до якого сліди малюнку тканини розмірами: 21х17 мм, 37х17 мм, 25х16 мм, 18х15 мм, 31х13 мм, 12х11 мм, перекопійовані на липкий шар липких стрічок розмірами 63х48 мм, 131х48 мм, 55х48 мм, 35х48 мм, 62х48 мм, вилучених 21.07.2014 року при огляді місця події за адресою: вул. Леваневського, 58/19 в м. Дніпропетровську, придатні для ідентифікації об'єкта або об'єктів, що їх залишили по груповій приналежності, а при наявності конкретного об'єкту (рукавички) є можливість розглядати питання про їх ідентифікацію за приватними ознаками (т.1, а.п.165-167); висновок експерта № 66/01-196 від 23.08.2014 року, відповідно до якого на дев'яти липких стрічках розмірами: 54х38 мм, 49х38 мм, 65х38 мм, 64х38 мм, 30х38 мм, 62х38 мм, 58х38мм, 89х38 мм, 39х38 мм, вилучених при огляді місця події 21.07.2014 року по вул. Леваневського, 58/19 в м. Дніпропетровську, відкопійовано десять слідів пальців рук розмірами: 39х22 мм, 27х22 мм, 19х15 мм, 17х13 мм, 24х14 мм, 15х20 мм, 15х9 мм, 14х13 мм, 32х20 мм, 30х13 мм, з яких 6 слідів пальців рук розмірами: 39х22 мм, 27х22мм, 29х15 мм, 17х13 мм, 24х14 мм, 15х20 придатні для ідентифікації особи, чи осіб, що їх залишила, а чотири інші сліди пальців рук розмірами 15х9 мм, 14х13 мм, 32х20 мм, 30х13 мм, не придатний для ідентифікації особи, або осіб, що їх залишили. Сліди пальців рук розмірами 32х22 мм, 15х20 мм залишені ОСОБА_8, Сліди пальців рук розмірами 17х13 мм, 24х14 мм залишені ОСОБА_7, сліди пальців рук розмірами 27х22 мм, 19х15 мм залишені не потерпілими: ОСОБА_8, ОСОБА_7, ОСОБА_9, а якоюсь іншою особою чи особами (т.1, а.п.182-193); висновок експерта № 66/02-262 від 24.11.2014 року, відповідно до якого слід низу взуття розмірами 123х69 мм, гіпсовий зліпок якого був вилучений 21.07.2014 року при огляді місця події за фактом розбійного нападу по вул. Леваневського, 58/19 в м. Дніпропетровську придатний для ідентифікації взуття, що його залишило, за груповою належністю, а при наявності конкретного взуття можливо розглядати питання і про ідентифікацію за особистими ознаками (т.4, а.п.9-12), при цьому суд виходить з того, що вказані вивчені судом, надані стороною обвинувачення докази не мають доказового значення для підтвердження чи спростування винуватості обвинувачених: ОСОБА_1, ОСОБА_4, ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень.

Суд також не приймає, як докази вини обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень: протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, вказав на фото № 2, з зображенням ОСОБА_1, та пояснив, що дана особа сильно схожа на одного з хлопців, яких він бачив 21.07.2014 року по вул. Гомельській, проте не впевнений, що це саме ця особа, так як він бачив її короткий проміжок часу (т.3, а.п.144-146); протокол пред'явлення особи для впізнання по фотознімкам від 11.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_21 серед пред'явлених чотирьох фотознімків з зображеннями чоловіків, вказав на фото № 4, з зображенням ОСОБА_3, та пояснив, що дана особа сильно схожа на одного з хлопців, яких він бачив 21.07.2014 року по вул. Гомельській, проте не впевнений, що це саме ця особа, так як він бачив її короткий проміжок часу (т.3, а.п.147-149), так як відповідно до змісту вказаних протоколів свідок, при проведенні слідчих дій, вказував на фотокартки з зображеннями обвинувачених ОСОБА_1 та ОСОБА_3, однак поряд з цим вказував, що не впевнений, чи це були ті особи, яких він бачив 21.07.2014 року, а обвинувачення відповідно до норм Конституції України, Кримінального процесуального кодексу, не може ґрунтуватися на припущеннях.

При оцінці доказів суд, також не приймає: протокол пред'явлення особи для впізнання від 03.09.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_17 серед пред'явлених чотирьох фотознімків вказав на фото № 3 з зображенням ОСОБА_5, як на особу, яка вчинила розбійний напад 21.07.2014 року (т.2, а.п.125-127); протокол пред'явлення особи для впізнання від 25.11.2014 року, відповідно до якого потерпіла ОСОБА_9 серед пред'явлених чотирьох осіб вказала на чоловіка під № 1 - ОСОБА_5, як на особу, яка 21.07.2014 року скоїла розбійний напад (т.4, а.п.51-52), так як обвинувачення ОСОБА_5 пред'явлено за ч. 2 ст. 185 КК України, у вчиненні таємного викрадення 33 металевих чушок, які належать ПП НВП «Центросталь», а не за ч. 3 ст. 187 КК України, а відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення в межах обвинувального акта.

Колегія суддів не входить в обговорення питань оцінки доказів, а ніж ті, про які йдеться вище, та приходить до висновку про доведеність вини обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаному із насильством, небезпечним для життя і здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в житло.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 обвинувачується у тому, що він будучи неодноразово судимим на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив, маючи не зняту та не погашену в установленому порядку судимість, повторно вчинив умисне корисливе кримінальне правопорушення.

Так, ОСОБА_5 17.05.2014 року близько 00 години 30 хвилин, знаходячись поблизу автозаправки WOG», яка розташована по вул. Б.Кротова, 22-Д в м. Дніпропетровську, реалізуючи умисел, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинюючи кримінальне правопорушення повторно, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, діючи таємно, із корисливих мотивів, підійшов до вантажного автомобіля «DAF ХF 95.480», державний номер НОМЕР_3, з причепом «Kogel», державний номер НОМЕР_4, який знаходився на узбіччі дороги поблизу автозаправки «WOG» по вул. Б.Кротова, 22-Д в м. Дніпропетровську, та за допомогою ножа, який мав при собі, розрізав тент причепа автомобіля, звідки таємно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, викрав чуже майно, яке належить ПП НВП «Центросталь» в особі директора ОСОБА_28, а саме: цинк металевий в чушках марки ЦОА в кількості 33 штуки, вартістю 550, 80 гривень за одиницю, заподіявши матеріальну шкоду ПП НВП «Центросталь» в особі директора ОСОБА_28 на загальну суму 18176 гривень 40 копійок.

Після чого, ОСОБА_5 з викраденим майном зник з місця скоєного злочину, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Умисні дії ОСОБА_5, які виразилися у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчинені повторно, кваліфіковано органом досудового розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення не визнав в повному обсязі та пояснив суду, що крадіжку чушок на заправці, він не вчиняв. Його затримали співробітники міліції, та під впливом психологічного насилля, а саме надання можливості побачити дружину з дитиною, змусили давати визнавальні покази. Слідчий йому сказав визнати вину у крадіжці чушок. Таким чином, ОСОБА_5 визнав вину, говорив те, що казав слідчий, на слідчому експерименті показував, те, що йому казали, сказав, що у нього є велосипед, на якому він перевозив чушки, всі документи підписував, не читаючи їх.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ОСОБА_10 пояснив суду, що від директора підприємства ПП НВП «Центросталь» він дізнався, що біля заправки «WOG» було здійснено крадіжку з причепу вантажного автомобіля, а саме викрадення болванок цинку. Було викрадено 33 болванки, чим нанесено матеріальний збиток підприємству. Частина болванок була знайдена, підприємству була завдана матеріальна шкода приблизно на суму 2 000 гривень.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_29 пояснив суду, що на початку травня 2014 року, вдень, він зустрів ОСОБА_5, коли йшов по вул. Інженерній у м. Дніпропетровську. ОСОБА_5 запропонував йому купити три металеві чушки, сказав, що вони належать йому. Чушки були з бронзи чи латуні, розміром приблизно 50х20 см, товщиною 15 см, вони були важкі, однак він міг їх нести в одній руці. 3 чушки він придбав за 600 гривень.

Купивши чушки, він поклав їх у сумку та приніс додому, через декілька днів продав чушки на ринку «Курчатовський» незнайомому чоловіку за 700 гривень.

У чому в той день був одягнений ОСОБА_5, він не пам'ятає, колір металу, з якого були зроблені чушки, не пам'ятає.

В одній руці він може нести вагу 30 - 40 кілограмів. 50 - 60 кілограм, він в одній руці нести не може. Могло бути таке, що чушки він ніс у двох руках.

Коли він придбав чушки на вул. Інженерній м. Дніпропетровська його зустрів друг - ОСОБА_26, та підвіз його додому, коли він ніс продавати чушки, його на ринок відвіз товариш на ім'я ОСОБА_29.

Допитаний свідок ОСОБА_30 пояснив суду, що у 2014 році він працював слідчим СВ Бабушкінского РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5

Проведення досудового розслідування, зокрема слідчої дії пред'явлення особи для впізнання проводилося відповідно до норм КПК України, сторонніх осіб при слідчій дії не було, дружина ОСОБА_5 при проведенні впізнання в кабінеті, не знаходилася. Під час проведення впізнання на ОСОБА_5 вказав свідок. Також під час досудового розслідування проводився слідчий експеримент під час якого на ОСОБА_5 тиск ніхто не здійснював.

Під час досудового розслідування ОСОБА_5 допитували, захисника, він не залучав. Будь - яких заперечень під час досудового розслідування у нього не було.

Допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_31 пояснила суду, що у 2014 році вона працювала начальником відділу економічних експертиз НДЕКЦ України при ГУМВС України на Придніпровській залізниці. По кримінальному провадженню відносно ОСОБА_5 економічну експертизу проводила вона. Вартість 23 цинкових чушок, розрахована відповідно до постанови слідчого.

Якщо б вона розраховувала вартість 33 штук чушок їх вартість складала б - 18 176, 40 гривень, це середня вартість на час вчинення кримінального правопорушення.

Експертиза по оцінці вартості цинкових чушок відбувалася на підставі документів.

Заслухавши обвинуваченого ОСОБА_5, свідків, вивчивши наявні докази, і давши оцінку їх сукупності, суд приходить до висновку про недоведеність вчинення обвинуваченим інкримінованого кримінального правопорушення, так як в ході судового слідства сторона обвинувачення, не довела те, що ОСОБА_5 вчинив інкриміноване кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України, за обставин викладених в обвинувальному акті.

Аналізуючи покази свідків: ОСОБА_29, ОСОБА_32, суд приходить до висновку, що дані покази свідків не є такими, які підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення, так як дані покази свідків є не конкретними, та такими, що не підтверджуються іншими доказами, не узгоджуються між собою. При цьому суд виходить з наступного.

Так з об'єктивної сторони, кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України полягає у викраденні майна. Вчиненні діяння, яке характеризується протиправним корисливим оберненням на свою користь чи користь інших осіб чужого майна, яке заподіює пряму шкоду власникові, і здійснюється, як правило, проти волі власника.

Однак, в ході проведення досудового розслідування відповідними слідчими діями не було достовірно встановлено та зафіксовано, відповідно до норм КПК України, докази того, що ОСОБА_5, знаходячись по вул. Б. Кротова, 22, викрав з причепу автомобіля 33 чушки з цинку.

Суд критично ставиться до показів свідка ОСОБА_29, так як будучи допитаним в судовому засіданні, свідок однозначно, впевнено і ствердно пояснив, що він придбав чушки у ОСОБА_5, однак крім цього свідок не зміг детально описати події покупки чушок у ОСОБА_5, а саме не пам'ятає, у чому був одягнений ОСОБА_5, яка була вага металу, який він придбавав, який був його колір.

При цьому, свідок також не міг пояснити суду, як співробітники міліції дізналися про купівлю ним у ОСОБА_5 викраденого металу, так як сам до поліції з відповідними заявами про придбання ним металевих чушок, не звертався, чушки через декілька днів продав незнайомому чоловіку.

Суд також критично оцінює покази свідка ОСОБА_30, який проводив досудове розслідування у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 185 КК України, так як свідок з суб'єктивної точки зору, дав оцінку проведеній ним роботі у якості слідчого при розслідуванні кримінального правопорушення, яка з його точки зору в повній мірі відповідала вимогам КПК України, однак дані покази не підтверджують вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Не може також суд в якості підтвердження вини обвинуваченого прийняти покази свідка ОСОБА_30 в частині того, що при проведенні впізнання, один зі свідків вказав на ОСОБА_33, як на особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, а також те, що при проведенні слідчого експерименту ОСОБА_5, знаходячись на місці вчинення кримінального правопорушення розказав та показав обставини його вчинення, так як відповідно до ч. 7 ст. 97 КПК України у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимими доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим.

Що стосується показів в судовому засіданні свідків: ОСОБА_32, яка пояснила суду, що в 2014 році вона гуляла з дитиною, в с. Мирному у м. Дніпропетровську, це було у вечірній час, до неї підійшов чоловік, приблизно 30 років, запропонував купити чушку сірого кольору, з металу. Розмір чушки був, приблизно 20х15, на її погляд чушка важила приблизно 7 кілограмів. На пропозицію придбати чушку, вона відмовилася. Людину, яка до неї приходила, впізнати не може; ОСОБА_24, яка пояснила, що вона є дружиною обвинуваченого ОСОБА_34 З приводу обвинувачення щодо викрадення її чоловіком цинкових чушок, їй нічого не відомо, суд їх не приймає, так як вони не підтверджують і не спростовують вину ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Вивчивши досліджені в судовому засіданні письмові докази, наявні в матеріалах кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вивчені докази, а саме: протокол огляду місця події від 17.05.2014 року, відповідно до якого предметом огляду є автомобіль «Даф», державний номер НОМЕР_5, який знаходиться на території автозаправної станції по вул. Б.Кротова, 22б в м. Дніпропетровську.

Навпроти автомобіля через автомобільну дорогу знаходиться лісосмуга. У лісосмузі, на відстані, близько 3 - 5 метрів від дороги виявлено свіже скопану землю. В ході огляду було скопано верхній шар, під яким виявлено металеві чушки сірого кольору у кількості 29 штук, розміром 0,5х0,2х0,05 м, сірого кольору

Під час огляду виявлено та вилучено металеві чушки, мікрооб'єкти на темну дактилоплівку (т. 5, а.п.19-20); висновок експерта № 296/38 від 28.10.2014 року, відповідно до якого ринкова вартість саном на 17.05.2014 року цинку в чушках марки ЦОА, розмірами 0,5х0,2х0,5 м, вагою 20 кг/шт, в кількості 23 штуки могла складати, 12 668 гривень 40 копійок (т.5,а.п.42-47); речові докази: 29 металевих чушок розмірами 0,5х0,2х0,5м, вилучених в лісосмузі навпроти автозаправки «WOG» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б.Кротова, 22Б, які передані на зберігання ОСОБА_35 (т.5,а.п.21), зі змісту вказаних доказів, суд робить висновок, про те, що вони підтверджують лише те, що 17.05.2014 року мало місце викрадення майна, яке належить ПП НВП «Центросталь», а саме: цинку металевого в чушках марки ЦОА в кількості 33 штуки, так як вони не доводять, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 185 КК України було вчинено ОСОБА_5

Суд критично ставиться до письмових доказів, а саме: протоколу пред'явлення особи для впізнання від 21.11.2014 року, відповідно до якого свідок ОСОБА_36 вказав на чоловіка під № 1 - ОСОБА_5, як на чоловіка, який продав йому металеві чушки (т.5, а.п.50-54), так як свідок, в судовому засіданні, не зміг однозначно і беззаперечно пояснити суду деталі придбання металевих чушок у ОСОБА_5, що відповідно ставить під сумнів правдивість та об'єктивність показів даного свідка, а тому і не може бути покладено в основу обвинувачення.

Дані в судовому засіданні покази експерта ОСОБА_31, щодо вартості 33 штук чушок самі по собі не підтверджують і не спростовують вину обвинуваченого у вчиненому правопорушенні.

Не може суд прийняти, як доказ вини обвинуваченого його покази під час слідчого експерименту, так як про вказаний факт вчинення кримінального правопорушення 17.05.2014 року станом на 11.12.2014 року було добре відомо співробітникам міліції, опинившись у складній життєвій ситуації, могла мати місце самообмова. При цьому, колегія суддів не може не звернути увагу на те, що вказаний слідчий експеримент проведено поверхнево, так як ОСОБА_5 в загальних рисах повідомив, що він знаходячись за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б.Кротова, 22, на зупинці поблизу заправки «WOG», розрізавши тент на причепі автомобіля, викрав металеві чушки, які переніс у лісосмугу та закопав їх (т.5,а.п.73-77). При цьому у ОСОБА_5 не було з'ясовано, в який час доби він вчинив кримінальне правопорушення, скільки за часом він сам переносив металеві чушки, вагою 20 кг 1 штука у лісосмугу, куди склав, та як перевіз 4 чушки, з кількості викрадених чушок, яке знаряддя застосовував при копанні землі, адже відповідно до протоколу огляду, металеві чушки були знайдені під шаром свіжовикопаної землі.

Дослідивши і оцінивши докази у кримінальному провадженні в їх сукупності, суд приходить до висновку, що пред'явлене ОСОБА_5 обвинувачення у таємному викраденні чужого майна (крадіжка), вчиненому повторно, є не доведеним.

Відповідно до ст. 2 КПК України завданням кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, передбачених ст.91 КПК України покладається на сторону обвинувачення, належності та допустимості доказів - на сторону, що їх подає.

Відповідно до ст.62 Конституції України, ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданий, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Вирок суду не може ґрунтуватися на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.

Відповідно до ст.ст.284, ч.1, п.3; 373, ч.1, п.2 КПК України у разі, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, не встановлено достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримання, ухвалюється виправдувальний вирок.

Згідно до п.23 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму ВСУ з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» є неприпустимим обвинувальний ухил при вирішенні питання про винність чи невинність підсудного. Всі сумніви щодо доведеності обвинувачення, якщо їх неможливо усунути, повинні тлумачитися на користь підсудного. Коли зібрані у справі докази не підтверджують обвинувачення і всі можливості збирання додаткових доказів вичерпані, суд зобов'язаний постановити виправдувальний вирок.

З урахуванням викладеного, розглянувши кримінальне провадження відносно ОСОБА_5 в межах висунутого обвинувачення, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не доведена.

Отже, розглянувши кримінальне провадження в повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 187, ч. 1 ст. 263 КК України, ОСОБА_4 за ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст. 187 КК України.

Вина ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, не доведена, у зв'язку з чим ОСОБА_5 підлягає виправданню за пред'явленим йому обвинуваченням.

Умисні дії ОСОБА_1, що виразилися в нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в житло, кваліфікуються за ч. 3 ст. 187 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3, що виразились у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в житло, кваліфікуються за ч. 3 ст. 187 КК України.

Умисні дії ОСОБА_3, що виразилися у придбанні та носінні вогнепальної зброї без передбаченого законом дозволу, кваліфікуються за ч. 1 ст. 263 КК України.

Умисні дії ОСОБА_4, що виразилися в пособництві у вчиненні розбою, тобто у нападі з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із погрозою застосування насильства, небезпечного для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу (розбій), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням в житло, кваліфікуються за ч.5 ст.27 ч.3 ст. 187 КК України.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває, має на утриманні малолітню дитину - ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, (т.4, а.п.137 - 160).

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_1 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, думки потерпілої, ролі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_1 з застосуванням ст. 69, 75 КК України, не відповідатиме вимогам Кримінального кодексу України, щодо правил призначення покарання, не відповідає ставленню обвинуваченого до скоєного ним суспільно-небезпечного діяння, а також з урахуванням думки потерпілої.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_3 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, які відноситься до категорії тяжкого та особливо тяжкого кримінальних правопорушень, дані про особу винного, який раніше не судимий, перебуває на обліку у кабінеті довіри КЗ Новомосковська центральна районна лікарня» ДОР з діагнозом В 20.1 ІІ кл. ст, є інвалідом ІІІ групи, за місцем проживання характеризується опосередковано, за місцем роботи характеризувався позитивно (т.4, а.п.27-35);

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає.

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_3 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, думки потерпілої, ролі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді позбавлення волі, з застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання біль суворим.

Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_3 з застосуванням ст. 69, 75 КК України, не відповідатиме вимогам Кримінального кодексу України, щодо правил призначення покарання, а також з урахуванням думки потерпілої.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд згідно з вимогами ст. 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії особливо тяжкого кримінального правопорушення, дані про особу винного, який раніше не судимий, на обліках у лікарів нарколога, психіатра не перебуває (т.4, а.п.110-117);

Обставин, що пом'якшують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 66 КК України, суд не вбачає

Обставин, що обтяжують покарання ОСОБА_4 відповідно до ст. 67 КК України, суд не вбачає.

З урахуванням викладеного, ролі обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, думки потерпілої, суд вважає, що для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень необхідним та достатнім є призначення покарання у вигляді позбавлення волі.

Призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 з застосуванням ст. 69, 75 КК України, не відповідатиме вимогам Кримінального кодексу України, щодо правил призначення покарання, тяжкості вчиненого, та відсутності усвідомлення обвинуваченим тяжкості скоєного ним кримінального правопорушення, а також з урахуванням думки потерпілої.

Розглядаючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 107 118 гривень, та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у розмірі 200000 гривень, колегія суддів приходить до висновку, що позовна заява, підлягає залишенню без розгляду, так як сума матеріальної шкоди потерпілим не підтверджена.

Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Документально підтверджені витрати на залучення експерта вирішити відповідно до ч. 2 ст. 124 КПК України.

Керуючись ст.ст.369-371, 374 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

ОСОБА_5 визнати невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України, та виправдати у зв'язку з недоведеністю вини обвинуваченого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.

Запобіжний захід обраний обвинуваченому ОСОБА_5 у вигляді домашнього арешту, - скасувати.

ОСОБА_1 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_1 залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 відраховувати з 02.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, термін попереднього ув'язнення ОСОБА_1 в межах даного кримінального провадження з 02.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року включно, зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_3 визнати винуватим у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст.187, ч. 1 ст. 263 КК України, і призначити йому покарання:

-за ч. 3 ст. 187 КК України у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна;

-за ч. 1 ст. 263 КК України у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно ОСОБА_3 призначити покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_3 залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_3 відраховувати з 17.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, термін попереднього ув'язнення ОСОБА_3 в межах даного кримінального провадження з 17.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року включно, зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

ОСОБА_4 визнати винуватим у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 ч. 3 ст.187 КК України, і призначити йому покарання у вигляді 7 (семи) років позбавлення волі з конфіскацією майна.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід обвинуваченому ОСОБА_4 залишити незмінним - тримання під вартою.

Строк відбування покарання ОСОБА_4 відраховувати з 02.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України, термін попереднього ув'язнення ОСОБА_4 в межах даного кримінального провадження 02.09.2014 року по 26.06.2015 року, а також з 30.09.2015 року по 18.10.2016 року включно, зарахувати у строк відбування покарання з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Стягнути солідарно з обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_4 документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 393, 12 гривень на користь держави (реквізити: одержувач платежу - ГУДКСУ у Дніпропетровської області; код банку отримувача - 805012, отримувач УК у Кіровському районі м. Дніпропетровська/24060300, код отримувача 37989316, рахунок отримувача 31418544700007).

Стягнути з ОСОБА_3 документально підтверджені витрати на залучення експерта в сумі 982, 80 гривень одержувач платежу - УДКСУ у Красногвардійському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області; р/р 31114115700008, МФО 805012; код ЄДРПОУ: 3798953).

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_8 про відшкодування матеріальної шкоди завданої кримінальним правопорушенням у розмірі 107 118 гривень, та моральної шкоди, заподіяної кримінальним правопорушенням у розмірі 200000 гривень, - залишити без розгляду.

Речові докази:

копія чеку від 15.11.2013 року, на купівлю мобільного телефону «Нокіа 206 дуал сім», копія імей коду телефону «Нокіа 206 дуал сім», які долучені до матеріалів кримінального провадження, - залишити в матеріалах кримінального провадження (т.1,а.п.89- 90);

дві стріляні гільзи, два демонтовані патрони, пістолет марки «SCHMEISSER» фрагмент скотчу, бухту скотчу, які упаковані в спецпакети, два державні номерні знаки НОМЕР_7, які упаковано в поліетиленові пакети, слід низу взуття, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, - знищити (т.3,а.п.40-42, квитанція № 1062; т.3,а.п.43-45, квитанція № 1071, т.4,а.п.24, квитанція 25);

монети, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, - обернути в дохід держави (т.3,а.п.43-45, квитанція № 1071);

mp -3 плеєр «Texed» Т - 479, у корпусі сріблястого кольору, фотоапарат «Nikon Сoolpix» S 2500, в корпусі чорного кольору; iPad, в корпусі сріблястого кольору, які упаковані в паперові конверти, які передані на зберігання до камери зберігання речових доказів Красногвардійського РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області, - передати власнику ОСОБА_8 (т.3,а.п.43-45, квитанція № 1071),

29 металевих чушок розмірами 0,5х02х0,5м, вилучених в лісосмузі навпроти автозаправки «WOG» за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Б.Кротова, 22Б, які передані на зберігання ОСОБА_35, - залишити власнику ПП НВП «Центросталь» (т.5,а.п.21).

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченим та прокурору.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська протягом 30 днів з дня проголошення, а обвинуваченими, які знаходяться під вартою, у той же строк з дня отримання копії вироку.

Головуючий суддя В.Ю. Мащук

Суддя В.В. Самсонова

Суддя Н.В. Токар