Вирок № 62069211, 19.10.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/2579/15-к

Провадження № 1-кп/727/322/16

В и р о к

І м е н е м у к р а ї н и

19 жовтня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці у складі:

Головуючого, судді - Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань - Бурма А.С.

за участю учасників судового кримінального провадження:

- прокурора Владічан В.А.

- захисника ОСОБА_2 в інтересах обвинувачених

- обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4

- потерпілої - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 3 приміщення Шевченківського районного суду м. Чернівці справу 727/2579/15к/1-кп/727/322/16 по кримінальному провадженню, внесеному в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12015260040000824 від 16 березня 2015 року по обвинуваченню:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого: - вироком від 27.03.2008 року Білоцерківського міського суду Київської області, за ст. 185 ч. 1, 69 ч. 1 КК України до громадських робіт на 240 годин;

- вироком від 24.03.2009 року Білоцерківського міського суду Київської області, за ст. 389 ч. 2, 185 ч. 2, 70, 71 КК України до арешту на 5 місяців 25 днів;

- вироком від 25.05.2011 року Білоцерківського міського суду Київської області за ст. 185 ч.1 на 2 роки позбавлення волі;

- вироком від 20.03.2012 року Білоцерківського міського суду Київської області за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років 5 місяців позбавлення волі. Звільнився 26.06.2014 на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році»;

- вироком від 04.02. 2016 року Білоцерківського міського суду Київської області за ст. 185 ч.2 КК України до 3 років 3 місяців позбавлення волі;

- вироком від 17.02. 2016 року Білоцерківського міського суду Київської області за ст. за ч.2 ст. 185 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі, який був скасований і колегією суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області винесено 26.05. 2016 року вирок за ст. 185 ч.2, ч. 4 ст. 70 КК України - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України;

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця м. Харків, мешканцю АДРЕСА_2, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не працюючого, не одруженого, раніше неодноразово судимого: - вироком від 24.03. 2011 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за ст. 185 ч. 1 КК України до штрафу - 850 гривень;

- вироком від 08.08. 2012 року Першотравневого районного суду м. Чернівці за ст. 185 ч. 1 ст. 185 ч. 2 КК України до позбавлення волі строком до 3 років;

- вироком від 29.08. 2012 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за ст. 185 ч. 2 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

- вироком від 26.12. 2012 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за ст. 190 ч. 2, ст. 70 ч. 4 КК України до З років 7 місяців позбавлення волі;

- вироком від 26.12. 2012 року Шевченківського районного суду м. Чернівці за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15, ст. 71 КК України до 3 років 6 місяців позбавлення волі. Звільнився 04.08.2014 на підставі ЗУ «Про амністію у 2014 році»; - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, - ВСТАНОВИВ:

Обвинувачений ОСОБА_3 вступивши у попередню злочинну змову з ОСОБА_4 15 березня 2015 року приблизно о 12.35 год., діючи умисно, переслідуючи корисливу мету, направлену на викрадення чужого майна, перебуваючи в приміщенні магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", розташованого по АДРЕСА_3, таємно викрали два гелі для гоління фірми «Nivea» для чутливої шкіри, ємністю по 200 мл. та два гелі «Nivea Original», ємністю по 200 мл., вартістю по 45.50 грн. кожен (вартість визначена згідно прибуткової накладної № 1041 від 23.12.2014р.) на загальну суму - 182 гривні, після чого із викраденим направились до виходу із магазину, про те були поміченими під час крадіжки адміністратором вищевказаного магазину ОСОБА_6, яка намагалась їх зупинити; при цьому, ОСОБА_4 та ОСОБА_3, зрозумівши, що їх злочинний намір на таємне викрадення чужого майна викрито, продовжили вчиняти вже відкрите викрадення чужого майна, не зважаючи на заклики адміністратора і працівників магазину зупинитись, з місця вчинення кримінального правопорушення втекли, розпорядившись в подальшому викраденим на власний розсуд, чим спричинили матеріальну шкоду потерпілій ОСОБА_5, власниці магазину "ІНФОРМАЦІЯ_5", що по АДРЕСА_3 на загальну суму 182 грн.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 не визнав своєї вини у пред»явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України та заперечував проти своєї причетності до вчинення відкритого викрадення чужого майна, а саме - чотирьох гелів для гоління фірми «Nivea» і «Nivea Original» вартістю по 45.50 грн. кожний, на загальну суму - 182 грн. В наданих суду поясненнях у формі відповідей на запитання, вказував, що 15.03. 2016 року він зустрівшись в місті з ОСОБА_4 та в розмові дізнавшись від останнього, що йому потрібні кошти для придбання наркотиків і яких в нього не було для позики ОСОБА_4, гуляючи містом дійшли до АДРЕСА_3, де зайшли до магазину ІНФОРМАЦІЯ_5, всередині якого він з ОСОБА_4 пройшли у відділ з товаром побутової хімії, де зупинилися навпроти прилавку на якому знаходилися чоловічі гелі та дочекавшись, щоб покупці вийшли з відділу, розуміючи, що у відділі нікого не має шляхом огляду відділу, ОСОБА_4 взяв з прилавку один гель «Nivea» та поклав його в пакетах, а він діставши інші, взяв три гелі цієї ж марки, які поклав за куртку, після чого з ОСОБА_4 вийшли з магазину, ні на кого не звертаючи увагу та швидким шагом пішли, він повернув направо вулицею, назву якої не пам»ятає, а ОСОБА_4 пішов прямо, однак через деякий час його наздогнав і вже разом пішли в сторону Червоноармійського ринку, де по дорозі ОСОБА_4 віддав йому викрадений гель для гоління, який разом з іншими він згодом продав на ринку невідомій йому особі, а виручені кошти витратив на власні потреби. Вважає, що разом з ОСОБА_4 він вчинив крадіжку а не грабіж, а тому підтримав позицію свого захисника, щодо перекваліфікації його дій з ст. 186 ч.2 КК України на ч. 2 ст. 185 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 також не визнав своєї вини у пред»явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 186 КК України, стверджував в показах про те, що він 15.03. 2016 року в районі площі Соборної в м. Чернівці зустрівся із своїм знайомим ОСОБА_3 із яким гуляв містом, і в якого хотів позичити грошові кошти, що йому необхідні були для придбання наркотиків, так як він на той час вживав наркотичні засоби, був наркозалежною особою і на даний час проходить курс лікування на замісній терапії від наркоманії . Коли почув що в ОСОБА_3 не має коштів, вирішили щост вкрасти, аби отримати потім продати і таким чином отримати кошти. Дійшовши до АДРЕСА_3, він з ОСОБА_3 зайшли всередині приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_5, де пройшовши молочне відділення повернули до відділу з побутовою хімією, в якому з прилавку він взяв у присутності ОСОБА_3 один флакон геля для гоління Нівея і кинув в пакет який приніс із собою, а останній взяв три флакони цього гелю і поклав їх за куртку, після чого він з ОСОБА_3 швидко ні на кого не звертаючи увагу, а саме на касира, інших продавців і людей з магазину і пішли він прямо на зупинку, а ОСОБА_3 звернув вправо вулицею, а через деякий проміжок часу, він здзвонився з останнім і вони зустрілися, де при зустрічі він віддав ОСОБА_3 свій флакон гелю, який з іншими були продані ОСОБА_3 на ринку. Пояснив, що він не чув як йому і ОСОБА_3 вслід коли вони виходили з магазину кричали зупинитися адміністратор і працівник магазину, при цьому зазначивши що дійсно він бачив останніх, які навіть вибігли за ним і ОСОБА_3 на вулицю, однак вони дуже швидкими кроками, майже бігом пішли не зупиняючись і ні на кого не звертаючи увагу. Також просив його дії перекваліфікувати з ч. 2 ст. 186 та ч. 2 ст. 185 КК України і суворо не карати, надати можливість вилікуватися.

Не зважаючи на невизнання обвинуваченими ОСОБА_3 та ОСОБА_4 своєї вини, за відповідно пред»явленим їм обвинуваченням - ч. 2 ст. 186 КК України, їх винуватість у вчиненні злочину, передбаченого даною нормою закону підтверджується доказами, яким в ході судового розгляду було надано належну оцінку, і які безпосередньо були дослідженні в судовому засіданні, зокрема:

- показами потерпілої ОСОБА_5, яка суду під присягою надала показання про те, що очевидцем вчинення відкритого викрадення майна з належного їй на праві власності магазину ІНФОРМАЦІЯ_5 розташованого по АДРЕСА_3 не була. На початку березня місяця минулого року, їй зателефонувала адміністратор магазину ОСОБА_6 і повідомила про те, що в монітор камер відео спостереження побачила, як з прилавку у відділі побутової хімії двоє невідомих чоловіків викрадають гель для гоління, після чого ОСОБА_6 вибігла з побутової кімнати і намагалася зупинити чоловіків, кричала їм навздогін зупинитися, однак чоловіки незважаючи ні на що вибігли з магазину на вулицю і втекли. В подальшому записами камер відео спостереження, які вона переглянула вже разом з працівниками поліції, які були викликані ОСОБА_6 і вона побачила увесь процес викрадення майна. Вказала, що збитки завдані внаслідок таких дій обвинуваченими було в подальшому відшкодовано, будь - яких претензій матеріального характеру у неї до обвинувачених не має, просила призначити останнім покарання на розсуд суду, в межах закону.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 під присягою надала показання про те, що працює адміністратором магазину «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташований в АДРЕСА_3 та 15.03. 2015 року вона перебувала на зміні і знаходилася в підсобному приміщенні магазину де знаходиться монітор для перегляду з камер відео спостереження магазину та приблизно в обідній період часу на моніторі побачила як двоє чоловіків, що зайшли в магазин, а саме у відділ побутової хімії взяли з прилавку гель чоловічий для гоління Нівея, один флакон з яких поклав в пакет, інший під куртку, після чого направилися до виходу з магазину, вона ж одразу вибігла з підсобного приміщення і біля каси, де знаходяться двері виходу із магазину крикнула чоловікам зупинитися, один з яких обернувся до неї, подивився після чого відчинив двері і побіг по вулиці звернувши за угол, інший чоловік куди втік не пам»ятає. В залі судових засідань чітко впізнала чоловіків які вчинили викрадення товару, вказавши на ОСОБА_4 та ОСОБА_3, пояснивши, що до неї повертався, коли вона кричала «Що вони робити, зупиніться» ОСОБА_3 Вказала, що після того, як не наздогнала ще з однією працівницею магазину чоловіків, повернулася в магазин і викликала працівників поліції та повідомила власницю магазину ОСОБА_5, разом із якою у присутності поліції переглядали записи з камер відео спостереження. В засіданні не змогла відповісти чи вона, чи власниця магазину передавали записи з камер відео спостереження правоохоронним органам.

Доведеність в судовому засіданні вини обвинувачених стверджується і належним чином дослідженими по справі письмовими доказами, зокрема:

-протоколом прийняття заяви про вчинення кримінального правопорушення від 15.03. 2015 року (а.с. 6 т.2);

-протоколом огляду місця подій від 15.03. 2015 року, проведеного за участю понятих, об»єктом якого було приміщення магазину ІНФОРМАЦІЯ_5 що по АДРЕСА_3 та місце з якого було вчинено викрадення двох гелів для гоління фірми «Nivea» для чутливої шкіри, ємністю по 200 мл. та двох гелів «Nivea Original», ємністю по 200 мл., вартістю по 45.50 грн. кожен (т.2 а.с. 8);

Даний доказ досліджений в судовому засіданні проти дослідження якого як належного і допустимого доказу не заперечувала сторона захисту, узгоджується з дослідженими в засіданні відеозаписами з камер відео спостереження магазину ІНФОРМАЦІЯ_5 що по АДРЕСА_3 ( т.2 а.с. 9), зокрема за переглядом якого було встановлено, що дійсно 15.03. 2015 року біля 12.35 годин в приміщення вказаного магазину зайшли ОСОБА_3, ОСОБА_4, які направилися до відділу в магазині побутової хімії, де кілька хвилин очікували щоб покупець - жінка вийшла з відділу, після чого, як свідчать записи, ОСОБА_3 повернувся і оглянув приміщення на предмет наявності камер та ОСОБА_4 взяв з прилавку один гель Нівея і поклав його в пакет, принесений із собою, після чого ОСОБА_3 з дальнього краю дістав флакон з гелем, переклав його і взяв в послідовній черговості один за одним три флакони гелю Нівея, поклав їх під куртку, після чого обоє направилися через відділ до виходу з магазину, чого в судовому засіданні не заперечували ні ОСОБА_3 ні ОСОБА_4, однак заперечили незважаючи на чітку фіксацію їх дій того, що де біля каси, яка знаходиться поруч із виходом із магазину працівниця магазину, як згодом було встановлено, це була ОСОБА_6 крикнула зупинитися ОСОБА_4, ОСОБА_3, на що останній повернувся до неї і бистрим кроком з ОСОБА_4 вийшли з магазину, почали тікати.

При цьому, суд звертає увагу, що як вбачається з показів ОСОБА_3 він зрозумівши на вулиці, що їх помітили, втік направо за угол від магазину у вулицю, назви якої не пам»ятав, та пройшовши біля 100 метрів, де його наздогнав ОСОБА_4 і віддав викрадений ним флакон гелю, направилися іншою вулицею до Червоноармійського ринку м. Чернівців, фактично де і збув незнайомій йому особі викрадені флакони гелю Нівея та з отриманих коштів частину віддав ОСОБА_4

А, отже, доводи як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 в частині того, що вони ніким не були помічені під час вчинення викрадення з магазину товару, спростовуються як наведеним, так і показами потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6 та дослідженими в засіданні записами з камер відеоспотереження, а також і іншими доказами, а саме - протоколом проведення слідчого експерименту від 25.03. 2016 року у присутності понятих, за участю ОСОБА_4 (т.2 а.с. 53, 54); протоколом проведення слідчого експерименту від 19.03. 2016 року у присутності понятих, за участю ОСОБА_3. (т.2 а.с. 70- 71).

Вказані докази повністю підтверджуються дослідженою в судовому засіданні відео трансляцією проведених слідчих експериментів відповідно від 19.03. 2016 року за участю ОСОБА_3. та 25.03. 2016 року за участю ОСОБА_4 (т.2 а.с. 72), при дослідженні з яких в залі суду чітко вбачається, що відповідно обвинувачені під час проведених із ними слідчих експериментів визнавали вчинення відкритого викрадення чужого майна (т.б. грабіж), не заперечували і того, що бачили працівника магазину і чули як вона їм кричала зупинитися, тобто усвідомлювали той факт, що були викриті при вчиненні крадіжки. Досліджені вищенаведені докази - протоколи слідчих експериментів за участю ОСОБА_3, ОСОБА_4, а також відеотрансляцій їх відповідно проведення були як останнім, так і в їх інтересах захиснику розкритті при проведенні вимог ст. 290 КПК України, будь - яких при цьому зауважень щодо їх неналежності і недопустимості висловлено не було. Доводи при цьому, обвинувачених ОСОБА_3 про застосування до нього психологічного тиску з боку працівників правоохоронних органів також спростовуються матеріалами кримінального провадження, оскільки в останніх відсутні будь - які звернення, скарги при проведенні вимог ст. 290 КПК України за участі останнього на недозволені методи слідства. В судовому зсіданні обвинувачений ОСОБА_3 також підтвердив той факт що він ніяких скарг на дії слідчого чи інших працівників поліції, прокуратури до слідчого судді не подавав і усвідомив, що це потрібно було зробити лише в судовому засіданні.

Як ОСОБА_3, так і ОСОБА_4 добровільно було видано працівникам поліції свої паспорти з засвідченням наявності в них постійного місця реєстрації і проживання ( т.2 а.с. 25, 31 - 32) і згідно розписки ОСОБА_4 паспорт було повернуто ( т.2 а.с. 33).

Також із досліджених судом доказів встановлено, що на підставі заяви ОСОБА_4 ( т.2 а.с. 34), останній надав свою згоду на проведення огляду місця подій за місцем його проживання АДРЕСА_2, де у його присутності було проведено огляд, під час якого нічого не було виявлено і нічого не вилучалося (т.2 а.с. 34. 35).

А, отже доводи захисника в його інтересах відносно того, що огляд був проведений в порушення вимог КПК України без ухвали слідчого судді є такими що спростовуються дослідженими вище доказами в цій частині, а також і поясненнями ОСОБА_4 в засіданні, що він ніяких претензій зауважень з приводу проведення за його добровільною згодою належного помешкання не має.

Доводи захисника ОСОБА_2 в частині того, що показання її підзахисних ОСОБА_3, ОСОБА_4 як на досудовому слідстьві, так і в судовому засіданні надавалися послідовно, чітко, без протиріч спростовуються як дослідженими вище протоколами проведення слідчих експериментів за участю відповідно обвинувачених, так і відповідно показаннями ОСОБА_3, ОСОБА_4 в тому, що під час досудового розслідування вони дійсно визнавали свою вину у вчиненні відкритого викрадення майна, і надавали слідчому пояснення відносно того, що чули заклики працівниці магазину коли виходили з нього запинитися.

Вище досліджені докази в кримінальному провадженні у їх сукупності, суд вважає належними і допустимими і такими, що повністю узгоджуються як з показами потерпілої, так і показаннями свідка ОСОБА_6, а також і показами самих обвинувачених щодо послідовності їх дій направлених, як до моменту вчинення викрадення майна з магазину ІНФОРМАЦІЯ_5, так і в його момент та після.

При цьому суд не приймає до уваги доводи обвинувачених щодо відсутності між ними попереднього зговору, умислу на вчинення відкритого викрадення чужого майна, повторно і розцінює їх як обрану кожним з обвинувачених - ОСОБА_3, ОСОБА_4 лінію свого захисту, щоб уникнути покарання за скоєння тяжкого злочину, оскільки вони спростовуються наведеними вище доказами, а також і показаннями обвинуваченого ОСОБА_4, який чітко в судовому засіданні при дачі в порядку вимог ст. 351 КПК України показів зазначив, що саме через необхідність грошових коштів для придбання йому наркотичних засобів, та враховуючи відсутність коштів на той час для позики йому ОСОБА_3 в них виник умисел направлений на вчинення крадіжки, яку вони і вчинили в магазині ІНФОРМАЦІЯ_5 по АДРЕСА_3, однак, при цьому не розраховували на те, що будуть викриті працівниками магазину. Судом не встановлено підстав для самообмови як обвинуваченого ОСОБА_3, так і обвинуваченого ОСОБА_4, що фактично останніми в засіданні було підтверджено, як і не заперечувалося того, що в них відповідно відсутні будь - які підстави щодо обмови свідка ОСОБА_6, із якою вони раніше не були знайомі.

Вищенаведені доводи обвинувачених, в їх інтересах захисника відносно не причетності до вчинення відкритого викрадення чужого майна, за попередньою змовою групою осіб, спростовуються і вимогами чинного закону.

Згідно з п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 №10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності» (з змінами і доповненнями) визначено, що грабіж - це відкрите викрадення чужого майна у присутності потерпілого або інших осіб, які усвідомлюють протиправний характер дій винної особи, яка у свою чергу усвідомлює, що її дії помічені і оцінюються як викрадення. Відповідно до п. 4 цієї ж Постанови…. дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном, належить кваліфікувати як грабіж.

Відповідно до ст.22 КПК України - кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Вимогами ст.25 КПК України передбачено, що прокурор, слідчий зобов'язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення або в разі надходження заяви про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила. За правилами ст.91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини, вчинення кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом'якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання. Відповідно до ст.92 КПК України обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, передбачених ст. 91 КПК України, покладається на прокурора; тобто, обов'язок доказування обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, покладається на сторону обвинувачення безпосередньо у судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 370 КПК України обгрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. При цьому, відповідно до ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили. При постановленні вироку суд за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин кримінального провадження в їх сукупності, керуючись законом, повинен оцінити кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного рішення та для вирішення питань, зазначених у ст. 374 КПК України.

Отже, оцінюючи зібрані докази по кримінальному провадженні у їх сукупності в результаті повного всебічного та об'єктивного їх дослідження в судовому засіданні, суд вважає, що вина обвинувачених доведена, та вважає правдивими покази потерпілої ОСОБА_5, свідка ОСОБА_6 та приймає їх до уваги, так як вони послідовні, логічні та узгоджуються з вищенаведеними доказами, які підтверджує наявність факту вчинення відкритого викрадення чужого майна (грабежу).

Суд не вбачає підстав для ухвалення виправдувального вироку в частині обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 і закриття провадження відносно них, як про це зазначила захисник в їх інтересах, оскільки така позиція захисту спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами.

Таким чином, на підставі наведеного вище, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, вважає, що стороною обвинувачення доведено, умисел дій обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4 направлений на вчинення відкритого викраденні чужого майна та дії обвинувачених вірно кваліфікує за ч. 2 ст. 186 КК України, тобто відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно, за попередньою змовою групою осіб.

Згідно ст.12 ч.3 КК України, вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченими за ст. 186 ч.2 КК України відноситься до категорії тяжкого злочину.

При призначенні, як обвинуваченому ОСОБА_3, так і обвинуваченому ОСОБА_4 покарання, суд враховує у відповідності до вимог ст. 65 ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, їх особу та обставини, що обтяжують і пом"якшують їх покарання.

Обставин, що пом'якшують покарання, відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_4 згідно ст.66 КК України, судом приймається відшкодування останніми потерпілій завданої шкоди на суму 182 грн., як такого, що було в судовому засіданні підтверджено ОСОБА_5 та обвинуваченими.

В якості обставин, що обтяжують покарання, відповідно ОСОБА_3, ОСОБА_4 відповідно д ост. 67 КК України є рецидив злочину.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання суд враховує характер і ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, відсутність двох і більше пом»якшуючих покарання обставин та наявність обтяжуючої покарання обставини; думку потерпілої про відсутність претензій матеріального характеру; дані про особу обвинуваченого, а саме те, що він не одружений, працює, має місце реєстрації та проживання, за яким характеризується посередньо, на обліку у лікаря психіатра не перебуває, перебуває на обліку з 2011 року в лікаря - нарколога з діагнозом залежність від опіоїдів; зловживання алкоголем зі шкодою для здоров»я; раніше неодноразово судимий, вчинив даний злочин в період не знятої і не погашеної судимості (т. 2 а.с. 104 - 116), те, що обвинувачений ОСОБА_4 має незадовільний стан здоров»я (т.1 а.с. 162), працює підсобним працівником біогази Жучка (т.1 а.с. 161) та на громадських засадах в громадському об»єднанні «Чорнобильці Буковини», за місцем роботи в якому характеризується з позитивної сторони ( т.1 а.с. 74, 163) та вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 2 ст. 186 КК України, а саме у виді позбавлення волі, оскільки, на думку суду, його виправлення і перевиховання є не можливе без ізоляції від суспільства.

Таке покарання, на думку суду, є справедливим, а також необхідним та достатнім для його виправлення і попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.

Враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного ОСОБА_3, зокрема те, що останній неодноразово раніше притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення умисних злочинів, про що свідчить довідка ІЦ при ГУНП в Чернівецькій області, копії вироків (т. 2 а.с. 84 - 92; т. 1 а.с. 153 - 159); не працює, завдану правопорушеннями матеріальну шкоду потерпілій відшкодовано; претензій ні матеріального ні морального характеру в потерпілої ОСОБА_5 до обвинувачених не має; має незадовільний стан здоров»я ( т.1 а.с. 32); має постійне місце проживання в м. Біла Церква Київської області (т.2 а.с. 91), за яким характеризується позитивно (т. 2 а.с. 90) кримінальне правопорушення вчинив у період не знятої і не погашеної судимості (т. 2 а.с. 95 довідка про звільнення; а.с. 96 - 97), а тому, суд з врахуванням означеного вище, обставин, що пом»якшують і обтяжують покарання обвинуваченого, з врахуванням і того, що ОСОБА_3 не сприяв ніяким чином в розкритті злочину, не розкаявся, вважає, що підстави для застосування до нього вимог ст. 69 КК України відсутні; останньому слід призначити покарання в межах відповідної санкції ст. 186 ч.2 КК України, тобто покарання необхідне й достатнє для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень, і це покарання у вигляді позбавлення волі, а його виправлення і перевиховання є не можливим без ізоляції від суспільства.

Суд керуючись вимогами п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», де передбачено, що «коли після постановлення вироку у справі буде встановлено, що засуджений винен ще в кількох злочинах, одні з яких вчинено до, а інші - після постановлення першого вироку, покарання за останнім за часом вироком призначається із застосуванням як ст. 70, так і ст. 71 КК: спочатку - за правилами ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів, вчинених до постановлення першого вироку; після цього - за правилами ч. 4 ст. 70 КК…

Таким чином, за встановленими в судовому засіданні обставинами наявності вироку від 26 травня 2016року колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області, за яким ОСОБА_3 було засуджено за ст.185 ч.2, ч.4 ст. 70 КК України до трьох років шести місяців волі позбавлення волі, судимість за яким в останнього не знята і не погашена, суд вважає, що слід керуватися при призначенні ОСОБА_3 покарання саме вказаними нормами закону, а тому, вважає за необхідне при призначенні йому покарання застосувати правила ч.4 ст. 70 КК України.

Міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_3 та у вигляді домашнього арешту обвинуваченому ОСОБА_4 залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Процесуальні витрати в рамках кримінального провадження відсутні.

Речові докази у кримінальному провадженні підлягають вирішенню в порядку вимог ст. 100 КПК України.

Цивільний позов не заявлений.

Крім наведеного, в судовому засіданні прокурором заявлено про зарахування, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув»язнення у строк покарання» обвинуваченому ОСОБА_3 строк попереднього його ув»язнення в строк призначеного покарання до набрання чинності вироком суду, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі. Проти заявленого в засіданні прокурором питання стороною захисту не заперечувалося.

На підставі наведеного , керуючись ст.ст. 368 - 371, 373, 374, 376 КПК України , суд, -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Застосовану міру запобіжного заходу ОСОБА_4 вигляді домашнього арешту залишити без змін до вступу вироку в законну силу.

Строк відбування покарання засудженому ОСОБА_4 рахувати з моменту його фактичного затримання.

ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 186 КК України та призначити йому покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст. 70 ч.4 КК України шляхом часткового складання покарань, призначених за даним вироком та вироком від 26 травня 2016року колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Київської області яким ОСОБА_3 призначено покарання за ч. 2 ст. 185 КК України у вигляді трьох років шести місяці позбавлення волі, остаточно ОСОБА_3 призначити до відбуття покарання у вигляді чотирьох років шести місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою до вступу вироку в законну силу.

Початок строку відбування покарання засудженому ОСОБА_3 рахувати з 20.03..2015 року. На підставі п.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув»язнення у строк покарання», зарахувати засудженому ОСОБА_3 строк попереднього ув»язнення, початок строку - 20.03. 2015 року до набрання чинності даним вироком суду, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ за постановою слідчого від 30.03. 2015 року - відеозапис вилучений під час огляду місця подій 15.03. 2015 року з камер відео спостереження магазину ІНФОРМАЦІЯ_5, що по АДРЕСА_3 залишити при матеріалах кримінального провадження № 12015260040000824.

Вирок суду може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України); копія вироку підлягає врученню в порядку ч. 6, 7 ст. 376 КПК України процесуальному прокурору, засудженим та потерпілій.

Суддя Слободян Г.М.