Постанова № 62068573, 18.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 753/14671/16-а Головуючий у 1-й інстанції: Набудович І.О.

Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

ПОСТАНОВА

Іменем України

18 жовтня 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Лічевецького І.О., Мельничука В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м.Києві апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві на постанову Дарницького районного суду м.Києва від 23 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,-

в с т а н о в и в:

Постановою Дарницького районного суду м.Києва від 23 серпня 2016 року адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено, визнано протиправними дії Лівобережного об'єднаного УПФ України в м.Києві щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2, зобов'язано Лівобережне об'єднане УПФ України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки, виданої Генеральною прокуратурою України №18/85 від 12 лютого 2016 року, без обмеження суми пенсії.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову з мотивів порушення норм матеріального та процесуального права, та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову. В обґрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що Закон України «Про прокуратуру» від 02 листопада 1991 року №1789-XII втратив чинність з 15 липня 2015 року з набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному УПФ України в м.Києві та з 12 жовтня 2010 року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про прокуратуру» в розмірі 90% від заробітної плати.

Згідно довідки Прокуратури м.Києві від 12 лютого 2016 року №18/85 позивач дійсно працює в прокуратурі м.Києва на посаді прокурора відділу та заробітна плата станом на 01 грудня 2015 року згідно постанови КМ України від 09 грудня 2015 року №1013 складає: посадовий оклад - 2110,00 грн., класний чин - 130,00 грн., вислуга років 25% - 560,00 грн., інші доплати: премія - 8550,86 грн., особливо-важливе завдання - 2240,00 грн., матеріальна доп.1/12 - 420,00 грн., матеріальна доп.1/12 - 420,00 грн. Всього - 14430,86 грн. Сума заробітної плати в межах максимальної для нарахування пенсії складає 14430,86 грн.

У квітні 2016 року позивач звернулась до Лівобережного об'єднаного УПФ України в м.Києві із заявою стосовно перерахунку пенсії по вислузі років, у відповідь на яку останнім було надано відповідь листом від 20 квітня 2016 року №02/08, якою фактично відмовлено в проведенні перерахунку пенсії позивача, оскільки з 01 червня 2015 року скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб відповідно до Закону України «Про прокуратуру», а тому пенсії за цим Законом не призначаються та раніше призначені пенсії не перераховуються.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, дійшов висновку, що відмова відповідача у проведенні перерахунку позивачу пенсії на підставі довідки №18/85 від 12 лютого 2016 року, виданої Прокуратурою м.Києва, є неправомірною, оскільки положення п.5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» стосуються порядку призначення пенсії прокурорам у разі реалізації ними права на пенсійне забезпечення, а не перерахунку вже призначеної пенсії.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Спірні правовідносини, що склались між сторонами врегульовані Конституцією України, Законом України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу).

Частиною 1 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) передбачено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Згідно ч.12 ст.50-1 наведеного Закону обчислення (перерахунок) пенсій провадиться за документами пенсійної справи та документами, додатково поданими пенсіонерами, виходячи з розміру місячного заробітку за відповідною посадою, з якої особа вийшла на пенсію, станом на час звернення за призначенням або перерахунком.

Відповідно до ч.17 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05 листопада 1991 року №1789-ХІІ (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу) призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Перерахунок призначених пенсій провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців. Перерахунок пенсій провадиться з урахуванням фактично отримуваних працівником виплат і умов оплати праці, що існували на день його звільнення з роботи.

У відповідності до п.п.4, 5 постанови Кабінету Міністрів України від 31 травня 2000 року №865 «Про деякі питання вдосконалення визначення розмірів заробітку для обчислення пенсії» (в редакції, що була чинною на час призначення пенсії) у разі підвищення розміру заробітної плати працюючим державним службовцям відповідно до рішень Кабінету Міністрів України (для службовців Національного банку України відповідно до рішень його Правління) після набрання чинності Законом України від 16 січня 2003 року №432-IV «Про внесення змін до Закону України «Про державну службу» заробітна плата для перерахунку пенсії пенсіонерам, яким пенсія призначена з дня набрання чинності Законом України «Про державну службу», визначається в такому порядку: пенсіонерам, які на момент перерахунку пенсії продовжують працювати на посаді, з якої призначено пенсію, - на підставі поданої довідки про одержувану заробітну плату на момент перерахунку; іншим пенсіонерам - на підставі документів, поданих на час перерахунку, виходячи із сум заробітної плати, яку одержує працюючий державний службовець на відповідній посаді, з якої призначено (перераховано) пенсію, на момент виникнення права на перерахунок.

При цьому, перерахунок пенсій провадиться з місяця підвищення розміру заробітної плати працюючого державного службовця на підставі поданої заяви та довідок, виданих державними органами за останнім місцем роботи.

15 липня 2015 року набрав чинності Закон України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до пп.1 п.3 розділу XII «Прикінцеві положення» якого норми Закону України від 05 листопада 1991 року №1789-XII «Про прокуратуру», які регулювали, зокрема, питання перерахунку пенсії, втратили чинність.

Пенсійне забезпечення працівників прокуратури станом на час звернення позивача до пенсійного органу врегульовано ст.86 Закону України від 14 жовтня 2014 року №1697-VII «Про прокуратуру», за правилами ч.20 якої умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури визначаються Кабінетом Міністрів України.

При цьому, колегія суддів зазначає, що Кабінетом Міністрів України на виконання вимог наведеної норми не було визначені умови та порядок перерахунку призначених пенсій працівникам прокуратури.

Таким чином, станом на момент призначення позивачу пенсії законодавством було встановлено право осіб, яким призначена пенсія згідно Закону України «Про прокуратуру», на її перерахунок у разі підвищення заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Разом із тим, на момент звернення позивача до територіального органу Пенсійного фонду України за перерахунком пенсії питання такого перерахунку чинним законодавством не врегульоване, в той час як передбачено, що умови та порядок перерахунку призначених пенсій державним службовцям повинні бути визначені Кабінетом Міністрів України.

Відсутність затверджених Кабінетом Міністрів України порядку та умов перерахунку призначених пенсій державним службовцям не може бути підставою для відмови у перерахунку пенсії.

Судова колегія враховує, що право на перерахунок пенсії надано позивачу з моменту призначення пенсії і на підставі діючого на той час законодавства, а тому не може бути обмежене чи скасоване при прийнятті нових законів чи інших нормативно-правових актів, оскільки це б суперечило ст.22 Конституції України, яка є нормою прямої дії.

Згідно ст.22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні «Кечко проти України» від 08 листопада 2005 року, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Частиною 1 ст.58 Конституції України встановлено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

За правовою позицією Європейського Суду з прав людини, викладеної у рішенні по справі «Суханов та Ільченко проти України» (Sukhanov and Ilchenko v. Ukraine) від 26 вересня 2014 року, за певних обставин «законне сподівання» на отримання «активу» також може захищатися статтею 1 Першого протоколу. Так, якщо суть вимоги особи пов'язана з майновим правом, особа, якій воно надане, може вважатися такою, що має «законне сподівання», якщо для такого права у національному законодавстві існує достатнє підґрунтя - наприклад, коли є усталена практика національних Судів, якою підтверджується його існування.

Тобто, бездіяльність держави щодо прийняття нормативного акту, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, тримання громадян у невизначеності є невиправданим втручанням у права, передбачені статтею 1 Першого протоколу.

Конституційний Суд України у своєму Рішенні від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) зазначив, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

В постанові Пленуму Верховного Суду України «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» від 01 листопада 1996 року №9 зазначено, що відповідно до ст.8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Конституційним Судом України у рішеннях від 06 липня 1999 року №8-рп/99, від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 та від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 сформовано чітку правову позицію, згідно з якою Конституція України відокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме - у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо.

У рішенні від 20 березня 2002 року №5-рп/2002 Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

У рішенні від 22 травня 2008 року №10-рп/2008 Конституційним Судом України зазначено, що однією з конституційних гарантій прав і свобод людини і громадянина є недопущення їх скасування чи звуження їх змісту та обсягу при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів.

Рішенням Конституційного Суду України від 22 вересня 2005 року N 5-рп/2005 наведено тлумачення поняття «звуження змісту та обсягу прав і свобод людини і громадянина», що міститься в ч.3 ст.22 Конституції України, згідно з яким конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані; при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням. У традиційному розумінні, визначальними поняття змісту прав людини є умови і засоби, які становлять можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування та розвитку. Обсяг прав людини - це їх сутнісна властивість, виражена кількісними показниками можливостей людини, які відображені відповідними правами, що не є однорідними і загальними. Конституційний Суд України також підкреслив, що загальновизнаним є правило, згідно з яким сутність змісту основного права в жодному разі не може бути порушена.

Таким чином, визнання Законом правових актів такими, що втратили чинність, зупинення їх дії, внесення до них змін і доповнень стосовно закріплених в них прав і свобод людини і громадянина Конституційний Суд України вважає скасуванням або обмеженням цих прав і свобод.

Виходячи з висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

За таких обставин, обмеження максимального розміру пенсії позивача Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911-VII, яким тимчасово, у період з 01 січня 2016 року по 31 грудня 2016 року, максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед батьківщиною) не може перевищувати 10740,00 грн., звужує зміст та обсяг конституційних соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури.

Відповідач, мотивуючи доводи щодо відсутності підстав для перерахунку пенсії позивача посилається на п.5 Прикінцевих положень Закону України від 02 березня 2015 року №213-VІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», згідно із яким у разі неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «Про прокуратуру», «Про судоустрій і статус суддів», «Про статус народного депутата України», «Про Кабінет Міністрів України», «Про судову експертизу», «Про Національний банк України», «Про службу в органах місцевого самоврядування», «Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України.

Разом з тим, положення зазначеної правової норми поширюються виключно на правовідносини щодо призначення пенсії, а не щодо її перерахунку, а тому колегія суддів не бере до уваги наведені доводи відповідача.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що право позивача на перерахунок пенсії є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Так, відповідно до пп.3 п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2015 року №1013 «Про упорядкування структури заробітної плати, особливості проведення індексації та внесення змін до деяких нормативно-правових актів» підвищено на 25% посадові оклади керівних працівників, спеціалістів і службовців, розміри яких затверджено, зокрема, постановою Кабінету Міністрів України від 31 травня 2012 року №505 «Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури».

Окрім того, відповідно ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії провадиться у разі виникнення права на підвищення пенсії з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно протиправності дій відповідача щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії ОСОБА_2 та наявності підстав для зобов'язання Лівобережного об'єднаного УПФ України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії позивачу відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки, виданої Генеральною прокуратурою України №18/85 від 12 лютого 2016 року, без обмеження суми пенсії. Однак, приймаючи до уваги положення ч.4 ст.45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та відсутність визначення в постанові суду першої інстанції дати початку перерахунку пенсії, такий перерахунок має бути здійснено з 01 квітня 2016 року.

Разом з тим, згідно ч.6 ст.187 КАС України до апеляційної скарги додається документ про сплату судового збору.

Відповідно до ст.88 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк. Якщо у строк, встановлений судом, судові витрати не будуть оплачені, позовна заява залишається без розгляду або витрати розподіляються між сторонами відповідно до судового рішення у справі, якщо оплату судових витрат розстрочено або відстрочено до ухвалення судового рішення у справі.

Враховуючи, що ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 вересня 2016 року апелянту відстрочено сплату судового збору по день ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, судовий збір за подання до адміністративного суду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції у розмірі 606,32 грн. підлягає стягненню з апелянта.

В силу вимог п.1 ч.1 ст.201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно по суті вирішено справу, але із помилковим застосуванням норм матеріального права, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни постанови суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 201, 205, 207, 211, 254 КАС України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві - задовольнити частково.

Постанову Дарницького районного суду м.Києва від 23 серпня 2016 року змінити, виклавши абзац третій резолютивної частини постанови в наступній редакції.

«Зобов'язати Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м.Києві здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_2 відповідно до ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) в розмірі 90 відсотків від розміру місячної заробітної плати на підставі довідки, виданої Генеральною прокуратурою України №18/85 від 12 лютого 2016 року, без обмеження суми пенсії, починаючи з 01 квітня 2016 року.»

В іншій частині постанову Дарницького районного суду м.Києва від 23 серпня 2016 року залишити без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві в дохід спеціального фонду Державного бюджету України (р/р 31211206781007, отримувач - УДКСУ у Печерському р-ні, банк отримувача - ГУДКСУ у м.Києві, код ЄДРПОУ 38004897, МФО 820019, код бюджетної класифікації 22030101) судовий збір у розмірі 606,32 грн. (шістсот шість грн. 32 коп.).

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді І.О.Лічевецький

В.П.Мельничук

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Мельничук В.П.

Лічевецький І.О.