Постанова № 62065516, 19.10.2016, Залізничний районний суд м. Львова

справа № 462/5114/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року суддя Залізничного районного суду м. Львова Кирилюк А.І. ,розглянувши у скороченому провадженні у м. Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії по перерахунку пенсії, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду із адміністративним позовом в якому просить суд визнати дії Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови в перерахунку пенсії протиправними; зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова починаючи з 04 серпня 2016 року провести відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача у зв'язку із втратою годувальника виходячи з розміру заробітної плати працюючих на відповідній посаді сіддів, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та з урахуванням довідки апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року № 333/07-20;

В обґрунтування зазначених вимог позивач покликається на те, що вона є вдовою судді у відставці ОСОБА_2, який помер 26 грудня 2008 року і на час смерті чоловіка перебувала на його утриманні. ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач перебуваю на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова та отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника за померлого чоловіка ОСОБА_3 На момент смерті ОСОБА_3 працював в складі апеляційного суду Львівської області, а тому розмір призначених позивачу пенсійних виплат було обчислено з врахуванням страхового стажу годувальника - 38 років 7 місяців 17 днів, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 3 роки 5 місяців 28 днів, стажу державної служби (судді) - 32 роки 2 місяці 5 днів. Основною визначальною складовою призначеної пенсії є щомісячне довічне грошове тримання судді, яке було призначене ОСОБА_3 при виході у відставку, як заступника голови Львівського апеляційного суду в розмірі 9 545,86 гривень, 70 % від якого при призначенні мені пенсії по втраті годувальника складає 6 682,10 гривень. Однак, вказане щомісячне довічне грошове тримання судді не є сталою, конкретно визначеною грошовою сумою, а залежить від розміру грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді і підлягає перерахунку, у разі зміни (збільшення) грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. Зазначена правова позиція була визначена у рішенні Конституційного суду України від 08.06.2016 року №1-8/2016 у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України окремих положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (щодо щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці), відповідно до якого щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового тримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше визначеного щомісячного довічного грошового утримання. 04 липня 2016 року позивач звернулася в управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова з письмовою заявою щодо перерахунку пенсії, подавши довідку апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року №333/07-20, відповідно до якої заробітна плата заступника голови суду на відповідній посаді за травень-червень 2016 року становить 31 102,5 гривень. 05 серпня 2016 року управлінням Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова позивачу було надіслано письмові відповідь, якою відмовлено у задоволенні прохання про перерахунок. Свою відмову пенсійний фонд мотивує тим, що оскільки в січні 2009 року пенсію в зв'язку з втратою годувальника позивачу було призначено відповідно до Закону України «Про державну службу», на даний час відсутні підстави для проведення перерахунку зазначених пенсійних виплат відповідно до положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Ще однією підставою для відмови позивачу у здійсненні перерахунку пенсії, є те, що питання перерахунку пенсій у разі втрати годувальника не було предметом розгляду Конституційного суду України у вищевказаній справі від 08.06.2016 року №1-8/2016. Позивач зазначає, що однією з гарантій забезпечення незалежності суддів, закріплених у ч. 1 ст. 126 Конституції України, є надання їм за рахунок держави матеріального і соціального захисту, до яких, зокрема, відноситься і щомісячне довічне грошове утримання. Виходячи з принципу верховенства права, який передбачений ст.ст. 8, 22 Конституції України, при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до частини 4 статті 43 Закону України «Про статус суддів» від 15.12.1992 № 2862 (в редакції, яка діяла на час призначення довічного грошового утримання ОСОБА_3.), судді, який пішов у відставку, за наявності відповідного віку і стажу роботи виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу». Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж до 90 відсотків заробітку судді без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання.

Статтею 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723 (в редакції, яка діяла на час призначення позивачу пенсії у разі втрати годувальника) передбачено, що у разі смерті особи у період перебування на державній службі за наявності у померлого годувальника стажу державної служби не менше 10 років непрацездатним членам сім'ї померлого годувальника, які були на його утриманні (при цьому дітям - незалежно від того, чи були вони на утриманні померлого годувальника), призначається пенсія у зв'язку з втратою годувальники на одного непрацездатного члена сім'ї у розмірі 70 відсотків суми заробітної плати померлого годувальника, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Після втрати чинності Закону України «Про статус суддів» правові засади організації судової влади, загальний порядок забезпечення діяльності судів та інші питання судоустрою і статусу суддів урегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Гарантії незалежності суддів закріплені, зокрема у ч. 4 ст 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», згідно з якою незалежність судді забезпечується окремим порядком фінансування та організаційного забезпечення діяльності судів, установленим законом, належним матеріальним та соціальним забезпеченням судді. Відповідно до ч. 3 статті 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання. Таким чином в усіх випадках розмір щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці, в тому числі при обчисленні пенсії у зв 'язку із втратою годувальника - судді у відставці, залежить від розміру грошового утримання працюючого на відповідній посаді судді. Виходячи з наведеного, положення ч.З ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», по суті і змісту повинні бути застосовані до правовідносин щодо визначення розміру щомісячного довічного грошового утримання, як складової пенсії у зв'язку з втратою годувальника, у процентному відношенні до грошового утримання судді, працюючого на відповідній посаді, тобто, до перерахунку пенсії, призначеної у зв'язку з втратою годувальника - судді у відставці, у випадку зміни розміру грошового утримання діючих заступників голів апеляційного суду. Пенсійний фонд України є виконавчим органом і не має функцій законодавчого органу, не може самостійно встановлювати або скасовувати право на перерахунок щомісячного довічного грошового утримання суддів у відставці. Позивач зазначає, що згідно з статтею 133 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI, суддівська винагорода регулюється цим Законом, Законом України «Про Конституційний Суд України» та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами. Вказане положення законодавства є визначальним, а тому повністю спростовує посилання відповідача на норми Закону України «Про державну службу» в частині відсутності правових підстав для перерахунку пенсії позивачу у зв'язку з втратою годувальника (судді у відставці). Крім цього, слід звернути увагу і на те. що норми Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 року №3723-ХІІ, які діяли на момент призначення пенсії позивачу, на даний час втратили чинність на підставі Закону України «Про державну службу» від 10.12.2015 року №889-VІІІ. Також вже у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 № 2453-VI були відсутні будь-які відсилаючі норми Закону України «Про державну службу». Із наведеного випливає, що у зв'язку із зміною заробітної плати діючим-суддям апеляційного суду за відповідною посадою, позивачу, як утримувачці пенсії у зв'язку з втратою годувальника (судді у відставці), у відповідності до вимог ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова зобов'язане провести перерахунок пенсії у зв'язку з втратою годувальника (судді у відставці), враховуючи зміну щомісячного довічного грошового утримання судді за відповідною посадою на час здійснення перерахунку.

Враховуючи викладене, вважає, що відмова управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова у проведенні перерахунку моєї пенсії та подальшій виплаті у збільшеному розмірі з посиланням на норми Закону України «Про державну службу» є безпідставною, протиправною, такою, що порушує її законні права на отримання належного пенсійного забезпечення та соціального захисту, оскільки у даному випадку слід керуватись виключно положеннями Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

На підставі наведеного позивач вважає за доцільне просити суд визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі міста Львова в частині відмови в проведенні перерахунку пенсії з урахуванням довідки апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року № 333/07-20 та зобов'язати відповідача, починаючи з 04 серпня 2016 року провести відповідний перерахунок та виплату пенсії позивача у зв'язку з втратою годувальника ОСОБА_3 виходячи з розміру заробітної плати працюючих на відповідній посаді суддів, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Управління Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова надало до суду письмові заперечення на позов, в яких просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити покликаючись на те, що дійсно пенсія ОСОБА_1 призначено з ІНФОРМАЦІЯ_2, по втраті годувальника за померлого суддю ОСОБА_3 відповідно до Закону України «Про державну службу». Пенсійне забезпечення громадян в Україні здійснюється відповідно до Законів України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», «Про державну службу», «Про судоустрій і статус суддів» та інших чинних нормативно-правових актів. Згідно ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається на весь період, протягом якого член сім'ї померлого годувальника вважається непрацездатним згідно із частиною другою ст. 36 цього Закону, а членам сім'ї, які досягли пенсійного віку, передбаченого ст. 26 цього Закону - довічно. Відтак пенсія у зв'язку з втратою годувальника призначається із заробітку годувальника або із пенсії годувальника, тобто в залежності від того доходу, який мав годувальник на час настання смерті ( заробітну плату чи пенсію). Статтею 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07.07.2010 №2453-7 із змінами (чинний з 03.08.2010) визначені умови для призначення пенсії або щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці. Призначення пенсії в разі втрати годувальника непрацездатним членам сім'ї померлого судді, який одержував щомісячне довічне грошове утримання, зазначеним законом не передбачено. Конституційним судом України 8 червня 2016 року прийнято рішення №4-рп/2016 щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої ст. 141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень пункту 5 розділу 3 «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-8. Крім цього, рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) визнано положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу ІІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року№ 213-VІІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідніїй посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плані судді, без обмеження і граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку.

Враховуючи вищевикладене підстав для проведення перерахунку пенсії немає.

Розглянувши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно ч.2 ст.22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав та свобод.

Відповідно до ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом».

За загальним правилом установленим ч.1 ст.58 Конституції України, закони та інші правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Згідно ч.1 ст.64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмеженні, крім випадків передбачених Конституцією України.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 уклали шлюб 20.11.1967 року, що стверджується Свідоцтвом про одруження серії НОМЕР_1 актовий запис № 3522 від 20.11.1967 року(а.с.11).

Згідно довідки, виданої ЛКП «Сяйво» № 203 від 19.09.2016 року (а.с.12) ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2. Дружина знаходилася на його утриманні і була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1.

З матеріалів справи вбачається (а.с.8), що позивач перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова, як одержувач пенсії в разі смерті годувальника за померлого суддю ОСОБА_3 (дата смерті ІНФОРМАЦІЯ_2), яка призначена відповідно до Закону України «Про державну службу» з ІНФОРМАЦІЯ_2.

Пенсію обчислено з врахуванням страхового стажу годувальника - 38 років 07 місяців 17 днів, в тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури - 3 рокуи05 місяці 28 дні, стажу державної служби (судді) - 32 роки 02 місяці 05 дні, заробітної плати (щомісячного довічного грошового утримання) - 9545,86 грн., в розмірі 70 % від заробітку.

Судом встановлено, що позивачу відмовлено у здійсненні перерахунку пенсії на підставі довідки Апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року № 333/07-20 у зв'язку з тим, що рішенням Конституційного суду України від 08.06.2016 у справі № 1-8/2016 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) визнано положення частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та положень пункту 5 розділу III "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року 213-VIIІ, яка суперечить Конституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя статті 141 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року № 2453-VІ до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VІІІ, тобто у редакції Закону України "Про забезпечення права на справедливий суд" від 12 лютого 2015 року №192-VIII, а саме: "Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання". Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку. У зв'язку з чим немає підстав для перерахунку пенсії.

Суд вважає, що відмова відповідача перерахунку позивачу пенсії, згідно з положеннями ч.3ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно довідки апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року № 333/07-20 є протиправною, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1,4 ст.43 Закону України «Про статус суддів» (в редакції яка була чинна на час призначення довічного грошового утримання ОСОБА_3), кожен суддя за умови, що він працював на посаді судді не менше 20 років, має право на відставку, тобто на звільнення його від виконання обов'язків за власним бажанням. Судді у відставці, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, виплачується за його вибором пенсія або звільнене від сплати податку щомісячне довічне грошове утримання в розмірі 80 відсотків заробітної плати працюючого на відповідній посаді судді. За кожний повний рік роботи понад 20 років на посаді судді розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітку судді.

28 березня 2015 року набрав чинності Закон України від 12 лютого 2015 року №192-VIII «Про забезпечення права на справедливий суд», яким викладено в новій редакції всі положення Закону України від 7 липня 2010 року №2453-VI «Про судоустрій і статус суддів».

Частина ч.3 ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд») передбачала аналогічні положення, що й положення Закону України «Про статус суддів», а саме щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання.

Зазначена норма була прийнята, однак не була практично реалізована, оскільки відповідно до Закону України №213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» вказана частина набула нового змісту, згідно з яким: 1) щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді в розмірі 60 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідний посаді; 2) вилучено речення щодо можливості перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді в разі зміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді.

Частиною 3,5 Закону України № 213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення»встановлено обмеження щомісячного довічного грошового утримання до розміру 60% грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді; до десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність, а також вилучення права на перерахунок пенсії суддів загальної юрисдикції.

Згідно п.5 прикінцевих положень вказаного Закону, у разі неприйняття до 1 червня 2015 року Закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 1 червня 2015 року взагалі скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України «Про державну службу», «;Про прокуратуру», «;Про судоустрій і статус суддів», «;Про статус народного депутата України», «;Про Кабінет Міністрів України», «;Про судову експертизу», «;Про національний банк України», «;Про службу в органах місцевого самоврядування», «;Про дипломатичну службу», Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. При цьому, змінами, внесеними Законом України №№213-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» суттєво звужено соціальні права суддів, які набули право на відставку, та вони суперечать Конституції України і нормам міжнародного права.

Статтею 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень у тому числі органів державної влади.

Відповідно до ст.8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.Конституція України є нормами прямої дії, звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

Згідно ч.1 ст.126 Конституції України незалежність і недоторканість суддів гарантується Конституцією і законами України, що виступає основоположними принципами здійснення правосуддя в Україні. Зазначений конституційний принцип знайшов відображення в положеннях Закону України «Про судоустрій та статус суддів» у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд». Відповідно до п.8,11 ч.4 ст.48 цього Закону зазначено, що незалежність судді, у тому числі, забезпечується його належним матеріальним і соціальним забезпеченням та правом на відставку. Частиною шостою статті вказаної норми права закріплено той самий принцип, що і у статті 22 Конституції України та вказано, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України гарантій незалежності суддів.

Так, Конституційним Судом України у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності конституції України (конституційності) положень частини третьої, абзаців першого, другого, четвертого, шостого частини п'ятої ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та положень п.5 розділу ІІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» (справа про щомісячне довічне грошове утримання суддів у відставці) 08 червня 2016 року ухвалено рішення №4-рп/2016, відповідно до резолютивної частини якого вирішено:

1) визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення: частини третьої ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453 - VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213- VIІІ; абзаців першого, другого, третього, четвертого та першого, другого речень абзацу шостого частини п'ятої ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453- VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911- VIІІ; пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213 - VIІІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно до Закону України «Про судоустрій і статус суддів»;

2) Положення Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року №2453- VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213- VIІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року № 911- VIІІ та положення Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року № 213-VIІІ, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення;

3) Припинено конституційне провадження у справі за конституційним поданням Верховного суду України від 22 січня 2016 року щодо відповідності Конституції України (конституційності) третього речення абзацу шостого частини п'ятої ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI з наступними змінами на підставі пункту 2 статті 45 Закону України «Про Конституційний Суд України» - невідповідність конституційного подання вимогам, передбаченим цим законом;

4) Керуючись частиною другою статті 70 Закону України «Про Конституційний Суд України», Конституційний Суд України вражає за необхідне вказати такий порядок виконання цього рішення:

- частина третя ст.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 7 липня 2010 року № 2453-VI у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 2 березня 2015 року №213-VIІІ, яка суперечитьКонституції України, не підлягає застосуванню як така, що втратила чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Натомість застосуванню підлягає частина третя ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ, а саме: «Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не може бути більшим ніж 90 відсотків заробітної плати судді, без обмеження граничного розміру щомісячного довічного грошового утримання. У разі заміни грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді, здійснюється перерахунок раніше призначеного щомісячного довічного грошового утримання»; абзаци перший, другий, третій, четвертий та перше, друге речення абзацу шостого частини п'ятої ст.141 Закону кураїни «про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакціях Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIІІ, Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 24 грудня 2015 року №911- VIІІ, що суперечать Конституції України, не підлягають застосуванню як такі, що втратили чинність з дняухвалення Конституційним Судом України цього рішення. Підлягає застосуванню перше речення частини п'ятої ст.141 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI у редакції ЗУ «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ, а саме: «Пенсія або щомісячне довічне грошове утримання судді виплачується незалежно від заробітку (прибутку), одержуваного суддею після виходу у відставку»; не підлягає застосуванню положення пункту 5 розділу ІІІ «;Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року № 213-VIІІ в частині скасування з 1 червня 2015 року норм щодо призначення щомісячного довічного грошового утримання відповідно доЗакону України «Про судоустрій і статус суддів».

Статтею 74 Закону України «Про Конституційний Суд України» визначено, що Конституційний Суд України може вказати на преюдиціальність свого рішення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії неконституційного акта. Пунктом 5 рішення Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08 червня 2016 року встановлено, що воно має преюдиціальне значення при розгляді судами загальної юрисдикції позовів у зв'язку з правовідносинами, що виникли внаслідок дії положень законів України, визнаних неконституційними. Відповідно до ст.150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскаржені. Таким чином, згідно з рішенням Конституційного Суду України №4-рп/2016 від 08 червня 2016 року позивач має право, відповідно до частини третьої чт.141 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 07 липня 2010 року №2453-VI до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02 березня 2015 року №213-VIІІ, тобто у редакції Закону України «Про забезпечення права на справедливий суд» від 12 лютого 2015 року №192-VIІІ, на перерахунок та утримання пенсії у зв'язку із втратою годувальника, виходячи з розміру заробітної плати працюючих на відповідній посаді суддів.

Статтею 141 Закону України №2453 - VI «Про судоустрій і статус суддів» у редакції Закону України №213-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», якими установлено обмеження рівня матеріального забезпечення суддів у відставці, а також прикінцевими положеннями Закону суттєво порушуються конституційні гарантії суддів, в тому числі і гарантії позивача, а також, вказані норми суперечать засадам Основного Закону України (ст.ст.8,21,22 Конституції України). Крім того, «Прикінцеві положення» Закону носять загальний характер, прийняті під умовами неприйняття до 01 червня 2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних на загальних підставах і фактично не скасовують норми ст.141 спеціального закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Таким чином, рішення відповідача про відмову у перерахуванні позивачу пенсії є таким, що порушує права та інтереси позивача.

Згідно довідки апеляційного суду Львівської області про заробітну плату для перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді №333/07.20 від 02 серпня 2016 року (а.с.7) заробітна плата , яка враховується при призначенні (перерахунку) щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці становить 31102 грн. 50 коп.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами, суд виходить з того, що відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно до ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з огляду на вищевказані обставини, суд вважає протиправною відмову Управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова щодо відмови в перехунку пенсії позивача.

Згідно до ч.1 ст. 94 КАС України суд вважає за необхідне присудити на користь позивача понесені ним витрати по справі в сумі 551 грн. 20 коп. за рахунок асигнувань відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 9, 69-71, 158-163 КАС України суд, -

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити.

Визнати дії Пенсійного фонду України у Залізничному районі м. Львова щодо відмови ОСОБА_1 у перерахунку пенсії протиправними;

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова починаючи з 04 серпня 2016 року провести відповідний перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у зв'язку із втратою годувальника ОСОБА_2 виходячи з розміру заробітної плати працюючих на відповідній посаді сіддів, визначеної Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та з урахуванням довідки апеляційного суду Львівської області від 02.08.2016 року № 333/07-20;

Стягнути з управління Пенсійного фонду України в Залізничному районі м. Львова на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 551, 21 грн.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана протягом десяти днів з дня отримання копії постанови до Львівського апеляційного адміністративного суду через Залізничний районний суд м. Львова з одночасним направленням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

Суддя (підпис). З оригіналом згідно.

Суддя Кирилюк А.І.