Ухвала суду № 62064992, 13.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/788/2016(м)

265/500/15-ц

Головуючий у І інстанції Костромітіна О.О. Єдиний унікальний номер 265/500/15-ц

Номер провадження 22-ц/775/788/16(м)

Категорія 47 Доповідач Барков В.М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Маріуполь

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Баркова В.М.,

суддів Лісового О.О.,

Мальцевої Є.Є.,

секретар Зал Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Маріуполі апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 серпня 2016 року в справі за позовом прокурора м. Маріуполя, який діє в інтересах держави в особі Маріупольської міської ради, до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості з орендної плати,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року прокурор м. Маріуполя в інтересах Маріупольської міської ради звернувся до суду із позовом посилаючись на те, що між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 на підставі рішення ради від 29 лютого 2008 року № 5/19-3439 був укладений договір оренди земельної ділянки, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 площею 0,1002 га. У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_2 умов договору, станом на 31 грудня 2014 року виникла заборгованість з орендної плати за період з 30 січня 2014 року по 30 грудня 2014 року в розмірі 28 004 грн. 61 коп., в тому числі пеня 2 296 грн. 49 коп., яку і просив стягнути з відповідача.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 серпня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Маріупольської міської ради Донецької області заборгованість по орендній платі за користування земельною ділянкою в сумі 28 004 грн. 61 коп., в тому числі пеня в розмірі 2 296 грн. 49 коп., та на користь держави судовий збір у розмірі 280 грн. 05 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5, який діє в інтересах ОСОБА_2, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове по суті позовних вимог, посилаючись на порушення і неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_5, який просив скаргу задовольнити, прокурорів Кунди Л.І. та Русланової Г., які просили апеляційну скаргу відхилити, дослідивши письмові матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Згідно із ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи позов прокурора, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки відповідач в порушення умов договору оренди землі не сплачував орендну плату за користування земельною ділянкою, виниклу заборгованість необхідно стягнути на користь власника земельної ділянки.

З таким висновком суду не можна не погодитися.

Судом першої інстанції встановлено, що 30 травня 2008 року між Маріупольською міською радою та ОСОБА_2 на підставі рішення ради від 29 лютого 2008 року № 5/19-3439 укладено договір оренди земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,1002 га, який зареєстровано 10 червня 2008 року у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі за № 04.08.16200321 та додатковий до нього договір, який зареєстровано 25 липня 2011 року у книзі записів про державну реєстрацію договорів оренди землі за № 141233694000079.

Пунктом 4.3 Договору передбачено, що орендна плата за землю сплачується Орендарем у грошовій формі у розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки (за рік).

Пунктом 4.3 додаткового договору передбачено, що орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 4% від грошової оцінки земельної ділянки (на рік). 29 березня 2011 року орендна плата за землю сплачується орендарем у грошовій формі в розмірі 3% від грошової оцінки земельної ділянки (на рік) (а.с.13).

Відповідно до п.п. 4.4, 4.5 договору оренди земельної ділянки, орендна плата за землю вноситься за базовий податковий (звітний) період щомісячно протягом 30 календарних днів за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця. Розмір орендної плати за земельну ділянку змінюється у разі індексації у встановленому законом порядку грошової оцінки.

Сторони домовилися, що у разі невнесення орендної плати у строки, визначені цим Договором, справляється пеня у розмірі 0,3 % від несплаченої суми за кожний день прострочення, доки суму простроченої орендної плати не буде повністю сплачено, але не більше ніж 120% річної облікової ставки НБУ, діючої на день виникнення боргу або на день його погашення, в залежності від того, яка з цих величин більше (п. 4.11. договору оренди).

З розрахунку заборгованості по орендній платі за землю вбачається, що заборгованість ОСОБА_2 з орендної плати за землю за період з 30 січня 2014 року по 30 грудня 2014 року складає 28 004 грн. 61 коп., в тому числі пеня 2 296 грн. 49 коп. (а.с.16-17).

В своїй апеляційній скарзі представник відповідача не погоджувався з висновком суду першої інстанції про поширення його юрисдикції на спірні правовідносини, оскільки плата за орендовану земельну ділянку власником якої є орган місцевого самоврядування фактично є заборгованістю перед бюджетом, тому позов мало бути подано в інтересах податкового органу, а відтак цей спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Проте з такими доводами погодитися не можна.

Дійсно, як роз'яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 28 своєї постанови від 01 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» відповідно до статті 21 Закону України від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV «Про оренду землі» (стаття 21) та Податкового кодексу України орендна плата за земельні ділянки, які перебувають у державній або комунальній власності, надходить до відповідних бюджетів, а тому їх несплата в установлений строк є заборгованістю перед бюджетом. У зв'язку із цим спори за позовами податкових органів про стягнення такої заборгованості не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Між тим, пред'явлені позовні вимоги стосуються виконання відповідачем зобов'язань за договором оренди, тобто Маріупольська міська рада виступає у справі як власник земельної ділянки і сторона договору, а не як суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства.

Крім того, як роз'яснено у п.п. 2, 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 16 квітня 2004 року «Про практику застування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» в редакції від 19 березня 2010 року за загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов'язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб'єктного складу їх учасників. Ті земельні та пов'язані із земельними відносинами майнові спори, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності, розглядаються господарськими судами, а всі інші - в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин, вирішення яких згідно з пунктами 1, 3 частини 1 статті 17 КАС України віднесено до компетенції адміністративних судів.

Той факт, що адміністрування орендної плати за земельні ділянки, які знаходяться у комунальній власності, покладено на податкові органі не позбавляє Маріупольську міську раду права, як власника земельної ділянки та сторони договору, самостійно захищати свої порушені права.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не приводять апеляційний суд до висновку про порушення або неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права з якими законодавство пов'язує можливість скасування чи зміни рішення та не стосуються предмету спору.

З інших підстав рішення суду не оскаржується.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, апеляційний суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 в інтересах ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя Донецької області від 15 серпня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді В.М.Барков

Є.Є.Мальцева

О.О. Лісовий