Рішення № 62064981, 19.10.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 243/5432/16-ц Номер провадження 22-ц/775/1763/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року

Апеляційний суд Донецької області в складі:

головуючого судді Гапонова А.В.

суддів Новікової Г.В., Папоян В.В.

за участю секретаря Марченко Я.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бахмуті апеляційну скаргу з до-повненнями ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, на рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Слов'янської міської ра-ди про визнання права власності за набувальною давністю,

ВСТАНОВИВ:

05 липня 2016 року ОСОБА_2 звернулася до Слов'янського міськра-йонного суду Донецької області з позовною заявою до Слов'янської міської ради про ви-знання права власності за набувальною давністю, мотивуючи свої вимоги тим, що відпо-відно до договору купівлі-продажу квартири, зареєстрованому на Товарній біржі «Украї-нська» 22.01.1999 року, ОСОБА_3 став власником квартири АДРЕСА_1.

У зв'язку з тим, що вона підтримувала з ОСОБА_3 дружні відносини, надавала йому поміч у зв'язку з його тяжким захворюванням, то ОСОБА_3 своїм листом довірив їй нагляд за його квартирою на період його хвороби та лікування.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією акту про смерть №1151.

Після його смерті вона продовжувала відкрито, безперервно володіти квартирою АДРЕСА_1 Взагалі вона користу-ється цією квартирою більше 16 років. За цей час вона робила ремонт у квартирі, сплачу-вала комунальні послуги, що підтверджується довідками комунальних органів.

Відповідно до ч. 3 ст. 344 ЦК України, п.10 Постанови №5 Пленуму Вищого спеціалі-зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» «Якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять років …».

Враховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 01 січня 2004 року, положення ст. 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 01.01.2001року.

Просила суд визнати право власності за нею ОСОБА_2, ІПН НОМЕР_1 на квартиру АДРЕСА_1, загальною площею29,9 кв.м., житловою площею 18,7 кв.м.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Слов'янської міської ради про визнання права власності за набувальною давністю залишено без задоволення.

На вказане рішення ОСОБА_1, який діє в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу з доповненням, в якій просив рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року скасувати та ухвалити нове про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги представник позивачки зазначив, що суд першої інстанції незаконно прийшов до висновку, що ОСОБА_3 не є власником спі-рної квартири, оскільки згідно ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» угода зареєст-рована на біржі не підлягає нотаріальному посвідченню. Отже ОСОБА_3 своє право вла-сності зареєстрував в БТІ міста Слов'янськ, тим самим став власником житла.

Крім того суд порушив вимоги ст. 61 ЦПК України про те, що обставини, встанов-лені судовим рішенням у цивільній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, якщо беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 чер-вня 2011 року зазначено, що лист, який написав ОСОБА_3 ОСОБА_2, має ознаки договору, направленого на утримання нерухомого майна у належному стані. Також зазна-чено, що в даному випадку має місце довірення права володіння та користування власни-ком нерухомого майна ОСОБА_3 позивачу ОСОБА_2 Отже судовим рішенням, яке набрало законної сили, відзначено, що померлий ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1, а також те, що письмова заява ОСОБА_3 є документом, який має ознаки договору.

Також позивачка з дня смерті власника володіє спірною квартирою відкрито, без-перервно, добросовісно ставиться до майна, робить ремонти, сплачує комунальні послуги. КП «Слов'янськводоканал» відкрило особовий рахунок НОМЕР_2 на позивачку на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач в свою чергу не вирішує ніяких питань відносно того, що позивачка по-стійно, безперервно проживає у спірній квартирі, володіє нею, добросовісно ставиться до майна. З дня смерті ОСОБА_3 у 1999 році і до 2012 року відповідач не пред'являв до ОСОБА_2 ніяких позовів. У 2012 році відповідач, отримавши ухвалу апеляційного суду Донецької області про залишення без розгляду заяви про визнання спадщини віду-мерлою (квартири АДРЕСА_1), не заявляв до ОСОБА_2 ніяких претензій.

Представник позивачки ОСОБА_4 доводи апеляційної скарги підтримала, про-сила оскаржуємо рішення скасувати та винести нове про задоволення позовних вимог.

Від представника відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у його від-сутність.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, представника позивачки, пояснення свідка, дослідивши ма¬теріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги в межах апеля-ційного оскарження, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню, а оска-ржуване рішення скасуванню, виходячи з наступних підстав.

При ухвалені рішення суд виходив з того, що позивачем не було доведено обґрун-тованість позовних вимог. Суд не прийняв до уваги довіреність ОСОБА_3 ОСОБА_2 на проживання та користування квартирою, адже вона датується груднем 1998 року, в той час як договір купівлі-продажу квартири було укладено на Товарній біржі «Україн-ська» лише 22 січня 1999 року. Крім того відповідно до ст. 227 ЦК УРСР, який діяв на час укладання договору купівлі-продажу квартири, даний договір підлягав нотаріальному по-свідченню. ОСОБА_3 дана угода не була нотаріально посвідчена, а отже є недійсною. А відтак ОСОБА_2 не довела, що усі ці роки володіла квартирою на законних підставах.

Але з такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.

Відповідно до ст.15 Закону України «Про товарну біржу», угоди зареєстровані на біржі не підлягають нотаріальному посвідченню.

Як вбачається з копії договору купівлі-продажу нерухомості (а.с.5), 22.01.1999 року ОСОБА_5 продала, а ОСОБА_3 купив квартиру АДРЕСА_1.

З відповідачі директора КП БТІ (а.с.6) вбачається, право власності право власності на квартиру АДРЕСА_1 зареєстровано на ОСОБА_3 на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого Українською товарною біржею 22.01.1999 року.

Таким чином, ОСОБА_3 придбав вказану квартиру на законних підставах й його право власності було належним чином зареєстроване.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за звер-неннями фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вирішуючи питання про недійсність договору купівлі-продажу спірної квартири суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог, що спричинило невірне вирішення справи.

Як було встановлено у суді, ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 62 років, що підтверджено записом акта про смерть №1151 від 28 липня 1999 року (а.с.8).

Відповідно вимог ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах не за¬боронених законом.

Згідно частини 1 статті 344 ЦК України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Згідно частини 3 статті 344 ЦК України якщо особа заволоділа майном на підставі договору з його власником, який після закінчення строку договору не пред'явив вимоги про його повернення, вона набуває право власності за набувальною давністю на нерухоме майно через п'ятнадцять, а на рухоме майно - через п'ять років з часу спливу позовної дав-ності.

Згідно п. 8 Прикінцевих та перехідних положень цього Кодексу правила ст. 344 ЦК України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом. Тобто відлік цього строку може починатися з 1 січня 2001 року.

Таким чином за загальними правилами право власності за набувальною давністю виникає з моменту спливу зазначених строків та за умови, якщо особа добросовісно заво-лоділа чужим майном і відкрито та безперервно володіла цим майном протягом встанов-леного строку.

Відповідно до ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у ци-вільній справі, що набрала законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, якщо беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Рішенням Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 29 червня 2011 року зазначено , що померлий ОСОБА_3 був власником квартири АДРЕСА_1, а також те, що письмова заява ОСОБА_3 є документом, який має ознаки договору.

Отже позивачка з дня смерті власника квартири ОСОБА_3 добросовісно заволо-діла квартирою АДРЕСА_1 і відкрито, безперервно володіла нею більше 16 років, а саме з 1999 року і по сьогоднішній день.

Факт безперервного володіння спірною квартирою в судовому засіданні підтверди-ла свідок ОСОБА_6, яка пояснила, що позивачка ОСОБА_2 - її сусідка. В їх будинок вселилась в 1999 році разом з ОСОБА_7, з яким вона жила. Після смерті ОСОБА_3 з 1999 року продовжує проживати в квартирі АДРЕСА_1

Крім того, факт проживання позивачки у спірній квартирі з 1999 року підтверджу-ється актом від 03.10.2016 року.

Відповідно до роз'яснень, що містяться у п.9 Постанови Пленуму Вищого спеціалі-зованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» № 5 від 07.02.2014 року, при вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке: володіння є добросовісним, якщо особа при заволо-дінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Як вбачається з позову та свідчень позивачка знала, що квартира їй не належить (належить померлому ОСОБА_3), у неї, після смерті власника відсутні законні підста-ви для набуття права власності, але вона відкрито добросовісно володіла нею.

Добросовісність володіння спірною квартирою підтверджується копіями довідок комунальних служб на а.с.15-16, з яких вбачається, що станом на січень-лютий 2016 року заборгованості по комунальним платежам не має.

Таким чином колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги, та зазна-чає, що на підставі ч. 3 ст. 344 ЦК України позивач ОСОБА_2 набула право власності на квартиру, та її позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду пер-шої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

При цьому суд виходить з того, що відповідно до ч.1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрун-тованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, за-явлених у суді першої інстанції.

Таким чином, апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення ска-суванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316 ЦПК України, апеляційний суд Донецької області, -

В И Р І Ш И В:

Апеляційну скаргу з доповненнями ОСОБА_1, який діє в інте-ресах ОСОБА_2, задовольнити.

Рішення Слов'янського міськрайонного суду Донецької області від 23 серпня 2016 року скасувати.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на квартиру АДРЕСА_1

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено до касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Судді: