Постанова № 62064066, 17.10.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" жовтня 2016 р. Справа № 903/351/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючої судді Коломис В.В.

суддів Тимошенко О.М.

суддів Огороднік К.М.

при секретарі судового засідання Величко К.Я.

розглянувши апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Головного управління Національної поліції у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.16 р.

у справі № 903/351/16 (суддя Шум Микола Сергійович )

позивач ОСОБА_1 акціонерне товариство "Володимир-Волинська птахофабрика"

відповідач ОСОБА_2 управління Національної поліції у Волинській області

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

- ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України у Волинській області

- Державна казначейська служба України

про стягнення 453 358,90 грн.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.01.2016 р.);

відповідача - ОСОБА_4 (довіреність №6422/102/24/1-2016 від 13.10.2016р.), ОСОБА_5 (довіреність №1158/01/26-2012 від 25.05.2016р.);

третіх осіб - не з'явилися.

Судом розяснено представникам сторін права та обовязки, передбачені ст.ст.20, 22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі №903/351/16 позов Відкритого акціонерного товариства "Володимир-Волинська птахофабрика" до Головного управління Національної поліції у Волинській області за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області, Державної казначейської служби України про стягнення 453 358,90 грн. задоволено. Присуджено до стягнення з Державного бюджету України через ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України у Волинській області на користь публічного акціонерного товариства "Володимир - Волинська Птахофабрика" 453358,90 грн. завданої шкоди. Присуджено до стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області на користь публічного акціонерного товариства "Володимир - Волинська Птахофабрика" 6801,00 грн. в повернення витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, третя особа - ОСОБА_2 управління державної казначейської служби України у Волинській області звернулася до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 21.09.2016 року у справі № 903/351/16 апеляційна скарга Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року прийнята до провадження; розгляд скарги призначено на 17.10.2016 року.

22.09.2016 року через канцелярію Рівненського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у Волинські області на рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі № 903/351/16, у якій апелянт просить рішення місцевого господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 23.09.2016 року у справі № 903/351/16 апеляційна скарга Головного управління Національної поліції у Волинській області прийнята до спільного провадження з апеляційною скаргою Головного управління державної казначейської служби України у Волинській області; розгляд скарг призначено на 17.10.2016 року.

Обгрунтовуючи свої вимоги апелянти посилаються на порушення господарським судом Волинської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.

В судове засідання треті особи не зявилися, про причини нечвки суд не повідомили.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представників третіх осіб, оскільки останній були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи.

Крім того, відповідно до п.5 ухвал апеляційного суду від 21.09.2016 року та від 23.09.2016 року передбачено, що неявка представників сторін в судове засідання в разі повідомлення їх належним чином не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті.

Безпосередньо в судовому засіданні представники відповідача повністю підтримали вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі; представник позивача безпосередньо в судовому засіданні вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Колегія суддів, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційних скарг слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.

При цьому колегія суддів виходила з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 07 серпня 2015 року ПАТ "Володимир - Волинська Птахофабрика" на підставі видаткової накладної № 113 від 07.08.2015р. придбав у ТзОВ "ВІЛІЯ-ТРЕЙД" зерно пшениці 6 класу загальною кількістю 299 тон 86 кілограми за ціною 2925 грн. за тону (а.с.22).

Відповідно до наказу генерального директора ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" №152/1 від 07.08.2015 року вирішено в цілях господарської діяльності протягом серпня 2015 року перемістити зерно пшениці 6-го сорту у кількості 365 тонн 82 кг, закупленого у ТОВ "ВІЛІЯ-ТРЕЙД" 07.08.2015р., на зерносклад за адресою: Луцький район, с. Промінь, вул. Перемоги 24-В (а.с.45).

ОСОБА_6 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №40959270 станом на 21.07.2015 року власником вищевказаного приміщення є ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика".

На виконання вищезазначеного наказу в період з 07.08.2015 року по 17.08.2015 року на підставі внутрішніх накладних на переміщення до зерноскладу у с. Промінь було перевезено 154 т 730 кг зерна пшениці 6-го сорту (а.с.23-27).

29 серпня 2015 року старшим слідчим СВ Луцького РВ УМВС України у Волинській області ОСОБА_7 на виконання ухвали Луцького міськрайонного суду Волинської області від 28.08.2015 року було проведено огляд складських приміщень в с. Промінь, Луцького району по вул. Перемоги 24В.

29.08.2015 року в протоколі огляду місця події (а.с.28-32) зазначено, що в ході огляду було виявлено та тимчасово вилучено зерно пшениці. Вилучене зерно пшениці було передане на відповідальне зберігання директору СПП "Загатенці-Сервіс" ОСОБА_8, про що є відповідний запис у протоколі огляду.

В подальшому кримінальне провадження №12015030130000651 було обєднано ще з чотирма кримінальними провадженнями під єдиним номером 12015030130000707, а досудове розслідування по обєднаному кримінальному провадженню здійснює ГУ Національної Поліції у Волинській області.

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2015 року у справі 161/16852/15-к за скаргою представника володільця майна адвоката ОСОБА_3 в інтересах ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" на незаконні дії старшого слідчого СВ Луцького РВ МВС України у Волинській області ОСОБА_7 та слідчих дій СУ УМВС України у Волинській області щодо повернення тимчасово вилученого майна, зобовязано уповноважених осіб Головного управління Національної поліції у Волинській області негайно повернути тимчасово вилучене майно ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика", а саме, зерно пшениці у кількості 154 тони 730 кілограмів, яке було вилучено в процесі огляду складських приміщень ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" 29.08.2015 року за адресою: Волинська обл., Луцький район, с. Промінь, вул. Перемоги 24-В (а.с.33-35).

В грудні 2015 року ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" звернулося до прокуратури Волинської області із заявою про вчинення злочину з приводу тривалого невиконання ухвали слідчого судді (а.с.36-37).

У відповідь на вказану заяву ГУ Національної поліції у Волинській області листом №12/2-933 від 21.12.2015 року повідомило ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика", що в ході досудового слідства по кримінальному провадженні №12015030060000707 у зв'язку з незаконними діями щодо майна, яке було ввірене особі на відповідальне зберігання СУ ГУНП у Волинській області по даному факту 22.12.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань були внесені відомості щодо вчинення кримінального правопорушення за ч.1 ст.288 КК України, тобто щодо незаконних дій щодо майна, на яке було накладено арешт, заставленого майна або майна, яке описано чи підлягає конфіскації. Зазначене кримінальне провадження в подальшому було обєднано з кримінальним провадженням № 12015030130000707 (а.с.38).

Ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01.03.2016 року у справі №161/1960/16-к зобов'язано слідчого, який провадить досудове розслідування кримінального провадження, яке внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12015030130000707, визнати потерпілим ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" в особі генерального директора ОСОБА_9 (а.с.41).

В процесі досудового розслідування двічі був допитаний директор СПП "Загатенці-Сервіс" ОСОБА_8, якому зерно пшениці було передано на відповідальне зберігання.

ОСОБА_6 протоколу додаткового допиту свідка від 27.11.2015 року ОСОБА_8 в процесі допиту повідомив, що зерно, яке він взяв на відповідальне зберігання, належить СГПП "Загатенці-Сервіс", і щоб воно не зіпсувалося, то воно було передане на зберігання у складські приміщення ОСОБА_10 Також в протоколі зазначено, що повертати це зерно ОСОБА_8 не збирається, оскільки воно є власним зерном СГПП "Загатенці-Сервіс" (а.с.41-44).

Враховуючи вищевикладене та посилаючись на те, що ухвала Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11.11.2015 року невиконана, відповідно, зерно пшениці ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" не повернуто, останній звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Головного управління Національної поліції у Волинській області матеріальної шкоди в розмірі 453 358,90 грн, що дорівнює вартості вилученого та в подальшому втраченого зерна пшениці.

Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання недоговірної шкоди передбачено ст.1166 ЦК України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичній або юридичній особі, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить наявність шкоди, протиправну поведінку заподіювача шкоди, причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача та вину. За відсутності хоча б одного із цих елементів цивільно-правова відповідальність не настає. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 07.10.2015 у справі № 916/3371/14, від 28.01.2015 у справі № 5023/3993/12(5023/9057/11), від 04.11.2014 у справі № 904/1197/14, від 02.09.2014 у справі № 910/2023/13, від 22.01.2013 у справі № 5011-71/2684-2012).

Відповідно до ст.1173 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (ст.1174 ЦК України).

ОСОБА_6 з ч.6 ст.1176 ЦК України шкода, завдана фізичній чи юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Щодо питання законності дій працівників відповідача щодо вилучення та передачі на відповідальне зберігання зерна при проведенні 29.08.2015 року вищевказаних оглядів місць подій слід зазначити наступне.

Порядок проведення такої слідчої дії, як огляд, врегульовано ст.237 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), відповідно до частини 1 якої огляд місцевості, приміщення, речей та документів слідчий, прокурор проводять з метою виявлення та фіксації відомостей щодо обставин вчинення кримінального правопорушення. При проведенні огляду дозволяється вилучення лише речей і документів, які мають значення для кримінального провадження, та речей, вилучених з обігу. Усі вилучені речі і документи підлягають негайному огляду і опечатуванню із завіренням підписами осіб, які брали участь у проведенні огляду. У разі якщо огляд речей і документів на місці здійснити неможливо або їх огляд пов'язаний з ускладненнями, вони тимчасово опечатуються і зберігаються у такому вигляді доти, доки не буде здійснено їх остаточні огляд і опечатування (ч. 5 ст. 237 КПК України). Частиною 7 даної статті встановлено, що предмети, які вилучені законом з обігу, підлягають вилученню незалежно від їх відношення до кримінального провадження. Вилучені речі та документи, що не відносяться до предметів, які вилучені законом з обігу, вважаються тимчасово вилученим майном.

ОСОБА_6 ч.1 ст.167 КПК України тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення.

Відповідно до ч.2 ст.167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:

1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;

2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;

3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;

4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.

Частиною 4 статті 168 КПК України визначено, що після тимчасового вилучення майна уповноважена службова особа зобов'язана забезпечити схоронність такого майна в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Виходячи з п.27 Постанови Кабінету Міністрів України від 19.11.2012, № 1104 "Про реалізацію окремих положень Кримінального процесуального кодексу України", "Порядку зберігання речових доказів стороною обвинувачення, їх реалізації, технологічної переробки, знищення, здійснення витрат, пов'язаних з їх зберіганням і пересиланням, схоронності тимчасово вилученого майна під час кримінального провадження", схоронність тимчасово вилученого майна забезпечується згідно з пунктами 1-26 цього Порядку до повернення майна власнику у звязку з припиненням тимчасового вилучення майна.

Неправомірні дії та бездіяльність відповідача щодо не забезпечення збереження вилученого у позивача майна у визначеному законодавством порядку та неповернення його протягом тривалого часу позивачу свідчать про невиконання відповідачем покладеного на нього Законом обов'язку забезпечити схоронність тимчасово вилученого майна. Ці дії/бездіяльність перебувають в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактичною втратою належного позивачу майна.

Крім того, причиною подальшої втрати зерна пшениці слугують неправомірні дії працівників відповідача щодо утримання зерна, незважаючи на їх обовязок повернути його позивачу.

ОСОБА_6 ч.5 ст.171 КПК України клопотання слідчого, прокурора про арешт тимчасово вилученого майна повинно бути подано не пізніше наступного робочого дня після вилучення майна, інакше майно має бути негайно повернуто особі, у якої його було вилучено.

Відповідно до ч.1 ст.172 КПК України, клопотання про арешт майна розглядається слідчим суддею, судом не пізніше двох днів з дня його надходження до суду, за участю слідчого та/або прокурора, цивільного позивача, якщо клопотання подано ним, підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, і за наявності - також захисника, законного представника. Неприбуття цих осіб у судове засідання не перешкоджає розгляду клопотання.

ОСОБА_6 ч.5 ст.173 КПК України у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає:

1) перелік майна, яке підлягає арешту;

2) підстави застосування арешту майна;

3) перелік тимчасово вилученого майна, яке підлягає поверненню особі;

4) заборону розпоряджатися або користуватися майном у разі її передбачення та вказівку на таке майно;

5) порядок виконання ухвали.

Відповідно до ч.6 ст.173 КПК України, ухвалу про арешт тимчасово вилученого майна слідчий суддя, суд постановляє не пізніше сімдесяти двох годин із дня надходження до суду клопотання, інакше таке майно повертається особі, у якої його було вилучено.

Отже, якщо слідчий, прокурор не звернувся на наступний робочий день після вилучення цього майна із зазначеним клопотання до суду про його арешт, то таке майно негайно має бути повернуто особі.

Як встановлено судами обох інстанцій, ані слідчий Ізай І. М., який проводив огляд, ані слідчі СУ УМВС України у Волинській області, які в подальшому і на сьогодні здійснюють досудове розслідування по кримінальному провадженню, не звертались до суду із клопотанням про арешт зерна, вилученого в ході огляду.

Зважаючи на викладене, зерно пшениці, яке було вилучено 29.08.2015 року під час огляду будівлі ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика" в с. Промінь, Луцького району по вул. Перемоги 24-В, підлягало поверненню особі у якої воно було вилучено, а саме позивачу, не пізніше 01.09.2015 року.

ОСОБА_7 показів ОСОБА_8 вбачається, що він передав зерно пшениці третій особі лише 30.09.2015р., тобто зерно біля 1 місяця знаходилось у нього, в той час як мало бути повернуто відповідачем позивачу ще 01.09.2015 року.

Неправомірна бездіяльність відповідача щодо неповернення у строки, передбачені законом, вилученого майна свідчить про невиконання відповідачем приписів Закону. Ця бездіяльність також перебуває в прямому причинно-наслідковому зв'язку з фактичною втратою належного позивачу майна та неможливістю позивача довгий час розпоряджатися власним майном.

Норми статті 1192 ЦК України надають потерпілому право вибору способу відшкодування шкоди. При розгляді спору про відшкодування шкоди шляхом покладення на особу обов'язку відшкодувати її в натурі (надати річ того ж роду і якості, полагодити пошкоджену річ тощо) слід, серед іншого, встановити можливість відшкодування шкоди в натурі винною особою.

Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Як вбачається, розрахунок розміру шкоди позивачем здійснено згідно вартості пшениці, зазначеної у видаткових накладних на її купівлю, а саме: 2 925 грн. за 1 тонну, що становить 453 358,90 грн. (154730*2,93).

Таким чином, відповідачем були порушені права позивача на власність та завдано шкоду в розмірі 453 358,90 грн., право на відшкодування якої позивач має відповідно до ч.6 ст.1176 та ст.1173 Цивільного кодексу України.

При цьому, посилання скаржників на відсутність в матеріалах справи рішення про неправомірність дій відповідача, що має преюдиціальне значення для вирішення даного спору, колегією суддів до уваги не беруться, оскільки ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 11 листопада 2015 року у справі 161/16852/15-к скаргу представника володільця майна ОСОБА_3 в інтересах ПАТ "Володимир-Волинська Птахофабрика" на незаконні дії старшого слідчого СВ Луцького РВ МВС України у Волинській області ОСОБА_7 та слідчих дій СУ УМВС України у Волинській області щодо повернення тимчасово вилученого майна - задоволено та зобовязано уповноважених осіб Головного управління Національної поліції у Волинській області негайно повернути тимчасово вилучене майно ПАТ "Володимир-Волинська птахофабрика".

Також не беруться до уваги посилання відповідача на те, що судом першої інстанції не було досліджено питання хто є власником зерна пшениці, яке передавалось на відповідальне зберігання, оскільки зазначене не є предметом спору у даній справі.

Щодо доводів апелянтів про неправомірне стягнення шкоди з Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ст.25 Бюджетного кодексу України, Державне казначейство України здійснює безспірне списання коштів з рахунків, на яких обліковуються кошти Державного бюджету України та місцевих бюджетів, за рішенням, яке було прийняте державним органом, що відповідно до закону має право на його застосування.

ОСОБА_6 з ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.13 Конституції України встановлено, що держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб'єкти права власності рівні перед законом.

Відповідно до ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Примусове відчуження об'єктів права приватної власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього і повного відшкодування їх вартості. Примусове відчуження таких об'єктів з наступним повним відшкодуванням їх вартості допускається лише в умовах воєнного чи надзвичайного стану. Конфіскація майна може бути застосована виключно за рішенням суду у випадках, обсязі та порядку, встановлених законом. Використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.

Статтею 56 Конституції України встановлено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Рішенням Конституційного Суду України від 03.10.2001 року у справі № 1-36/2001 за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень статті 32 Закону України "Про Державний бюджет України на 2000 рік та статті 25 Закону України "Про Державний бюджет України на 2001 рік" (справа про відшкодування шкоди державою), також визначено, що шкода, завдана незаконними діями державних органів, відшкодовується за рахунок державного бюджету.

Крім того, відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997р., кожна людина, права і свободи якої викладені у цій Конвенції, порушуються, має ефективний засіб захисту у відповідному національному органі незалежно від того, що порушення було вчинене особами, які діяли в офіційній якості.

Право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном передбачено ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, ратифікованої Україною 17.07.1997р., відповідно до якої ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

За таких обставин, відшкодування шкоди позивачу підлягає за рахунок Державного бюджету України, розпорядником якого, у спірних правовідносинах, є ОСОБА_2 управління Державної казначейської служби України у Волинській області.

Відповідно до ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржниками не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржників, викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.

Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Волинської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 99,101,103,105 ГПК України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційні скарги Головного управління Державної казначейської служби України у Волинській області та Головного управління Національної поліції у Волинській області залишити без задоволення. Рішення господарського суду Волинської області від 09.08.2016 року у справі №903/351/16 залишити без змін.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуюча суддя Коломис В.В.

Суддя Тимошенко О.М.

Суддя Огороднік К.М.