Рішення № 62063973, 17.10.2016, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

17 жовтня 2016 р. Справа № 918/924/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Войтюка В.Р., розглянувши матеріали справи

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: Військової частини А 2798

про стягнення в сумі 7 257 грн. 89 коп.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1 (довіреність від 18 квітня 2014 року);

Від відповідача: ОСОБА_2 (довіреність від 01 березня 2016 року);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до Господарського суду Рівненської області з позовом до Військової частини А 2798 про стягнення 7 257,89 грн., з яких: 6 540,65 грн. інфляційні втрати та 717,24 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 25 серпня 2016 року прийнято позовну заяву до розгляду, розгляд справи призначено на 20 вересня 2016 року.

16 вересня 2016 року відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого відповідач позов не визнає.

Ухвалою суду від 20 вересня 2016 року задоволено самовідвід судді Марачу В.В., за результатами повторного автоматичного розподілу справа №918/924/16 передана на розгляд судді Войтюку В.Р..

Ухвалою суду від 21 вересня 2016 року прийнято до розгляду справу №918/924/16, розгляд справи призначено на 03 жовтня 2016 року.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2016 року розгляд справи відкладено на 17 жовтня 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги з підстав зазначених в позовній заяві.

В судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги не визнав з підстав зазначених у відзиві на позов.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, давши належну оцінку доказам, які мають значення для справи, господарським судом встановлено наступне.

12 жовтня 2012 року між ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (продавець) та Військовою частиною А 2798 (покупець) укладено договір про закупівлю природного газу № 12/9-ТЕ-28 (надалі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, продавець зобов'язують передати у власність покупцю у 2012р. природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України" за кодом згідно УКТЗЕД НОМЕР_1, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах Договору.

Оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу (п. 6.1. договору).

Умовам договору передбачено, що сторони зобов'язані повідомити одна одну про зміни своїх платіжних реквізитів, адрес, номерів телефонів, факсів у 5 денний термін з дня виникнення відповідних змін рекомендованим листом з повідомленням (п. 10.4. договору).

Згідно умов договору позивач поставив відповідачу природний газ на суму 43 889,62 грн.

Відповідач в свою чергу свої зобов'язання за договором поставки природного газу не виконав належним чином, за поставлений природний газ вчасно не розрахувався, у зв'язку з чим позивачем в порядку статті 625 Цивільного кодексу України нараховано відповідачу за період з 31 травня 2014 року по 15 грудня 2014 року6 540,65 грн. інфляційних втрат, та 717,24 грн. 3% річних.

Щодо вказаних позовних вимог суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Рішенням господарського суду Рівненської області 07 жовтня 2014 р. у права № 918/1340/14 за позовом ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Військова частина А 2798 про стягнення в сумі 55390 грн. 67 коп. що утворилась у зв'язку з простроченням відповідачем умов договору про закупівлю природного газу 12/9-ТЕ-28 від 12 жовтня 2012 року вирішено стягнути з Військової частини А 2798 на користь ПАТ "НАК "Нафтогаз України" суму основного боргу у розмірі 43889,62 грн., пеню в розмірі 1633,75 грн., штраф у розмірі 1513,64 грн., три відсотки річних у розмірі 2065,66 грн., суму, на яку збільшилася сума основного боргу внаслідок інфляційних процесів у розмірі 3095,62 грн., та відмовлено в задоволенні позову в частині стягнення пені в сумі 1633,75 грн. , штрафу у сумі 1513,64 грн..

Зокрема, вказаним рішенням розглянуто позовні вимоги про нарахування позивачем за період з 14.10.2012р. по 30.05.2014р. інфляційних втрат та 3% річних згідно договору №12/9-ТЕ-28 від 12 жовтня 2012 року.

В подальшому постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 02 грудня 2014 року вирішено рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. у справі № 918/1340/14 скасувати в частині стягнення 1633,75 грн. пені, 2513,64 грн. штрафу, 2065,66 грн. 3% річних, 3095 інфляційних втрат.

Викласти резолютивну частину рішення господарського суду Рівненської області від 07.10.14 р. в наступній редакції:

1. Позов задоволити частково.

2. Стягнути з Військової частини А 2798 (33000, м. Рівне, військове містечко № 45, код 08509140) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6) 43889,62 грн. основного боргу, 1447,65 грн. судового збору за розгляд апеляційної скарги.

В решті позову відмовити.

Щодо заяви відповідача про припинення провадження у справі в порядку пункту 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України суд зазначає, що підстави для припинення провадження у справі відсутні з огляду на наступне.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 80 господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Проте суд зазначає, що предметом позову у справі №918/1340/14 зокрема були вимоги про стягнення за період з 14.10.2012р. по 30.05.2014р. інфляційних втрат та 3% річних згідно договору №12/9-ТЕ-28 від 12 жовтня 2012 року.

Разом з тим, предметом позову в даній справі є позовні вимоги про стягнення інфляційних та річних за інший період, а саме з 30 травня 2014 року по 15 грудня 2014 року.

Відтак, суд не вбачає підстав для припинення провадження у справі.

Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору .

Згідно з вимогами статей 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

В силу статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Звертаючись до суду з позовом, ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" зазначило, що відповідачем порушено обумовлений договором строк оплати поставленого газу, з огляду на що позивач просить стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобов'язання у відповідності до статті 625 Цивільного кодексу України.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Крім того, частиною 1 статті 216 Господарського кодексу України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно з частиною 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Водночас статті 614 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Отже, окремою та обов'язковою підставою (умовою) застосування до учасника господарських відносин відповідальності за порушення зобов'язання є наявність вини, яка, у розумінні вищевказаної норми, полягає у невжитті особою всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Згідно п. 2-4 постанови Кабінету Міністрів України від 03.12.2008 року № 1082 "Питання удосконалення схем розрахунків за використану електроенергію та природний газ" (в редакція чинній на час виконання Договору), плата за теплову енергію від усіх категорій споживачів зараховується виключно на поточні рахунки із спеціальним режимом використання для проведення розрахунків за використаний природний газ комунальними підприємствами теплоенергетики, тепловими електростанціями, теплоелектроцентралями, котельнями та іншими суб'єктами господарювання, які провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії, крім підприємств, що належать до системи автономного та децентралізованого теплопостачання (далі - підприємства теплоенергетики).

Визначено уповноваженими банками, які обслуговують поточні рахунки із спеціальним режимом використання підприємств теплоенергетики та їх відокремлених підрозділів, відкрите акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" та публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк).

Затверджено Порядок відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природний газ, що додається.

Відповідно до п. 1, 3, 6, 7 Порядку відкриття поточних рахунків із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, та проведення розрахунків за спожитий природній газ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2008року № 1082 суб'єкти господарювання, що провадять діяльність, пов'язану з постачанням теплової енергії (далі - підприємства теплоенергетики), та їх відокремлені підрозділи відкривають у десятиденний строк з дати набрання чинності цією постановою в установах ВАТ "Державний ощадний банк України" та публічному акціонерному товариству акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - уповноважений банк) поточний рахунок із спеціальним режимом використання для зарахування коштів, що надходять як плата за послуги з теплопостачання, в порядку, визначеному Національним банком.

Усі категорії споживачів теплової енергії сплачують вартість отриманих ними послуг з теплопостачання шляхом перерахування коштів на поточні рахунки із спеціальним режимом використання, відкриті в установах уповноваженого банку.

У разі коли в платіжному дорученні/касовому документі споживача теплової енергії реквізити рахунка одержувача коштів за теплову енергію не відповідають реквізитам спеціального рахунка, відкритого підприємством теплоенергетики або його відокремленим підрозділом в уповноваженому банку, установа, що приймає платіжний документ (установа банку, підприємство поштового зв'язку або орган Казначейства) повертає такий документ без виконання визначених у ньому вимог з надісланням відповідного повідомлення споживачеві.

Як встановлено постановою Рівненського апеляційного господарського суду при розгляді справи №918/1340/14, позивач мав наміо здійснити сплату заборгованості за спожитий природний газ, проте ГУ Державної казначейської служби України в Рівненській області відмовило відповідачу в реєстрації Договору 12/9-ТЕ-28.

Водночас, ГУ Державної казначейської служби України в Рівненській області, зіславшись на Постанову Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики від 23.01.12 р. № 37 "Про затвердження Переліку поточних рахунків із спеціальним режимом використання, відкритих в установах ПАТ "Державний ощадний банк України" гарантованими постачальниками та їх структурними підрозділами, а також підприємствами, що здійснюють продаж природного газу гарантованим постачальникам, для зарахування коштів, що надходять за спожитий природний газ від усіх категорій споживачів" повідомила, що перерахунок коштів за спожитий військовою частиною газ неможливий за причини, що у п. 12 Договору розрахунковий рахунок № 26009304921 не відповідає рахункам затвердженими Постановою № 37.

Відповідач, неодноразово звертався до позивача з листами в яких просив вжити заходи, щодо відкриття рахунків, з подальшим укладенням додаткової угоди "Про внесення змін до п. 12 Договору". Однак, дані листи залишились без відповіді та задоволення.

Крім того, відповідач листом № 378 від 17.06.2013р. звертався до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики, з проханням вплинути на позивача щодо зміни платіжних реквізитів.

У відповіді від 18.07.2013 на дане звернення НКРЕ повідомило, що за результатами звернення відповідача здійснено планову перевірку позивача, якою встановлено порушення п. 3.7 розділу ІІІ Ліцензійних умов у частині дотримання вимог законодавства України, зокрема ч. 2 ст. 18 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" та п. 2.1 розділу ІІ Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки із спеціальним режимом використання гарантованих постачальників природного газу, у частині відкриття ліцензіатом в установах уповноваженого банку поточних рахунків із спеціальним режимом використання.

Позивач лише листом від 27.12.13 р. повідомив відповідача про відкриття рахунка із спеціальним режимом використання.

Невідповідність визначених в договорі рахунків вимогам законодавства опосередковано також підтверджується договором про закупівлю природного газу від 14.02.13р., у якому рахунки, вказані позивачем, відповідають рахункам, визначеним у договорі від 12.10.2012р. Разом з тим додатковою угодою від 27.12.2013р. до договору від 14.02.13р. внесено зміни в частині банківських реквізитів НАК "Нафтогаз України", що дало змогу відповідачу розрахуватися за отриманий на виконання даної угоди газ. Натомість жодних додаткових угод в частині зміни банківських реквізитів (рахунків) до договору від 12.10.12р. сторонами не укладалося.

Вказані обставини встановлені постановою РАГС у справі №918/1340/14 від 02 грудня 2014 року.

Відповідно до статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

А відтак, суд приходить до висновку, що відповідач вчиняв дії для належного виконання умов договору в частині оплати за поставлений природного газу, однак від незалежних від нього обставин, був позбавлений можливості своєчасно розрахуватись за поставлений газ.

Враховуючи те, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичній галузі, суд приходить до висновку про відсутність у діях відповідача вини у простроченні платежів за газ, що згідно ст. 617 ЦК України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача здійснювати нараховування матеріальних втрат у вигляді інфляційної складової боргу та 3% річних.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що в задоволенні позовних вимог ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтобаз України" до Військової частини А 2798 слід - відмовити.

Судові витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд. -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Судові витрати лишити за позивачем.

повне рішення складено 18 жовтня 2016 року

Суддя Войтюк В.Р.

Віддруковано 3 примірники:

1 - до справи;

2 - позивачу рекомендованим (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6);

3 - відповідачу рекомендованим (33000, в/ч А 2798, Рівненська обл., с. Дуби).