Рішення № 62063906, 11.10.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.10.2016 Справа № 905/2279/16

Господарський суд Донецької області у складі судді Огороднік Д.М., розглянувши матеріали справи

за позовомПриватного акціонерного товариства «СТРУМ»доПриватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» проcтягнення 399937,16грн.за участю представників:

від позивачане з'явився;від відповідачане з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд господарського суду Донецької області передані позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «СТРУМ» про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» основного боргу у розмірі 452667,17грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором поставки №14000053 від 27.01.2014 щодо здійснення своєчасної оплати вартості поставленого товару.

На підтвердження вищезазначених обставин, позивач надає належним чином засвідчені копії наступних документів: договору поставки №14000053 від 27.01.2014, специфікації №1 від 04.02.2014, додаткових угод №1 від 26.12.2014, №2 від 14.01.2016, №3 від 25.01.2016, видаткової накладної №1 від 02.02.2016, товаро транспортної накладної №02/02 СП від 02.02.2016, довіреності №4 від 01.02.2016, рахунків №2 від 02.02.2016, №125 від 11.07.2016, розрахунку суми позову.

Ухвалою господарського суду Донецької області від 01.08.2016 порушено провадження та призначено справу до розгляду.

20.09.2016 у судовому засіданні оголошена перерва на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України та продовжений строк розгляду справи на 15 днів на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

02.09.2016 від позивача надійшла заява про зменшення позовних вимог, в якій останній просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 399937,16грн.

Заява мотивована тим, що згідно з уточненим розрахунком вартість поставленого товару у перерахунку на 25.07.2016 (відповідно до п.7. специфікації до договору) складає 449937грн., а відповідачем з цієї суми сплачено 50000,00грн.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього кодексу в цій частині, відмовитися від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Оскільки заява відповідає нормам чинного законодавства, то остання прийнята судом до розгляду.

Подальший розгляд спору здійснюється в межах вимог про стягнення основного боргу у розмірі 399937,16грн.

Відповідач заперечує проти позовних вимог у повному обсязі, оскільки вважає, що строк дії договору №14000053 від 27.01.2014 закінчився 31.12.2015, тому до поставки здійсненої 02.02.2016 умови договору не застосовуються. Отже вимоги позивача про зміну ціни вартості поставленого 02.02.2016 товару у звязку зі зміною курсової різниці курсу гривні до євро є безпідставними. Підписання додаткової угоди №2 до договору тільки 14.01.2016 унеможливлює застосування її до договору №14000053, який припинив свою дію до підписання угоди. Крім того, відповідач зазначає, що відповідно до акту звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 23.08.2016 останній підтверджує наявність в бухгалтерському обліку позивача дебіторської заборгованості у розмірі 128761,02грн.

Розглянувши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд

В С Т А Н О В И В:

27.01.2014 між Приватним акціонерним товариством «СТРУМ» (постачальник, позивач) та Приватним акціонерним товариством «Єнакієвський металургійний завод» (покупець, відповідач) підписаний договір поставки №14000053 (далі Договір).

За умовами вказаного договору постачальник зобовязався передати, а покупець прийняти та оплатити продукцію (далі товар) на умовах, передбачених діючим договором (п.1.1. договору).

Відповідно до п.2.1. договору кількість, номенклатура, виробник та рік випуску товару вказується у специфікації до договору, що є його невідємною частиною.

Між сторонами 04.02.2014 підписана специфікація №1 до договору, в якій погоджена поставка товару на суму 178761,02грн. Відповідно до умов останньої товар поставляється на умовах СРТ, склад Покупця.

Відповідно до п.4.1. договору поставка товару здійснюється по цінам, вказаним у відповідності з умовами поставки, вказаними у специфікації та включають в себе всі податки та інші обовязкові платежі, а також вартість тари, пакування, маркування та інши видатки постачальника, повязані з поставкою товару.

Згідно з п.4.2. договору ціна на товар може бути змінена лише за взаємною згодою сторін шляхом внесення змін в діючий договір, якщо інше не вказано в специфікації.

Відповідно до п.п.5.1., 5.2. договору оплата покупцем товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника, вказаний у діючому договорі. Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару та надання покупцю документів, вказаних в п.6.4. діючого договору, якщо інше не вказано у специфікації.

Пунктом 10.4. договору передбачено, що останній вступає в закону силу з моменту підписання його сторонами, проте не раніше виконання вимог засновницьких документів сторін про необхідність надання згоди на його укладення органами управління сторін, що мають відповідні повноваження.

Пунктом 10. 5 договору встановлено, що останній діє до 31.12.2015. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання прийнятих на себе зобовязань .

Належним чином засвідчена копія договору поставки №14000053 від 27.01.2014 підписана сторонами та наявна в матеріалах справи.

Між сторонами підписані додаткові угоди до договору №1 від 26.12.2014, №2 від 14.01.2016, №3 від 25.01.2016.

В додатковій угоді №1 сторони внесли зміни в реквізити сторін договору. А додатковою угодою №2 від 14.01.2016 сторони внесли зміни в п. 10.5 договору та погодили строк дії договору до 31.12.2016.

Судом враховані заперечення відповідача щодо того, що додаткова угода №2 про зміну строку дії договору №14000053 підписана 14.01.2016, тобто вже після закінчення строку дії договору (31.12.2015).

Проте, позивач заперечує проти закінчення строку дії договору 31.12.2015 та посилається на додаткову угоду №2 до договору та на видаткову накладну №1 від 02.02.2016, за якою відповідачем отриманий товар та яка виписана на підставі договору №14000053.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на підтвердження виконання договору та здійснення поставки товару надана копія видаткової накладної №1 від 02.02.2016.

Відповідач отримав товар за видатковою накладною №1 від 02.02.2016 на суму 178761,02грн., про що свідчить підпис його уповноваженого представника за довіреністю №4 від 01.02.2016 ОСОБА_1

Також, позивачем до матеріалів справи надана товарно транспортна накладна №02/02-СП від 02.02.2016.

За таких обставин, матеріалами справи підтверджується, що продукція за договором №14000053 від 27.01.2014 передана належним чином позивачем та отриманий відповідачем на суму 178761,02грн.

За вказану продукцію відповідач розрахувався частково, а саме платіжним дорученням №4500033856 від 25.07.2016 на суму 50000,00грн.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до договору. Договір набирає чинності з моменту його укладення. Сторони можуть встановити, що умови договору застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладення.

З огляду на викладене та враховуючи те, що додатковою угодою №2, яка підписана позивачем та відповідачем, сторонами погоджено продовження строку дії договору №4500033856 до 31.12.2016 і вказані дії не суперечать чинному законодавству, то судом відхиляються доводи відповідача про припинення строку дії договору №4500033856 -31.12.2015.

За таких обставин, до поставки товару, яка відбулась 02.02.2016 застосовуються положення договору №4500033856.

Оцінивши зміст зазначеної угоди, з якої виникли цивільні права та обовязки сторін, суд дійшов висновку, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм ст. 712 Цивільного кодексу України та ст.ст. 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (ст.ст. 655-697 Цивільного кодексу України).

Статтею 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. У разі прострочення сплати за товар продавець має право вимагати сплати товару.

Як визначено положеннями ст. 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України субєкти господарювання повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до умов укладеного договору.

При цьому, приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Як встановлено судом вище, позивач на виконання умов договору здійснив поставку товару за видатковою накладною №1 від 02.02.2016 на суму 178761,02грн., вартість якого позивач оплатив 25.07.2016 частково на суму 50000,00 грн.

Відповідно до п.6 специфікації вартість товару, що поставляється по специфікації №1 на момент її підписання складає 148967,52грн., крім того ПДВ по ставці 20 % у розмірі 29793,50грн., разом з врахуванням ПДВ 178761,02грн. У звязку з тим, що поставлений товар є імпортним, сторони встановили еквівалент вартості товару в іноземній валюті євро в сумі з ПДВ 16464,00 євро, в тому числі ПДВ 20% - 2744,00євро. Вказаний еквівалент розрахований на підставі курсу НБУ України гривні до євро на 20.01.2014 , що дорівнює 10,857691 грн. за 1 євро. При зміні курсу НБУ гривні до курсу євро більше, ніж на 2% як в сторону збільшення, так і в сторону зменшення на дату здійснення платежу по відношенню до курсу, що наводиться у п.6 даної специфікації, ціна за одиницю та загальна вартість товару змінюється пропорційно зміни курсу. Дана зміна відбувається автоматично та не потребує ніякої додаткової згоди сторони (п.7 специфікації).

Отже, позивачем перераховано суму основного боргу у звязку із зміною курсу євро станом на 25.07.2016, а саме 100 євро складає 2732,8545грн., що на 151,69% більше, ніж курс НБУ України гривні до євро на 20.01.2014 , що дорівнює 10,857691 грн. за 1 євро. Тобто ціна товару змінилася до 449937,16грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 524 Цивільного кодексу України сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті.

Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом (ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Як зазначено у постановах Верховного Суду України від 04.07.2011 у справі №3-62гс11 та від 26.12.2011 у справі №3-141гс11 положення чинного законодавства хоч і визначають національну валюту України як єдиний законний платіжний засіб на території України, однак не містять заборони на вираження у договорі грошових зобов'язань в іноземній валюті, визначення грошового еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, а також на здійснення перерахунку грошового зобов'язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти.

Поряд з цим, слід зазначити, що статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).

Судом перевірений розрахунок курсової різниці позивача та визнано його арифметично вірним, оскільки офіційний курс гривні до євро встановлений НБУ на 00 год. 25.07.2016 (дата оплати) становив 2732,8545 грн. за 100 євро, цей курс встановлений відповідно до Положення про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів. Отже, курс євро станом на 25.07.2016 змінився на 151,69% порівняно з курсом євро на 20.01.2014 10,857691 грн. за 1 євро.

За таких обставин, ціна поставленого товару станом на день здійснення оплати відповідачем складає 449937,16грн., оскільки продукція платіжним дорученням №4500033856 від 25.07.2016 частково оплачена на суму 50000,00грн., то станом на час розгляду справи заборгованість відповідача перед позивачем складає 399937,16грн.

Відсутність вказаної суми в акті звірки взаєморозрахунків не може прийматися судом, як спростування наявності вказаної заборгованості у відповідача, оскільки акт звірки взаєморозрахунків як зведений обліковий документ не належить до первинних документів бухгалтерської звітності. Такий акт є, по суті, документом, що містить зведені відомості про бухгалтерський облік здійснених операцій на

підприємствах, однак не може вважатися належним доказом проведення цих операцій та наявності заборгованості у суб'єкта господарювання. Отже, вказаний акт не може вважатися належним доказом існування господарських зобов'язань у сторін та підтверджувати наявність заборгованості відповідача.

Відповідач факт наявності заборгованості за договором №14000053 від 27.01.2014 не спростував, доказів оплати до суду не надав, а матеріали справи останніх не містять.

За таких обставин, суд приходить до висновку про доведеність наявності основного боргу у розмірі 399937,16грн. у відповідача перед позивачем.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позову повністю.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Судовими доказами, за визначенням ст.ст. 32-36 Господарського процесуального кодексу України, слід вважати документи, які можуть підтвердити або спростувати обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді всіх обставин справи. Ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

У звязку із задоволенням позову, судовий збір відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача виходячи із зменшеної ціни позову. На підставі ст. 7 Закону України «Про судовий збір» судовий збір у розмірі 790,95 підлягає поверненню.

Керуючисьст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарськогопроцесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Єнакієвський металургійний завод» (87504, Донецька обл., м. Маріуполь, проспект Ілліча, буд.54, блок4, код ЄДРПОУ 00191193) на користь Приватного акціонерного товариства «СТРУМ» (61072, м.Харків, проспект Леніна, буд.56, код ЄДРПОУ 23003811) основний борг у розмірі 339937(триста тридцять девять тисяч девятсот тридцять сім)грн.16коп. та судовий збір у розмірі 5999(пять тисяч девятсот девяносто девять)грн. 06коп.

3. Повернути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «СТРУМ» (61072, м.Харків, проспект Леніна, буд.56, код ЄДРПОУ 23003811) судовий збір у розмірі 790 (сімсот девяносто) грн.95 коп.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня складення повного рішення та може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України

Дата складення повного рішення: 17.10.2016.

Суддя Д.М. Огороднік