Рішення № 62063759, 18.10.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.10.16р. Справа № 904/7091/16

За позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "ДНІПРОПЕТРОВСЬКГАЗ" в особі його структурного підрозділу Дніпродзержинського управління з експлуатації газового господарства, м. Ка

до Комунального підприємства "ЖОВТОВОДСЬКТЕПЛОМЕРЕЖА", Дніпропетровська обл., м. Жовті Води

про стягнення

Суддя Панна С.П.

Представники:

від позивача ОСОБА_1 - представник за довіреністю № 104 від 03.10.2016 року

від відповідача ОСОБА_2 - представник за довіреністю № 919/2 від 02.08.2016 року

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровскьгаз" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Комунального підприємства „Жовтоводськтешюмережа" про стягнення 3 809 957,50 грн., з яких: 3 209 744, 22 грн. - сума основного боргу за надані послуги з розподілу природного газу, 505 154, 17 грн. - пеня, 40 971, 84 грн. - 3% річних, 54 087, 27 -інфляційні витрати.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов типового договору розподілу природного газу в частині оплати за надані послуги.

Ухвалою суду від 23.08.2016 р. порушено провадження у справі та призначено судове засідання на 10.10.2016 р.

10.10.2016 р. у судове засідання позивачем було надано заяву про уточнення розміру позовних вимог № 11/30597, в якій зазначив, що з моменту подання позову - з 22.08.2016 р. по 30.09.2016 р. здійснена часткова оплата заборгованості за розподіл природного газу на загальну суму 247 582, 12 грн. Таким чином, борг КП „Жовтоводськтепломережа" за розподіл природного газу складає - 2 962 162, 10 грн., у зв'язку з чим просить уточнити позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу та припинити провадження у справі в частині стягнення 247 582, 12 грн. основного боргу, стягнути на користь позивача основний борг у розмірі 2 962 162, 10 грн., пеню у розмірі 505 154, 17 грн., 3% річних у розмірі 40 971, 84 грн., інфляційні втрати у розмірі 54 087, 27 грн.

10.10.2016 р. відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якій просить позов ПАТ по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" про стягнення грошових коштів задовольнити частково в розмірі 3 556 587, 29 грн. у зв'язку з вжиттям з боку відповідача заходів по зменшенню розміру сум основного боргу.

10.10.2016 р. відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, звернувши увагу на ті обставини, що споживачем теплової енергії, яку виробляє відповідач, є переважно населення, а також збитковість господарської діяльності відповідача у зв'язку з наявністю значної заборгованості споживачів за поставлену енергію; просить врахувати наявність виняткових підстав, які сприяли несвоєчасному виконанню грошового зобов'язання, зменшити розмір пені на 80% від заявленої суми.

У судове засідання з'явилися представники позивача та відповідача.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальним підприємством „Жовтоводськтепломережа" 04.01.2016 року було надано до Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Дніпропетровськгаз" заяву приєднання від 01.01.2016 року № 09420ИНХКЗАТ016 до умов типового договору розподілу природного газу, затвердженого постановою НКРЕКП 30.09.2015 року № 2498.

Відповідно до п. 12.1. Договору, цей договір укладено на невизначений строк.

Згідно з п.2.1. Договору Оператор ГРМ зобов'язується надати Споживачу послугу з розподілу природного газу, а Споживач зобов'язується прийняти зазначену послугу та сплатити її вартість у розмірі, у строки та порядку, визначені цим Договором.

Відповідно до абз. 5 п.1.4. Договору: Оператор ГРМ - оператор газорозподільної системи в особі структурного підрозділу ПАТ „Дніпропетровськгаз", що здійснює розподіл природного газу на підставі ліцензії, переоформленої рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 01 вересня 2015 року №2249.

Згідно з п. 6.1. Договору оплата вартості послуги Оператора ГРМ з розподілу природного газу здійснюється Споживачем за тарифом, встановленим Регулятором для Оператора ГРМ, що сплачується як плата за потужність (абонентська плата), з урахуванням вимог Кодексу газорозподільних систем.

Відповідно до Постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг № 3164 від 29.12.15р., з 01 січня 2016 року для ПАТ „Дніпропетровськгаз" встановлено тариф на послуги розподілу (транспортування) природного газу у розмірі 587,90 грн. за 1000 м3 без ПДВ, крім того ПДВ - 117,58 грн. за 1000 м3.

Пунктом 6.2. Договору передбачено, що тариф, встановлений згідно з п. 6.1 цього розділу є обов'язковим для сторін з дати набрання чинності постановою Регулятора щодо його встановлення.

Пунктом 6.3 Договору передбачено, що розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 6.4 Договору, оплата вартості послуги з розподілу природного газу за цим договором здійснюється Споживачем, який не є побутовим, на умовах попередньої оплати до початку розрахункового періоду на підставі рахунка Оператора ГРМ. Оплата здійснюється виключно грошовими коштами на поточний рахунок Оператора ГРМ.

Згідно з абз. 1 п. 7.2 Договору, Оператор ГРМ має право отримувати від Споживача оплату за цим Договором.

Згідно з абз. 1 п. 7.4 Договору Споживач зобов'язується здійснювати розрахунки в розмірі, строки та порядку, визначені цим договором.

Так, на виконання п.2.1 Договору, Позивач в лютому 2016 року надав послугу з розподілу природного газу Відповідачу в об'ємі 2455,523 тис. м. куб. на суму 1732 322,36 грн. та в березні 2016 року 2094,208 тис. м. куб. на суму 1477421,86 грн., що підтверджується підписаними сторонами актів наданих послуг з розподілу природного газу по договору, а саме :

акт №ДНП00001572 від 29 лютого 2016 року на суму 1732322,36 грн.;

акт №ДНП00002401 від 31 березня 2016 року на суму 1477421,86 грн.

Разом із підписанням та надання актів про надання послуг Відповідачу, останньому було надано рахунки на оплату № 09420№ГХКЗАТ016 від 29.02.2016 року та № 09420ШХКЗАТ016 від 31.03.2015 року.

Однак, в порушення умов договору, Відповідач не проводив оплату за надані послуги з розподілу природного газу у лютому-березні 2016 року, тобто, не виконав взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу, що внаслідок недобросовісного виконання Відповідачем умов типового договору за Відповідачем перед ПАТ «Дніпропетровськгаз», утворилась заборгованість за розподіл природного газу за період з лютого 2016 року по березень 2016 року в розмірі 3 209744,11 грн., що підтверджується підписаними актами наданих послуг з розподілу природного газу між ПАТ «Дніпропетровськгаз» та КП «Жовтоводськтепломережа».

Відповідно до ст. 526 ЦК України та ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, в порушення умов договору, Відповідач не оплачував надані послуги з розподілу природного газу із порушенням визначених договором строків, тобто не виконав взятих на себе зобов'язань зі своєчасної оплати послуг з розподілу природного газу.

Згідно ст. 20 ГК України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання наявності або відсутності прав, визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів, визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом, відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення, присудження до виконання обов'язку в натурі, відшкодування збитків, застосування штрафних санкцій, застосування оперативно-господарських санкцій, застосування адміністративно-господарських санкцій, установлення, зміна і припинення господарських правовідносин та іншими способами, передбаченими законом.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Як встановлено матеріалами справи, з моменту подання позову - з 22.08.2016 року по 30.09.2016 року здійснена часткова оплата заборгованості за розподіл природного газу на загальну суму 247 582,12 грн., що підтверджується платіжними дорученнями, які є в матеріалах справи.

Сума основного боргу склала 2 962 162,10 грн., яка підлягає до стягнення і підтверджується матеріалами справи.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).

Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).

Пунктом 3.17.4. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

10.10.2016 року відповідач подав до суду клопотання про зменшення розміру пені на 80% від заявленої суми.

Пункт 3 ч.1 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, приймаючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені) (п.З. 17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Так, частиною 1 ст. 233 Господарського кодексу України закріплено, що суд має право зменшити розмір санкцій, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Згідно з п.3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

З наведеного вбачається, що господарському суду надано право на зменшення розміру пені у взаємозв'язку (сукупністю) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру пені, однак право на звільнення від сплати пені господарському суду Господарським процесуальним кодексом не надано.

Відповідач зазначає, що він є єдиним постачальником та виробником теплової енергії для забезпечення потреб споживачів м. Жовті Води комунальної послуги з централізованого опалення. Крім того, відповідач не має права нараховувати пеню категорії споживачів "населення" за отримані комунальні послуги з централізованого опалення при несвоєчасній їх оплаті. Також у відповідача в уповноваженому банку (визначеними Постановою Кабінету Міністрів України № 217) відкриті рахунки із спеціальним режимом використання, кошти з яких спрямовуються на розрахункові рахунки постачальника природного газу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" та Оператора ГРМ ПАТ "Дніпропетровськгаз", тобто відповідач не має права розпоряджатися коштами, які надходять як плата за спожиті послуги централізованого опалення та постачання теплової енергії, що знаходяться на рахунка із спеціальним режимом використання.

У рахуванням наведеного, суд вважає за можливе зменшити розмір пені на 30% та стягнути 353 607,92 грн.-пені.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року за № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до п. 3.2. Постанови Пленуму ВГСУ "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" №14 від 17.12.2013 року, розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

На підставі ст. 625 ЦК України Позивач нарахував Відповідачу 3% річних у загальній сумі 40 971, 84 грн., інфляційних втрату загальній сумі 54 087,27 грн. згідно періодів зазначених у розрахунках (а.с.6), що знаходяться в матеріалах справи, що не заперечується відповідачем (відзив на позовну заяву № 1016 від 07.10.2016 року).

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати наданих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

У разі коли господарський суд на підставі п. З ст. 83 ГПК зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено (п. 4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21.02.2013р. "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України").

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 57 149,36 грн.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства „Жовтоводськтепломережа" (52204, Дніпропетровська область, м. Жовті Води, вул. 8 березня, 42, ідентифікаційний код 23645975) на користь Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації „Дніпропетровськгаз" (49000, м. Дніпро, вул. Шевченка, б. 2, ідентифікаційний код 03340920) - 2 962 162 (два мільйони дев'ятсот шістдесят дві тисячі сто шістдесят дві) грн. 10 коп. основний борг, 353 607 (триста п'ятдесят три тисячі шістсот сім) грн. 92 коп. пеня, 40 971 (сорок тисяч дев'ятсот сімдесят одна) грн. 84 коп. 3% річних, 54 087 (п'ятдесят чотири тисячі вісімдесят сім) грн. 27 коп. інфляційні втрати, 57 149 (п'ятдесят сім тисяч сто сорок дев'ять) грн. 36 коп. та витрати по сплаті судового збору, про що видати наказ.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання і може бути оскарженим протягом цього строку до Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

Повне рішення складено - 17.10.2016 року.

Суддя ОСОБА_3