Ухвала суду № 62060556, 19.10.2016, Апеляційний суд Рівненської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 жовтня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючої судді - Гордійчук С.О.,

суддів: Григоренко М.П., Ковальчук Н.М.

секретар судового засідання: Мельник С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Рівне апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 січня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки зі складу земельної ділянки,

в с т а н о в и л а :

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2014 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділення частки зі складу земельної ділянки задоволено.

Виділено ОСОБА_3, як спадкоємцю ОСОБА_4 із земельної ділянки площею 0,47 га, права на яку підтверджується дублікатом Державного акта про право приватної власності на землю, виданого 19 липня 2000 року Новомалинською сільською радою Острозького району та зареєстрованого в Острозькому районному відділі земельних ресурсів за № НОМЕР_2, серія НОМЕР_1, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2011 року, земельної ділянки площею 0,4112 га, що дорівнює його ідеальній частці 7/8, за такими геометричними розмірами по периметру від межі розподілу за годинниковою стрілкою: по зовнішній межі ділянки 33,42 м,ю 80,64 м, 59,35 м, 22,60 м., 16,34 м, 48,26 м, 2,53м; по лінії розподілу 86,29 м по 1 варіанту поділу земельної ділянки

Рішенням Острозького районного суду Рівненської області від 11 січня 2016 року скасовано рішення Острозького районного суду Рівненської області від 17 жовтня 2014 року.

Виділено ОСОБА_3, як спадкоємцю ОСОБА_4 із земельної ділянки площею 0,47 га, права на яку підтверджується дублікатом Державного акта про право приватної власності на землю, виданого 19 липня 2000 року Новомалинською сільською радою Острозького району та зареєстрованого в Острозькому районному відділі земельних ресурсів за № НОМЕР_2, серія НОМЕР_1, свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 01 квітня 2011 року, земельної ділянки площею 0,4112 га, що дорівнює його ідеальній частці 7/8, за такими геометричними розмірами по периметру від межі розподілу за годинниковою стрілкою: по зовнішній межі ділянки 33,50 м, 79,14 м, 59,36 м, 22,96 м., 14,59 м, 1,82 м, 49,38 м, 2,40 м; по лінії розподілу 84,56 м.

В поданій на рішення суду апеляційній скарзі відповідач вказує на його незаконність, оскільки суд не врахував, що при зміні геометричних розмірів меж розподілу спірної земельної ділянки до її складу включено частину земель, яка не належала спадкодавцю, чим порушено право власності на землю третіх осіб, а саме ОСОБА_5 Просить суд врахувати, що ОСОБА_2 було збудовано незаконний паркан на території земельної ділянки ОСОБА_6, який підлягає перенесенню.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким позивачу відмовити в задоволенні позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Пунктом п. 11 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року № 14 "Про судове рішення у цивільній справі", визначено, що оскільки правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів, то суд повинен встановити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення прав власника і об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Способи захисту цивільних прав, у тому числі захисту права власності, визначені в ст. 16 ЦК України, перелік яких не є вичерпним.

Відповідно до положень норм ст. ст. 16, 386, 391 ЦК України власник вправі звернутися до суду з вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який ураховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

У випадках порушення прав інших осіб право на звернення до суду належить і таким особам за умови, що вони доведуть наявність порушеного права, а також власнику (користувачу) земельної ділянки (ст. 391 ЦК).

За змістом ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Стаття 57 ЦПК України доказами у справі визначає будь-які фактичні дані, на підставі яких суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

З доводів апеляційної скарги вбачається, що відповідачем доводиться факт порушення не його права власності на спірну земельну ділянку, а стверджується факт порушення права власності іншого суміжного власника земельної ділянки ОСОБА_6

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 не надано доказів порушення її прав як власника земельної ділянки щодо користування власністю чи наявності об'єктивно існуючих перешкод у здійсненні нею таких прав, то підстав в задоволенні апеляційної скарги немає.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не можуть бути підставою для скасування законного та обґрунтованого рішення суду.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції були правильно, всебічно і повно встановлені обставини справи, характер правовідносин, які виникли між сторонами та застосовано правові норми, які підлягали застосуванню при вирішенні даного спору, в зв'язку із чим рішення підлягає залишенню без змін, як ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Острозького районного суду Рівненської області від 11 січня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий :

Судді: