Рішення № 62060321, 21.09.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/8800/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 вересня 2016 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

судді Наумова С.В.

при секретарі Слакві -Марчук Н.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

представника відповідача

ОСОБА_4 Шмайхеля А.К.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на частину земельної ділянки та виділ її в натурі, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину, -

В с т а н о в и в:

ОСОБА_1 звернулась в суд з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання права приватної власності на частину земельної ділянки та виділ її в натурі, визнання частково недійсним свідоцтва про право на спадщину .

В ході судового розгляду ОСОБА_1 заявою уточнила позов в зв»язку з проведенням судової земельно- технічної експертизи .

Просить суд визнати за нею право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку №8193 судової земельно - технічної експертизи від 31 липня 2015 року.

Виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку №8193 судової земельно - технічної експертизи від 31 липня 2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 лютого 2005 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Степанюк Н.О. та посвідчене 22 лютого 2005 року, зареєстроване в реєстрі №3-187, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_3.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 серпня 2011 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рева Л.Л. та посвідчене 10 серпня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за №1-802, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_4.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 позов підтримали, надали суду письмові пояснення просили його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала. В своїх виступах та судових дебатах зазначила, що перехід права на земельну ділянку у разі набуття права на житловий будинок, будівлю або споруду врегульовано ст. 120 ЗК України, що діяв на час виконання у сторін права власності на частку будинку . Закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Вважає, що дана обставина, також встановлена в судових рішеннях, що набрали законної сили. Також, не можуть бути визнані частково недійсними свідоцтва про право на спадщину, оскільки позивач немає та не мала права на обов»язкову частку у спадщині після смерті ОСОБА_8. Також вважає, що свободи та інтереси ОСОБА_1 відповідачами не порушені, оскільки відповідачі стали власниками майна після смерті ОСОБА_8 ІНФОРМАЦІЯ_1 року а позивач набула власність після смерті ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_2, тобто через 2.5 роки, після того як вони були власниками земельної ділянки, тому 7.05.2004 року відповідачі не могли порушити прав позивача яких вона набула лише 5 листопада 2006 року. За життя ОСОБА_9 право власності на земельну ділянку не оскаржувала. Відповідно її (відповідача) право власності є непорушним, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. Крім того зазначала, що в задоволенні позовних вимог також можливо відмовити з урахуванням строку позовної давності зі зверненням до суду.

Представник відповідача ОСОБА_4 - адвокат Шмайхель А.К.. позов не визнав. Вважає, наявними підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки є рішення Рівненського міського суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме рішення від 28 лютого 2014 року, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до вказаних вище відповідачів про визнання права приватної власності на частку земельної ділянки та виділ частки в натурі відмовлено за недоведеністю. Також вказаний представник вказав на суперечливість та невідповідність обставинам справи висновок судової земельно - технічної експертизи, яким сторона позивача обґрунтовує свої вимоги. Відповідно просить відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши сторін в судовому засіданні дослідивши надані ними письмові докази, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю.

Судом встановлено, що матір позивача - ОСОБА_9 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_10 та отримала свідоцтво про право на спадщину за законом.

ОСОБА_9 9.09. 1999р. подарувала ОСОБА_8 земельну ділянку площею 0,0488 га по АДРЕСА_1, який отримав Державний акт на право власності на землю.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_8 та ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 .

Також, після смерті ОСОБА_8 його дружина ОСОБА_3 яка є відповідачем по справі, 22.02.2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на частину житлового будинку та на 2/3 частини земельної ділянки площею 0,0488 га по АДРЕСА_1.

Також, дочка померлого ОСОБА_8 - відповідач по справі ОСОБА_4 15.09.2005 року отримала свідоцтво про право на спадщину на частину житлового будинку по АДРЕСА_1, а 10.08.2011 року отримала свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частину земельної ділянки площею 0,0488 га по АДРЕСА_1.

Названі відповідачі є співвласниками 36/100 частини житлового будинку та співвласниками цілої земельної ділянки площею 0,0488 га по АДРЕСА_1, відповідно 2/3 та 1/3 частки.

Після смерті ОСОБА_9 - матері позивача ОСОБА_1, остання 04.09.2007р. отримала свідоцтво про право на спадщину на 64/100 частини житлового будинку по АДРЕСА_1 та право власності було зареєстровано в КП РМБТІ.

Із дослідженого в судовому засіданні рішення Рівненського міського суду від 13 квітня 2009 року, (яке набрало законної сили )слідує, що позов ОСОБА_1 до відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4, КП РМБТІ, Першої Рівненської державної нотаріальної контори про визнання частково недійсним витягу з єдиного реєстру прав власності на нерухоме майно, свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виділ майна в натурі, задоволений частково.

Судом було визнано недійсним витяг з реєстру прав власності на нерухоме майно КП РМБТІ, виданий ОСОБА_1 17.08.2007 року, в частині опису об'єкта належної ОСОБА_9 ідеальної частки 64/100 домоволодіння АДРЕСА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом видане на її ім'я, в частині опису об'єкта, та виділено із спільної часткової власності на домоволодіння АДРЕСА_1 частин належної їй на праві власності приміщення, на 36/100 частин залишено в натурі відповідачам ОСОБА_3, ОСОБА_4.

На підставі вказаного вище рішення, позивачем 29.10.2009р. в КП РМБТІ було зареєстровано 64/100 частин домоволодіння на праві приватної власності.

Позивач також раніше зверталась з позовом до вказаних вище відповідачів про визнання права приватної власності на частку земельної ділянки та виділ частки в натурі.

Рішенням Рівненського міського суду від 28.02.2014р.(яке набрало законної сили 08.05.2014р.) за цим позовом, було відмовлено ОСОБА_1 в задоволенні позову за недоведеністю.

Зокрема, суд зазначив, що до спірних правовідносин не застосовується редакція ст..120 ЗК України яка була чинна на дату подачі позову до суду а до вказаних правовідносин необхідно застосовувати редакцію ст.. 120 ЗК України, ч.1 та 4, яка діяла на час набуття ОСОБА_1 права власності на 64/100 частин будинковолодіння АДРЕСА_1

Суд також зазначив, що він позбавлений можливості вийти за межі позовних вимог та вирішити дане питання, оскільки позивач у своїх позовних вимогах не ставила питання про набуття права власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком,будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

На час набуття ОСОБА_1 64/100 частин будинковолодіння після смерті матері ОСОБА_9, стаття 120 ЗК України (ч.1,4) діяла в наступній редакції:" частина перша, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, на ту частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування".

Як зазначено вище, право власності на 64/100 частин будинку перейшло до ОСОБА_1 в порядку спадкування.

Відповідно до ч.4 ст.120 ЗК України при переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди.

Співвласниками будинковолодіння є сторони по справі, відповідно право на земельну ділянку для позивача повинно визначатися пропорційно частці у вартості будівлі, відповідно до даних правовідносин необхідно застосувати правило про спільну часткову власність,включаючи правила про примусове виділення частки.

Суд бере до уваги висновок №8193 судової земельно - технічної експертизи складеного 31.07.2015 року експертом Волинського відділення Львівського НДІ судових експертиз Венським О.В..

Даним висновком експерт визначив розмір земельної ділянки, необхідний для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою: АДРЕСА_1, що становить -184 кв.м..

На розгляд суду експерт виніс наступний варіант розподілу досліджуваної земельної ділянки (додаток №1): - співвласнику 64/100 частин земельної ділянки пропонується виділити земельну ділянку площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) зафарбовано синім кольором; - співвласнику 36/100 частини земельної ділянки пропонується виділити земельну ділянку площею 0,0176 га в межах (діл.№1 1.2-14-13-12-11-10-9-1 та діл.№2 3-4-5-16-15-3) зафарбовано зеленим кольором.

Вказаний висновок експерта не спростований стороною відповідачів, відповідно суд визнає цей висновок експерта як належний та допустимий доказ, яким позивач обґрунтовує свої вимоги.

Отже, суд, погоджується із стороною позивача, що в силу закону до позивача, як до набувача нерухомого майна, переходить право власності на земельну ділянку.

Враховуючи встановлені вище обставини, суд відхиляє покликання відповідачів, що існують наявні підстави для закриття провадження у цій справі, оскільки є рішення Рівненського міського суду ухвалене з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а саме рішення суду від 28 лютого 2014 року, оскільки земельний спір між сторонами не врегульований, спір розглядається з інших підстав.

Тому, відповідно до ч.1 ст.3 ЦПК України, позивач має право звернутись із позовом до відповідачів за захистом порушених прав які зазначені в позові.

Суд не може взяти до уваги, посилання відповідачів, що ОСОБА_1 звернулась до суду із даним позовом із пропуском строку позовної давності.

Позов поданий до суду 06.06.2014 року в межах строку позовної давності з моменту, коли відповідачі оформили свої спадкові права на цілу земельну ділянку, та зазначена інша правова підстава звернення до суду, враховуючи висновки до яких дійшов суд в рішенні від 28.02.2014р. та є новими позовними вимогами.

В зв'язку із задоволенням вимоги позивача про визнання права власності на земельну ділянку та виділ її в натурі, суд також вважає необхідним визнати частково недійсним свідоцтв про право на спадщину щодо земельної ділянки відповідачів, оскільки правовий титул відповідачів на земельну ділянку буде приведений у відповідність до їх частин у будинковолодінні.

Відповідно до п.п.а),в) ч.3 ст. 152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом визнання прав, визнання угоди недійсною.

Відповідно до ч.1 ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити ЦК України .

Частиною першою ст.215 та ст.217 ЦК України, визначено,що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами ) вимог, які встановлені ч.1-3,5,6 ст.203 ЦК України. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому.

Отже, судом також встановлені підстави для визнання недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_3 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_4.

Із відповідачів на користь позивача підлягають стягненню відповідно до ст.88 ЦПК України солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 730 грн.(сімсот тридцять гривень) 80 коп. та витрати пов»язані із проведенням судової земельно - технічної експертизи в сумі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн..

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10,60,88,212,213,215,218 ЦПК України, суд, -

В и р і ш и в:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право приватної власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку №8193 судової земельно - технічної експертизи від 31 липня 2015 року.

Виділити ОСОБА_1 в натурі земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 0,0313 га в межах (2-3-15-16-5-6-7-8-9-10-11-12-13-14-2) згідно висновку №8193 судової земельно - технічної експертизи від 31 липня 2015 року.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 22 лютого 2005 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Степанюк Н.О. та посвідчене 22 лютого 2005 року, зареєстроване в реєстрі №3-187, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_3.

Визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, видане 10 серпня 2011 року державним нотаріусом Другої Рівненської державної нотаріальної контори Рева Л.Л. та посвідчене 10 серпня 2011 року, зареєстроване в реєстрі за №1-802, в частині площі земельної ділянки 0,0488 га по АДРЕСА_1, яка входить до складу спадкового майна на ім.»я ОСОБА_4.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 судові витрати за сплату судового збору в сумі 730 грн.(сімсот тридцять гривень) 80 коп. та витрати пов»язані із проведенням судової земельно - технічної експертизи в сумі 2460 (дві тисячі чотириста шістдесят) грн..

З повним текстом рішення сторони можуть ознайомитись та отримати копію рішення суду в Рівненському міському суді 26 вересня 2016 року.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Рівненської області протягом десяти днів з дня проголошення рішення через Рівненський міський суд Рівненської області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.В. Наумов