Постанова № 62060205, 19.10.2016, Зарічненський районний суд Рівненської області

Справа № 561/629/16-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 жовтня 2016 року смт. Зарічне

Суддя Зарічненського районного суду Рівненської області Світличний Р.В., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Зарічненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

03 жовтня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до Зарічненського районного суду Рівненської області із вказаним адміністративним позовом, у якому просила суд визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові перерахунку та переведення її на пенсію по втраті годувальника ветерана війни-інваліда війни, та зобовязати відповідача перевести її на пенсію по втраті годувальника, згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

В обгрунтування позовних вимог вказує, що 08 серпня 2013 року помер її чоловік ОСОБА_2, який за життя був учасником партизанської підпільної боротьби та інвалідом другої групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни. Розмір пенсії її чоловіка згідно довідки відповідача становив 2647,90 грн. 26 січня 1993 року їй було призначено пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» при стажі роботи 14 років 11 місяців 12 днів. На даний час її пенсія складає 1141,95 грн. Стосовно переведення її на пенсію по втраті годувальника неодноразово зверталася до відповідача, який листом від 25 листопада 2015 року №3374/06 у такому переведенні відмовив. Вважає такі дії відповідача незаконними, а відтак змушена звернутися до суду.

Ухвалою суду від 03 жовтня 2016 року відкрито скорочене провадження по справі.

Відповідач Зарічненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області 17 жовтня 2016 року надало суду заперечення проти позову, за змістом яких проти адміністративного позову заперечує повністю, просить призначити справу до розгляду в загальному порядку та відмовити у задоволенні позову. Вказує, що позивач перебуває на обліку в Зарічненському обєднаному управлінні Пенсійного фонду України Рівненської області з 26 січня 1993 року та отримує пенсію за віком, призначену відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення». З 01 січня 2008 року їй встановлено надбавку як дитині війни. Відповідно до п. 2 ст. 10 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» чинність цього закону поширюється на дружин (чоловіків) померлих інвалідів Великої Вітчизняної війни, а також дружин (чоловіків) померлих учасників війни і бойових дій, партизанів і підпільників, визнаних за життя інвалідами від загального захворювання, трудового каліцтва та з інших причин, які не одружилися вдруге. Також, відповідно до постанови КМУ від 28 грудня 2011 року № 1381 «Про підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верст населення» позивачу нараховується та виплачується підвищення до пенсії як дружині померлого учасника бойових дій, який при житті був визнаний інвалідом від загального захворювання. ОСОБА_2, який помер 06 серпня 2013 року, отримував пенсію по інвалідності згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення», був визнаний інвалідом ІІ групи від загального захворювання згідно довідки МСЕК серії 67-АМ № 487375, інвалідність померлого годувальника не повязана з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і зєднаннях та підпільних організаціях і групах, і тому підстави для переведення позивача на пенсію по втраті годувальника відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» відсутні. За таких умов відповідач діяв у межах та у спосіб, що передбачений чинним законодавством, а тому підстав для задоволення позову немає.

У відповідності до ч. 4ст. 183-2 КАС України суд, оцінюючи повідомлені позивачем у позові та відповідачем у запереченнях обставини, вважає їх достатніми для прийняття законного рішення у скороченому провадженні, та не вбачає підстав для виклику осіб та проведенні судового засідання за загальними правилами КАС України. При цьому суд приходить до таких висновків.

З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 з 26 січня 1993 року перебуває у відповідача на обліку та отримує пенсію за віком відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» при стажі роботи 14 років 11 місяців 12 днів.

Позивач ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 звернулася до відповідача щодо перерахунку їй пенсії, як вдові інваліда Великої Вітчизняної війни.

Листом від 25 листопада 2015 року № 3374/06 відповідач відмовив позивачу у перерахунку пенсії, як вдові інваліда Великої Вітчизняної війни, у звязку з тим, що ОСОБА_2, який помер 06 серпня 2013 року отримував пенсію по інвалідності згідно із Законом України «Про пенсійне забезпечення», та був визнаний інвалідом другої групи від загального захворювання згідно довідки МСЕК серії 67-АМ № 487375, а відтак проводити перерахунок пенсії, як вдові інваліда Великої Вітчизняної війни немає підстав (а.с.5-6).

Відповідно до ст. 29 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб» від 09 квітня 1992 року № 2262-XII, пенсії в разі втрати годувальника сімям військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом призначаються, якщо годувальник помер у період проходження служби або не пізніше 3 місяців після звільнення зі служби чи пізніше цього строку, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва або захворювання, одержаних у період проходження служби, а сімям пенсіонерів з числа цих військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом якщо годувальник помер у період одержання пенсії або не пізніше 5 років після припинення її виплати.

З довідки управління Пенсійного фонду України в Зарічненському районі від 5 листопада 2015 року № 1312/06 вбачається, що ОСОБА_2 за період з 01 серпня 2012 року по 31 липня 2013 року отримував пенсію, розмір якої у розрізі місяців становив наростаючим показником від 2252,20 грн. по 2647,90 грн. (а.с.8).

Частиною 1 ст. 30 Закону України № 2262-ХІІ передбачено, що право на пенсію в разі втрати годувальника мають непрацездатні члени сімей загиблих, померлих або таких, що пропали безвісти військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які перебували на їх утриманні.

Згідно п. «б» ч. 4 ст. 30 Закону України № 2262-ХІІ, непрацездатними членами сімї вважаються батьки та дружина (чоловік), якщо вони досягли пенсійного віку встановленого Законом України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» або є інвалідами.

Позивач ОСОБА_1 досягла пенсійного віку, що стверджується копією посвідчення Серії Г № 269238, виданого 28 серпня 2013 року управлінням соціального захисту населення Зарічненської РДА, з якого видно, що вона має право на пільги, встановлені законодавством України для сімей загиблих (померлих) ветеранів війни (а.с.11), а згідно довідки МСЕК серії АВ № 0694740 від 28 липня 2016 року вбачається, що позивач ОСОБА_1 є інвалідом першої групи загального захворювання, непрацездатна по віку, потребує постійної сторонньої регульованої допомоги (а.с.15).

В п. «а» ч. 1 ст. 36 Закону України № 2262-ХІІ визначено розмір пенсії в разі втрати годувальника, зокрема членам сімей військовослужбовців, осіб, звільнених з військової служби, інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, які загинули (померли) внаслідок поранення, контузії або каліцтва, одержаних при захисті Батьківщини, ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи або виконанні інших обовязків військової служби (службових обовязків), або внаслідок захворювання, повязаного з перебуванням на фронті, у партизанських загонах і зєднаннях та підпільних організаціях і групах, визнаних такими законодавством України, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи чи участю у бойових діях у мирний час, які є непрацездатними та перебували на утриманні загиблого (померлого) годувальника (при цьому дітям та іншим особам, зазначеним в абзаці другомустатті 30 цього Закону, незалежно від того, чи перебували вони на утриманні загиблого (померлого) годувальника), 70 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника на одного непрацездатного члена сімї. Якщо на утриманні загиблого (померлого) годувальника перебували двоє і більше членів сімї, пенсія призначається у розмірі 90 процентів грошового забезпечення (заробітної плати) загиблого (померлого) годувальника, що розподіляється між ними рівними частками, але не менше ніж 40 процентів на кожного непрацездатного члена сімї. У таких самих розмірах, незалежно від причини смерті годувальника, обчислюються пенсії членам сімей померлих інвалідів війни та членам сімей, до складу яких входять діти, які втратили обох батьків.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є вдовою свого померлого чоловіка ОСОБА_2, який помер 06 серпня 2013 року, що стверджується копією свідоцтва про смерть від 08 серпня 2013 року (а.с.12).

ОСОБА_2 в період Великої Вітчизняної війни був учасником партизанської та підпільної боротьби в Україні з жовтня 1943 року по березень 1944 року, що стверджується копією партизанського квитка № 15660, виданого в липні 1999 року Комісією у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни 1941 1945 рр. при ОСОБА_3 України (а.с.10).

З копії посвідчення Серії Б № 223846, виданого 27 лютого 2004 року управлінням праці та соціального захисту населення Зарічненської районної державної адміністрації видно, що ОСОБА_2 був інвалідом ІІ групи і мав право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-інвалідів війни (а.с.10).

Таким чином, оскільки ОСОБА_2 при житті був ветераном війни-інвалідом війни, відтак незалежно від причин його смерті, пенсія позивачу ОСОБА_1, як члену сімї померлого інваліда війни, повинна обчислюватися у визначеному ч. 1 ст. 30 Закону України № 2262-ХІІ розмірі.

У відповідності до ст. 6,7 Закону України № 2262-ХІІ сімї померлих пенсіонерів з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом мають право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом. Військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має право на отримання пенсії відповідно до цього Закону та Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на який особа має право відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», і розміром пенсії із солідарної системи відповідно до Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування», яка визначається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, фінансується за рахунок коштів державного бюджету.

Таким чином, оскільки позивач є вдовою ветерана війни-інваліда війни ОСОБА_2, досягла пенсійного віку, є інвалідом ІІ групи, має право на пенсію в разі втрати годувальника на загальних підставах із членами сімей військовослужбовців, а відтак суд вважає, що позивач має право на призначення їй пенсії по втраті годувальника на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та інших осіб».

Відповідно до ч. 2 ст. 50 Закону України № 2262-ХІІ пенсії відповідно до цього закону призначаються членам сімей осіб офіцерського складу, прапорщиків і мічманів, військовослужбовців надстрокової служби і військової служби за контрактом та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, та пенсіонерів з їх числа, які набули право на пенсію після смерті годувальника, з дня виникнення права на пенсію, а батькам або дружині (чоловікові), які набули право на пенсію у разі втрати годувальника, з дня звернення за пенсією.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондіву межах суми стягнення за один місяць.

Позивач ОСОБА_1 звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», як інвалід ІІ групи (а.с.15).

Керуючись ст.ст. 6, 11, 94, 158-163, 256 КАС України суд,

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним дії Зарічненського обєднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові перерахунку та переведення ОСОБА_1 на пенсію по втраті годувальника ветерана війни-інваліда війни.

Зобовязати Зарічненське обєднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області перевести ОСОБА_1 на пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» по втраті годувальника ОСОБА_4, який помер 06 серпня 2013 року.

Постанову у межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Зарічненський районний суд Рівненської області. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя: Р.В. Світличний