Постанова № 6205930, 23.06.2009, Чистяківський міський суд Донецької області (до 25.04.2025 - Торезький міський суд Донецької області)

№2-а-2129/09

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 червня 2009 року Торезький міський суд Донецкой области в складі:

головуючої-судді ОСОБА_1

при секретарі Кононенко Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Торезі адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду 10.06.2009 року з позовом до Управління пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії. Свої вимоги обґрунтовує тим, що він має статус постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалід 2 групи внаслідок захворювань, отриманих під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні військових обов’язків, інвалід війни 2 групи, перебуває на обліку в Управлінні пенсійного Фонду України в м.Торезі Донецької області (далі - УПФУ). З 23 березня 2009 р., після чергового переогляду МСЕК йому встановлена 2 група інвалідності внаслідок захворювань, отриманих під час ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС при виконанні військових обов’язків.

Як громадянину, який має вказаний статус, йому повинна нараховуватись і виплачуватись пенсія згідно ст.54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою передбачено, що в усіх випадках розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчим.. по 2 групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткова пенсія згідно ст. 50 вказаного Закону, якою передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком.

Він звернувся до УПФУ з проханням привести розмір його пенсії після 01.05.2009 р. у відповідність з розмірами пенсії, встановленими нормами ст.ст. 50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, але йому УПФУ відмовило у його проханні.

Позивач просить суд визнати протиправними дії УПФУ в м.Торезі щодо відмови привести розмір його пенсії у відповідність з нормами, встановленими законами України та сплачувати йому пенсію в цих розмірах. Зобов’язати Управління Пенсійного Фонду України в місті Торезі Донецької області здійснити йому нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” з 01 .05.2009 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком ; нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, з 01.05.2009 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Позивач, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав письмову заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача УПФУ в м.Торезі, який про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заяву про розгляд справи у його відсутності та письмові заперечення відповідача на позов, в яких відповідач позовні вимоги не визнав та указав, що позивач перебуває на обліку з 09.03.1993 р. як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. З 23.03.2009 р. ОСОБА_2 встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС. Пенсію призначено згідно із ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Відповідно до абзацу 1 ч.1 ст. 28 ЗУ „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок – 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. При цьому ч.3 цієї статті передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абз.1 ч.1 цієї статті застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тобто ця норма забороняє застосовувати мінімальний розмір пенсії, встановлений цією статтею, для визначення розмірів пенсій, у тому числі і відповідно до ст.ст. 50,54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”. Згідно виконавчого листа Донецького окружного адміністративного суду від 27.01.2009 р. позивачу зроблено перерахунок основної та додаткової пенсії по інвалідності з 01.08.2008 р., виходячи із розміру мінімальної пенсії за віком, з урахуванням встановленого законодавством прожиткового мінімуму для осіб, втративших працездатність. З 01.10.2008 по теперішній час розмір пенсії позивача складає: 3436,40 грн., з яких 2988 грн. (498 грн.х6) - основний розмір пенсії; 249 грн.(498 грн. х50%) - додаткова пенсія інвалідам; 149 грн. 40 коп. – підвищення інваліду війни, 50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни. Розмір пенсії позивачу встановлено відповідно до чинного законодавства. Просить у задоволенні позовних вимог відмовити.

Матеріалів справи достатньо для розгляду справи у відсутності сторін.

Дослідивши матеріали справи, судом фактично встановлено, що позивач належить (віднесений) до 1 категорії осіб, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, він має право на пільги, встановлені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, що підтверджується посвідченням №034578 (а.с.7).

З 09.03.1993 р. позивач знаходиться на обліку, як одержувач пенсії по 3 групі інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Пенсію призначено згідно із ст. 54 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”.

Згідно із витягом з акту огляду МСЕК позивачу 23.03.2009 року встановлено при повторному огляді 2 групу інвалідності з 23.03.2009 р. безстроково. Захворювання пов’язане з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.8).

Відповідно до ст.22 «Загальної Декларації прав людини», кожна людина як член суспільства має право на соціальне забезпечення, здійснення необхідних для підтримки її гідності, вільного розвитку її особистості, прав в економічній, соціальній й культурній сферах за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва і відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч.2 ст.6 Конституції України органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених Конституцією межах і відповідно до законів України. В Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України та повинні відповідати їй (ст.8). Органи державної влади і місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України (ч.2 ст.19). Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (ст.22). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, в інших випадках, передбачених законом (ст.46). Кожний має право на безпечне для життя і здоров’я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди (ч.1ст.50).

Згідно ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 4 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З 1 січня 2004 року набрав чинності ЗУ “ Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування ” від 9 липня 2003 року №1058-4, який відповідно до його преамбули визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій. Абзацом 2 преамбули Закону передбачено, що зміна умов і норм загальнообов’язкового державного пенсійного страхування здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону.

Частиною 3 ст.4 даного Закону передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначаються виключно законами про пенсійне забезпечення. Статтею 8 даного Закону визначено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг. Пунктом 2 ч.1 ст.8 зазначеного Закону таке право закріплене за особами, яким до дня набрання чинності цим Законом була призначена пенсія відповідно до ЗУ «Про пенсійне забезпечення» (крім соціальних пенсій) або була призначена пенсія (щомісячне довічне утримання) за іншими законодавчими актами, але вони мали право на призначення пенсії за ЗУ«Про пенсійне забезпечення» - за умови, якщо вони не отримують пенсію (щомісячне довічне утримання) з інших джерел.

Право вибору пенсійних виплат передбачене ст.10 наведеного Закону означає, що особі, яка мала одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв’язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особа, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором.

Абзацом 1 п.13 Прикінцевих положень ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” передбачено, у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, у тому числі відповідно до ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, призначається одна пенсія за її вибором. При цьому різниця між розміром пенсії, на яку має право особа відповідно до зазначених законодавчих актів та розміром із солідарної системи відповідно до цього Закону фінансується за рахунок коштів Державного бюджету України.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, соціального захисту потерпілого населення, визначені ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” . Розділ 8 даного Закону передбачає правила призначення та виплати пенсій і компенсацій особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4. Стаття 49 цього розділу визначає пенсії особам, віднесеним до вказаних категорій у вигляді: а)державної пенсії, б)додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 даного Закону передбачено, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам 2 групи – 75% мінімальної пенсії за віком. Виплата зазначеної пенсії відповідно до ст.53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії, іншого доходу.

Нормами ст.54 даного Закону визначені підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії 1 та пенсій у зв’язку з втратою годувальника. Частина 4 ст.54 даного Закону передбачає, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не може бути нижчим по 2 групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком. Ч.3 ст.67 вказаного Закону передбачено підвищення розміру пенсії, визначеної відповідно до ст.54 Закону, а тож розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Посилання відповідача на частину 5 ст.54 ЗУ„Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, якою визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва або захворювання, і пенсії у зв’язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України, на підставі чого відповідач керувався розміром, визначеним ПКМУ від 16.07.2008 року №654, суд не приймає, оскільки вказаною статтею визначено, що КМУ визначає порядок обчислення пенсії, і не вказано, що КМУ визначає розмір пенсії. Поняття «порядок» означає «як, яким чином», а «розмір» означає «скільки», ці поняття не можна ототожнювати, вони мають різне правове значення, несуть різне правове навантаження.

Статтею 28 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” визначено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень дає ЗУ «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999р. №966-14, а також ЗУ «Про державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» від 5.10.2000р. №2017-111, згідно із ст.1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі мінімального розміру пенсії за віком.

ЗУ «Про Державні та соціальні стандарти та Державні соціальні гарантії» у ст.17 передбачено, що до числа основних державних соціальних гарантій включаються: мінімальний розмір пенсії за віком; основні соціальні гарантії не можуть бути нижчими від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Відповідно до ч.3ст.4 ЗУ «Про прожитковий мінімум» прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджуються Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується у офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Прожитковий мінімум на осіб, які втратили працездатність, затверджений на 2008 рік відповідно до ЗУ «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»: з 1 січня–470грн., з 1 квітня – 481грн., з 1 липня-482грн., 1 жовтня – 498грн.

Згідно ст. 54 Закону України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, установлено у 2009 році прожитковий мінімум на одну особу та для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, в розмірах, що діяли у грудні 2008 року.

Зазначені норми розповсюджуються на позивача, оскільки він віднесений до 1 категорії як особа, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи, йому встановлено 2 групу інвалідності внаслідок захворювання, пов’язаного з виконанням обов’язків військової служби по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Фактично розмір пенсії позивача з 01 травня 2008 року складає 3493,70 грн., з яких: 2988 грн. (498 грн.х6) - основний розмір пенсії; 249 грн.(498 грн. х50%) - додаткова пенсія інвалідам; 149 грн. 40 коп. – підвищення інваліду війни, 50 грн. – щомісячна цільова грошова допомога на проживання інвалідам війни.

Судом не приймаються посилання УПФУ на постанову КМУ № 654 від 16.07.2008 року з огляду на положення принципу законності, що визначені п.2-4 ст.9 КАС України, та пунктами 1, 6 статті 92 Конституції України, ст.71 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, відповідно до якого дія його положень не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону; а також з огляду на абзац 2 преамбули, частини 3 ст.4, пункту 2 частини 1 ст.8, пункт 13 ЗУ “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, якими передбачено, що умови, норми та порядок пенсійного забезпечення визначається виключно законами про пенсійне забезпечення. До приведення законодавства у відповідність до цього закону закони та інші нормативно-правові акти застосовуються у частині, що не суперечить цьому Закону.

Проблему, пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, неодноразово розглядав Конституційний Суд України, що вказано у рішенні від 11 жовтня 2005 року №8-рп/2005 по справі 1-21/2005. У вказаному рішенні Конституційний Суд України сформулював правову позицію, згідно із якою Конституція та закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. Для них передбачений особливий порядок пенсійного забезпечення з урахуванням їх правового статусу, професійних обов’язків, підвищених вимог до дисципліни, обмежень та інших особливостей, пов’язаних з ризиком для життя та здоров’я, що й зумовило встановлення додаткових пільг соціального забезпечення таких осіб; обмеження цих гарантій не відповідає статтям 3,22,48 Конституції України. Пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за ст.22 Конституції України не допускається (рішення від 6.07.1999р. №8-рп/99, від 20.03.2002р. №5-рп/2002, від 17.03.2004р. №7-рп/2004, від 1.12.2004рю. №20-рп/2004).

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп від 22.05.2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення, зокрема п.28 розділу 11 «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» ЗУ «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», яким внесені зміни до ст.48 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Вирішуючи позовні вимоги позивача за адміністративним позовом до суб’єкта владних повноважень, суд виходить із конституційних принципів, на яких базуються здійснення прав та свобод людини та громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, які передбачені ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, з неможливості скасування та звуження права на пенсійне забезпечення. Правовою гарантією забезпечення державою цього права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, що слідує із положень принципів верховенства права, закріпленого ст.8 Конституцією, ст.8 КАС України.

Суд вважає, що дії УПФУ щодо виплати позивачу державної пенсії у розмірах, менших 8 мінімальних пенсій за віком, та додаткової пенсії у розмірах менших 75% мінімальної пенсії за віком, є неправомірними, оскільки вони не відповідають вимогам ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” , Конституції України, що відповідач зобов’язаний здійснити перерахунок пенсії позивачу відповідно до ст.50, ч.4ст.54, ч.3ст.67 ЗУ „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з 01 травня 2009 року, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, та виплатити позивачу недоотриману пенсію з 01 травня 2009 року, тому вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.1, 3, ч.2 ст.6, ст.8, ч.2 ст.19, ст.22, 23, ч.1 ст.24, ст.46, ч.1 ст.50 Конституції України, Законами України: „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, „Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування”, Рішенням Конституційного Суду України від 11.10.2005 року №8-рп/2005, від 22.05.2008 року №10-рп ст.ст.2,8,9,10,69-71,79, 86,87,94,98,99,100,102,104,105,158-163,185,186,254 КАС України, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_2 до Управління Пенсійного Фонду України в м.Торезі про визнання дій протиправними, зобов’язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними дії Управління пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2:

- державної пенсії, призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.05.2009 року;

- додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.05.2009 року;

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Торезі Донецької області (86600, Донецька обл., м. Торез, б-р Ілліча, б. 8, код ЄДРПОУ 20395437) здійснити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який мешкає за адресою: АДРЕСА_1, іпн НОМЕР_1 :

- нарахування та виплату державної пенсії призначеної згідно ст. 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01 .05.2009 року у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

- нарахування та виплату додаткової пенсії за шкоду, завдану здоров’ю, призначеної згідно ст. 50 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи” 796-XI від 28 лютого 1991 року, з 01.05.2009 року у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком, з урахуванням фактично отриманих останнім сум;

Постанова постановлена в нарадчій кімнаті та проголошено вступну та резолютивну частини в судовому засіданні 23 червня 2009 року.

Постанова буде виготовлена в повному обсязі 26 червня 2009 року.

Заяву про апеляційне оскарження постанови може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення, а у разі складання постанови у повному обсязі – з дня складання у повному обсязі. Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подачі заяви про апеляційне оскарження. Заява про апеляційне оскарження рішення та апеляційна скарга подаються апеляційному суду через Торезький міський суд.

Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

ОСОБА_3ОСОБА_1