Ухвала суду № 62059245, 12.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 року м. Київ К/800/12382/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

головуючого - Смоковича М.І.,

суддів: Калашнікової О.В., Кравцова О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» до Дніпропетровської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішень і карток відмови, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою Дніпропетровської митниці ДФС на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року,

у с т а н о в и л а :

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Будком-Форт» (далі - ТОВ «Будком-Форт») звернулося до суду з адміністративним позовом до Дніпропетровської митниці ДФС (далі - Митниця) про визнання протиправними та скасування:

рішення про коригування митної вартості товару №110100000/2015/200053/1 від 3 квітня 2015 року (далі - рішення про коригування митної вартості від 3 квітня 2015 року) та картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00101 від 3 квітня 2015 року (далі - картка відмови від 3 квітня 2015 року);

рішення про коригування митної вартості товару №110100000/2015/200054/1 від 7 квітня 2015 року (далі - рішення від 7 квітня 2015 року) та картки відмови у прийнятті митної декларації №110100000/2015/00103 від 7 квітня 2015 року (далі - картка відмови від 7 квітня 2015 року).

Обґрунтовуючи позовні вимоги зазначило, що під час митного оформлення імпортованого товару надав відповідачу усі необхідні документи відповідно до вимог статті 53 Митного кодексу України на підтвердження заявленої митної вартості. Доводи, якими Митниця обґрунтовує неможливість застосування першого методу визначення митної вартості, на думку позивача, є непереконливими і не спростовують правомірності застосування декларантом основного методу визначення митної вартості.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд постановою від 18 листопада 2015 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року, позов ТОВ «Будком-Форт» задовольнив повністю.

Визнав протиправними та скасував рішення Митниці про коригування митної вартості товару від 3 квітня 2015 року та від 7 квітня 2015 року.

Визнав протиправними та скасував картки відмови від 3 квітня 2015 року та від 7 квітня 2015 року.

У своїй касаційній скарзі Митниця, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати їх рішення та прийняти нове, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити.

ТОВ «Будком-Форт» у своїх запереченнях зазначає про необґрунтованість касаційної скарги і просить залишити її без задоволення, а судові рішення без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Суди попередніх інстанцій встановили, що між ТОВ «Буком-Форт» (за контрактом - Покупець) і компанією UNACOA S.P.A. Consortile (Феррара, Італія; за контрактом - Продавець) укладено контракт № 2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року, згідно з пунктами 1.1, 1.2. якого Продавець зобов'язується поставити товар, а Покупець прийняти його на умовах зазначених у цьому Контракті. Поставлений товар повинен бути виготовлений і поставлений партіями у повній відповідності до вимог, на умовах і по цінам, вказаним в Додатках і Специфікаціях до цього Контракту, які є його невід'ємною частиною.

У додатку до контракту № 2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року сторони, серед іншого, обумовили, що з 15 березня 2015 року Продавець повинен поставити Покупцю товар «ківі в кошику» загальною кількістю 20 тонн.

Крім того, додатками до контракту № 2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року є дві специфікації, в яких сторони погодили обсяг поставки, вартість товару (ківі), умови поставки і умови оплати.

Зокрема, відповідно до специфікації № 9 від 30 березня 2015 року, Продавець має поставити позивачу товар (ківі) вагою 18800 кг (1880 коробок) вартістю 11844 євро (0,63 євро за 1 кг); умова поставки - FCA, Феррара, Італія (Інкотермс-2010); умова оплати - протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Згідно зі специфікацією № 10 від 2 квітня 2015 року Продавець має поставити позивачу товар (ківі Хейворд) вагою 18200 кг (1820 коробок) вартістю 10010 євро (0,55 євро за 1 кг); умова поставки - FCA, Феррара, Італія (Інкотермс-2010); умова оплати - протягом 10 днів від дати митного оформлення товару в Україні.

Для митного оформлення товару, ввезеного на умовах, передбачених контрактом від 12 вересня 2014 року і додатками до нього, декларант позивача подав Митниці декларацію митної вартості №110100000/2015/206871 від 2 квітня 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованого товару заявлено на суму 13529,22 євро (344464,40 грн), та декларацію митної вартості №110100000/2015/207209 від 6 квітня 2015 року, відповідно до якої митну вартість імпортованого товару заявлено на суму 297034,60 (11697,20 грн).

На підтвердження заявленої митної вартості декларант надав такі документи: зовнішньоекономічний договір (контракт) № 2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року, специфікацію № 9 від 30 березня 2015 року та специфікацію № 10 від 2 квітня 2015 року; рахунок-фактуру (інвойс) №FT2/158 від 30 березня 2015 року та рахунок-фактуру (інвойс) №FT2/166 від 2 квітня 2015 року, заяви на страхування № 143 від 30 березня 2015 року та № 145 від 3 квітня 2015 року та договір на страхування №043.0647415.254 від 26 вересня 2014 року

Також декларант долучив транспортні (перевізні) документи, зокрема: на підтвердження вартості перевезення товару, що постачався згідно з інвойсом №/158 від 30 березня 2015 року декларант надав: договір комісії № 1209/7 від 12 вересня 2014 року, договір перевезення вантажу № 643 від 1 квітня 2013 року, договір перевезення № 77 від 6 грудня 2013 року, CMR № 242482 від 30 березня 2014 року, заявку на перевезення № Доп від 20 березня 2015 року, рахунок-проформу від 30 березня 2015 року.

На підтвердження вартості перевезення товару, що постачався на підставі інвойсу №/166 від 2 квітня 2015 року декларант надав: договір комісії № 1209/7 від 12 вересня 2014 року, договір перевезення вантажу № 643 від 1 квітня 2013 року, договір перевезення № 10/04/2013-1 від 10 квітня 2013 року, № 13/01/2015 від 13 січня 2015 року, № 15 від 27 березня 2013 року, CMR № 350675 від 2 квітня 2015 року, заявку на перевезення № Доп від 25 березня 2015 року, рахунок-проформу від 2 квітня2015 року.

Опрацювавши надані для митного оформлення товарів документи Митниця надіслала декларанту електронне повідомлення, у якому зазначила про виявлені розбіжності та неузгодженості, а саме:

- у договорі комісії № 1209/7 від 12 вересня 2014 року передбачено виплату комісійної винагороди у розмірі 0,2% від об'єму поставок, але вартість товару у специфікаціях до зовнішньоекономічного контракту № 9 від 30 березня 2014 року та № 10 від 2 квітня 2015 року не піддаються розрахунку з урахуванням комісійної винагороди у розмірі 0,2%, що свідчить про невключення до митної вартості товару всіх складових;

- у наданому до митного оформлення прайс-листі від 30 березня 2015 року відсутні загальні характеристики товару, які можуть впливати на ціну, а саме: сорт ківі, рік врожаю, розмір та категорія.

- у заявах на страхування окремого перевезення № 143 та № 145 є посилання на перевантаження вантажу у Польщі, що не передбачено маршрутом перевезення, в калькуляції витрат на доставку та в розрахунках-проформах перевізника.

З огляду на встановлені розбіжності Митниця запропонувала декларанту протягом 10 календарних днів надати додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, а саме: виписку з бухгалтерської документації; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); каталоги, специфікації виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями.

Листами від 3 квітня 2015 року за № 03/04-1 та від 7 квітня 2015 року за № 07/04-1 митний брокер повідомив Митницю про те, що надати додаткові документи у встановлений термін немає можливості. Також зазначив про проведення консультації з митним органом.

У зв'язку з виявленими розбіжностями у поданих до митного оформлення документах та ненаданням декларантом витребуваних документів, які б підтверджували заявлену митну вартість товару, Митниця прийняла:

рішення про коригування митної вартості 3 квітня 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) та визначено на рівні 1,1684 євро/кг (21965,92 євро за всю партію). Резервний метод ґрунтується на раніше визнаній митній вартості імпортованого товару згідно з МД від 6 січня 2015 року № 100250001/2015/51;

рішення про коригування митної вартості від 7 квітня 2015 року, відповідно до якого митну вартість імпортованих позивачем товарів скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості (стаття 64 Митного кодексу України) та визначено на рівні 1,2188 євро/кг (21965,92 євро за партію). Резервний метод ґрунтується на раніше визнаній митній вартості імпортованого товару згідно з МД від 22 січня 2015 року № 209120000/2015/801961.

У зв'язку з прийняттям зазначених вище рішень про коригування митної вартості товару митний орган видав декларанту дві картки відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 3 квітня 2015 року та від 7 квітня 2015 року відповідно.

З метою випуску товару у вільний обіг позивач сплатив митні платежі (податок на додану вартість) та надав фінансові гарантії сплати різниці між сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною декларантом, та сумами митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товару, визначеною відповідачем, шляхом внесення на рахунок відповідача грошової застави у розмірі вищезазначених різниць (підтвердженням сплати митних платежів та надання фінансової гарантії є факт здійснення відповідачем митного оформлення товару згідно з вантажною митною декларацією №110100000/2015/207043 від 3 квітня 2015 року та вантажною митною декларацією №110100000/2015/207292 від 7 квітня 2015 року).

Протягом строку гарантійних зобов'язань позивач, на підставі частини шостої статті 53 Митного кодексу України, листами від 11 червня 2015 року №11/08-1 та№11/06-2 надав додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товару, а саме: бухгалтерські платіжні документи: заяви про купівлі іноземної валюти для розрахунку за контрактом №47 від 7 квітня 2015 року, №49 від 9 квітня 2015 року, платіжні доручення №47 від 7 квітня 2015 року, №49 від 9 квітня 2015 року, swift від 15 квітня 2015 року, від 10 квітня 2015 року; листи ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» №1486 від 27 травня 2015 року та №1485 від 27 травня 2015 року про підтвердження здійснення оплати за поставлений товар; виписки з бухгалтерської документації; лист №130 від 4 травня 2015 року від ПАТ СК «Альфа Страхування» про підтвердження розміру страхового платежу; заяви на страхування №143 від 30 березня 2015 року та №145 від 3 квітня 2015 року з виправленими помилками; листи від перевізників №1 від 2 червня 2015 року та № 638 від 2 червня 2015 року; висновки експерта Дніпропетровської ТПП №ГО-1785 від 28 травня 2015 року та №ГО-1787 від 28 травня 2015 року; переклади митних декларацій країни відправлення, сертифікатів походження, фітосанітарного сертифікату.

За результатами розгляду додатково наданих позивачем документів, відповідач листом №1430/10/04-50-25-02 від 17 червня 2015 року повідомив позивача про відсутність підстав для перегляду оскаржуваних рішень про коригування митної вартості оцінюваних товарів.

При відмові у скасуванні рішення відповідач крім підстав, що зазначалися в рішеннях про коригування митної вартості товару, зазначив також про те, що відомості в листах банку № 1486 від 27 травня 2015 року та № 1485 від 27 травня 2015 року не відповідають відомостям, наведеним в листах ТОВ «Будком-Форт» від 11 червня 2015 року №11/08-1, 11/06-2, а також про неприйнятність висновків експерта Дніпропетровської ТПП.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що надані для митного оформлення документи містили достатньо даних для підтвердження митної вартості оцінюваних товарів, а доводи відповідача не спростовують правомірності визначення їх митної вартості за ціною договору.

Таку позицію підтримав і Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, який здійснив перегляд цієї справи.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України зазначені висновки судів вважає вірними та такими, що зроблені на підставі правильно застосованих норм матеріального права.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із статтею 50 Митного кодексу України відомості про митну вартість товарів використовуються для:

1) нарахування митних платежів;

2) застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України;

3) ведення митної статистики;

4) розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.

Частиною 2 статті 52 Митного кодексу України встановлено, що декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно зі статтею 53 Митного кодексу України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, зокрема, є:

- декларація митної вартості та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

- зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

- рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

- якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару.

Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин першої та другої статті 53 Митного кодексу України можна зробити висновок, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Ця норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, у частині третій якої встановлено, що митний контроль має передбачати виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Це також відповідає стандартним правилам, встановленим пунктами 3.16 та 6.2 Загального додатку до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, до якої Україна приєдналась згідно із Законом України від 15 лютого 2011 року «Про внесення змін до Закону України «Про приєднання України до Протоколу про внесення змін до Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур», якими запроваджено стандартні правила, а саме на підтвердження декларації на товари митна служба вимагає тільки ті документи, які є необхідними для проведення контролю за даною операцією та забезпечення виконання усіх вимог щодо застосування митного законодавства; митний контроль обмежується мінімумом, необхідним для забезпечення дотримання митного законодавства.

Крім того, це узгоджується з проголошеними у статті 8 Митного кодексу України принципами здійснення державної митної справи на засадах законності та презумпції невинуватості, єдиного порядку переміщення товарів, транспортних засобів через митний кордон України, спрощення законної торгівлі, заохочення доброчесності, гласності та прозорості.

Відповідно до частини третьої статті 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Частиною другою статті 54 Митного кодексу України передбачається, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 Митного кодексу України.

Відповідно до частини п'ятої статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Згідно із статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 58 Митного кодексу України встановлено, що у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно з частинами другою, третьою статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Відповідно до частини четвертої статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Ціною, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, згідно з частиною п'ятою статті 58 Митного кодексу України, є загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.

За приписами частини першої і другої статті 64 Митного кодексу України у разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58 - 63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT).

Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) органами доходів і зборів митних вартостях.

Аналізуючи наведені вище норми, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод, тобто за ціною договору.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Будком-Форт» надало для митного оформлення імпортованого товару документи, які чітко ідентифікували оцінювані товари та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, чітко підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами частин 4 та 5 статті 58 Митного кодексу України.

У справі встановлено, що вимога Митниці про необхідність подання додаткових документів обґрунтована: 1) невключенням до складу митної вартості оцінюваного товару комісійної винагороди, виплату якої обумовлено в договорі комісії № 1209/7 від 12 вересня 2014 року з ТОВ «АТБ-Маркет»; відсутністю у прайс-листі від 30 березня 2015 року загальної характеристики товару, яка може впливати на ціну (сорт ківі, рік врожаю, розмір та категорія); невідповідністю маршруту перевезення і перевантаження товару, який вказано у заявах на страхування окремого перевезення № 143 та № 145 з тим, що зазначено в калькуляції витрат на доставку і розрахунках-проформах, наданих перевізником.

Тими ж обставинами обґрунтовано й оскаржені рішення про коригування митної вартості ввезеного позивачем товару в частині неможливості застосування першого методу для визначення їх митної вартості.

Щодо комісійної винагороди, то її, як з'ясовано судами, комітент (ТОВ «АТБ-Маркет») зобов'язаний сплатити позивачу за надані послуги за договором комісії. За змістом підпункту «а» пункту 1 частини десятої статті 58 Митного кодексу України до складу митної вартості оцінюваного товару не включаються комісійні за закупівлю, що є платою покупця своєму агентові за надання послуг, пов'язаних із представництвом його інтересів за кордоном для закупівлі оцінюваних товарів. Оскільки комісійна винагорода позивача не є витратами, понесеними ним у зв'язку з придбанням товару, то суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про необґрунтованість доводів відповідача в цій частині.

Стосовно доводів відповідача про відсутність у прайс-листі загальних характеристик оцінюваного товару, на які звернув увагу відповідач як свідчення ймовірної невідповідності задекларованої митної вартості оцінюваного товару, слід зазначити, що такий документ є одним із додаткових джерел інформації про оцінювані товари. Прайс-лист, з огляду на його призначення, не є документом, що підтверджує митну вартість оцінюваного товару чи її складові, тому може й не містити детального опису товару, що розмитнюється. Відтак відсутність в прайс-листі усіх ідентифікуючих відомостей про товар не може бути достатньою підставою для висновку про неналежність цього документа, як і не може заперечувати вірогідності усіх інших товаросупровідних документів, які надано до митного оформлення. Відомості, що дають змогу ідентифікувати оцінюваний товар, містяться в інвойсах і специфікаціях, згідно з якими цей товар ввезено на митну територію України, тому за встановлених обставин суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про безпідставність тверджень відповідача в цій частині.

Щодо маршруту перевезення, то неузгодженості, на які звернув увагу відповідач в оскаржених рішеннях про коригування митної вартості, у наданих декларантом документах дійсно є, утім це має своє пояснення і документальне підтвердження. Як встановлено у справі, фактичний маршрут перевезення оцінюваних товарів змінився порівняно з тим, що раніше було вказано в заявах на страхування №143 від 30 березня 2015 року та №145 від 3 квітня 2015 року. Тому на підтвердження транспортування товару декларант долучив листи перевізників, а також міжнародні перевізні документи, на підставі яких можна простежити дійсний маршрут перевезення оцінюваного товару. Окрім того, як встановили суди, страхова компанії «Альфа Страхування» листом вих.№130 від 4 червня 2015 року повідомила про внесення змін до заяв про страхування окремих вантажів №143 від 30 березня 2015 року та № 145 від 3 квітня 2015 року з наданням виправлених заяв, а також про те, що розмір страхового платежу у зв'язку з внесеними уточненнями не змінився. Зазначені обставини в цілому дають підстави погодитись з висновками судів попередніх інстанцій про безпідставність доводів Митниці в цій частині.

За встановлених у цій справі обставин суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що розбіжності і неузгодженості у поданих декларантом для митного оформлення документах, які викликали сумніви у митного органу щодо задекларованої митої вартості товарів, не спростовують правомірності застосування декларантом основного методу визначення митної вартості, як і правильності здійсненого ним розрахунку із застосуванням цього методу.

Поряд з тим суди попередніх інстанцій також з'ясували, що позивач в повному обсязі оплатив постачальнику UNACOA S.P.A. CONSORTILE вартість імпортованого товару за зовнішньоекономічним контрактом №2806-UN/BF від 12 вересня 2014 року. Зокрема у справі встановлено, що 10 квітня 2015 року позивач оплатив вартість товару на суму 11844 євро, поставку якого здійснено у відповідності зі специфікацією № 9 від 30 березня 2015 року, інвойсом №/158 від 30 березня 2015 року та митною декларацією № 207043 від 3 квітня 2015 року. Оплату здійснено згідно із заявою про купівлю валюти № 47 від 7 квітня 2015 року, платіжним дорученням № 47 від 7 квітня 2015 року та світом №DNI0407 від 10 квітня 2015 року.

15 квітня 2015 року позивач оплатив вартість товару на суму 10010 євро, поставка якого відбулась відповідно до специфікації № 10 від 2 квітня 2015 року, інвойсу №FT2/166 від 2 квітня 2015 року та митної декларації №207292 від 7 квітня 2015 року. Оплату здійснено на підставі заяви про купівлю валюти № 49 від 9 квітня 2015 року, платіжного доручення № 49 від 9 квітня 2015 року та свіфта №A1DNI0415 від 15 квітня 2015 року.

Що стосується доводів відповідача про неподання декларантом до митного оформлення належних документів, які підтверджують транспортні витрати, які було включено до складу митної вартості оцінюваних товарів, то про ці обставини відповідач повідомив під час розгляду справи в суді. Як встановлено у справі, при здійсненні митного оформлення оцінюваного товару митний орган не повідомляв декларанта про наявність розбіжностей у поданих транспортних супровідних документах чи про їх неналежність, а також про необхідність уточнення цієї складової митної вартості у зв'язку з виявленими недоліками.

З цього приводу у справі встановлено, що на підтвердження транспортних витрат позивач надав для митного оформлення договір перевезення від 1 квітня 2013 року №643, відповідно до якого Виконавець (ПП «Транс-Логістік») зобов'язується за винагороду та за рахунок Клієнта (ТОВ «АТБ-маркет») надати послуги, пов'язані із організацією та здійсненням перевезення вантажу автомобільним транспортом у міжнародних сполученнях та територією України.

Згідно з п. 3.1 Договору вартість послуг Виконавця розраховується як вартість послуг третіх осіб, що залучаються Виконавцем для здійснення перевезення та фінансова експедиційна винагорода у розмірі 400 грн. Відповідно до п. 4.3 Договору Виконавець зобов'язаний надати Клієнту завірені копії документів, що підтверджують витрати Виконавця, які здійсненні в інтересах Клієнта.

Відповідно до наданих до митного оформлення документів з метою виконання договірних зобов'язань ПП «Транс-Логістік» залучив до перевезення третіх осіб - ФОП ОСОБА_2, про що укладено договори від 10 квітня 2013 року № 10/04/2013-1, який своєю чергою уклав договір від 27 березня 2015 року № 15 на транспортно-експедиційне обслуговування із ФОП ОСОБА_3

Відсутність документального підтвердження транспортної складової митної вартості оцінюваного товару відповідач мотивує тим, що фактично до перевезення вантажу було залучено третіх осіб - ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, а до митного оформлення надано лише калькуляцію витрат на перевезення вантажу ПП «Транс-Логістик», що є замовником транспортно-експедиційних послуг. Тобто, на думку відповідача, відсутність документального підтвердження вартості послуг третіх осіб, залучених ПП «Транс-Логістик» до перевезення оцінюваного товару, унеможливлює перевірку правильності здійсненого розрахунку транспортних витрат, відтак ставить під сумнів достовірність цієї складової митної вартості.

Митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості, тому у разі виникнення сумніву у правильності обчислення транспортних витрат, включених до складу митної вартості, повинен упевнитися в правильності розрахунку декларанта. З цією метою закон надає йому право витребувати додаткові документи.

Вимагаючи надання додаткових документів митний орган повинен пояснити, зокрема, які конкретно відомості щодо числових значень складових митної вартості товару чи ціни, яка була сплачена/підлягала сплаті за цей товар потребують перевірки та/або додаткового підтвердження.

У справі встановлено, що під час митного оформлення Митниця не повідомляла декларанта про обставини, які викликають у неї сумніви щодо транспортних витрат, які включено до складу митної вартості оцінюваного товару. В оскаржених рішеннях про коригування митної вартості теж відсутні відомості про обставини стосовно умов перевезення оцінюваного товару, про які зазначено вище, і застереження митного органу щодо дійсної вартості наданих послуг.

З огляду на те, що під час митного оформлення та проведення консультацій відповідач не висловив декларанту зауважень з приводу наданих транспортних документів і не повідомляв його про необхідність подання додаткових документів на підтвердження саме витрат на транспортування товару, позивач не мав можливості підтвердити здійснені ним розрахунки в цій частині, як і надати (за наявності) додаткові документи на підтвердження задекларованих витрат.

Тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що оскільки обставини щодо перевезення оцінюваного товару не були підставою для невизнання задекларованої митної вартості, а відповідно не брались до уваги при прийнятті оскаржених рішень про коригування митної вартості, аргументи відповідача в цій частині не доводять правомірності його рішень про застосування іншого, ніж основний, методу визначення митної вартості оцінюваного товару.

Таким чином, відповідач не спростував як правильності визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, так і об'єктивної можливості застосування першого методу визначення митної вартості.

Відповідно до частини першої статті 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

З огляду на викладене, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваних судових рішень відсутні.

Доводи, які містяться в касаційній скарзі, висновків судів та обставин справи не спростовують.

Керуючись статтями 220-1, 223-224, 230, 231, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу Дніпропетровської митниці ДФС залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18 листопада 2015 року та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 12 квітня 2016 року у цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії сторонам у справі та оскарженню не підлягає.

Головуючий М.І. Смокович

Судді О.В. Калашнікова

О.В. Кравцов