Ухвала суду № 62059216, 06.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м. Київ К/800/30294/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі:

Головуючої: Гончар Л.Я.,

Суддів: Мороза В.Ф.,

Голяшкіна О.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу за касаційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року у справі за позовом Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області до товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» про стягнення заборгованості з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, -

В С Т А Н О В И Л А :

Управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області звернулось до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське», в якому просило стягнути з відповідача заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року в сумі 2704,31 грн.

Позовні вимоги мотивовані протиправною відмовою відповідача відшкодувати на користь Пенсійного фонду витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах працівникам відповідача.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року, позов задоволено: стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» (20132, Черкаська область, Маньківський район, с. Іваньки, вул. Жовтнева, 3, ідентифікаційний код 32837429) на користь управління Пенсійного фонду України в Маньківському районі Черкаської області (20100, Черкаська область, смт. Маньківка, вул. Леніна, 11, ідентифікаційний код 21366679) заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року у сумі 2704 (дві тисячі сімсот чотири) грн. 31 коп..

У поданій касаційній скарзі відповідач, із посиланням на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове, яким в задоволенні позову відмовити.

Заслухавши доповідь судді Вищого адміністративного суду України стосовно обставин, необхідних для прийняття рішення судом касаційної інстанції, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, правильність правової оцінки обставин справи та застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ТОВ «Дзензелівське» зареєстровано як юридичну особу 08 квітня 2004 року.

На обліку Управління в період з 01 по 26 березня 2015 року перебувало 3 особи (ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4), колишніх працівників відповідача, яким призначено і виплачено пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Відповідачу направлялись розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 2015 року від 20 січня 2015 року № 163/02.

Згідно з розрахунком заборгованості, фактичні витрати позивача на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, за березень 2015 року за списком № 2 склали 2704 грн. 31 коп.

Заборгованість з відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, відповідачем самостійно не погашена, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив із наявності у відповідача обов'язку відшкодовувати фактичні витрати на виплату та доставку пільгових пенсій зазначеним особам.

Колегія суддів, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 220 Кодексу адміністративного судочинства України, погоджується з вказаними висновками судів попередніх інстанцій, з огляду на наступне.

Згідно з пунктом 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

Відповідно до пункту 6.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 № 21-1, відшкодовуються витрати Пенсійного фонду на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах відповідно до частини другої Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Пунктом 6.7 зазначеної Інструкції передбачено, що підприємства щомісяця до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

У разі зміни розміру пенсії або настання обставин, які впливають на суму відшкодування (смерть пенсіонера, зміна місця проживання та ін.), органи Пенсійного фонду повідомляють про це підприємства в місячний термін з моменту виникнення цих обставин.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, є, зокрема, суб'єкти підприємницької діяльності незалежно від форм власності, їх об'єднання, бюджетні, громадські та інші установи та організації, об'єднання громадян та інші юридичні особи, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують працю найманих працівників.

На підставі абзацу 4 пункту першого статті 2 Закону України «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування» для платників збору, визначених пунктами 1 та 2 статті 1 цього Закону, крім тих, які є платниками фіксованого сільськогосподарського податку, об'єктом оподаткування є фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених відповідно до пунктів «б» - «з» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до досягнення працівниками пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Тобто, відповідача, як платника фіксованого сільськогосподарського податку, було звільнено від обов'язку відшкодовувати витрати на виплату та доставку пільгових пенсій.

Разом із тим, Законом від 28 грудня 2014 року України № 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», главу 2 «Фіксований сільськогосподарський податок» виключено з Податкового кодексу України, а з 1 січня 2015 року платники такого податку автоматично стали платниками єдиного податку четвертої групи.

Отже, чинним на час виникнення спірних відносин законодавством не передбачено виключень щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, для платників єдиного податку і відповідно з 1 січня 2015 року у вказаної категорії платників виник обов'язок відшкодування пільгових пенсій.

Таким чином, відповідач, як платник збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та юридична особа, працівникам якого призначено пенсію на пільгових умовах, зобов'язаний відшкодовувати Пенсійному фонду витрати на виплату та доставку пенсій за спірний період, а тому колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову.

Колегія суддів також зауважує на наступному.

Доводи касаційної скарги зводяться до відсутності у відповідача обов'язку відшкодовувати суми виплачуваних Управлінням в спірний період пенсій з огляду на те, що такі пенсії призначені колишнім працівникам товариства в період, коли останнє було звільнено від зазначеного обов'язку.

Однак, жодним нормативно-правовим актом обов'язок підприємств відшкодовувати органам Пенсійного фонду України суми пільгових пенсій не ставиться в залежність від дати їх призначення відповідним громадянам.

Отже, доводи касаційної скарги висновків судів першої та апеляційної інстанцій щодо наявності підстав для задоволення позову не спростовують.

Правова оцінка встановлених обставин справи судами першої та апеляційної інстанцій дана вірно, порушень норм матеріального та процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень судами не допущено.

Відповідно до частини третьої статті 220-1 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 160, 167, 220, 220-1, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Дзензелівське» відхилити, а постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 28 квітня 2015 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення копій особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута в порядку статей 235-238 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: