Ухвала суду № 62059086, 13.10.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 810/1271/16 Головуючий у 1-й інстанції: Волков А.С. Суддя-доповідач: Троян Н.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Троян Н.М.,

суддів - Бужак Н.П., Твердохліб В.А.,

за участю секретаря - Бесараб В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві, апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області, Яготинського районного відділу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказу,-

В С Т А Н О В И Л А :

14 квітня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління МВС України у Київській області та Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області про визнання протиправним та скасування наказів та поновлення на роботі.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року позовну заяву залишено без розгляду.

Позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд скасувати ухвалу та направити справу для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 14.04.2016 ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління МВС України у Київській області та Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області, в якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просив:

1) визнати протиправним та скасувати пункт 2 наказу Головного управління МВС України в Київській області від 20.05.2015 №998 у частині притягнення до дисциплінарної відповідальності та звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2;

2) визнати протиправним і скасувати наказ Головного управління МВС України у Київській області від 12.06.2015 №291о/с в частині звільнення з органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Яготинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області старшого лейтенанта міліції ОСОБА_2;

3) поновити ОСОБА_2 на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Яготинського районного відділу Головного управління МВС України в Київській області з 15 червня 2015 року;

4) стягнути з Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 36354 грн 69 коп.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду, а повідомлені ним обставини про те, що він дізнався про порушення свого права лише 16.03.2016 з відповіді на запит адвоката, є неправдивими і спростовуються наявними у справі доказами та свідченнями свідка, крім того, заява про визнання поважними причин пропуску до суду є безпідставною.

На думку колегії суддів позиція суду першої інстанції є невірною з огляду на наступне.

Відповідно до частини першої статті 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Частиною третьої вказаної статті передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

Згідно з частиною п'ятою статті 99 КАС України для звернення до адміністративного суду щодо оскарження рішення суб'єкта владних повноважень, на підставі якого ним може бути заявлено вимогу про стягнення грошових коштів, встановлюється місячний строк.

Відповідно до частини першої статті 100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Відтак, КАС України визначає, що дотримання строків на подання апеляційної скарги є однією з умов дисциплінування учасників судового процесу. У випадку ж пропуску строку, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач працював на посаді старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області.

Наказом Головного управління МВС України в Київській області №998 від 20.05.2015 наказано позивача звільнити з органів внутрішніх справ з посади старшого оперуповноваженого кримінальної міліції у справах дітей Яготинського районного відділу Головного управління МВС України у Київській області старшого лейтенанта міліції за п. 64 «є» (за порушення службової дисципліни) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ (а.с. 84-85).

У подальшому, згідно витягу з Наказу Головного управління МВС України в Київській області №291о/с від 12.06.2015 позивача звільнено з органів внутрішніх справ у запас (з постановкою на військовий облік) за п. 64 «є» (за порушення дисципліни) з 16 червня 2015 року (а.с. 48).

Разом з тим, при винесенні оскаржуваної ухвали, суд першої інстанції виходив з того, що 03 серпня 2016 року, допитаний у якості свідка заступник начальника начальник патрульної поліції Яготинського ВП Переяслав-Хмельницького ВП ГУНП у Київський області Кузнєцов О.І. у суді першої інстанції повідомив, що 24.05.2015 був відповідальним від керівництва по Яготинському РВ ГУ МВС України у Київській області. Близько 08 год. 30 хв. до нього прийшов ОСОБА_2 та повідомив, що відносно нього прийнято накази про звільнення зі служби в органах внутрішніх справ. У зв'язку із своїм звільненням ОСОБА_2 відмовився заступати на чергування у складі слідчо-оперативної групи, здав ОСОБА_4 службове посвідчення, картку замісник на отримання вогнепальної зброї та жетон.

Факт відмови ОСОБА_2 від чергування також підтверджується копією витягу з книги служби нарядів за 24.05.2015, з якої убачається, що ОСОБА_2 заступив на чергування в якості оперативного працівника, отримав табельну вогнепальну зброю о 08 год. 25 хв., після чого того ж дня о 09 год. 30 хв. здав зброю і був замінений іншим оперативним працівником (а.с. 183-185).

Крім того, оскаржувані накази доводились 28.05.2015 та 04.06.2015 на заняттях зі службової підготовки особового складу Яготинського МВ, що підтверджується копією планів проведення занять по службовій підготовці з особовим складом від 28.05.2015 та від 04.06.2015, затверджених начальником Яготинського МВ ГУ МВС України у Київській області (а.с. 180).

Водночас, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне звернути увагу на ті обставини, що при визначенні початку перебігу строку звернення до суду, передусім до уваги береться момент, коли особа фактично дізналась про наявність відповідного порушення. Йдеться не про те, коли особа з'ясувала для себе, що певними рішеннями порушено її права, свободи чи інтереси, а про ті обставини, коли вона фактично отримала таке рішення.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України, зокрема в ухвалі від 24.12.2014 (справа №К/800/23382/13).

Згідно з частиною восьмою статті 14 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України №3460-IV від 22.02.2006 зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.

Відповідно до частин першої та другої статті 47 КЗпП України власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Колегія суддів звертає увагу на ті обставини, що відповідачем копії наказів від 20.05.2015 №998 та від 12.06.2015 №291о/с в частині звільнення ОСОБА_2 останньому не надавались та трудова книжка під підпис не видавалась.

З матеріалів справи вбачається, що позивач уклав договір про надання правової допомоги з адвокатом Панченко Т.А. 25 лютого 2016 року (а.с. 9-10).

У подальшому, оригінал трудової книжки позивач отримав лише 16.03.2016 за допомогою засобів поштового зв'язку (а.с. 22), а копії оскаржуваних наказів лише 23.04.2016 за запитами адвоката позивача - Панченко Т.А. (а.с. 41-42).

Враховуючи наведене, позивач звернувся до суду з заявою про визнання поважними причини пропуску строку на звернення до суду (а.с. 36-38).

Колегія суддів зауважує, що поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що питання стосовно доступу особи до правосуддя неодноразово було предметом судового розгляду Європейського суду з прав людини.

Відповідно до вимог ст.8 Кодексу адміністративного судочинства України - суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

У рішенні по справі «Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії» від 13 січня 2000 року та в рішенні по справі «Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії» від 28 жовтня 1998 року Європейський Суд з прав людини вказав, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступ до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Таким чином, вказані обставини справи свідчать про необхідність надати позивачу можливість захистити своє право в суді. Інакший підхід був би виявом надмірного формалізму та міг би розцінюватись як обмеження особи в доступі до суду, яке захищається статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивач звернувся до суду з адміністративним позовом з істотним пропуском визначеного частиною третьою статті 99 КАС України строку звернення до суду, не відповідає правильному застосуванню норм процесуального права.

Таким чином, з урахуванням викладеного, після детального з'ясування обставин справи та аналізу законодавчих норм, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в даному випадку відсутні жодні правові підстави для залишення позовної заяви без розгляду, а отже, суд першої інстанції, постановляючи оскаржувану ухвалу, порушив норми процесуального права, що є підставою для її скасування та направлення справи для продовження розгляду до Київського окружного адміністративного суду.

Згідно із частиною першою ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Відповідно до статті 202 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Згідно з п. 3 частини першої ст. 199, п. 4 частини першої ст. 204 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, суд апеляційної інстанції скасовує її і направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, якщо визнає, що судом порушено норми матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення питання.

Оскільки, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, у зв'язку з цим виникає необхідність у задоволенні апеляційної скарги та відповідно у скасуванні ухвали Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року й направленні справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 196, 199, 204, 206 КАС України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2016 року - скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, та не підлягає оскарженню як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддя: Н.М.Троян

Судді: Н.П. Бужак,

В.А. Твердохліб

Головуючий суддя Троян Н.М.

Судді: Бужак Н.П.

Твердохліб В.А.