Ухвала суду № 62058864, 17.10.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

17 жовтня 2016 рокусправа № 808/1165/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:Шальєвої В.А.

суддів: Білак С.В. Олефіренко Н.А.

розглянувши в порядку письмового провадження в залі судового засідання Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 р. в справі № 808/1165/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним рішення, зобовязання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до Запорізького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України (далі ТУ ДСА), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним та скасувати рішення від 25.02.2016 р., яким позивачу відмовлено у виплаті вихідної допомоги у звязку з відставкою; зобовязання нарахувати та виплатити позивачу як судді у відставці вихідну допомогу у звязку із відставкою у розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою. В обґрунтування позовних вимог зазначено, що станом на час подання позивачем заяви про відставку у січні 2015 р. стаж роботи позивача на посаді судді складав більше 24 років, у звязку з чим вона має право на отримання вихідної допомоги.

Судом першої інстанції до участі в справі в якості другого відповідача залучено Кам'янсько-Дніпровський районний суд Запорізької області.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 р. в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач просить скасувати постанову через неповне зясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, прийняти нове рішення про задоволення позову. Апелянт зазначає, що на час подання заяви про відставку у січні 2015 р. діяла редакція ч. 1 ст. 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», відповідно до якої суддя, який має стаж роботи на посаді судді не менше 20 років, має право подати заяву про відставку. Оскільки приписи ч. 1 ст. 136 цього Закону в редакції, що діяла до 01.04.2014 р., щодо права на отримання вихідної допомоги суддею, що вийшов у відставку, є похідними від приписів ч. 1 ст. 109 того ж Закону, позивач отримала право на відставку під час дії ч. 1 ст. 136 Закону, апелянт вважає, що отримала таке право. Апелянт зазначає про неврахування судом першої інстанції конституційного положення щодо недопущення звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів, вказуючи, що виключення статті 136 Закону не може скасовувати вже існуюче право.

Особи, які беруть участь у справі, до судового засідання не зявились, про дату, час і місце апеляційного розгляду повідомлені належним чином, у звязку з чим у відповідності до вимог ст. 197 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження.

Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги матеріалами справи, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 17.05.1990 р. ОСОБА_1 приступила до виконання судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області. Наприкінці січня 2015 р. позивачем подана заява до Вищої ради юстиції України про звільнення з посади судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у звязку із виходом у відставку.

Постановою Верховної Ради України від 16.07.2015 № 636-VIII «Про звільнення суддів» позивач звільнена з посади судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у звязку із поданням заяви про відставку. Наказом в.о. голови Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21.09.2015 р. № 96 ОСОБА_1 відрахована зі складу Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.

ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА України в Запорізькій області із заявою від 09.02.2016 р. (вх. № 1009 від 18.02.2016 р.), в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою з урахуванням довідки про суддівську винагороду від 04.12.2015 р.

Листом від 25.02.2016 р. вих. № 08-05/454 ТУ ДСА України в Запорізькій області повідомлено позивача про те, що станом на дату звільнення з посади у звязку із поданням заяви про відставку, а саме 16.07.2015 р., норма щодо виплати суддям, звільненим у відставку, із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» виключена, у звязку з чим у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у звязку із звільненням у відставку відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що на час звільнення позивача з посади судді та відрахування її зі штату Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, що передбачала виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою, тому суд вважав, що судді, які виходили у відставку з 01.04.2014 р., не мали законодавчих підстав для отримання вихідної допомоги.

Колегія суддів вважає такий висновок обґрунтованим, з огляду на наступне.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_1 з травня 1990 р. працювала на посаді судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області.

У січні 2015 р. позивачем подана заява до Вищої ради юстиції України про звільнення з посади судді Кам`янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області у звязку із виходом у відставку.

Постановою Верховної Ради України № 636-VIII від 16.07.2015 р. «Про звільнення суддів» позивача звільнено з посади судді у зв'язку з відставкою.

Наказом в.о. голови Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21.09.2015 р. позивача відраховано зі складу суддів з 21.09.2015 р.

09.02.2016 р. ОСОБА_1 звернулась до ТУ ДСА України в Запорізькій області із заявою, в якій просила нарахувати та виплатити їй вихідну допомогу в розмірі 10 місячних заробітних плат за останньою посадою з урахуванням довідки про суддівську винагороду від 04.12.2015 р.

Листом від 25.02.2016 р. вих. № 08-05/454 ТУ ДСА України в Запорізькій області повідомлено позивача про те, що станом на дату звільнення з посади у звязку із поданням заяви про відставку, а саме 16.07.2015 р., норма щодо виплати суддям, звільненим у відставку, із Закону України «Про судоустрій і статус суддів» була виключена, у звязку з чим у нарахуванні та виплаті вихідної допомоги у звязку із звільненням у відставку відмовлено.

Правові засади організації судової влади та здійснення правосуддя в Україні з метою захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина, прав та законних інтересів юридичних осіб, інтересів держави на засадах верховенства права регулює Закон України «Про судоустрій і статус суддів», який також визначає систему судів загальної юрисдикції, статус професійного судді, народного засідателя, присяжного, систему та порядок здійснення суддівського самоврядування і встановлює систему і загальний порядок забезпечення діяльності судів та регулює інші питання судоустрою і статусу суддів.

На час подання позивачем заяви про відставку (січень 2015 р.) спірні правовідносини були врегульовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів» № 2453 від 07.07.2010 р. в редакції Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 01 квітня 2014 р.

Відповідно до пункту 9 частини п'ятої статті 126 Конституції України в редакції, що діяла на час виникнення спірних правовідносин, однією з підстав звільнення судді з посади органом, що його обрав або призначив, є подання суддею заяви про відставку або про звільнення з посади за власним бажанням.

Водночас, звільнення судді відбувається за наявності відповідного стажу роботи, який визначено у частині першій статті 109 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», а також подання суддею заяви, яка є підтвердженням справжнього і вільного (без стороннього впливу чи примусу) волевиявлення судді на реалізацію ним права на відставку.

Відповідно до статті 111 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, суддя суду загальної юрисдикції може бути звільнений з посади органом, який його обрав або призначив, виключно з підстав, визначених частиною п'ятою статті 126 Конституції України, за поданням Вищої ради юстиції.

Згідно зі ст. 120 зазначеного Закону суддя який має стаж роботи на посаді судді не менше двадцяти років, що визначається відповідно до статті 135 цього Закону, має право подати заяву про відставку. Заява про відставку, заява про звільнення з посади за власним бажанням подається суддею безпосередньо до Вищої ради юстиції, яка протягом одного місяця з дня надходження відповідної заяви вносить до органу, який обрав або призначив суддю, подання про звільнення судді з посади. Суддя здійснює свої повноваження до прийняття рішення про його звільнення.

На час подання позивачем заяви про відставку та звільнення позивача з посади судді Камянсько-Дніпровського районного суду Запорізької області набрав чинності Закон України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції від 01 квітня 2014 року, в якому відповідно до Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» від 27 березня 2014 року виключено статтю 136, яка передбачає виплату судді, який вийшов у відставку, вихідної допомоги у розмірі 10 місячних заробітних плат, за останньою посадою.

Рішення щодо неконституційності Закону України «Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні» в частині виключення статті 136 із Закону України «Про судоустрій та статус суддів», Конституційним Судом України не приймалося.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Виходячи з приписів частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Отже, в даному випадку до спірних правовідносин необхідно застосовувати положення нормативно-правових актів, які діяли на час подання позивачем заяви про відставку та прийняття Верховною Радою України постанови про звільнення позивача (16 липня 2015 року).

Крім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 19 листопада 2013 року №10-рп/2013 висловив думку, що за своєю правовою природою вихідна допомога є разовою формою матеріальної винагороди при виході судді у відставку. Вона виплачується з метою забезпечення йому належних соціально-побутових умов, а також для стимулювання осіб, які перебувають на посаді судді, до довгострокового виконання ними професійних обов'язків. Вихідна допомога не належить до таких конституційних гарантій незалежності суддів, як суддівська винагорода чи довічне грошове утримання, оскільки не є основним джерелом матеріального забезпечення суддів, не має постійного характеру та не покриває соціальних ризиків, пов'язаних, зокрема, із хворобою, інвалідністю, старістю. У зв'язку з цим парламент повноважний встановлювати вихідну допомогу та визначати її розмір.Кошти, які отримують судді як вихідну допомогу, є одним із видів їхнього доходу, а тому законодавець може розглядати їх як об'єкт оподаткування, що узгоджується з вимогами частини першої статті 67 Основного Закону України.

Таким чином, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про відсутність ознак протиправності рішення відповідача ТУ ДСА про відмову у виплаті вихідної неоподаткованої допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою, оскільки на час звільнення позивача з посади судді відсутні правові підстави для нарахування та виплати такої допомоги, а також про відсутність правових підстав для зобовязання відповідача нарахування та виплати вихідної допомоги.

Доводи апелянта про неврахування судом, що право на отримання вихідної допомоги, передбаченої ст. 136 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» в редакції, чинній до 01.04.2014 р., вона отримала ще у період дії даної правової норми, колегія суддів вважає необґрунтованими з підстав, викладених вище.

З урахуванням викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, постанова прийнята з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови не вбачається.

Керуючись ст. ст. 8, 9, 10, 11, 159, 160, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 р. в справі № 808/1165/16 залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06.06.2016 р. в справі № 808/1165/16 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Запорізькій області, Кам'янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області, третя особа на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - Державна судова адміністрація України, про визнання протиправним рішення, зобовязання вчинити певні дії залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через пять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий:В.А. Шальєва

Суддя:С.В. Білак

Суддя:Н.А. Олефіренко