Ухвала суду № 62058362, 11.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

11 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Сімоненко В.М.,

Лященко Н.П., Охрімчук Л.І.,

розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, Прилуцької міської ради Чернігівської області про скасування рішення, визнання недійсним правочину, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 30 жовтня 2015 року, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Чернігівської області від 3 лютого 2016 року, позов задоволено.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення судів попередніх судових інстанцій залишено без змін.

У вересні 2016 року ОСОБА_4 звернулася до Верховного Суду України із заявою про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року з передбачених пунктами 1, 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підстав: неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах; невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, а саме статей 256, 261, 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

На підтвердження зазначених підстав подання заяви про перегляд судового рішення ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 та 27 липня 2016 року та постанови Верховного Суду України від 1 липня 2015 року, 17 лютого та 8 червня 2016 року, в яких, на її думку, по-іншому застосовані зазначені норми матеріального права.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що в допуску справи до провадження слід відмовити з огляду на таке.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пункту 1 частини першої статті 355 ЦПК України підставою для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі, про перегляд якої подано заяву, суд касаційної інстанції відхиляючи касаційну скаргу ОСОБА_4 та залишаючи в силі рішення судів попередніх судових інстанцій, дійшов висновку про те, що строк позовної давності не був пропущений позивачем, оскільки позивач звернувся із відповідним позовом з моменту створення відповідних перешкод у користуванні проходом до своєї земельної ділянки, а саме з весни 2015 року, тобто з моменту порушення свого права.

Натомість у наданих для порівняння ухвалах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 6 та 27 липня 2016 року суд касаційної інстанції суд касаційної інстанції скасував ухвалені у справі рішення і направив справи на новий розгляд до суду першої інстанції, оскільки судами було залишено поза увагою та не досліджено питання щодо пропуску позовної давності.

У наданих для порівняння постановах Верховного Суду України від 1 липня 2015 року, 17 лютого та 8 червня 2016 року суд касаційної інстанції переглядав рішення у справах за позовом прокурора в інтересах держави та висловив позицію про те, що положення закону про початок перебігу позовної давності поширюються на звернення прокурора до суду із заявою про захист державних інтересів.

Отже, в судових рішеннях судів касаційних інстанцій, наданих заявником для порівняння та в ухвалі, про перегляд якої подано заяву, різні предмети та різні фактичні обставини, що не свідчить про неоднакове застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права.

За таких обставин вважати заяву ОСОБА_4 обґрунтованою немає підстав.

Відповідно до статті 360 ЦПК України Верховний Суд України відмовляє в допуску справи до провадження, якщо подана заява є необґрунтованою.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску до провадження Верховного Суду України справи за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, Прилуцької міської ради Чернігівської області про скасування рішення, визнання недійсним правочину, скасування державного акта на право власності на земельну ділянку, за заявою ОСОБА_4 про перегляд ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 червня 2016 року відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.М. Сімоненко

Н.П. Лященко

Л.І. Охрімчук