Ухвала суду № 62057586, 13.10.2016, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 346/2721/16-ц

Провадження № 22-ц/779/1681/2016

Категорія 19

Головуючий у 1 інстанції Хільчук І. І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 жовтня 2016 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Соколовського В.М.,

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.,

секретаря Турів О.М.,

з участю: представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Національної академії внутрішніх справ до ОСОБА_3 про відшкодування витрат, повязаних з утриманням у навчальному закладі,

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 червня 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

04 травня 2016 року Національна академія внутрішніх справ звернулася із вказаним позовом до суду, мотивуючи вимоги тим, що наказом ректора Київського національного університету внутрішніх справ від 21.07.2007 №655 ОСОБА_3 з 01.09.2007р. зараховано курсантом першого курсу денної форми навчання Київського національного університету внутрішніх справ.

Розпорядженням Кабінету міністрів України від 27.08.2010р. №1709-р "Про реорганізацію деяких вищих навчальних закладів Міністерства внутрішніх справ" КНУВС реорганізовано в Національну академію внутрішніх справ. Відповідно до вищезазначеного розпорядження, НАВС є правонаступником Київського національного університету внутрішніх справ.

29.11.2007р. між КНУВС, комплектуючим органом - УМВС України в Івано-Франківській області та відповідачем укладено Договір №Іф-35 про підготовку фахівця у КНУВС. Відповідно до договору відповідач навчався за рахунок коштів державного бюджету і зобов'язувався після закінчення навчання відпрацювати не менше трьох років за місцем розподілу, а у разі відмови від подальшого проходження служби на посадах начальницького складу в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання - відшкодувати витрати пов'язані з утриманням у навчальному закладі.

З 01.09.2007 по 17.06.2011 року, відповідно до умов договору, відповідач у період навчання перебував на державному забезпеченні, в звязку з чим йому безкоштовно надавалося харчування, речове майно, грошове утримання та житло із наданням комунальних послуг.

Наказом НАВС від 17.06.2011р. № 464 відповідачу присвоєно кваліфікацію юриста за спеціальністю "Правознавство" та видано диплом спеціаліста.

Після здобуття вищої освіти, відповідно до умов договору, його направлено для подальшого проходження служби до УМВС України в Івано-Франківській області. Таким чином, навчальним закладом умови договору виконано у повному обсязі.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 27.05.2013р. №205 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням. Тобто, у порушення умов договору, ОСОБА_3 з власної ініціативи звільнився з органів внутрішніх справ до спливу встановленого договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

Позивач просив стягнути з відповідача на свою користь вартість повязаних з утриманням у навчальному закладі витрат у сумі 28 877 гривень 50 копійок.

Рішенням Коломийського міськрайонного суду від 13 червня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Національної академії внутрішніх справ витрати, повязані з утриманням у навчальному закладі, у сумі 28 877 гривень 50 копійок.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Національної академії внутрішніх справ судовий збір у сумі 1 378 гривень.

На вказане рішення відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального та процесуального права. Зокрема, зазначає, що у нього, як молодого фахівця - випускника навчального закладу, на час розірвання угоди є на утриманні та вихованні дитина у віці до трьох років, дана обставина згідно пп.3 п.9 «Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів, підготовка яких здійснювалась за державним замовленням», затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22.08.1996 року №992 є поважною причиною для розірвання угоди, укладеної між ним та навчальним закладом та звільняє від обовязку відшкодувати витрати вартості навчання, оскільки розірвання угоди за таких обставин не є порушенням угоди про працевлаштування. Крім того стверджує, що нормативно не встановлено, що розірвання угоди може мати місце тільки на дату закінчення навчального закладу, як вказав суд першої інстанції.

Вважає, що суд наведеного не врахував та дійшов помилкового висновку про задоволення позову.

З наведених підстав просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в позові відмовити.

В засіданні суду апеляційної інстанції представник апелянта доводи апеляційної скарги підтримав з мотивів, викладених у ній.

Представник позивача у судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи позивач був повідомлений належним чином, що відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає розглядові справи.

Вислухавши доповідача, пояснення представника апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду зазначеним вимогам відповідає.

Судом встановлено, що 29 листопада 2007 року між позивачем та відповідачем було укладено договір №Іф-35 про підготовку фахівця у Київському національному університеті внутрішніх справ (а.с. 11-12).

Згідно п. 2.1.3. Договору виконавець зобов'язаний забезпечити Особу (відповідача) харчуванням, речовим майном та грошовим утриманням за нормами, затвердженими нормативно-правовими актами України.

Відповідно до п. 2.3.6. Договору Відповідач зобов'язався у разі звільнення з органів внутрішніх справ по закінченні навчання до встановленого трирічного терміну перебування на службі за підставами, передбаченими п. 3 Договору, відшкодувати у повному обсязі фактичні витрати, пов'язані з утриманням у навчальному закладі згідно із затвердженим розрахунком.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що підставою відшкодування фактичних витрат на підготовку є звільнення з органів внутрішніх справ за власним бажанням протягом перших трьох років після закінчення навчання. Також, відповідно до п. 3.2. Договору, підставою для відшкодування фактичних витрат на підготовку фахівця є відмова від подальшого проходження служби в органах внутрішніх справ протягом перших трьох років після закінчення навчання.

Відповідно до п. 4.1. Договору, відшкодування здійснюється в розмірі фактичних витрат, пов'язаних з: грошовим, продовольчим та речовим забезпеченням, оплатою комунальних послуг і вартості спожитих енергоносіїв.

Згідно з п. 4.4. Договору, у разі відмови Особи добровільно відшкодувати витрати, стягнення їх суми здійснюється у судовому порядку.

Наказом УМВС України в Івано-Франківській області від 27.05.2013р. №205 о/с відповідача звільнено з органів внутрішніх справ на підставі поданого ним рапорту, за власним бажанням. Тобто, у порушення умов договору, ОСОБА_3 з власної ініціативи звільнився з органів внутрішніх справ до спливу встановленого договором трирічного терміну перебування на службі після закінчення навчання.

Відповідно до ст. 56 ЗУ "Про вищу освіту" від 17.01.2002р. №2984-111, який діяв на момент навчання та випуску Відповідача, випускник вищого навчального закладу, який навчався за державним замовленням і якому присвоєно кваліфікацію фахівця з вищою освітою певного освітньо-кваліфікаційного рівня, працевлаштовується на підставі направлення на роботу відповідно до угоди, укладеної між замовником, керівником вищого навчального закладу та випускником.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, вимог ЦК та інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання.

Згідно ст. 611 ЦК у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 623 ЦК України визначено, що боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Оскільки між сторонами досягнуто домовленості щодо усіх істотних умов договору, відбулося неналежне виконання умов договору зі сторони відповідача, то суд дійшов правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог та стягнення з ОСОБА_3 на користь Національної академії внутрішніх справ витрат повязаних з утриманням у навчальному закладі у сумі 28 877 (двадцять вісім тисяч вісімсот сімдесят сім) гривень 50 копійок.

Посилання апелянта на підпункт 3 пункту 9 Порядку працевлаштування випускників вищих навчальних закладів (затверджений постановою КМУ від 22.08.1996р. №992), який надає йому право звільнитися з органів внутрішніх справ за власним бажанням, оскільки у нього на утриманні на час звільнення перебувала малолітня дитина віком до трьох років, то вони є безпідставними, поскільки таке звільнення із навчального закладу, а відтак і з органів внутрішніх справ, допускається випускником за час перебування на навчанні, а не під час проходження служби в органах внутрішніх справ, коли діють інші нормативно-правові акти.

Таким чином колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, не впливають на правильність висновків суду.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Коломийського міськрайонного суду від 13 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий В.М. Соколовський

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_4