Ухвала суду № 62057502, 13.10.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 11-кп/774/1912/16 Справа № 204/4142/16-к Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Сенченко І.М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 жовтня 2016 року м. Дніпро

13 жовтня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Сенченка І.М.,

суддів Кононенко О.М., Кіряка А.В.,

при секретарі судового засідання Солодовник О.Д.,

за участю: прокурора Постаренка Д.В.,

обвинуваченого ОСОБА_2,

захисника ОСОБА_3,

потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_5,

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпрі матеріали кримінального провадження № 12016040680001669 за апеляційною скаргою прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 на вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року, яким

ОСОБА_2, який народився 6 травня 1994 року у м. Дніпропетровську, проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_1,

було визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання у виді 4 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, з іспитовим строком в 3 роки, та покладенням обов'язків, передбачених ст. 76 КК України, а саме періодично з'являтися на реєстрацію в кримінально - виконавчу інспекцію, повідомляти цю інспекцію про зміну свого місця проживання.

На зазначений вирок прокурор Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок скасувати, ухвалити новий вирок, яким ОСОБА_2, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України та призначити покарання у виді 4 років позбавлення волі.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги прокурор, не оспорюючи доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК Украйни, вказує, що вирок підлягає скасуванню у звязку з неправильним застосуванням Закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного судом покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі

Провадження № 11-кп/774/1912/16 Головуючий в суді I інстанції ОСОБА_1

Категорія ч. 2 ст. 186 КК України Суддя-доповідач ОСОБА_6

обвинуваченого. За твердженням прокурора, призначене обвинуваченому покарання є занадто мяким, при цьому звертається увага, що місцевий суд прийняв до уваги те, що ОСОБА_2 щиро розкаявся у скоєному, проте, такий висновок заснований лише на показаннях обвинуваченого у судовому засіданні, в той час як залишено судом поза увагою схильність останнього до вчинення нових злочинів, а також відсутність жалю з приводу скоєного та бажання виправити ситуацію, що склалась. Також, на думку прокурора, без належної уваги залишились тяжкість вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином проти власності. Отже, за переконанням автора апеляції, враховуючи вищенаведене в сукупності, рішення суду про можливість виправлення ОСОБА_2 без відбування покарання у місцях позбавлення волі є безпідставним, а покарання явно несправедливим через мякість.

Вироком суду встановлено, що 28 травня 2016 року, приблизно о 15.20 годин, ОСОБА_2, знаходячись в павільйоні магазину «Лебідь» по вул. Дзеркальній, буд. 2-Б, у м. Дніпропетровську, за обставин та у спосіб, які відображені у вироку, наблизившись до потерпілого ОСОБА_4, шляхом ривка вихопив з його правої руки мобільний телефон «Nokia 200 RM-761», білого кольору, вартістю 649, 50 гривень, з сім-картою «Life», завдавши потерпілому матеріальний збиток на вищевказану суму.

Після цього ОСОБА_2, у спосіб, зазначений у вироку, спричинив насильницькими діями потерпілому ОСОБА_4, відповідно висновку судово-медичної експертизи, тілесні ушкодження у виді забоїв та поверхневих саднин лівої виличної та правої щічної області, які за своїм характером відносяться до легких тілесних ушкоджень, що мають незначні скороминущі наслідки.

Крім того, ОСОБА_2 повторно, 28 травня 2016 року, приблизно о 15.30 годин, знаходячись біля вищевказаного магазину «Лебідь», за обставин, зазначених у вироку, реалізуючи виниклий умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя і здоров'я потерпілого, наніс ОСОБА_4, який перебував в салоні автомобілі ВАЗ 21099, низку ударів, зазначених вироку, тим самими застосував відносно останнього насильство, яке не є небезпечним для життя і здоровя потерпілого, після чого відкрито викрав належний ОСОБА_5 мобільний телефон «HTC One V», чорного кольору, що перебував на торпеді транспортного засобу, вартістю 1052,16 гривень, з сім-картою «Life», завдавши потерпілому ОСОБА_5 матеріальний збиток на вищевказану суму.

В суді апеляційної інстанції прокурор підтримав принесену апеляцію та просив її задовольнити.

Потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 заперечували проти задоволення апеляції прокурора. Вони вказали апеляційному суду, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував завдану шкоду, вибачився перед ними і їх батьками за свої дії та покаявся. Крім того, потерпілий ОСОБА_4 підтвердив, що він добре знає молодшого брата обвинуваченого, з яким у нього були певні непорозуміння.

Обвинувачений ОСОБА_2 та його захисник ОСОБА_3 просили залишити вирок суду без змін, а апеляцію прокурора без задоволення, оскільки призначене обвинуваченому покарання є справедливим.

Вислухавши пояснення учасників апеляційного провадження та їх доводи в судових дебатах, проаналізувавши доводи, які викладені в апеляції і співставивши їх з матеріалами кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Доводи апеляції прокурора про мякість призначеного обвинуваченому покарання колегія суддів вважає безпідставними.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, яка передбачає загальні засади призначення покарання і через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації, суд, призначаючи покарання у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону й зобовязаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що помякшують і обтяжують покарання. Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів.

З оскаржуваного вироку вбачається, що суд першої інстанції, призначаючи обвинуваченому ОСОБА_2 покарання з випробуванням, на підставі ст. 75 КК України, врахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, дані про особу обвинуваченого, який вперше притягується до кримінальної відповідальності, а в якості обставини, що помякшує покарання, визнав щире каяття обвинуваченого.

Перевіряючи доводи апеляції прокурора про те, що виправлення обвинуваченого можливе виключно у місцях позбавлення та враховуючи, що місцевий суд, відповідно до ст. 349 КПК України, обмежився тільки допитом обвинуваченого, апеляційний суд забезпечив явку в судове засідання потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 та зясував їх думки щодо справедливості покарання, призначеного ОСОБА_2.

Зазначені потерпілі заперечували проти задоволення апеляції прокурора та вказали, що обвинувачений ОСОБА_2 відшкодував завдану шкоду, вибачився перед ними і їх батьками за свої дії та покаявся.

Крім того, потерпілий ОСОБА_4 підтвердив і мотив дій обвинуваченого, на якому ОСОБА_2 наголошував в суді першої інстанції про те, що між потерпілим та його молодшим братом були певні непорозуміння та конфлікт.

В свою чергу колегія суддів апеляційного суду звертає увагу на ряд обставин щодо особи обвинуваченого ОСОБА_2.

Так, матеріалами кримінального провадження підтверджено, що мати обвинуваченого померла в 2009 році, а його батько в судовому порядку був позбавлений батьківських прав в 2012 році, після чого за неповнолітнім ОСОБА_2 піклувалася його баба.

Отже, враховуючи дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, його каяття, вищеприведені думки потерпілих, колегія суддів приходить до висновку про те, що суд першої інстанції, обираючи вказаний вид покарання, в повній мірі врахував визначені ст. 75 КК України умови та підстави для призначення покарання з випробуванням, які обєктивно вказували на можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання.

Таким чином, подана апеляція задоволенню не підлягає, оскільки вирок суду ухвалений згідно з нормами матеріального права, з дотриманням вимог кримінального процесуального закону та на підставі обєктивно зясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог закону, з наведенням належних і достатніх мотивів та підстав.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407 КПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

апеляційну скаргу прокурора Дніпропетровської місцевої прокуратури № 4 залишити без задоволення, а вирок Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 22 липня 2016 року щодо ОСОБА_2, без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом 3 місяців з дня її проголошення.

Судді Апеляційного суду

Дніпропетровської області