Рішення № 62056423, 11.10.2016, Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра (до 25.04.2025 - Амур-Нижньодніпровський районний суд м. Дніпропетровська)

Справа № 199/3168/15-ц

(2/199/182/16)

РІШЕННЯ

Іменем України

11.10.2016 року м. Дніпро

Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська у складі:

Головуючий-суддя Богун О.О.

при секретарі Завгородній Л.В.

за участі представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільній справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду із даним позовом, в його обґрунтування посилаючись на те, що 07.05.2008 р. між ним та відповідачем був укладений кредитний договір №DNU0GK00001620, згідно з умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит в розмірі 90545,00 дол. США на термін до 07.05.2028 р., а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором. Утім, відповідач не надавав своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, через що станом на 20.02.2015 р. виникла заборгованість в сумі 131676, 49 дол. США, яка складається з наступного: 54266,07 дол. США заборгованість за кредитом, 2530,40 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 343,28 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 68257,88 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8,98 дол. США (фіксована частина), 6269,88 дол. США штраф (процентна складова).

Про стягнення зазначеної вище суми з відповідача на користь позивача у позові й заявлено відповідну вимогу.

Разом з тим, у заяві від 01.07.2015 р. позивач зазначив про укладення між сторонами за цим позовом додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору, за умовами якої з метою надання відповідачу можливості увійти в графік погашення та не нарахування банком після цього пені на прострочені зобовязання відповідача було здійснене рефінансування кредиту відповідача і надано можливість відповідачу здійснювати погашення заборгованості за новим графіком. Утім, відповідач порушив умови додаткової угоди, починаючи з 21.11.2014 р., прострочено виконання зобовязань з погашення заборгованості, через що знову утворилась заборгованість, розмір якої станом на 16.07.2015 р. становить 76628,39 дол. США, яка складається з наступного: 265, 43 дол. США заборгованість за прострочене тіло кредиту, 562,71 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 5262,15 дол. США заборгованість за прострочені відсотки за користування кредитом, 1690,86 дол. США заборгованість за прострочену комісію за користування кредитом, 68847,24 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав повністю, надав пояснення, аналогічні викладеним, просив суд повністю задовольнити поданий позов.

Відповідач в особі представника заперечував проти позову, та пояснил, що позивачем не було надано відповідачу повного тексту додаткової угоди, та позивачем були змінені умови додаткової угоди на його користь, при цьому, сама угода підписана не особисто відповідачем, а іншою особою.

Заслухав пояснення осіб, які беруть участь у справі, та дослідив докази в межах заявлених вимог згідно ст. 11 ЦПК України, суд дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення позову повністю, виходячи з наступного.

Як встановлено судом на підставі наданих суду у порядку ст.ст. 57-59 ЦПК України доказів, 07.05.2008 р. між позивачем та відповідачем був укладений кредитний договір №DNU0GK00001620, згідно з умовами якого позивач зобовязався надати відповідачу кредит в розмірі 90545,00 дол. США на термін до 07.05.2028 р., а відповідач зобовязався повернути кредит та сплатити відсотки за користування кредитними коштами в строки та в порядку, встановлених договором.

Утім, відповідач не надавав своєчасну банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, комісією, а також іншими витратами відповідно до умов договору, через що станом на 20.02.2015 р. виникла заборгованість в сумі 131676, 49 дол. США, яка складається з наступного: 54266,07 дол. США заборгованість за кредитом, 2530,40 дол. США заборгованість по процентам за користування кредитом, 343,28 дол. США заборгованість по комісії за користування кредитом, 68257,88 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором, також штрафи відповідно до договору - 8,98 дол. США (фіксована частина), 6269,88 дол. США штраф (процентна складова).

В той же час обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилався на укладення між ним та відповідачем додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору, за умовами якої з метою надання відповідачу можливості увійти в графік погашення та ненарахування банком після цього пені на прострочені зобовязання відповідача було здійснене рефінансування кредиту відповідача і надано можливість відповідачу здійснювати погашення заборгованості за новим графіком. Позивач посилався на те, що відповідач порушив умови додаткової угоди, починаючи з 21.11.2014 р., прострочено виконання зобовязань з погашення заборгованості, через що знову утворилась заборгованість, розмір якої станом на 16.07.2015 р. становить 76628,39 дол. США, яка складається з наступного: 265, 43 дол. США заборгованість за прострочене тіло кредиту, 562,71 дол. США - заборгованість по нарахованим відсоткам за користування кредитом, 5262,15 дол. США заборгованість за прострочені відсотки за користування кредитом, 1690,86 дол. США заборгованість за прострочену комісію за користування кредитом, 68847,24 дол. США пеня за несвоєчасність виконання зобовязань за договором.

Утім, суд позбавлений можливості визнати слушними доводи позивача та встановити даний факт через ненадання позивачем допустимого доказу укладення 22.08.2012 р. додаткової угоди №1.

Так, заперечуючи проти позову, відповідач наголошував на тому, що йому не належить підпис на додатковій угоді №1 від 22.08.2012 р., копія якої була надана позивачем до суду, у звязку з чим за клопотанням відповідача судом була призначена судово-почеркознавча експертиза. Утім, відповідно до повідомлення судового експерта №8384 ним повідомлено про неможливість надання висновку через невиконання клопотання експерта та ненадання оригіналів (всіх примірників) додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору №DNU0GK00001620 від 07.05.2008 р. При цьому, відповідно до листа (а.с. 229) представника позивача неможливість надання оригіналу додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. обумовлена втратою даного оригіналу в результаті переїзду архіву ПАТ КБ «ПриватБанк» з м. Дніпропетровська до м. Дніпродзержинська.

Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 1 ст.146 ЦПК України у разі ухилення особи, яка бере участь у справі, від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

З матеріалів справи вбачається, що ухвалою від 03.08.2015 р. в даній справі за клопотанням представника було призначено судово-почеркознавчу експертизу, на вирішення якої були поставлені наступні питання: чи виконані підписи на Додатковій угоді №1 від 22.08.2012 р. до кредитного договору №DNU0GK00001620 від 07.05.2008 р., та на вільних та умовно-вільних зразках підпису ОСОБА_4 однією особою?

Указана судова експертиза не була проведена, оскільки не було виконано клопотання експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи №8384 (а.с. 173).

Таким чином, виходячи з того, що суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі, для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо (ч. 1 ст. 143 ЦПК), та така експертиза не була проведена, оскільки відповідно до листа (а.с. 229) представника позивача неможливість надання оригіналу додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. обумовлена втратою даного оригіналу в результаті переїзду архіву ПАТ КБ «ПриватБанк» з м. Дніпропетровська до м. Дніпродзержинська, без цього провести експертизу неможливо та оскільки позивач ухиляється, в той час як перевірка достовірності підпису можлива лише шляхом вирішення питань, які потребують спеціальних знань в області почеркознавства, суд на підставі ч. 1 ст. 146 ЦПК України визнає факт, для з'ясування якого експертиза була призначена, тобто факт підписання додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до Кредитного договору №DNU0GK00001620 від 07.05.2008 р. не ОСОБА_4, а іншою особою.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язання є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають із підстав, установлених ст. 11 цього Кодексу, зокрема: договорів та інших правочинів (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Зобов'язання перестає діяти в разі його припинення з підстав, передбачених договором або законом (ч. 1 ст. 598 ЦК України), та ці підстави зазначені в ст. ст. 599, 600, 601, 604 - 609 ЦК України, та за відсутності інших підстав припинення зобов'язання, передбачених договором або законом, зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Належним виконанням зобов'язання є виконання, прийняте кредитором, у результаті якого припиняються права та обов'язки сторін зобов'язання.

Згідно ч. 1ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Ч.ч. 1, 2ст. 215 ЦК Українипередбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч.ч. 1 - 3, 5, 6ст. 203 ЦК України, згідно зі змістом яких зміст правочину не має суперечитиЦК України, іншим актам цивільного судочинства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним, правочин, що вчиняється батьками не може суперечити правам та інтересам їх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей; недійсним також є правочин, якщо його недійсність встановлена законом.

В даній справі відсутні підстави для встановлення того факту, що волевиявлення відповідача, як учасника правочину, було вільним і відповідало його внутрішній волі.

Таким чином, з урахуванням наведеного та встановленого судом факту підписання додаткової угоди №1 від 22.08.2012 р. до Кредитного договору №DNU0GK00001620 від 07.05.2008 р. не ОСОБА_4, а іншою особою, для суду відсутні підстави для задоволення предявленого позову повністю.

Судові витрати підлягають віднесенню на позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено повністю (ст.ст. 88 та 215 ЦПК України).

Керуючись ст.ст. 10, 11, 15, ч. 1 ст. 88, ст.ст. 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства ОСОБА_3 «Приватбанк» до ОСОБА_4, про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити в повному обсязі.

На рішення може бути подана апеляційна скарга в Апеляційний суд Дніпропетровської області через Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпропетровська протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя: