Ухвала суду № 62055336, 10.10.2016, Житомирський апеляційний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

__________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637 e-mail: inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Головуючий у 1-й інстанції: Жуковська Л.А.

Суддя-доповідач:ОСОБА_1

УХВАЛА

іменем України

"10" жовтня 2016 р. Справа № 817/584/16

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Моніча Б.С.

суддів: Жизневської А.В.

ОСОБА_2,

за участю секретаря судового засідання Єрикалової О.О.,

сторін та їх представників:

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2016 р. у справі за позовом ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень ,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень №0000081700 від 20.01.2016 року та №0000792201 від 31.03.2016 року.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 01 липня 2016 року позов задоволено.

Визнано протиправними та скасовані податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області №0000081700 від 20.01.2016, №0000792201 від 31.03.2016.

Присуджено на користь позивача ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області судовий збір у розмірі 1819 грн. 06 коп.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції як таку, що постановлена з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного, належного та всебічного дослідження матеріалів справи та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідно до ст.195 КАС України, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що в період з 01.12.2015 року по 28.12.2015 року посадовими особами фіскального органу на підставі направлень на перевірку від 30.11.2015 року (том 5 а.с.231-236-,237) проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Прод Майстер" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року, за результатами якої складено акт перевірки №1/17-00-22-01-09/37796780 від 05.01.2016 року (том 1 а.с.14-45).

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення:

- №0000062201 від 20.01.2016 року, згідно з яким ТОВ "Прод Майстер" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 126485 грн. за основним платежем та 31621 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №0000072201 від 20.01.2016 року, згідно з яким ТОВ "Прод Майстер" збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 32743 грн. за основним платежем та 8186 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

- №00000081700 від 20.01.2016 року, згідно з яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб в розмірі 703,79 грн. за основним платежем та 1037,84 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

За результатами адміністративного оскарження позивачем вказаних податкових повідомлень-рішень ДФС України скасовано податкове повідомлення-рішення від 20.01.2016 року №0000072201 повністю, а №0000062201 в частині 29468 грн. основного платежу та 7367 грн. штрафних (фінансових) санкцій (том 1 а.с.79-86).

У зв'язку з цим відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000792201 від 31.03.2016 року про збільшення ТОВ "Прод Майстер" суми грошового зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 121271 грн., в т.ч. 97017 грн. за основним платежем та 24254 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (том 6 а.с.3).

В основу вказаного податкового повідомлення-рішення лягли висновки перевіряючих, відповідно до яких "перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за період з 01.01.2014 року по 31.12.2014 року встановлено його заниження всього на суму 538981 грн. за 2014 рік". Так, "дебет рахунку 361 "розрахунки з вітчизняними покупцями", кредит по рахунку 702 "дохід від реалізації товарів", 703 "дохід від реалізації робіт (послуг)" відображено дохід у сумі 44105693 грн., а у декларації в рядку 02 відображено дохід у сумі 43566712 грн." (том 1 а.с.17).

Не погодившись з правомірністю прийнятих податкових повідомлень-рішень та результатами їх адміністративного оскарження, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції покликався на те, що позивачем на підставі належних та допустимих доказів підтверджено обґрунтованість позовних вимог, у той час як відповідачем не доведено правомірність прийняття спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з наведеним висновком, виходячи з наступного.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства (пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України).

Відповідно до підпунктів 16.1.2, 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 цього Кодексу платник податків зобов'язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Господарська діяльність, відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Згідно пункту 44.1 статті 44 цього Кодексу для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Приписами п.135.1 ст. 135 Податкового кодексу України (далі - ПК України, в редакції, чинній на період вчинення спірних правовідносин) встановлено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Згідно з п. 135.2 ст. 135 ПК України, доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пп. 135.4.1 п. 135.4 ст. 135 ПК України, дохід від операційної діяльності визнається в розмірі договірної (контрактної) вартості, але не менше ніж сума компенсації, отримана в будь-якій формі, в тому числі при зменшенні зобов'язань, та включає дохід від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг, у тому числі винагороди комісіонера (повіреного, агента тощо); особливості визначення доходів від реалізації товарів, виконаних робіт, наданих послуг для окремих категорій платників податків або доходів від окремих операцій встановлюються положеннями цього розділу.

Згідно з п.137.1 ст. 137 Податкового кодексу України дохід від реалізації товарів визнається за датою переходу покупцеві права власності на такий товар. Дохід від надання послуг та виконання робіт визнається за датою складення акта або іншого документа, оформленого відповідно до вимог чинного законодавства, який підтверджує виконання робіт або надання послуг.

Відповідно до пункту 140.2 статті 140 Податкового кодексу України, у разі якщо після продажу товарів, виконання робіт, надання послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, в тому числі перерахунок у випадках повернення проданих товарів чи права власності на такі товари (результати робіт, послуг) продавцю, платник податку - продавець та платник податку - покупець здійснюють відповідний перерахунок доходів або витрат (балансової вартості основних засобів) у звітному періоді, в якому сталася така зміна суми компенсації.

Приписами пункту 192 статті 192 цього Кодексу передбачено, що якщо після постачання товарів/послуг здійснюється будь-яка зміна суми компенсації їх вартості, включаючи наступний за постачанням перегляд цін, перерахунок у випадках повернення товарів/послуг особі, яка їх надала, або при поверненні постачальником суми попередньої оплати товарів/послуг, суми податкових зобов'язань та податкового кредиту постачальника та отримувача підлягають відповідному коригуванню.

Згідно підпункту 192.1.1 цієї норми, якщо внаслідок такого перерахунку відбувається зменшення суми компенсації на користь платника податку - постачальника, то постачальник відповідно зменшує суму податкових зобов'язань за результатами податкового періоду, протягом якого був проведений такий перерахунок, та надсилає отримувачу розрахунок коригування податку.

Судом встановлено, що протягом 2014 року позивачем здійснено продаж товару на загальну суму 44105693 грн.

Частина придбаного у позивача товару на загальну суму 538981 грн. було повернуто контрагентами (ТОВ "ОСОБА_1 ОСОБА_4", ТОВ "Північ-Центр", ТОВ "Ратекс", ПП "Зорепад-Люкс", ПП "ТД "Солодкий світ", ТОВ "Континіум-Трейд", ТОВ "ГК "Ровекс", ТОВ "Експансія" та ін.) (том 1 а.с.238-250, том 2 а.с.1-250, том 3 а.с.1-153).

У зв'язку з цим позивачем як постачальником товарів було виписано розрахунки коригування кількісних і вартісних показників до відповідних податкових накладних (том 3 а.с.165-250, том 4 а.с.1-250, том 5 а.с.1-226).

27.02.2015 року позивачем подано річну податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік, у якій в рядку 02 "доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" зазначено 43547638 грн.(том 1 а.с.87-99).

30.11.2015 року ТОВ "Прод Майстер" подано уточнюючу річну декларацію з податку на прибуток підприємств за 2014 рік (том 1 а.с.100-207), в рядку 02 якої "доходи від операційної діяльності (дохід від реалізації товарів (робіт, послуг)" зазначено 43566712 грн.

Таким чином, позивачем у річній декларації з податку на прибуток з урахуванням уточнюючої декларації задекларовано доходи від операційної діяльності, зокрема від реалізації товарів, за мінусом суми товарів, що були йому повернуті контрагентами (44105693 грн. 43566712 грн. = 538981 грн.), що також підтверджується відомостями Журналу по субконто по рахунку 704 (том 1 а.с.113).

Інструкцією про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999 року №291, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 21.12.1999 року №893/4186, передбачено, що для узагальнення інформації про доходи від реалізації готової продукції, товарів, робіт і послуг, доходів від оренди об'єктів інвестиційної нерухомості, доходів від страхової діяльності, про доходи від грального бізнесу, від проведення лотерей, а також про суму знижок, наданих покупцям, та про інші вирахування з доходу призначено рахунок 70 "Доходи від реалізації", який має такі субрахунки: 701 "Дохід від реалізації готової продукції"; 702 "Дохід від реалізації товарів"; 703 "Дохід від реалізації робіт і послуг"; 704 "Вирахування з доходу"; 705 "Перестрахування".

Покликання відповідача на відсутність в оборотно-сальдовій відомості підприємства за 2014 рік рахунка 704 є безпідставними.

Судом встановлено, що відомості щодо поверненого товару відображалися головним бухгалтером ТОВ "Прод Майстер" по рахунку 704, який, в свою чергу, не було взято до уваги перевіряючими в ході перевірки, а також те, що у загальну відомість по підприємству в електронному вигляді не потрапляють обороти по рахунку 704, про що перевіряючі були повідомлені, однак цей рахунок відображається у головній книзі підприємства, що ведеться в електронному вигляді (том 6 а.с.12-16).

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000792201 від 31.03.2016 року.

Необґрунтованими є також доводи апелянта з приводу порушення позивачем податкового законодавства в частині нарахування, утримання та сплати до бюджету податку на доходи фізичних осіб при виплаті працівникам підприємства додаткового блага у вигляді оплати підприємством згідно рахунків оператора ЗАТ "ОСОБА_5Ес.Ем." додаткових послуг мобільного зв'язку за межами контракту, не пов'язаних з виробничою діяльністю підприємства.

Судом встановлено, що упродовж 2014 року ЗАТ "ОСОБА_5Ес.Ем." надавалися для ТОВ "Прод Майстер" послуги мобільного зв'язку, що підтверджуються деталізованою інформацією по рахунках (том 1 а.с.208-221).

За визначенням у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати у розумінні цього кодексу - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілом власником).

Підпунктом 14.1.47 пункту 14.1 цієї ж статті встановлено, додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

В силу вимог п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) об'єктом оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

Згідно з пп.164.2.17 п.164.2 ст.164 Податкового кодексу (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді:

а) вартості використання житла, інших об'єктів матеріального або нематеріального майна, що належать роботодавцю, наданих платнику податку в безоплатне користування, або компенсації вартості такого використання, крім випадків, коли таке надання зумовлено виконанням платником податку трудової функції відповідно до трудового договору (контракту) чи передбачено нормами колективного договору або відповідно до закону в установлених ними межах;

б) вартості майна та харчування, безоплатно отриманого платником податку, крім випадків, визначених цим Кодексом для оподаткування прибутку підприємств.

Додатково до винятків, передбачених підпунктом "а" цього підпункту, не вважаються додатковим благом платника податку доходи, одержані у формі та розмірах, що підлягають включенню роботодавцем до собівартості реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг згідно із розділом III цього Кодексу, а також кошти, вартість послуг, проживання, проїзду, харчування, спортивного одягу, аксесуарів, взуття та інвентарю, колясок для інвалідів, у тому числі які призначені для участі інвалідів в фізкультурно-реабілітаційних та спортивних заходах, лікарських та медико-відновлюваних засобів та інших доходів, наданих (виплачених) платнику податку - учаснику спортивних (крім професійного спорту), фізкультурно-оздоровчих заходів, заходів з фізкультурно-оздоровчої діяльності та фізкультурно-спортивної реабілітації, що фінансуються з бюджету та/або бюджетними організаціями, іншими неприбутковими організаціями, внесеними до Реєстру неприбуткових організацій та установ на дату надання таких коштів;

в) вартості послуг домашнього обслуговуючого персоналу, безоплатно отриманих платником податку, включаючи працю підпорядкованих осіб, а також осіб, що перебувають на військовій службі чи є заарештованими або ув'язненими.

г) суми грошового або майнового відшкодування будь-яких витрат або втрат платника податку, крім тих, що обов'язково відшкодовуються згідно із законом за рахунок бюджету або звільняються від оподаткування згідно з цим розділом;

ґ) суми безповоротної фінансової допомоги (крім суми процентів умовно нарахованих на таку допомогу);

д) суми боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку-боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощеного) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було анульовано (прощеного), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації;

е) вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), визначеної за правилами звичайної ціни, а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку, крім сум, зазначених у підпункті 165.1.53 пункту 165.1 статті 165 цього Кодексу.

Якщо додаткові блага надаються у не у грошовій формі, сума податку об'єкта оподаткування обчислюється за правилами, визначеними пунктом 164.5 цієї статті.

Відповідно до пп."ґ" пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України (в редакції на час виникнення правовідносин) до складу інших витрат включаються адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

ґ) витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що послуги оператора ЗАТ "ОСОБА_5Ес.Ем." надані працівникам позивача виключно у виробничих цілях та у зв'язку з виконанням останніми своїх функціональних обов'язків, а отже є іншими витратами підприємства, не є додатковим благом.

Судом встановлено, що зважаючи характер діяльності позивача та співпрацю з іноземними контрагентами, у його працівників виникає необхідність у міжнародних дзвінках, використання контент послуг оператора мобільного зв'язку: інформаційних, довідкових, замовних тощо. Під час перевірки позивачем було надано в повному обсязі всі документи, які підтверджують необхідність використання працівниками мобільних телефонів та постійних контактів з клієнтами та контрагентами. В жодному додатку до рахунку (деталізована інформація по рахунках з кожен місяць) за 2014 рік не вказано про надання оператором розважальних послуг.

На підтвердження доводів апеляційної скарги відповідач не зазначив, з яких саме документів вбачається те, що якісь послуги не можуть бути пов'язані із виробничими потребами підприємства. Фактично доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до безпідставних тверджень про непов'язаність якихось послуг із виробничою діяльністю.

Зважаючи на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000081700 від 20.01.2016 року.

Відповідно до вимог частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. У відповідності до вимог ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції за своєю суттю відповідає закону, підстави для її скасування не були доведені у встановленому порядку.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Рівненській області залишити без задоволення, постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "01" липня 2016 р. без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання її в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Б.С. Моніч

судді: А.В. Жизневська

ОСОБА_2

Повний текст cудового рішення виготовлено "12" жовтня 2016 р.

Роздруковано та надіслано:р.л.п.

1- в справу:

2 - позивачу/позивачам: ОСОБА_3 з обмеженою відповідальністю "Прод Майстер" вул.Млинівська,23,м.Рівне,33024

3- відповідачу/відповідачам: Головне управління Державної фіскальної служби у Рівненській області вул.Відінська,12,м.Рівне,33023

4-третій особі: - ,