Ухвала суду № 62055102, 12.10.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 жовтня 2016 р.м.ОдесаСправа № 1522/25175/12

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Шенцева О.П.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Джабурії О.В.,

- ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області, управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди, стягнення індексації, -

В С Т А Н О В И Л А :

26 жовтня 2016 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернулась з позовом в якому просила визнати неправомірними дії державного виконавця управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області та управління ПФУ в Березівському районі Одеської області, щодо порушення прав ОСОБА_3 на соціальний захист, на своєчасне та повне виконання судового рішення про стягнення невиплаченої соціальної допомоги з урахуванням індексації, про визнання протиправними дій державного виконавця при винесені постанови про закінчення виконавчого провадження від 20.12.2011року та скасування зазначеної постанови, а також з вимогою стягнути з управління ДВС ГУ юстиції в Одеській області на користь ОСОБА_3 заподіяну моральну шкоду в розмірі 5000 грн. та стягнути з управління ПФУ індексацію на день винесення рішення судом та судові витрати.

Постановою Приморського районного суду м.Одеси від 24.04.2013р. адміністративний позов задоволено частково. Визнано неправомірними дії державного виконавця, скасовано постанову про закінчення виконавчого провадження, стягнуто на користь ОСОБА_3 з відділу примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області моральну шкоду в сумі 1000 грн. В решті позову відмовлено.

На зазначену постанову суду відділом примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014р апеляційну скаргу задоволено, постанову суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову в задоволенні позову в повному обсязі. На вказану постанову позивач подав касаційну скаргу. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 02.07.2015р касаційну скаргу ОСОБА_3 задоволено частково, скасовано постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 06.03.2014р та направлено справу на новий судовий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В звязку із відсутністю клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд справи за їх участю, відповідно п.1 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що на виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління ДВС ГУЮ в Одеській області знаходився виконавчий лист № 2-а-261/11, виданий 31.10.2011 р. Березівським районним судом Одеської області, про зобов'язання управління ПФУ в Березівському районі Одеської області здійснити перерахунок державної соціальної допомоги ОСОБА_3 відповідно до вимог статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з підвищенням її на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого частиною першою статті 28 Законом України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", та провести відповідні виплати за період з 16.09.2010 р. по 31.01.2011 р. включно.

Листом від 18.11.2011 р. № 2779/08 боржник повідомив державного виконавця, що ОСОБА_3за вказаним виконавчим документом нарахована сума в розмірі 761,25 грн. і буде виплачена за умови наявності відповідних фінансових ресурсів.

Постановою старшого державного виконавця Відділу примусового виконання рішень правління ДВС ГУЮ в Одеській області від 20.12.2011 р. виконавче провадження закінчено на підставі пункту 11 частини першої статті 49 Закону України "Про виконавче провадження" через неможливість виконати рішення без участі боржника, який з поважних причин не виконав рішення в повному обсязі.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що державний виконавець порушив порядок виконання рішень, встановлений статтями 75 і 89 Закону України "Про виконавче провадження", оскільки до винесення постанови про закінчення виконавчого провадження він не наклав на боржника штраф та не вніс подання правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом.

Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Згідно із частинами першою та другою статті 75 Закону № 606-XIV після відкриття виконавчого провадження за виконавчим документом, що зобовязує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець перевіряє виконання рішення не пізніше ніж на наступний день після закінчення строку, встановленого частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, його виконання перевіряється не пізніше наступного робочого дня після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання зазначених вимог без поважних причин державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону і не пізніше пяти робочих днів з дня його накладення повторно перевіряє стан виконання рішення.

За частиною першою статті 89 Закону № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобовязує боржника виконати певні дії, та рішення про поновлення на роботі державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника фізичну особу від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на посадових осіб від двадцяти до сорока неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; на боржника юридичну особу від сорока до шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та встановлює новий строк виконання.

Згідно з підпунктом 1 пункту 1 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах, затвердженого постановою правління ПФУ 30 квітня 2002 року № 8-2, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 21 травня 2002 року за № 442/6730; яке було чинним на час виникнення спірних відносин; (далі Положення), управління ПФУ у районах, містах, районах у містах, а також у містах та районах (далі Управління) є органами ПФУ, підпорядкованими відповідно головним управлінням ПФУ в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, що разом з цими управліннями утворюють систему територіальних органів ПФУ.

Відповідно до підпункту 4 пункту 2.1 та підпункту 2 пункту 2.2 Положення основним завданням управління, крім іншого, є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів ПФУ та інших джерел, визначених законодавством. Управління відповідно до покладених на нього завдань планує доходи та видатки коштів ПФУ в районі (місті), у межах своєї компетенції забезпечує виконання бюджету ПФУ.

Аналіз наведених правових норм дає підстав для висновку про те, що невиконання судового рішення управлінням ПФУ в частині виплати грошових коштів за відсутності відповідного фінансового забезпечення та фактичної відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин. Накладення штрафу у такому випадку жодним чином не захищає право особи на отримання бюджетних коштів.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм матеріального права вже була висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постановах від 24 березня 2015 року (справа № 21-66а15), від 27.10.2015р. (справа №21-4532а15), від 02.12.2015р. (справа № 21-5115а15).

Підпункт 11 ч.1 ст.49 Закону № 606-XIV визначає, що виконавче провадження підлягає закінченню в разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону.

Відповідно до ч.3 ст.75 Закону № 606-XIV, у разі якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець накладає на боржника штраф відповідно до статті 89 цього Закону та вносить подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до відповідальності згідно із законом, після чого виносить постанову про закінчення виконавчого провадження, яка затверджується начальником відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, і повертає виконавчий документ до суду чи іншого органу (посадової особи), що його видав.

Таким чином, державний виконавець, отримавши від пенсійного органу документальне підтвердження часткового виконання судового рішення - в частині здійснення перерахунку, за наявністю поважних обставин невиконання судового рішення в іншій частині, правомірно виніс постанову про закінчення виконавчого провадження без застосування заходів впливу, передбачених ст.89 Закону № 606-XIV. Відтак відсутні підстави для задоволення позову.

Суд першої інстанції зазначені норми права не врахував, в звязку з чим прийняв невірне судове рішення, яке підлягає скасуванню.

Крім того, на час апеляційного розгляду виникли підстави для закриття провадження у справі.

Як вбачається з матеріалів справи, з адміністративним позовом звернулась ОСОБА_2, яка діяла в інтересах ОСОБА_3 на підставі нотаріально посвідченої довіреності ВРН № 779501 від 11.10.2011р., строк дії якої закінчився 11.10.2014р.

14 липня 2015 року Одеським апеляційним адміністративним судом відкрито провадження за апеляційною скаргою відділу примусового виконання рішення управління ДВС ГУЮ в Одеській області на постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року по адміністративній справі за позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішення управління ДВС ГУ юстиції в Одеській області, управління ПФУ в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди, стягнення індексації та справу призначено до апеляційного розгляду.

15 серпня 2015 року на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 щодо зупинення провадження по справі у звязку зі смертю ОСОБА_3, до визначення правонаступника.

Оскільки правовідносини щодо стягнення соціальної допомоги, на які ОСОБА_3 мала право на день смерті, що підтверджується постановою Березівського районного суду Одеської області у справі № 2а-261/2011 та обставинами нарахування пенсійним органом вказаної допомоги до її смерті, допускають правонаступництво, ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 17.09.2015 року провадження по справі зупинено в зв'язку із смертю позивача, та з метою підтвердження факту смерті позивача і з'ясування кола правонаступників витребувано від відділу Державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби по Березівському району Березівського міжрайонного управління юстиції в Одеській області копію акту про смерть ОСОБА_3, та від Березівської районної державної нотаріальної контори відомості щодо відкриття спадщини після смерті ОСОБА_3

На виконання зазначеної ухвали апеляційного суду Березівський районний відділ державної реєстрації актів цивільного стану листом від 30.08.2016 року № 1430/03-35 направив копію актового запису про смерть ОСОБА_3 № 350 від 18.08.2016 року.

Березівська державна нотаріальна контора Одеської області листом від 29.09.2015 № 1125/01-16 та листом від 30.08.2016 року № 1080/01-16 повідомила, що спадкова справа після смерті ОСОБА_3 не заводилась.

Згідно п.5 ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі у разі смерті або оголошення в установленому законом порядку померлою особи, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва, або ліквідації підприємства, установи, організації, які були стороною у справі.

Оскільки судом не встановлена наявність правонаступників після смерті ОСОБА_3, інших відомостей щодо спадкоємців до суду не надходило, судова колегія приходить до висновку, що провадження по справі підлягає закриттю.

При цьому, враховуючи положення ст.203 КАС України, беручі до уваги, що судова колегія прийшла до висновку про прийняття судом першої інстанції невірного судового рішення, воно не може бути визнано нечинним та підлягає скасуванню із закриттям провадження по справі.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 203, 205, 206, 254 КАС України, судова колегія,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області задовольнити частково.

Постанову Приморського районного суду м. Одеси від 24 квітня 2013 року скасувати.

Провадження по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 до відділу примусового виконання рішення управління ДВС Головного управління юстиції в Одеській області, управління Пенсійного фонду України в Березівському районі Одеської області про визнання неправомірними дій, скасування постанови державного виконавця, стягнення моральної шкоди, стягнення індексації - закрити.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копії сторонам, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя:А.В.Крусян