Постанова № 62055028, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/4457/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Довгополова О.М.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Міністерства внутрішніх справ України, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання недійсною відмови та зобовязання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В :

28 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог (а.с. 88-89) просив визнати протиправною відмову у призначенні одноразової грошової допомоги, зобовязати Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення та виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги. Також позивач просив стягнути з Міністерства внутрішніх справ України моральну шкоду в розмірі 150000,00 грн..

Постановою від 17 травня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправним та скасував висновок Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 від 06.11.2015 року та зобовязав Міністерство внутрішніх справ України прийняти рішення про призначення і виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до Закону України ,,Про міліцію від 20 грудня 1990 року № 565-XII на підставі його заяви від 28.10.2015 року.

Також суд стягнув з Міністерства внутрішніх справ України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 10000 грн. 00 коп.

В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, Міністерство внутрішніх справ України подало апеляційну скаргу, оскільки вважає, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В апеляційній скарзі зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на ті обставини, що за змістом пункту 4 Порядку № 850 проведення повторного огляду працівника міліції, яке надає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, обмежено терміном у 2 (два) роки. Після спливу цього терміну право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі втрачається.

04.01.2012 року позивачу при первинному огляді МСЕК встановлено ІІІ групу інвалідності, а 22.04.2015 року при повторному огляді МСЕК встановлено II групу інвалідності. Таким чином, на думку відповідача, з моменту первинного огляду (04.01.2012 року) до повторного огляду (22.04.2015 року ) пройшло більше 3 (трьох) років, що позбавляє права позивача на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі.

З огляду на викладене МВС України просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не зявився, що в силу ч.4 ст. 196 КАС України не перешкоджає судовому розгляду справи.

Позивача заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належать до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що 28.10.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області із заявою про призначення і виплату одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 23 Закону України ,,Про міліцію. Заява мотивована тим, що внаслідок поранення, повязаного з виконанням службових обовязків, 22.04.2015 року Львівською обласною МСЕК № 3 йому встановлено другу групу інвалідності та 75% втрати працездатності.

До заяви позивач додав такі документи: довідку про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, свідоцтво про хворобу, акт судово-медичного обстеження (дослідження), копію паспорта та довідки про присвоєння ідентифікаційного номера, висновок службового розслідування за фактом отримання тілесних ушкоджень, акт про нещасний випадок (у тому числі поранення), акт розслідування нещасного випадку (аварії), висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції від 25.05.2012 року, висновок про призначення одноразової грошової допомоги працівнику міліції від 13.08.2012 року, договір про відкриття банківського рахунку.

04.11.2015 року Управління фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області направило на адресу ДФЗБО МВС України документи для призначення одноразової грошової допомоги пенсіонеру МВС ОСОБА_1.

06.11.2015 року відповідач затвердив Висновок про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги ОСОБА_1.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що Висновок Міністерства внутрішніх справ України про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги позивачу є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку апеляційного суду, відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права та є вірними.

Так, частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 6 статті 23 Закону України від 20.12.1990 року № 565-XII ,,Про міліцію (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

На виконання вимог ст. 23 Закону України ,,Про міліцію Кабінет Міністрів України постановою № 850 від 21.10.2015 року затвердив Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції (далі Порядок № 850).

Підпункт 2 пункту 2 Порядку № 850 передбачає, що днем виникнення права на отримання грошової допомоги у разі встановлення працівнику міліції інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності є дата встановлення втрати працездатності, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до підпункту 2 пункту 3 Порядку № 850 установлення працівникові міліції інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого під час виконання ним службових обов'язків, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, у розмірі: 250-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності I групи; 200-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності II групи; 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Згідно з пунктом 4 Порядку № 850, якщо протягом двох років працівникові міліції після первинного встановлення інвалідності із втратою працездатності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає йому право на отримання грошової допомоги в більшому розмірі, виплата проводиться з урахуванням раніше виплаченої суми.

За змістом пункту 7 Порядку № 850 працівник міліції, якому призначається грошова допомога у разі встановлення інвалідності чи часткової втрати працездатності без установлення інвалідності, подає за місцем служби такі документи: заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги у зв'язку з установленням інвалідності або ступеня втрати працездатності без установлення інвалідності за формою згідно з додатком до цих Порядку та умов; довідку медико-соціальної експертної комісії про результати визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності (у відсотках). До заяви додаються копії: довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією; постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання;

акта розслідування нещасного випадку та акта, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) працівника міліції, зокрема про те, що воно не пов'язане з учиненням ним кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, за формою, що затверджується МВС; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що підтверджує реєстрацію у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків (сторінки паспорта громадянина України - для особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомила про це відповідному контролюючому органу і має відповідну відмітку у паспорті громадянина України).

Суд першої інстанції встановив, та відповідач не спростовує, що позивач подав усі передбачені пунктом 7 Порядку № 850 документи, в тому числі: довідку до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ № 875636 від 22.04.2015 року, згідно якої внаслідок повторного огляду ОСОБА_1 встановлена друга група інвалідності, яка повязана з виконанням службових обовязків; виписку з акту огляду МСЕК до довідки серії 10 ААБ № 152758 від 30.04.2013 року, згідно якої ОСОБА_1 підтверджено третю групу інвалідності, отриманої внаслідок поранення, повязаного з виконанням службових обовязків.

Пункт 14 Порядку № 850 містить вичерпний перелік обставин, за наявності яких призначення і виплата грошової допомоги не здійснюються, а саме: якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність чи часткова втрата працездатності без установлення інвалідності працівника міліції за висновком комісії з розслідування нещасного випадку є наслідком: учинення ним злочину, адміністративного правопорушення або дисциплінарного проступку; учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп'яніння;навмисного спричинення собі тілесного ушкодження чи іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, установленого судом);подання особою завідомо неправдивих відомостей для призначення і виплати грошової допомоги.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з доводами суду першої інстанції про те, що відповідач не навів жодної із зазначених підстав для відмови у виплаті позивачу грошової допомоги.

Крім того, між черговим переоглядом, який мав місце 30.04.2013 року та встановленням позивачу другої групи інвалідності - 22.04.2015 року, не пройшло більше двох років.

Тому апеляційний суд визнає вірними та обґрунтованими висновки суду першої інстанції щодо наявності у позивача права на отримання одноразової грошової допомоги у відповідності до приписів ст. 23 Закону України ,,Про міліцію та п.4 Порядок та умови призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затверджених постановою Кабінету Міністрів України за № 850 від 21.10.2015 року.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до статті ч. 1-3 статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоровя; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сімї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у звязку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У пункті 5 постанови від 31.03.1995 року № 4 ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Пленум Верховного Суду України розяснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обовязковому зясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного звязку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен зясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань, спричинених йому незаконним рішенням відповідача, колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги, а саме: щодо скасування постанови суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди.

В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки щодо застосування норм матеріального права в частині стягнення моральної шкоди, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди скасувати та прийняти в зазначеній частині позовних вимог нову постанову, якою відмовити в задоволенні цих позовних вимог.

Керуючись ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу Міністерства внутрішніх справ України задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17 травня 2016 року у справі № 456/267/16-а в частині стягнення моральної шкоди - скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до касаційного суду протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_2

Постанова в повному обсязі складена 17 жовтня 2016 року.