Постанова № 62055013, 03.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua, код 34390710

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 жовтня 2016 р. № 820/4596/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування постанов,

В С Т А Н О В И В :

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати (визнати нечинним) рішення відповідача - суб'єкта владних повноважень, а саме:

- постанову про відкриття виконавчого провадження №51487385 від 21.06.2016 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 60,00 грн;

- постанову про відкриття виконавчого провадження №51487215 від 21.06.2016 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2933,78 грн;

- постанову №51487215 від 22.06.2016 про арешт коштів боржника в банківських установах та вивести з-під арешту кошти, майно та активи позивача.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що Червонозаводським ВДВС всупереч вимог діючого законодавства протиправно прийнято постанови про відкриття провадження про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій, про стягнення виконавчого збору та про арешт коштів боржника в банківських установах в межах виконавчого провадження № 51487215, з урахуванням відсутності для цього законодавчо обгрунтованих підстав, що порушує права та законні інтереси позивача.

Представник позивача у судове засідання не прибув, через канцелярію суду надав клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Представники відповідача та третьої особи у судове засідання не прибули, про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, правом на надання заперечень та висловлення своєї правової позиції по справі не скористались.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок наявних у справі доказів у їх сукупності прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 ЗУ "Про виконавче провадження", виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Приписами статті 6 ЗУ "Про виконавче провадження" встановлені гарантії прав фізичних і юридичних осіб у виконавчому провадженні.

Відтак, державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Згідно з п. 5 ст. 11 Закону державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку.

Відповідно до ст. 17 Закону підлягають виконанню державною виконавчою службою такі виконавчі документи: 1) виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, у тому числі на підставі рішень третейського суду та рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті і Морської арбітражної комісії при Торгово-промисловій палаті; 2) ухвали, постанови судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, кримінальних провадженнях та справах про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 3) судові накази; 4) виконавчі написи нотаріусів; 5) посвідчення комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 6) постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу; 8) рішення інших органів державної влади, якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 9) рішення Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав; 10) рішення (постанови) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на державну виконавчу службу; 11) рішення Національного банку України про застосування до банку, філії іноземного банку заходу впливу у вигляді накладення штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 Закону державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, у випадку закінчення виконавчого провадження - згідно із статтею 49 цього Закону.

Відповідно до п.8 ч. 1 ст. 49 Закону, виконавче провадження підлягає закінченню у разі, фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Із матеріалів справи вбачається, що постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року по справі № 820/13658/14, постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014р. по справі № 820/13658/14 скасовано в частині задоволення позовних вимог ФОП ОСОБА_1 та скасування податкових повідомлень-рішень Основ'янської ОДПІ м.Харкова ГУ у Харківській області № 000541702 від 21.03.2014 року про збільшення суми грошового зобовязання по податку на доходи фізичних осіб у розмірі 536,28 грн. основного платежу та 134,07 грн. штрафних санкцій, про № 000561702 від 21.03.2014 року про збільшення суми грошового зобовязання по ПДВ на суму 2125,87 грн. основний платіж та 1381,46 грн. штрафних санкцій з урахуванням рішення ГУ Міндоходів у Харківській області від 21.05.2014 року № 3067/К/20-40-10.04-17 збільшення грошового зобовязання по ПДВ на 6177,50 грн. та про скасування рішення № 0005817 про застосування штрафних санкцій за донарахування територіальним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 21.03.2014 року донарахованого єдиного внеску в сумі 1240,61 грн. єдиного внеску та 12,41 грн. штрафної санкції. В цій частині прийнято нову постанову, якою в задоволенні позову відмовлено. В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 11.11.2014 року залишено без змін.

Співробітниками Східної ОДПІ м. Харкова сформована вимога № Ф-3860-25 від 06.01.2016 року, яка направлена до Червонозаводського ВДВС ХМУЮ, на підставі якої державним виконавцем постановою від 02.03.2016 року відкрито виконавче провадження № 50342111 у відношенні ФОП ОСОБА_1

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 23.03.2016 року постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.05.2015 року по справі № 820/13658/14 залишено без змін.

ФОП ОСОБА_1 листом № 27 від 24.03.2016 р. подано скаргу до Східної ОДПІ м. Харкова ГУ ДФС м. Харкова з вимогою вжити заході щодо припинення виконавчого провадження № 50342111 Червонозаводського ВДВС ХМУЮ у відношенні ФОП ОСОБА_1

На подану скаргу ФОП ОСОБА_1 25.04.5016 р. отримала відповідь від ГУ ДФС у Харківській обл. (лист № 198/ФОП/20-40-17-02-19 від 22.04.2016 р.), де було зазначено, що станом на 20.04.2016 р. згідно інтегрованих карток платника податків ФОП ОСОБА_1 заборгованість зі сплати єдиного внеску відсутня, натомість обліковується переплата у розмірі 2 707,11 грн., а вимога Східної ОДПІ від 06.01.2016 р. № Ф-3860-25 на суму 29 337,80 грн. вважається відкликаною, виконавче провадження № 50342111 підлягає закінченню.

Окремо, суд вважає за потрібне зазначити, що відповідно до повідомлення Східної ОДПІ від 21.04.2016 року № 2681/9/20-38-17-19 (отримано Червонозаводсьеим ВДВС 25.04.2016року згідно штампу вхідної кореспонденції), контролюючий орган повідомив державного виконавця, що вимогу № Ю-3860-25-У від 06.01.2016 року слід вважати відкликаною.

У відповідності до п. 60.1.4 ст. 60 Податкового кодексу України, податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, якщо рішенням суду, що набрало законної сили, скасовується повідомлення-рішення контролюючого органу або сума податкового боргу, визначена в податковій вимозі.

Отже, у контексті розуміння вищезазначеної норми права, у випадку визнання податкової вимоги відкликаною, у платника податку відпадає необхідність сплати у самостійному порядку суми податкових зобов`язань, які зазначені у такій податковій вимозі.

В подальшому, 21.06.2016 року Червонозаводським ВДВС Харківського МУЮ прийнято постанову про закінчення виконавчого провадження № ВП 50342111 на підставі п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження». Також, вказаною постановою державним виконавцем було зобовязано виконавчий збір та витрати про проведення виконавчих дій виділити в окреме провадження.

Так, відповідно до приписів п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню, у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом.

Таким чином, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що необхідною умовою для закінчення державним виконавцем відповідного виконавчого провадження у розумінні п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» є факт саме самостійного (добровільного) виконання боржником рішення контролюючого органу згідно з виконавчим документом, тобто факт сплати боржником до бюджету своїх боргових зобовязань.

Водночас, згідно п. 4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню.

Відтак, суд звертає увагу, що у даному випадку рішення контролюючого органу про нарахування податкових зобов`язань ФОП ОСОБА_1, визначених у податковій вимогі № Ю-3860-25-У від 06.01.2016 року скасовані в судовому порядку, що в свою чергу вказує на відсутність підстав у державного виконавця для закінчення виконавчого провадження № ВП 50342111 на підставі саме п. 8 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» з огляду на вимоги п. 4 ч.1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження».

В подальшому, постановами від 21.06.2016 року державним виконавцем Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ відкрито виконавче провадження № ВП 51487215 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій на користь держави у сумі 60, 00грн. та про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору на користь держави у сумі 2933, 78грн.

Також, постановою державного виконавця Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 22.06.2016 року в межах виконавчого провадження № ВП 51487215 накладено арешт на кошти боржника ОСОБА_1

Відповідно до ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження», кошти виконавчого провадження складаються з: 1) коштів виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 28 цього Закону; 2) авансового внеску стягувача на організацію та проведення виконавчих дій; 3) стягнутих з боржника витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій; 4) інших надходжень, що не суперечать законодавству. Витрати органів державної виконавчої служби, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.

Отже, з правового аналізу вищезазначених норм права випливає, що законодавцем до категорії коштів виконавчого провадження включено як кошти виконавчого збору, так і витрати на проведення виконавчих дій.

Окрім того, відповідно до ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження", у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом. У разі невиконання боржником у той самий строк рішення, за яким боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавчий збір стягується в розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - фізичної особи і в розмірі ста двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з боржника - юридичної особи. У зазначених розмірах виконавчий збір стягується з боржника також у разі повернення виконавчого документа без виконання за письмовою заявою стягувача та у разі виконання рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки та виконання боржником рішення після закінчення строку для самостійного його виконання, зокрема шляхом перерахування коштів безпосередньо на рахунок стягувача. Постанова про стягнення виконавчого збору може бути оскаржена в десятиденний строк у порядку, встановленому цим Законом.

Суд зазначає, що стягнення збору - це саме той захід, який застосовується державним виконавцем у випадку невиконання боржником рішення суду в строк, що ним встановлений.

Відповідно до п. 8 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України №512/5 від 02.04.2012 року, стягнення виконавчого збору здійснюється у порядку, визначеному статтею 28 Закону. Про стягнення з боржника виконавчого збору та його розмір державний виконавець зазначає у постанові про відкриття виконавчого провадження.

Згідно із п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 26.12.2003 №13 "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягується за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

Таким чином, необхідність стягнення з боржника коштів виконавчого збору та витрат виконавчого провадження виникає у разі добровільного невиконання боржником своїх зобовязань, наслідком чого є необхідність їх примусового виконання.

Поряд з цим, суд звертає увагу, що відповідно до п. 5 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», у разі закінчення виконавчого провадження у зв'язку із скасуванням рішення, що підлягало виконанню на основі виконавчого документа, виконавчий збір не стягується, а стягнутий виконавчий збір повертається боржникові.

Отже, підсумовуючи вищезазначене, зважаючи на те, що податкова вимога № Ю-3860-25-У від 06.01.2016 року щодо ФОП ОСОБА_1 була відкликана податковим органом, тобто не потребувала ані добровільного її виконання платником податків, ані необхідності у примусовому виконанні на підставі Закону України "Про виконавче провадження", що, в свою чергу вказує на відсутність вчинення державним виконавцем виконавчих дій, передбачених ст. 28, 41 Закону України "Про виконавче провадження", то суд приходить до висновку про безпідставність та необґрунтованість постанов Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харкова Головного територіального управління юстиції в Харківській області про відкриття виконавчого провадження від 21.06.2016 про стягнення з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій та виконавчого збору в межах виконавчого провадження № ВП № 51487385, а відтак вказані постанови підлягають скасуванню.

Також, згідно з частиною 1 та 2 статті 11 Закону № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Статтею 32 Закону № 606-XIV передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб; звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; вилучення в боржника і передача стягувачу певних предметів, зазначених у рішенні; інші заходи, передбачені рішенням.

Відповідно до ч.2 ст. 52 Закону України «Про виконавче провадження», стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у гривнях та іноземній валюті, інші цінності, у тому числі кошти на рахунках і вкладах боржника у банках та інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах.

Отже, арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення відповідного суб`єкта владних повноважень.

Таким чином, зважаючи на вищезазначені обставини та враховуючи те, що в судовому порядку були скасовані постанови державного виконавця від 21.06.2016 року про відкриття провадження про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій та про стягнення виконавчого збору в межах виконавчого провадження № ВП 51487215, на забезпечення яких і була прийнята оскаржувана постанова про арешт коштів боржника від 22.06.2016 року ВП № 51487215, то суд приходить до висновку про необхідність скасування вищезазначеного рішення субєкта владних повноважень, зважаючи на похідний характер від попередніх.

Окрім того, суд звертає увагу, що в оскаржуваних постановах від 21.06.2016 року та від 22.06.2016 року про відкриття виконавчого провадження щодо стягнення виконавчого збору та арешт коштів боржника в межах виконавчого провадження ВП № 51487385, державним виконавцем як документ, який підлягає примусовому виконанню зазначено постанову № 50342111 від 10.03.2016 року, у той час як виконавчі дії стосуються постанови від 21.06.2016 року.

Щодо вимоги позивача про виведення з-під арешту коштів, майна та активів позивача, суд зазначає, що зазначена вимога задоволенню не підлягає, оскільки в даному випадку належним способом захисту прав позивача є скасування постанови №51487215 від 22.06.2016 про арешт коштів боржника в банківських установах.

Відповідно до ч. 2 ст. 11 КАС України зазначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Згідно з частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно частин 1, 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, з врахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог в частині скасування постанов Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження №51487385 від 21.06.2016, про відкриття виконавчого провадження №51487215 від 21.06.2016 та №51487215 від 22.06.2016 про арешт коштів боржника в банківських установах.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області, третя особа - Східна об'єднана державна податкова інспекція м.Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, про скасування постанов - задовольнити частково.

Скасувати постанову Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження № 51487385 від 21.06.2016 з виконання постанови Червонозаводського ВДВС м. Харків ГТУЮ № 50342111 від 21.06.2016 про стягнення з ОСОБА_1 витрат на проведення виконавчих дій в сумі 60 (шістдесят) грн 00 коп.

Скасувати постанову Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області про відкриття виконавчого провадження № 51487215 від 21.06.2016 з виконання постанови Червонозаводського ВДВС м. Харків ГТУЮ № 50342111 від 10.03.2016 про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в сумі 2933 (дві тисячі дев'ятсот тридцять три) грн 78 коп.

Скасувати постанову Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області по виконавчому провадженню № 51487215 від 22.06.2016 про арешт коштів боржника в банківських установах та належать боржнику ОСОБА_1.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (61003, м.Харків, вул. Університетська, б. 37/39, кв. 39, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) сплачену суму судового збору в розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн 21 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Червонозаводського відділу державної виконавчої служби м. Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області (61001, м. Харків, м-н Захисників України, 7/8, 7 поверх, код ЄДРПОУ 34952435).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников