Постанова № 62054973, 04.10.2016, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

04 жовтня 2016 р. № 820/4618/16

Харківський окружний адміністративний суд у складі

головуючого судді - Мельникова Р.В.,

за участю секретаря судового засідання - Кульчій А.М.,

представників позивача - ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представника відповідача - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_4 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_4 звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 06.05.2015, винесене Західною об'єднаною державною податковою інспекцією м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на підставі акту документальної позапланової невиїзної перевірки № 853/20-33-17-02-07 від 23.04.2015.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що не допускав порушень, а тому вважає податкове повідомлення-рішення таким, що не відповідає чинному законодавству.

Представник відповідача заперечував проти задоволення позовних вимог та зазначив, що податковий орган діяв виключно в межах правового поля та у відповідності до вимог чинного законодавства, а відтак позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

У судовому засіданні сторони підтримали свої правові позиції в повному обсязі.

Дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд виходить з таких підстав.

Судом встановлено, що на підставі п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20. п.п.78.1.4 п. 78.1 ст. 78, ст.79 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ та наказу Західної ОДПІ м. Харкова від 20.04.2015 року № 781проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ОСОБА_4 щодо достовірності, повноти нарахування і сплати податку на доходи фізичних осіб з окремих видів доходів, відмінних від здійснення господарських (незалежної професійної) діяльності за період з 01.01.2012 р. по 31.12.2012 р.

За результатами перевірки контролюючим органом складено акт від 23.04.2015 року № 853/20-33-17-02-07.

Перевіркою встановлено порушення пп. 164.2.17 «д» п. 164.2 ст. 164, пп. 168.1.3. п. 168.1. ст. 168 Податкового кодексу України та визначено суму податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб на суму 45 413,78 грн.

Не погодившись з результатами перевірки, ОСОБА_4 направила керівникові Західної ОДПІ заперечення від 05.05.2015 року, у задоволенні яких їй було відмовлено листом від 06.05.2015 року.

29.05.2015 року Західною ОДПІ сформовано податкову вимогу № 3765-25 щодо ОСОБА_4 та нараховано 9 226,93 грн. пені.

Не погодившись із вказаною податковою вимогою, 18.06.2015 р. ОСОБА_4 направила скаргу на адресу виконуючого обовязки начальника ГУ ДФС в Харківській області ОСОБА_5

Листом від 26.06.2015 року № 1897/10/20-40-10-04-14 ГУ ДФС в Харківській області повідомлено позивача, що розгляд її скарги продовжено до 14 серпня 2015 року.

Листом від 10.08.2015 року № 1321/Є/20-40-10-04-14 ГУ ДФС в Харківській області скаргу ОСОБА_4 задоволено, а податкову вимогу Західної ОДПІ № 3765-25 від 29.05.2015 року - скасовано.

Однак, в подальшому податковий орган звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою в межах адміністративної справи № 820/4336/16 про стягнення з ОСОБА_4 податкового боргу, який нараховано на підставі податкового повідомлення рішення № НОМЕР_1 від 06.05.2015 року згідно акту перевірки № 853/20-33-17-02-07 від 23.04.2015 року.

Підставою для винесення вказаного податкового повідомлення-рішення послугував висновок контролюючого органу про порушення податкового законодавства, зроблений на підставі даних, отриманих від АТ «ОСОБА_6 Аваль» про анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором № 014/1600/74/86298 від 26/04/2007 року.

Згідно відомостей з центральної бази даних Державного реєстру фізичних осіб ДІЮ України встановлено, що фізичною особою ОСОБА_4 в IV кв. 2012 року було отримано додаткове благо на загальну суму 268 402,25 грн., що відображено в податковому розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку за Ф 1ДФ, за IV квартал 2012 року від АТ «ОСОБА_6 Аваль» з ознакою доходу « 126-дохід, отриманий фізичною особою як додаткове благо».

Для підтвердження отриманих відомостей Західною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області було направлено запит АТ «ОСОБА_6 Аваль» від 02.03.2015 №3355/20-33-17-02-10, на який банком було надано відповідь від 07.04.2015 №04-2-0/641 (вх. № 8173/10 від 14.04.2015), в якому зазначено, що ОСОБА_4 було нараховано дохід у вигляді анулювання заборгованості за кредитом.

Відповідно до пп.14.1.54 Податкового кодексу України доходом з джерелом його походження з України є будь-який дохід, отриманий резидентом або нерезидентом, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України, її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні.

Згідно з п.162.1 ст.162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до п.163.1 ст.163 Податкового кодексу України об'єктами оподаткування резидента є: загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання); іноземні доходи - доходи (прибуток), отримані з джерел за межами України.

За змістом п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

Загальний місячний оподатковуваний дохід складається із суми оподатковуваних доходів, нарахованих (виплачених, наданих) протягом такого звітного податкового місяця (пп.164.1.2 п.164.1 ст.164 Податкового кодексу України).

Види доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначені п.164.2 ст.164 Податкового кодексу України.

Відповідно до пп. "д" пп.164.2.17 Податкового кодексу України до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу включається сума боргу платника податку, анульованого (прощеного) кредитором за його самостійним рішенням, не пов'язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності. Якщо кредитор повідомляє платника податку - боржника рекомендованим листом з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або шляхом надання повідомлення боржнику під підпис особисто про анулювання (прощення) боргу та включає суму анульованого (прощеного) боргу до податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, в якому такий борг було анульовано (прощено), такий боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації.

Із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що обов'язок щодо самостійної сплати податку з доходу у вигляді суми боргу, анульованого кредитором за його самостійним рішенням, отриманого як додаткове благо, виникає у платника податку за наявності таких умов: а) отримання платником податку доходу, у вигляді суми боргу такого платника податку, анульованого кредитором за його самостійним рішенням; б) надіслання платнику податку повідомлення про анулювання боргу; в) включення кредитором суми анульованого боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого на користь платника податку, за підсумками звітного періоду; г) відображення платником податків отриманого доходу у річній податковій декларації.

За визначенням пп.14.1.47 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України додаткові блага - кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами цього Кодексу).

Відповідно до п.п.14.1.56 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України доходи - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі у виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п.3.3. Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України від 24.12.2010року №1020, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13.01.2011року за №46/18784, у графі 3 "Сума виплаченого доходу" відображається сума фактично виплаченого доходу платнику податку податковим агентом.

Таким чином, з урахуванням наведених положень податкового законодавства, судом встановлено, що основною ознакою доходу платника податку, як об'єкта та бази оподаткування податком з доходу фізичних осіб, у тому числі, у вигляді додаткового блага, є фактичне отримання такого доходу платником податку в грошовій, матеріальній чи нематеріальній формі, а тому прощена (анульована) сума заборгованості може вважатися доходом боржника лише у випадку фактичного отримання боржником такої суми.

Між тим, до доходів взагалі, та додаткових благ, зокрема, відносяться матеріальні та нематеріальні цінності, кошти та інші активи, які безпосередньо отримані платником податку, та які збільшують загальний майновий стан цього платника і забезпечують приріст його активів у тій чи іншій формі.

Отже, із суми прощеної (анульованої) заборгованості за кредитним договором доходом може вважатися лише та сума, яка фактично була надана Євстаф`євій І.В. банком у вигляді кредиту, тобто тіло кредиту, а штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, які нараховані банком відповідно до умов договору, та анульовані за його рішенням, не можуть вважатися доходом платника податків, що підлягає оподаткуванню податком з доходів фізичних осіб.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 28.12.2012 року № С21-114-1/2989 АТ «ОСОБА_6 Аваль» повідомив ОСОБА_4, що за кредитним договором № 014/1600/74/86298 від 26.04.2007 року анульовано заборгованість за нарахованою ОСОБА_4 пенею в розмірі 268402, 25грн.

Отже, на день припинення зобовязань Євстаф`євої І.В. перед АТ «ОСОБА_6 Аваль» у межах кредитного договору № 014/1600/74/86298 від 26.04.2007 року пеня по кредиту становила 268402, 25грн.

Таким чином, скасована Євстаф`євій І.В. банком пеня по кредиту у сумі 268402, 25грн. не є доходом, отриманим як додаткове благо.

Як вбачається з пояснень податкового органу, визначаючи у спірному податковому повідомленні-рішенні № НОМЕР_2 від 06.05.2015 року суму податкового зобов'язання по податку на доходи фізичних осіб, фахівцями відповідача взято за основу лише грошові кошти у розмірі 268402, 25грн, які відносяться до пені за кредитом, тобто суму, котра також містить у собі штрафні санкції за неналежне виконання умов договору у вигляді пені, які нараховані банком відповідно до умов правочину, та анульовані за його рішенням.

Згідно з ч.ч.2, 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до ст.605 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється внаслідок звільнення (прощення боргу) кредитором боржника від його обов'язків, якщо це не порушує прав третіх осіб щодо майна кредитора.

Відносини, що виникли між банком та його клієнтом з питань надання кредиту є цивільно-правовими відносинами, які регулюються актами цивільного законодавства України.

Нарахування пені та штрафів є лише засобом забезпечення виконання основного зобов'язання перед третьою особою - банком.

Отже, з урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що пеня, яка була нарахована боржнику (позивачу) внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов'язання за кредитним договором, не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, приймаючи також до уваги те, що недекларування фізичною особою анульованої (прощеної) кредитором суми процентів за користування кредитом не є правопорушенням.

Вказана правова позиція узгоджується також з позицією Вищого адміністративного суду України, яка викладена в ухвалі від 06.09.2016 року по справі № К/800/14135/16.

Поряд з цим, суд також зазначає, що сума у розмірі 268402, 25грн. (пеня, нарахована банком) не є доходом, отриманим позивачем як додаткове благо, оскільки на відміну від суми кредиту, що надається безпосередньо позичальнику, неустойка (в тому числі у вигляді пені) ним не отримується, та вказана сума стягується на розсуд самого банку.

Аналогічні правові висновки наведені в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 23.02.2016р. №К/800/46868/15, №К/800/53784/15, від 01.03.2016р. №К/800/5293/15, від 08.12.2015р. №К/800/36455/15.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає помилковими посилання органу доходів і зборів на положення абз. д) пп.164.2.17 п.164.2ст.164 Податкового кодексу України як на безумовну підставу для донарахування позивачу податкового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, оскільки вказана норма повинна застосовуватись в кореспонденції з положеннями ст.14, п.163.1 ст.163, п.164.1ст.164 Податкового кодексу України і не може їм суперечити.

Підсумовуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 06.05.2015 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню.

Згідно з ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого вирішує справи відповідно до Конституції України та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позов ОСОБА_4 є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі з підстав викладених вище.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до положень ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 159-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкове повідомлення-рішення Західної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області № НОМЕР_1 від 06.05.2015.

Стягнути на користь ОСОБА_4 (61054, АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) сплачену суму судового збору в розмірі 659 (шістсот п'ятдесят дев'ять) грн 96 коп. за рахунок бюджетних асигнувань Центральної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області (61166, м. Харків, пр. Науки, 9, код ЄДРПОУ 39859805).

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлено 10 жовтня 2016 року.

Суддя Р.В. Мельников