Постанова № 62054903, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 року Справа № 876/6110/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Святецького В.В.,

суддів Гудима Л.Я., Пліша М.А.,

з участю секретаря судового засідання Гнідець Р.І.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного агентства земельних ресурсів України, Головного управління Держземагентства у Львівській області, відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівській області про визнання протиправними та скасування наказу про відсторонення, наказу про звільнення, зобовязання виплатити середній заробіток, вчинити певні дії та відшкодувати моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И В :

09 грудня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому з врахуванням уточнення позовних вимог просив: 1) визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області;

2) визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Держземагентства у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року ,,Про оголошення наказу Держземагенства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а ,,Про звільнення ОСОБА_1 ;

3) визнати протиправним та скасувати наказ Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом;

4) зобовязати Державне агентство земельних ресурсів України внести змінити у запис у трудовій книжці, а саме: ,,у звязку із реорганізацією відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області звільнити із займаної посади на підставі п.1 ч. 1 ст. 40 КзПП України;

5) зобовязати Державне агентство земельних ресурсів України виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу з часу відсторонення його від посади начальника відділу, тобто з 16.07.2014 року по 06.10.2014 року включно, та з 13.11.2014 року до дати працевлаштування ОСОБА_1 , тобто до 28.03.2016 року;

6) відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000,00 грн.;

7) зобовязати відділ Держземагентства у Сокальському районі Львівської області виплатити ОСОБА_1 по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року.

Постановою від 25 липня 2016 року Львівський окружний адміністративний суд позовні вимоги задовольнив частково. Визнав протиправними та скасував наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області та наказ Головного управління Держземагентства у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року ,,Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а ,,Про звільнення ОСОБА_1 .

Визнав ОСОБА_1 звільненим з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області з 15.01.2016 року за п.1. ст. 40 КзПП України у звязку із ліквідацією відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області.

Також суд ухвалив стягнути з відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року, та з 01.12.2014 року по 14.01.2016 року в сумі 18695 (вісімнадцять тисяч шістсот девяносто пять) грн. 53коп. з відрахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Крім того, суд зобовязав відділ Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 30.11.2014 року.

Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 1051 (одна тисяча пятдесят одна) грн. 46 коп. суд звернув до негайного виконання.

У задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, позивач ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, оскільки вважає постанову в частині незаконною.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що він повинен був визнаний звільненим з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області з 27.03.2016 року за п.1. ст. 40 КзПП України у звязку із ліквідацією відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області, а не з 15.01.2016 року як зазначено в постанові суду.

Стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, на думку позивача, повинно бути проведене за період з 17.07.2014 року по 07.10.2014 року включно та з 13.11.2014 року по 27.03.2016 року включно в сумі 56391,78 грн. з відрахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Також позивач вважає правильним зобовязати відділ Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року включно.

До негайного виконання підлягає стягнення середньої заробітної плати за один місяць в сумі 2942,18 грн..

Крім того, позивач зазначає, що суд протиправно відмовив йому у відшкодуванні моральної шкоди в сумі 5000,00 грн.

З огляду на викладене позивач просить змінити постанову суду першої інстанції в частині дати звільнення, періоду стягнення та суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, зобовязання нарахувати та виплатити середній заробіток по листах непрацездатності, а також звернення до негайного виконання рішення суду в частині стягнення середньої заробітної плати за один місяць.

Також позивач просить відшкодувати моральну шкоду в сумі 5000,00 грн. та стягнути в його користь сплачений ним судовий збір в сумі 950,04 грн..

Позивач в судовому засіданні апеляційного суду підтримав вимоги поданої апеляційної скарги та просить їх задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача - відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області заперечив вимоги апеляційної скарги та просить залишити її без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга належать до задоволення частково з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив та підтверджується матеріалами справи, що наказом Державного агентства земельних ресурсів України за №1128-кт/а від 13.12.2012 року ОСОБА_1 призначений на посаду начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області з присвоєнням 11-го рангу державного службовця(т.1 а.с.83).

16.07.2014 року Державне агентство земельних ресурсів України видало наказ №318-кт/а про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи Сокальським районним судом Львівської області. Підставою для видання наказу слугували: лист управління Служби безпеки України у Львівській області від 26.06.2014 року №62/14/1-1917 та доповідна записка управління запобігання та протидії корупції Держземагентства України (т.1 а.с.10).

Постановою Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні адміністративного корупційного правопорушення, передбаченого ст.172-7 КУпАП та підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в розмірі 510,00 грн. (т.1 а.с.11-15).

При цьому суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 не повідомляв безпосереднє керівництво про наявність конфлікту інтересів під час прийняття ним управлінських рішень (погодження документації із землеустрою), що могло вплинути на обєктивність або неупередженість у разі прийняття рішень під час виконання службових повноважень. Таким чином, виходячи із змісту поняття конфлікт інтересів, під час розгляду ОСОБА_1 в якості начальника Держземагентства в Сокальському районі Львівської області проектної документації із землеустрою, розробленої його сином ОСОБА_4, безумовно мав місце конфлікт інтересів.

Супровідним листом Сокальського районного суду Львівської області від 25.10.2014 року зазначені судові рішення направлені на адресу Державного агентства земельних ресурсів України та отримані ним 04.11.2014 року (т.1 а.с.48).

Згідно листа відділу Держземагентства України у Сокальському районі Львівської області ОСОБА_1 07 та 08 жовтня 2014 року був присутній на робочому місці (т.1 а.с.18).

У період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні, а з 22.10.2014 року по 12.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, що підтверджується листками непрацездатності (т.1а.с. 16, 78).

05.11.2014 року наказом Державного агентства земельних ресурсів України №643- кт/а ОСОБА_1 звільнений з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області у звязку з набранням законної сили судовим рішенням, відповідно до якого його притягнуто до відповідальності за корупційне правопорушення згідно п.71 ст.36 КЗпП України та припинено державну службу у звязку з притягненням позивача до адміністративної відповідальності за корупційне правопорушення відповідно до п.7 ст.30 Закону України ,,Про державну службу(т.1 а.с. 8).

Підставами для звільнення в наказі зазначені постанова Сокальського районного суду Львівської області від 01.08.2014 року у справі №454/1874/14-п та постанова Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року у справі №454/1874/14-п.

На виконання наказу Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а, 05.11.2014 року Головне управління Держземагентства України у Львівській області видало наказ №127-к ,,Про оголошення наказу Держземагентства України від 05.11.2014 року № 643-кт/а ,,Про звільнення ОСОБА_1 . Зі змісту оскаржуваного наказу слідує, що датою звільнення слід вважати 05.11.2015 року(т.1 а.с. 9).

Головне управління Держземагентства України у Львівській області листом від 06.11.2014 року повідомило ОСОБА_1 про його звільнення із займаної посади (т.1 а.с.17).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам та рішенню суду першої інстанції, колегія суддів апеляційного суду зазначає наступне.

Суд першої інстанції визнав протиправними та скасував наказ Державного агентства земельних ресурсів України №643-кт/а від 05.11.2014 року та наказ Головного управління Держземагентства у Львівській області №127-к від 05.11.2014 року. При цьому суд відмовив в задоволенні позовних вимог в частині скасування наказу Державного агентства земельних ресурсів України №318-кт/а від 16.07.2014 року про відсторонення ОСОБА_1 від посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області до закінчення розгляду справи судом.

Постанова суду першої інстанції в цій частині сторонами не оскаржена, а тому в силу приписів ч.1 ст. 195 КАС України, якою визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів не проводить аналізу правомірності зазначених наказів та висновків суду першої інстанції щодо цих питань.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що спірні питання обчислення середньої заробітної плати при вимушеному прогулі передбачені Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінетом Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

Відповідно до п. 2 вказаного Порядку середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Працівникам, які пропрацювали на підприємстві, в установі, організації менше двох календарних місяців, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за фактично відпрацьований час. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці роботи. Якщо і протягом цих місяців працівник не відпрацював жодного робочого дня, середня заробітна плата обчислюється відповідно до останнього абзацу пункту 4 цього Порядку.

Пунктами 5 та 8 Порядку передбачено, що нарахування виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної (годинної) заробітної плати. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Відповідно до довідки відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області від 15.04.2015 року, розмір грошового забезпечення позивача за травень 2014 року становив 1360,99 грн., за червень 2014 року 742,08 грн. У травні та червні 2014 року було 38 робочих дні (т.1 а.с. 121).

За період відсторонення від виконання службових повноважень на посаді, а саме з 16.07.2014 року, заробітна плата позивачу не нараховувалась та не виплачувалась.

На підставі вказаної довідки суд першої інстанції дійшов висновку, що середньоденний заробіток ОСОБА_1 складав 55,34 грн., а середньомісячний заробіток -1051,46 грн..

Однак, суд першої інстанції не врахував ті обставини, що у довідці про доходи від 15.04.2015 року зазначена фактична кількість відпрацьованих ОСОБА_1 робочих днів у травні 2014 року 8, а в червні 2014 року 5. При цьому суд не звернув уваги на те, що у довідці також зазначена середньоденна заробітна плата в сумі 154 грн. 85 коп. та середньомісячна в сумі 2942,18 коп..

Розмір середньомісячного заробітку в сумі 2942,18 коп. підтверджується також довідкою про заробітну плату позивача за березень та квітень 2014 року.

За таких обставин колегія суддів погоджується з доводами позивача щодо нарахування середнього заробітку за час вимушеного прогулу, виходячи з середньомісячного заробітку в сумі 2942,18 коп. та середньоденної заробітної плати в сумі 154 грн. 85 коп..

Відповідно до ч.1 ст. 22 Закону України від 07.04.2011 року №3206-VIІ ,,Про засади запобігання і протидії корупції (чинного на час виникнення спірних правовідносин) особа, якій повідомлено про підозру у вчиненні нею злочину у сфері службової діяльності, підлягає відстороненню від виконання повноважень на посаді в порядку, визначеному законом.

Особа, щодо якої складено протокол про адміністративне корупційне правопорушення, якщо інше не передбачено Конституцією і законами України, може бути відсторонена від виконання службових повноважень за рішенням керівника органу (установи, підприємства, організації), в якому вона працює, до закінчення розгляду справи судом.

У разі закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у зв'язку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення відстороненій від виконання службових повноважень особі відшкодовується середній заробіток за час вимушеного прогулу, повязаного з таким відстороненням.

Таким чином, відшкодування середнього заробітку за час відсторонення від посади проводиться лише у випадку закриття провадження у справі про адміністративне корупційне правопорушення у звязку з відсутністю події або складу адміністративного правопорушення.

Справа про вчинення ОСОБА_1 адміністративного корупційного правопорушення завершена накладенням адміністративного стягнення, а тому відсутні підстави для відшкодування середнього заробітку за час відсторонення від посади.

Суд першої інстанції на вказані обставини не звернув належної уваги, а тому дійшов помилкового висновку щодо наявності у позивача права на таке відшкодування.

Розгляд справи завершено внаслідок оголошення постанови Апеляційного суду Львівської області від 06.10.2014 року, а тому час відсторонення від посади завершився 06.10.2014 року.

Згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань юридична особа відділ Держземагентства у Сокальському районі Львівської області припинена 15.01.2016 року.

За таких обставин колегія суддів визнає вірними та обгрунтованими висновки суду першої в частині визнання ОСОБА_1 звільненим з посади начальника відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області з 15.01.2016 року за п.1. ст. 40 КзПП України у звязку із ліквідацією відділу Держземагентства у Сокальському районі Львівської області.

Такі висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями, викладеними у п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.199 року № 9 ,,Про практику розгляду судами трудових спорів. У вказаному пункті постанови зазначено, що у випадку, коли працівника звільнено без законних підстав або з порушенням встановленого порядку, але поновити його на роботі неможливо внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації, суд визнає звільнення неправильним і зобовязує ліквідаційну комісію або власника (орган, уповноважений управляти майном ліквідованого підприємства, установи, організації, а у відповідних випадках - правонаступника) виплатити цьому працівникові заробітну плату за час вимушеного прогулу (ч. 2 ст. 235 КЗпП). Одночасно суд визначає працівника звільненим за п. 1 ст. 40 КЗпП у звязку з ліквідацією підприємства, установи, організації.

Саме з датою ліквідації юридичної особи законодавство повязує дату звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП, а тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог позивача в частині визначення дати звільнення - 27.03.2016 року.

З огляду на викладене та враховуючи час перебування позивача на стаціонарному та амбулаторному лікуванні з 08 жовтня по 12 листопада 2015 року включно, колегія суддів дійшла висновку, що час вимушеного прогулу становить 14 місяців та 2 дні, а саме: 07 жовтня 2014 року та у період з 13 листопада 2014 року по 14 січня 2016 року включно. Тому середній заробіток за час вимушеного прогулу складає 41500,49 грн. (2942,18грн. х 14 місяців. + 154,85 грн. х 2 дні = =41190,52 грн. + 309,70 грн.).

Згідно листків непрацездатності ОСОБА_1 у період з 08.10.2014 року по 21.10.2014 року перебував на стаціонарному лікуванні, а з 22.10.2014 року по 12.11.2014 року - на амбулаторному лікуванні, а тому колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги в частині зобовязання відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток по листках непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року включно.

Суд першої інстанції вірно зазначив, що у пункті 5 постанови від 31.03.1995 року № 4 ,,Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди Пленум Верховного Суду України розяснив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Крім того, пунктом 13 цієї ж постанови визначено, що відповідно до ст. 2371 КЗпП (набрала чинності 13 січня 2000 р.) за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоровя умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих звязків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обовязок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

Оскільки позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження фізичних та душевних страждань, спричинених йому незаконним звільненням, а також враховуючи ті обставини, що звільненню позивача передувало вчинення ним адміністративного корупційного правопорушення, яке і стало підставою для звільнення, суд першої інстанції, на думку апеляційного суду, аргументовано відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги та позовних вимог в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та зобовязання виплатити середній заробіток по листках непрацездатності.

Оскільки суд першої інстанції помилково визначив середній заробіток, підлягають до задоволення також вимоги апеляційної скарги щодо скасування судового рішення в частині негайного виконання постанови суду щодо стягнення середнього заробітку за один місяць.

В решті постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

В силу п.4 ч.1 ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Оскільки суд першої інстанції допустився помилки щодо застосування норм матеріального права в частині визначення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, апеляційний суд визнає правильним апеляційну скаргу задовольнити частково, постанову суду першої інстанції в частині визначення середнього заробітку, зобовязання виплатити середній заробіток по листках непрацездатності та звернення до негайного виконання скасувати та прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою зазначені позовні вимоги задовольнити частково.

На виконання вимог ухвали судді Львівського апеляційного адміністративного суду Большакової О.О. від 15 червня 2015 року та відповідно до квитанції від 23 липня 2015 року № ПН 1597 позивач ОСОБА_1 сплатив 950,04 грн. судового збору за подання апеляційної скарги, з яких 913,50 грн. за майнові вимоги та 36,54 грн. за немайнові вимоги (т.1 а.с. 156-157, 160).

Відповідно до частин 3 та 6 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає, що відшкодуванню позивачу належить сума судового збору в розмірі 36 грн. 54 коп., сплаченого ним за немайнові вимоги.

Решта сплаченого позивачем судового збору за майнові вимоги в сумі 913,50 грн. відшкодуванню не належить, оскільки в задоволенні майнових вимог в частині стягнення моральної шкоди відмовлено.

Керуючись ст.94, ч.3 ст. 160, ст. ст.195, 196, п. 3 ч. 1 ст.198, п.3 ч.1 ст. 202 , ст. ст. 205, 207, 254 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ :

апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 25 липня 2016 року у справі № 813/8368/14 в частині стягнення середнього заробітку, зобовязання нарахувати та виплатити середній заробіток по листках непрацездатності, а також звернення до негайного виконання - скасувати.

Прийняти в цій частині позовних вимог нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з відділу Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за 07 жовтня 2014 року та за період з 13 листопада 2014 року по 14 січня 2016 року включно в сумі 41500 ( сорок одна тисяча пятсот ) грн. 49 коп. з відрахуванням податків, зборів та інших обовязкових платежів.

Зобовязати відділ Держгеокадастру у Сокальському районі Львівської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток по листах непрацездатності за період з 08.10.2014 року по 12.11.2014 року включно.

Постанову в частині стягнення на користь ОСОБА_1 заробітної плати у межах суми стягнення за один місяць в розмірі 2942 (дві тисячі девятсот сорок дві) грн. 18 коп. звернути до негайного виконання.

В задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України в користь ОСОБА_1 36 (тридцять шість) грн. 54 коп. сплаченого ним судового збору за подання апеляційної скарги.

В решті постанову суду першої інстанції залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили рішенням суду апеляційної інстанції шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України з дня складенні постанови в повному обсязі.

Головуючий суддя В.В. Святецький

Судді Л.Я. Гудим

ОСОБА_5

Постанова в повному обсязі складена 17 жовтня 2016 року.