Ухвала суду № 62054873, 11.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 жовтня 2016 р. Справа № 876/5322/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-суддіКузьмича С. М.,

суддівГулида Р. М.,Улицького В. З.

за участю секретаряБедрій Х. П.

позивачаОСОБА_1

представника відповідачаОСОБА_2

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року по справі № 809/423/16 за позовом ОСОБА_1 до Відділу Держгеокадастру у Верховинському районі про стягнення середнього заробітку, компенсації втрати частини заробітної плати, втрачених коштів як допомоги по безробіттю та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 24 квітня 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, в якому просить стягнути з відповідача 66113,16 грн середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, 1447,30 грн компенсації втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням термінів виплати заробітної плати, 10375,99 грн втрачених коштів як допомоги по безробіттю, 20000 грн моральної шкоди.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 28 жовтня 2015 року позивача було звільнено з займаної посади, а лише 30 грудня 2015 року з ним проведено розрахунок.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив позивач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою адміністративний позов задоволити повністю.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідачем безпідставно затримано виплату належних позивачу коштів на 2 місяці, що у відповідності до трудового законодавства є підставою для виплати середнього заробітку за час затримки такої виплати.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення. Просив апеляційну скаргу задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким адміністративний позов задоволити.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення. Просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що 16 серпня 2013 року на підставі наказу №1586-кт від 15 серпня 2013 року позивача призначено на посаду начальника відділу Держземагенства у Тлумацькому районі Івано-Франківської області. Наказом відповідача №01-к від 8 вересня 2015 року «Про призначення ОСОБА_1 В.» оголошено накази Держгеокадастру №991-то від 8 вересня 2015 року та Головного управління Держгеокадастру в Івано-Франківській області №67-к від 8 вересня 2015 року «Про призначення ОСОБА_1 на посаду заступника начальника відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області».

28 жовтня 2015 року наказом відповідача №03-К, оголошено накази №1409-то та 94-К від 28 жовтня 2015 року, відповідно до яких позивача було звільнено з займаної посади за угодою сторін відповідно до пункту 1 статті 36 КЗпП України, на підставі його заяви та листа Головного управління Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області №21-9-0.11-8065/0/2-15 від 19 жовтня 2015 року.

Відповідно до частини 1 статті 36 КЗпП України підставами припинення трудового договору є угода сторін.

Згідно з статтею 47 цього Кодексу власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з статтею 117 цього ж Кодексу в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що стаття 117 КЗпП України напряму повязує вину власника чи уповноваженого ним органу у затримці виплати належних звільненому працівникові сум у визначені строки з подальшим їх обовязком виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що для виникнення такого обовязку у власника чи уповноваженого ним органу необхідний встановити наявність вини роботодавця щодо невиплати належних сум.

Враховуючи, що апелянтом не було надано жодних доказів такої вини та той факт, що на момент звільнення позивач займав посаду виконуючого обовязків начальника відділу Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області, а відтак саме на нього, відповідно до Положення про Відділ Держгеокадастру у Верховинському районі Івано-Франківської області було покладено обовязок організації діяльності такого відділу, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 21 червня 2016 року по справі № 809/423/16 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

ГоловуючийКузьмич С. М.

СуддіГулид Р. М.

ОСОБА_3

Повний текст ухвали складено 17 жовтня 2016 року