Ухвала суду № 62054859, 10.10.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2016 року Справа № 876/3642/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Обрізко І.М.

суддів Левицької Н.Г.,Сапіги В.П.

за участю секретаря судового засідання Сідельник Г.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 до державної податкової інспекції у Галицькому районі міста Львова Головного управління Державної фіскальної служби України у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И В :

фізична особа - підприємець ОСОБА_1 звернувся з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкових повідомлень-рішень від 31.07.2015 року №0017301702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4092456,00 грн. (в т.ч.2728304,00 грн. - основного платежу, 1364152 грн. - штрафних санкцій ); від 31.07.2015 року №0017291702 (форми В-4) про завищення суми відємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 51813,00 грн.; від 13.10.2015 року №0024691702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13324,50 грн. (в т.ч.8883,00 грн. - основного платежу, 4441,50 грн. - штрафних санкцій ); від 13.10.2015 року №00246671702 про визначення суми грошового зобов'язання пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 43598,24 грн.; від 13.10.2015 року №0024721702 про застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що при проведенні перевірки ним було надано перевіряючим усі належним чином оформлені документи, які підтверджують факт здійснення господарських операцій, реалізації товару на ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «ОСОБА_2 Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «ІКС ОСОБА_3», ТОВ «Фючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп». Однак, всупереч Податковому кодексу України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», ґрунтуючись виключно на власних припущеннях, контролюючий орган вказує, що документи ФОП ОСОБА_1 про реалізацію товару не містять достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій, внаслідок чого встановлено передачу товарів невстановленим юридичним чи фізичним особам за період перевірки внаслідок чого позивачем сформовано податкові зобовязання з ПДВ на загальну суму 2 782 316,00 грн. Позивач вказує, що податкові зобов'язання з податку на додану вартість декларувались ним по першій події у відповідні періоди і сплачувались, тому повторне визначення сум податкового зобов'язання є таким, що суперечить законодавству (подвійне оподаткування), крім того, відповідач при складанні додатково отриманого акту від 23.07.2015 діяв не у спосіб встановлений законодавством. Також, позивач посилається на відсутність підстав для нарахування пені. Зазначає, що висновки відповідача про відсутність реалізації товару ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «ОСОБА_2 Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «ІКС ОСОБА_3», ТОВ «Фючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп» не відповідають фактичним обставинам справи, а як наслідок протиправним є повторне донарахування сум податкового зобов'язання продавцю (позивачу) по вже оподатковуваних операціях з реалізації товару. Нарахування пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка вартості недопоставленого товару в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості є необґрунтованими, і як наслідок протиправним є податкове повідомлення-рішення від 13.10.2015 №0024671702, оскільки постанова Правління НБУ від 12.05.2014 № 270 (термін дії з 20.05.2014 до 20.08.2014) немає зворотної дії на правовідносини (дата проведення оплати), що виникли 12.03.2014 та 31.03.2014 по розрахунках з West-East Meat Group №11/203 від 11.04.2013. В процесі регулювання банком термінів, в травні вступав в дію Закон, що визначає термін в 180 днів, відповідно враховуючи те, що постанова Правління НБУ від 12.05.2014 №270 не вносить зміни в Закон, а лише визначає терміни розрахунків на правовідносини (дата проведення оплати), що виникли в період з 20.05.2014 до 20.08.2014, а постанова Правління НБУ №453 від 14.11.2013 діяла на період з 20.11.2013 до 17.05.2014, - застосування для розрахунку пені по розрахунках з West-East Meat Group по контракту №11/203 від 11.04.2013 є таким, що зроблено не у відповідності з наведеними вище нормами Закону та Конституції України та підпадають під дію постанови Правління НБУ від 12.05.2014 №270.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року позов задоволено. Суд виходив з того, що реальність господарських договорів позивача з ТОВ «Оптова база «Чай-Агропродукт», ТОВ «Екодит», ТОВ «Компанія «Лакшері Кепітал», ТОВ «Сан Телеком», ТОВ «Міланто», ТОВ «ОСОБА_2 Солюшнз», ТОВ «Бастіан-Груп», ТОВ «ІКС ОСОБА_3», ТОВ «Фючерс Трейд», ТОВ «Денекс Груп» підтверджуються договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, відображенням в бухгалтерському обліку доходи з реалізації товару (аналіз рахунку 361), витягом з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, що станом на дату проведення господарських операцій статус відомостей про вказаних юридичних осіб підтверджено. Подані докази відповідачем в плані спростування не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача. Судом використану правові висновку ЄСПЛ «Булвес АД проти Болгарії».

Крім того, складання акту про усунення технічної помилки в тексті акту перевірки від 13.07.2015 року проведено не у спосіб встановлений законодавством, внаслідок чого, є невизнання розглянутого акту від 23.07.2015 року як юридичного факту, що свідчить про відсутність компетенції у відповідача на прийняття податкового повідомлення рішення від 31.07.2015 року № НОМЕР_1.

З приводу нарахування пені, то не враховано, що постанова Правління Національного Банку України не вносить зміни до ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», а лише визначають терміни розрахунків на період дії постанови НБУ закінчився 17.05.2014 року, а наступна діяла з 20.05.2014 року до 20.08.2014 року, а відтак з 17 по 19 травня 2014 року діяла норма Закону.

Не погодившись із зазначеним судовим рішенням, сторона відповідача подала апеляційну скаргу, з якої із-за порушення норм матеріального та процесуального права, невідповідності висновків суду обставинам справи, просить його скасувати та постановити рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги покликання маються на те, що судом першої інстанції не встановлено факту проведення оплати за реалізований товар як і транспортування продукції, наявність ветеринарних документів на мясопродукти. Вказані факти слід встановлювати, виходячи з практики ВАСУ. Господарські операції з контрагентами-покупцями які відображені позивачем в досліджуваних документах, не мають достатньої доказовості фактичного здійснення господарських операцій та крім того за даними обліку ФОП зазначений товар реалізований (залишки товару відсутні).

Крім того, встановлено порушення ст. 2 ЗУ «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», тому донараховано пеню.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що місцевий суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.

Судом встановлено, підтверджено матеріалами справи, що ДПІ у Галицькому районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області проведено планову виїзну документальну перевірку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 щодо своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів за період з 01.01.2014 по 31.12.2014. За результатами вказаної перевірки складено акт від 13.07.2015 №1305/17-02/НОМЕР_2.

ДПІ у Галицькому районі м.Львова ГУ ДФС у Львівській області за результатами перевірки, з врахуванням рішення про результати розгляду скарги прийнято податкові повідомлення-рішення:

від 31.07.2015 року №0017301702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 4092456,00 грн. (в т.ч.2728304,00 грн. - основного платежу, 1364152 грн.- штрафних санкцій)

від 31.07.2015 року №0017291702 (форми В-4) про завищення суми відємного значення податку на додану вартість за жовтень 2014 року на 51813,00 грн.;

від 13.10.2015 року №0024691702 про визначення сум податкового зобов'язання по податку на додану вартість та застосування штрафних (фінансових) санкцій на суму 13324,50 грн. (в т.ч.8883,00 грн. - основного платежу, 4441,50 грн. - штрафних санкцій );

від 13.10.2015 року №00246671702 про визначення суми грошового зобов'язання пені за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД в розмірі 43598,24 грн.;

від 13.10.2015 року №0024721702 про застосування штрафної санкції в розмірі 170 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що Законом України від 2 грудня 2010 року № 2756-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Податкового кодексу України» (далі - Закон № 2756-VI), який набрав чинності з 1 січня 2011 року, редакцію статті 228 ЦК змінено.

Змінами, внесеними до статті 228 ЦК Законом № 2756-VI, встановлено два окремі види недійсності правочинів: ті, що порушують публічний порядок і є нікчемними, та ті, що вчинені з метою, яка суперечить інтересам держави і суспільства, і є оспорюваними (недійсність яких прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інші заінтересовані особи можуть заперечувати їх дійсність в судовому порядку на підставах, встановлених законом (частина третя статті 215 ЦК України).

Таким чином, у новій редакції статті 228 ЦК передбачено, що правочин, який не відповідає інтересам держави і суспільства, може бути визнаний недійсним судом. Також законодавець визначив наслідки визнання такого правочину недійсним.

В даній справі не вбачається звернення податкового органу до суду з приводу визнання правочинів та договорів позивача з контрагентами недійсними, відтак такі автоматично не вважаються такими.

Крім того, договірні відносини позивача з контрагентами підтверджуються рядом первинних документів долучених до матеріалів справи, а саме договорами купівлі-продажу, видатковими та податковими накладними, відображенням в бухгалтерському обліку доходи з реалізації товару (аналіз рахунку 361), витягами з ЄДР юридичних та фізичних осіб підприємців, що станом на дату проведення господарських операцій статус відомостей про контрагентів юридичних осіб підтверджено.

В ході апеляційного розгляду спростовані доводи сторони відповідача, про відсутність оплати за придбаний товар контрагентами та сертифікати якості, позаяк протилежне вбачається як з самого акту перевірки так і фактурами оплати товару, сертифікатами продукції при ввезенні товару на митну територію України позивачем.

З приводу підтвердження транспортування товару, то частково вбачається з товарно-транспортних накладних, а врешті доводів сторони позивача що за таким прибували керівники контрагентів, тому довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей не вимагається. Протилежного стороною відповідача не доведено.

При дослідженні спірних правовідносин, стороною відповідача не враховано наявність постанови КМУ від 05.12.2007 року № 1392 «Про затвердження Порядку визначення строку та умов завершення імпортної операції без увезення товару на територію України» в якій зазначено, що строк завершення імпортної операції без увезення товару на територію України за зовнішньоекономічними договорами (контрактами) не може перевищувати 180 календарних днів з моменту здійснення резидентом авансового платежу або виставлення векселя на користь нерезидента, а у разі проведення розрахунків у формі документарного акредитиву - з моменту здійснення уповноваженим банком платежу на користь нерезидента.

Податковий орган розраховуючи пеню та приймаючи спірне податкове повідомлення рішення не врахував, що імпортна операція позивача в частині проведеної з перевищенням 90-денного строку завершилась без увезення товару в Україну.

Крім того, слід погодитись з позицією місцевого суду, що складання акту про усунення технічної помилки в тексті акту перевірки №1305/17-02/НОМЕР_2 від 13.07.2015 року проведене не у спосіб встановлений законодавством, наслідком чого є невизнання розглядуваного акту від 23.07.2015 року як юридичного факту, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття оспореного рішення від 31.07.2015 року за №0017291702 (форми В-4).

З огляду на викладене, доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, а також відсутня невідповідність висновків суду обставинам справи.

Керуючись ст.ст. 160 ч.3, 195, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, Львівський апеляційний адміністративний суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Галицької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, постанову Львівського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2016 року по справі № 813/6513/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня виготовлення ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя І.М. Обрізко

судді Н.Г. Левицька

ОСОБА_4

Повний текст виготовлено 17.10.2016 року